Ухвала суду № 57331593, 06.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2716/16

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Кравця Ю.І., Таварткіладзе О.М.,

секретаря Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2015 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсними, -

встановила;

09.09.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним (у 1/3 його частині) договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з однієї сторони і ОСОБА_3 з іншої сторони, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. посилаючись на те, що ОСОБА_4 обманув його. Обман виразився у тому, що ОСОБА_4 запевнив його, що після продажу вказаної вище квартири буде придбана інша квартира у приватну власність позивача. Але після того, як була продана АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не придбав іншого житла для позивача. Не отримав позивач від продажу цієї квартири і грошових коштів, і тому на теперішній час залишився без житла.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав у повному обсязі зазначивши, що позивач при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири діяв добровільно, без будь-кого примусу з боку ОСОБА_4

Третя особа у справі - ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав у повному обсязі зазначивши, що позивач пропустив строк позовної давності за зверненням до суду із цим позовом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі у зв'язку з тим, що заявлені ним вимоги не доведені у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яких його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

За правилами ч.1ст.303 ПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав;

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним (у 1/3 його частині) договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з однієї сторони і ОСОБА_3 з іншої сторони, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В., суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем вимоги не доведені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Частиною першою статті 229 ЦК України визначено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, з урахуванням вимог вказаних норм права, дії другої сторони правочину повинні носити активний і навмисний характер, та бути спрямованими саме на введення в оману протилежної сторони, а сама омана - стосуватися істотних умов договору, що могли вирішальним чином вплинути на рішення цієї сторони укладати таку угоду чи ні.

Як роз'яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом - ч.3ст.10, ч.1ст.60 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 1/3 частина АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2, а 2/3 цієї квартири належали на праві власності ОСОБА_4. Отже, вказані особи були співвласниками цього помешкання.

06.11.2012 року співвласники АДРЕСА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_4 за нотаріально-посвідченим договором купівлі-продажу продали своє помешкання ОСОБА_3.

В п.1.4 договору купівлі-продажу ОСОБА_2 підтвердив відчуження 1/3 частини квартири, яка належить йому на праві спільної часткової власності.

В п.2.1 ОСОБА_2 підтвердив, що цей продаж вчинений за 428497 грн., які продавці отримали від покупця повністю до підписання цього договору.

В п.4.2 договору купівлі-продажу продавці і покупець засвідчили, що вони однаково розуміють значення і умови цього правочину та його наслідки, підтвердили дійсність їх намірів при його укладанні, а також те, що він не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину і не є правочином зловмисним.

Отже, при укладанні договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 не заявляв приватному нотаріусу Луняченко Н.В. про те, що він не отримував до підписання договору грошей за продану частину своєї квартири.

Оскільки інші сторони договору не підтвердили заявлених вимог позивача про те, що він не отримував грошових коштів від покупця за продану ним частину квартири, а інших доказів на підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 до суду першої інстанції не надав, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цієї частини вимог позивача, оскільки вони не доведені ним у встановленому законом порядку.

Вимоги позивача про наявність обману з боку ОСОБА_4 про придбання йому квартири на отримані від продажу грошові кошти не ґрунтуються на законі, оскільки такі дії одного із продавців не є обставиною, яка має істотне значення для укладання договору купівлі-продажу спірної квартири. Предметом договору купівлі-продажу, який оспорює позивач, є квартира АДРЕСА_1. Істотними умовами договору є ціна, а також порядок проведення розрахунків за продане майно та передача майна покупцю.

Істотні умови договору сторонами виконано, що підтверджується умовами договору, який підписали сторони договору, та не спростовано позивачем у справі.

Крім того, позивачем не доведено у встановленому законом порядку і те, що ОСОБА_4 обіцяв придбати іншу квартиру позивачу на виручені від продажу спірної квартири кошти.

З урахуванням встановлених обставин та вказаних вище норм матеріального і процесуального права суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як вони не ґрунтуються на законі та не доведені позивачем у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції вони не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог апелянта у повному обсязі.

Керуючись ч.1ст.303, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П. Фальчук

Ю.І. Кравець

О.М. Таварткіладзе