Ухвала суду № 57331893, 19.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/988/16

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Погорєлової С.О.

суддів - Кравця Ю.І., Сидоренко І.П.

при секретарі - Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - Споживчий кооператив «Успіх-авто», ТПФ «Успіх» ТОВ, про стягнення матеріальної шкоди внаслідок самовільного привласнення торгівельного місця,

встановила:

Позивачі звернулися з цим позовом до відповідача про стягнення матеріальної шкоди внаслідок самовільного привласнення торгівельного місця у розмірі 1 514 360 гривень та судовий збір у розмірі 1 218 гривень (т. 1 а. с. 3-6).

В обґрунтування свого позову посилалися на те, що у торгівельному місці № НОМЕР_1 на авторинку «Успіх» створили власний бізнес, за власні кошти побудували торгівельне місце. За трудовим договором на посаду реалізатора позивачі винайняли ОСОБА_5, який нещодавно помер. До моменту смерті ОСОБА_5, не погоджуючи цього питання із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, уклав договір оренди торгівельного місця № НОМЕР_1 із ОСОБА_4, яка незаконно його почала використовувати без згоди із позивачами, тим самим його привласнила. На теперішній час позивачі не можуть потрапити до свого торгівельного місця з вини відповідача. Товар позивачів протиправно реалізовується відповідачем. Ринкова вартість торгівельного місця складає 40 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 890 800 гривень. На об'єкті торгівлі були також у наявності особисті речі позивачів: комп'ютер і факс, меблі та інший торговий інвентар, загальна вартість якого 28 000 доларів США, що в еквіваленті гривні складає 1 514 360 гривень. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 14.08.2015 року заяву позивачів задоволено, накладено арешт на нерухоме майно - торгівельне місце № НОМЕР_1 по проспекту М. Жукова, 2-а в м. Одесі (т. 1 а. с. 65).

Ухвалою суду від 04.09.2015 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Споживчий кооператив «Успіх-авто» (т. 1 а. с. 82).

Ухвалою суду від 21.09.2015 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ТПФ «Успіх» ТОВ (т. 1 а. с. 118).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено (т. 1 а. с. 233-234).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 1 а. с. 240-246).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позову.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ТПФ «Успіх» ТОВ на праві власності належать нежитлові будівлі магазину з мийкою та адміністративно-побутовими приміщеннями, які розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 2-а, що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 86-87).

Відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2015 року визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі магазину з мийкою та адміністративно-побутовими приміщеннями серії САЕ № 067095 від 12.07.2010 року, яке постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року залишено без змін.

Загальними зборами засновників Споживчого кооперативу «Успіх-авто», оформлених протоколом № 1 від 22.08.2012 року, були прийняті рішення щодо створення споживчого кооперативу, визначення місцезнаходження споживчого кооперативу: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 2-а та формування статутного капіталу споживчого кооперативу за рахунок внесків до статутного капіталу торгівельних павільйонів, магазинів та частин вартості користування земельними ділянками (під магазинами та павільйонами), розташованими за вказаною адресою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 106).

20.12.2012 року торгівельне місце № НОМЕР_1, площею 30 кв.м., 2001 року будівництва, було внесено до Статутного капіталу (пайового фонду) СК «Успіх-авто», про що видано свідоцтво, згідно із протоколом № 3/1 Загальних зборів членів СК «Успіх-авто», відповідно до якого торгівельний павільйон № НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (а. с. 52).

З пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що за трудовим договором у якості реалізатора вони винайняли ОСОБА_5, який згодом помер.

Відповідно договору про надання торгівельного місця в павільйоні № НОМЕР_1 від 05 січня 2015 року ЧП ОСОБА_5 надав ЧП ОСОБА_4 для здійснення торгових послуг 15 кв.м. в павільйоні № НОМЕР_1 на території «Авторинку «Успіх», строком до 31.12.2015 року (а. с. 14).

У судовому засіданні суду першої інстанції позивачі зазначили, що відповідачка своїми шахрайськими діями заволоділа їх майном на загальну суму 28 000 доларів США та перешкоджає їм потрапити до магазину, в наслідок чого вони не можуть перерахувати товар який завезено ними до торгівельного місця № НОМЕР_1 для реалізації, вважають що товарів в магазині вже не має оскільки його викрадено. На підтвердження заподіяння матеріальних збитків надали перелік запчастин, які мали знаходитись в торгівельному павільйоні № НОМЕР_1 (а. с. 24-29).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією і негативними наслідками.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи міститься витяг з кримінального провадження № 312015160480002523, дата внесення до ЄРДР 26.05.2015 року, за заявою ОСОБА_3 про шахрайське заволодіння ОСОБА_4 магазином № НОМЕР_1 на ринку «Успіх», який не доводить вину ОСОБА_4 в привласненні нею торгівельного павільйону, оскільки на сьогоднішній день будь-якого вироку суду по кримінальним провадженням не ухвалювалось (а. с. 61).

Враховуючи те, що не доведено неправомірність дій відповідача по справі, порушення ним прав позивачів та заподіяння внаслідок цього матеріальної шкоди, суд першої інстанції, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, зробив правильний висновок про те, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю вимог.

Доводів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції апеляційна скарга представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 не містить.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2015 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст.308,314,315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2015 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.О.Погорєлова

Судді Ю.І.Кравець

І.П.Сидоренко