Рішення № 57331576, 14.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2567/16

Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П.,Гірняк Л.А.

з участю секретаря - Полякової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» про стягнення грошових коштів та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 грудня 2015 року , -

встановила:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів та визнання права власності і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 29.06.2011 року позивач ОСОБА_2 за договором позики надав ОСОБА_3 в борг для придбання двох контейнерів та їх подальшого розміщення на промтоварному ринку, для здійснення торгівельної діяльності кошти у розмірі 50 000 грн. з терміном повернення до 29.06.2012 року, про що ОСОБА_3 надано розписку від 29.06.2011 року.

Позивач посилався на те ,що ОСОБА_3 на отримані від позивача кошти придбала два контейнера, проте борг у визначений сторонами за договором позики строк не повернула.

Позивач остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 50 000 грн. та просив здійснити стягнення коштів за рахунок двох 20-футових контейнерів,що встановлені на торгівельному місці № НОМЕР_1 на території ТОВ «Промисловий ринок» шляхом визнання за позивачем права власності на зазначені контейнери (т.2 а.с.13-14).

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 -ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, і просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_6 позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4-ОСОБА_7 позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Рішення ухвалено у відсутність представника ТОВ «Промтоварний ринок».

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2, право власності на два двадцятифутових контейнери, з ідентифікаційними номерами №№ МММІ116275 8, МММІ121715 1, які розташовані на торгівельному місці № НОМЕР_1 на території контейнерного майданчика № 3, торгівельно- складського комплексу № 2 ТОВ «Промтоварний ринок».

В задоволенні решти позову- відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позов ,суд першої інстанції , посилаючись на положення ст.ст. 1046,1049,604 ЦК України виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини з зобов'язального права та оскільки за домовленністю сторін виникла заміна первісного зобов'язання про повернення 50 000 грн. на зобов'язання про повернення двох 20-ти футових контейнерів (новація), позивач набув право власності на зазначені контейнери.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна з наступного.

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається ,що 29.06.2011 року позивач ОСОБА_2 за договором позики надав ОСОБА_3 в борг для придбання двох контейнерів та їх подальшого розміщення на промтоварному ринку для здійснення торгівельної діяльності кошти у розмірі 50 000 грн. з терміном повернення до 29.06.2012 року, про що ОСОБА_3 надано розписку від 29.06.2011 року (т.2 а.с.5).

В судовому засіданні суду першої інстанції та колегії суддів, відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 не заперечували отримання позики та те, що розписка про отримання позики написана ОСОБА_3 власноруч на підтвердження отримання позики у розмірі 50 000 грн. На решту отриманних коштів ОСОБА_3 за договором позики у ОСОБА_2 , були придбані два 20-ти футові контейнери на суму 18000 грн. ,які використовувалися при здійсненні підприємницької діяльності на промринку 7-й км. на підставі договору про спільну діяльність від 11.11.2011 року. Кошти ОСОБА_3 за договором позики отримувала як фізична особа .

Виходячи з пояснень сторін та матеріалів справи встановлено ,що 11.11.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір про спільну діяльність.

Відповідно до п.1.1.1 договору , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовилися про організацію спільної діяльності для досягнення господарських та комерційних цілей щодо придбання одного 20-ти футового контейнера, які встановені на торговельному місці № НОМЕР_1 на території промислового ринку № 3 ТСК № 2 та здійснення підприємницької діяльності з використанням зазначеного вп.1.1.1. договору торнівельного об'єкту ( т.1 а.с.5).

На отримані ОСОБА_3 кошти за договором позики від 29.06.2011 року , ОСОБА_3 придбала два двадцятифутові контейнери МММИ 116275 (8) та МММИ 121715(1) ,які були розміщені на території «Промтоварний ринок» 7 км. для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується квітанцією № 7 від 04.07.2011 року про придбання контейнерів (т.2 а.с.59), висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи № 7174 від 14.07.2014 року (т.2 а.с.88-95), договором про спільну сумісну діяльність від 11.07.2011 року (т.2 а.с.21).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріали справи не містять докази повернення ОСОБА_3 боргу позивачу за договором позики.

