Ухвала суду № 57330625, 18.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/286/16-ц 18.04.2016 18.04.2016

Провадження №22-ц/784/808/16

Єдиний унікальний номер 477/286/16-ц

Номер провадження 22-ц/784/808/16

Головуючий у 1 інстанції Полішко В.В.

Категорія 20 Доповідач Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.

Суддів Маляренко І.Б., Темнікової В.І.

Із секретарем судового засідання Тищенко Л.С.

за участю позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 лютого 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля, укладених без згоди подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

10 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позивач зазначав, що 25 вересня 2010 року між ним та відповідачем ОСОБА_6 було укладено шлюб. 06 грудня 2011 року на ім'я відповідача за договором купівлі-продажу було придбано автомобіль SKODA OKTAVIA TOUR. У вересні 2015 року вони припинили сумісне життя, після чого відповідачка звернулась до суду з позовом про розподіл сумісного майна. У грудні 2015 року йому стало відомо про те, що 19 листопада 2015 року автомобіль Шкода Октавія за договором купівлі-продажу було продано відповідачу ОСОБА_7, - матері відповідача ОСОБА_6, а 26 листопада 2015 року переоформлений тим же шляхом на ОСОБА_5 Просив визнати зазначені договори недійсними, тому що було порушено його право власності на автомобіль(а.с. 1-4).

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на вказаний вище автомобіль, заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії із автомобілем, а саме відчужувати, розпоряджатися і користуватися ним, вилучити вказаний автомобіль та передати на відповідальне зберігання ОСОБА_1, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду по справі (а.с. 6-8).

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 лютого 2016 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (а.с. 9-10).

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити. На думку апелянта ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 12-15).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та представники відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не надано доказів того, що вжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити і зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки позов поданий про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, а не про витребування майна.

З висновками суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2010 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_6 укладено шлюб. В період шлюбу на ім'я відповідача придбано автомобіль SKODA OKTAVIA TOUR номерний знак НОМЕР_1, 2004 року випуску. 19.11.2015 року за договором купівлі-продажу шляхом укладання довідки-рахунку спірний автомобіль було переоформлено на ОСОБА_7, а 26.11.2015 року тім же шляхом на ім'я ОСОБА_5

Порушуючи клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на автомобіль, позивач посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31.05.2011 року № 4-рп/2011 "У справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України") інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного суду бере до уваги, що за змістом ст. ст. 151-153 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладанням арешту на майно. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що процесуальним законом визначено обов'язок заявника обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Також, колегія суддів апеляційного суду враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Вирішуючи питання про відмову в забезпеченні позову, суд не звернув належної уваги на вимоги закону та роз'яснення зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, а також на обставини справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль ще до виникнення спору в суді вже двічі перепродувався, що свідчить про існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову. Крім того, відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила, що в теперішній час власником спірного автомобіля є вона на підставі договору купівлі-продажу.

Враховуючи наведене ухвала суду є необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає в силу пункту 2 частини першої ст. 312 ЦПК України скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Оскільки заява про забезпечення позову не містить зазначення особи, в якої необхідно вилучити спірний автомобіль, у вказаній частині в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 лютого 2016 року скасувати. Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на автомобіль SKODA OKTAVIA TOUR номерний знак НОМЕР_1, 2004 року виписку, номер кузову НОМЕР_2. Заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження, розпорядження і користування вказаним автомобілем.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді