Ухвала суду № 57328111, 19.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №641/4323/15-ц Головуючий І інстанції - Боговський Д.Є.

Провадження №22ц/790/3146/16 Суддя-доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: сімейні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів - Кіся П.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Брулевич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 березня 2016 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

23 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з уточненим в подальшому позовом та просила в порядку розподілу спільного майна подружжя визнати за нею та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_3 на її користь 1/2 частину грошових коштів в розмірі 417687 грн. 34 коп., сплачених нею за період з липня 2005 року по лютий 2015 року за кредитним договором; визнати за нею право особистої власності на автомобіль марки Mitsubishi, модель Outlander, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; зобов'язати ОСОБА_3 виплатити грошову компенсацію за автомобіль НОМЕР_2, НОМЕР_3 в розмірі 46800, 00 грн., а також частину грошового боргу за розпискою від 08 вересня 2010 року в розмірі 81900, 00 грн. (а.с.2-6, 22-30).

06 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом та просив визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Mitsubishi, модель Outlander, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану по АДРЕСА_2 та в порядку розподілу вказаного майна - припинити його право власності на 1/2 частину вказаної квартири; визнати за ним право власності на вказаний автомобіль та земельну ділянку, припинивши право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля та земельної ділянки за ОСОБА_2 та стягнути з неї на його користь компенсацію в розмірі 204828,00 грн. (а.с.16-21).

15 січня 2016 року ОСОБА_3 звернувсь до суду з клопотання та просив забезпечити його зустрічний позов шляхом накладення арешту на спільне майно подружжя, - автомобіль Mitsubishi, модель Outlander, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN НОМЕР_5, що є предметом спору, та зареєстрований за ОСОБА_3 передавши вказаний автомобіль йому на відповідальне зберігання до розгляду справи у суді, посилаючись на те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду (а.с.33-34).

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 березня 2016 року клопотання відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.

Суд наклав арешт на автомобіль Mitsubishi, модель Outlander, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN НОМЕР_5, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 Копію ухвали для виконання направлено до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви відмовити.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Як вбачається із виділених матеріалів справи, надісланих до суду апеляційної інстанції, предметом позову є поділ майна подружжя, до складу якого входить автомобіль Mitsubishi, модель Outlander, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN НОМЕР_5, який відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зареєстрований у ВРЕР №1 ГУМВСУ м. Харкова на ім'я ОСОБА_3 про арешт якого останній заявив клопотання (а.с.11).

Обґрунтовуючи клопотання про застосування заходів забезпечення позову, представник ОСОБА_3 посилався на те, що автомобіль, що є предметом спору про поділ майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, потрапив в ДТП та був пошкоджений під час керування ОСОБА_2

Відповідно до наданої представником ОСОБА_3 копії, з єдиного реєстру судових рішень України, Постанови Орджонікідзевським районним судом м. Харкова від 22 грудня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_2 свою провину у вчиненні правопорушення визнала та підтвердила обставини викладені в протоколі складеного працівниками поліції. Цією постановою суду ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

Такі докази суперечать поясненням ОСОБА_2 в апеляційній скарзі щодо скоєного ДТП та спростовують їх в повному обсязі.

Також, судом встановлено та не заперечується самою ОСОБА_2, що автомобіль на даний час знаходиться у її користуванні та активно експлуатується у всіх сферах її життєдіяльності, що підтверджує знецінення та зношення автомобілю, який є спірним майном, яке є предметом спору та підлягає поділу.

Постійна експлуатація автомобіля, який є джерелом підвищеної небезпеки призводить до його прискореного зносу, негативно впливає на його ринкову вартість постійним зменшенням його цінності та може привести до його втрати.

Крім того, одноособове використання спірного автомобіля ОСОБА_2 порушує права ОСОБА_3, як співвласника на користування об'єктом спільного майна подружжя.

Що стосується посилань апеляційної скарги, що застосований вид забезпечення позову обмежує законні права ОСОБА_2 як співвласника автомобіля, який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, щодо вільного користування майном та унеможливлює виконання договору користування автомобілем в службових цілях, то слід зазначити, що доказів того, що ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем суду не надано, тому, немає підстав вважати, що обмеження у використанні спірного автомобіля якимось чином перешкоджає її господарській діяльності, а тому, нема підстав для скасування ухвали за вказаних обставин. Також, ОСОБА_3 як співвласник та особа на яку зареєстровано автомобіль згоди для укладання договору користування автомобілем ОСОБА_2 в її службових цілях не надавав.

З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя - І.С. Кіпенко

Судді - П.В.Кісь

Н.М. Шаповал