Таким чином ,ОСОБА_3 , відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України зобов'язана за договором позики від 29.06.2011 року повернути позивачу кошти у розмірі 50 000 грн.

В судовому засіданні колегії суддів, представник позивача ОСОБА_2-ОСОБА_5 підвердила те,що позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розмірі 50 000 грн., проте не заперечувала про набуття права власності на два 20-ти футових контейнера в рахунок погашення заборгованості.

Суд першої інстанції ,частково задовольняючи позов та визнавши право власності за позивачем на два 20-ти футових контейнери вийшов за межі позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом позивач додатково просив здійснювати стягнення коштів за рахунок двох 20-ти футових контейнерів,що встановлені на торгівельному місці № НОМЕР_1 на території ТОВ «Промтоварний ринок» шляхом визнання за позивачем права власності на зазначені контейнери.

Відповідно до розписки від 20.03.2012 року з умовами якої погодився ОСОБА_2, ОСОБА_3 зобов'язалася в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 29.06.2011року передати у власність ОСОБА_2 два 20-ти футові контейнери ( т.2 а.с.238).

Згідно з ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Істотними умовами новаційного правочину є: зазначення існуючого зобов'язання, яке підлягає новації, для можливості його ідентифікації (підстава виникнення, характер, предмет), умова про мету новації (припинення первісного зобов'язання і встановлення нового), а також визначення зобов'язання, що безпосередньо є новацією (його предмет, кількісні характеристики, істотні умови, тощо).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З аналізу вказаних норм вбачається, що новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.

Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.

Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов'язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.

Отже, умовами здійснення новації є: новий договір укладений між тими самими сторонами, які були учасниками первинного договору позики; новий правочин оформлюється укладенням сторонами так званого новаційного договору позики, який можна визначити як договір, за яким одна сторона (позикодавець) враховує суму заборгованості, що виникла з договору позики, як сума позики, а інша сторона (позичальник) зобов'язується повернути таку суму вже на виконання нових позикових зобов'язань; дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі, передбаченій для укладання договору позики (ч. 2 ст. 1053 ЦК України); дійсність первинного зобов'язання.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позоні вимоги посилався на те ,що між сторонами за домовленністю виникли нові зобов'язання, проте матеріали справи не містять докази визнання позивачем зобов'язань за договором позики від 29.06.2011 року припиненими та укладення з відповідачем ОСОБА_3 нового правочину предметом якого є спірні контейнери.

Факт придбання ОСОБА_3 на кошти ,які були отримані за договором позики контейнерів , не є безумовною підставою для визнання права власності на спірні контейнери за позивачем та не свідчить про зміну зобов'язання ОСОБА_3 повернути позику коштами.

Колегія суддів звертає увагу на те ,що ОСОБА_3 не позбавлена права в досудовому порядку на виконання грошового зобов'язання за договором позики від 29.06.2011 року на власний розсуд за домовленістю з ОСОБА_2 обрати спосіб виконання зобов'язань по погашенню заборгованості зокрема і за наявністю згоди позивача , передати за письмовою угодою ОСОБА_2 придбані нею два 20-ти футові контейнери № НОМЕР_2 ,НОМЕР_3 ,які розміщені на торгівельному місці № НОМЕР_1 на території контейнерного майданчику № 3,торгівельно-складського комплексу № 2 ТОВ «Промтоварний ринок» або іншим шляхом вирішити питання про повернення отриманної позики та погашення заборгованості.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково визнав за ОСОБА_2 право власності на два 20-ти футові контейнери ,які не були предметом позики.

За таких підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуваннюз ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 грудня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок» про стягнення грошових коштів та визнання права власності задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики у розміроі 50000 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

А.П.Заїкін

Л.А.Гірняк