Ухвала суду № 57325096, 18.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/6851/14-к Суддя 1 інстанції Літвіненко Н. А.

Номер провадження 11-кп/774/6/К/16 Суддя-доповідач Чумак Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Н.О

суддів Мажара С.Б., Яценко Т.Л.

при секретарі Кузьміній Н.В., Горбачевській І.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 18 квітня 2016 року апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, апеляційну скаргу та доповнення до неї ОСОБА_4, апеляційні скарги захисника Лапшина Максима Леонідовича, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника Умріхіна Олександра Віталійовича, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22014040000000099 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, який визнаний винним та засуджений:

- за ст.110 ч.2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця смт. Онуфріївка Кіровоградської області, громадянина України, працюючого охоронником ТОВ «Сокол КР», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, який визнаний винним та засуджений:

- за ст.110 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Харків, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, який визнаний винним та засуджений:

- за ст.110 ч.2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, громадянки України, уродженки м. Кривого Рогу, не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_6, проживаючої за адресою: АДРЕСА_7

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, яка визнана винним та засуджена:

- за ст.110 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнено та встановлено їй випробувальний термін строком 3 роки.

Відповідності до ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_3: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органам кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.

Питання з речовими доказами вирішено.

Учасники судового провадження:

прокурор Бєлянський В.В., Шеремет О.О.

обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3

захисники Умріхін О.В., Лапшин М.Л., Ільченко І.В., Гордієнко А.І.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року скасувати та ухвалити відносно нього виправдувальний вирок. Визнати суттєвими порушеннями прав людини дії слідчого та уповноваженого СБУ, а саме отримання від нього, як від свідка пояснень 22.07.2015 р. з подальшим притягненням його в якості підозрюваного, а також його допит в нічний час з 23.30 до 00.45год. Також просить визнати недопустими докази, на які послався суд першої інстанції, а саме: акт про проведення лінгвістичного дослідження №2 від 21.07.2014 р. (том 4 а.кп.16-18), акт про проведення лінгвістичного дослідження №3 від 24.07.2014 р. (том 4 а.кп.20-23), протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 22.07.2014 р. (а.кп.151-154), протокол допиту в якості підозрюваного ОСОБА_2 від 22.07.2014 р.-23.07.2014 р. (а.кп.165-167). При ухваленні нового рішення прийняти до уваги ч.1 ст.15 розділу ІІІ та ч.2 ст.19 розділу ІІІ Закону України «Про міжнародні договори України».

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї, обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року скасувати та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд.

В апеляційній скарзі захисник Умріхін О.В., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року змінити, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з випробувальним терміном 3 роки, із покладенням на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України. Також, просить скасувати обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді триманні під вартою, звільнивши його з-під варти в залі суду.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3 просить вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року скасувати та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд.

В апеляційній скарзі захисник Лапшин М.Л., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року змінити, призначивши обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням з зали суду.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 були визнані винними та засуджені за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України за наступних обставин.

Відповідно до ст.2 Конституції України територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

Питання про зміну території України вирішуються виключно на всеукраїнському референдумі, який може бути назначений тільки Верховною Радою України, при цьому остання не надавала свого дозволу на проведення всеукраїнського референдуму щодо зміни меж території України.

У травні 2014 року громадянин України ОСОБА_4 вирішив зайнятися протиправною діяльністю - вчинити умисні дії з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме: розповсюджувати матеріали із закликами до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також залучити до вказаної злочинної діяльності інших мешканців Дніпропетровської області, забезпечивши їх такими матеріалами.

На виконання свого злочинного наміру, ОСОБА_4 у травні 2014 року в соціальній Інтернет-мережі «В Контакте» вступив до віртуальної групи «Новороссия», яка представляє інтереси партійної організації «Новороссия», з метою розміщення у себе вдома біженців зі сходу України, а також розповсюдження на території м. Кривий Ріг газети «Новороссия». У той же період часу, мешканець м. Донецька ОСОБА_10 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) - представник вказаної групи, запропонував ОСОБА_4 за допомогою поштових операторів «Нова Пошта» та «Делівері» отримувати у м. Кривий Ріг друковані видання - газети, друк яких здійснюється незаконною організацією сепаратиського спрямування "Донецька народна республіка" (далі "ДНР"), в яких повинні міститися заклики щодо незаконної зміни меж території або державного кордону України, та у подальшому розповсюдити їх серед населення Дніпропетровської області, зокрема у м. Кривому Розі.

За вказаних обставин ОСОБА_4 погодився виконати прохання ОСОБА_10, щодо розповсюдження друкованих матеріалів із закликами на зміну меж території або державного кордону України, для чого повідомив останньому особисті дані та поштову адресу, на яку повинні були надходити зазначені друковані видання "ДНР".

На виконання своїх злочинних намірів ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб, відповідно до відведеної йому злочинної ролі, у червні 2014 року за невстановлених обставин від невстановленої слідством особи у відділені №15 поштового оператора «Нова Пошта» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Миру, 5А, отримав друковані матеріали сепаратиського характеру - газету "Новороссия" випуск №3 у кількості біля 50 примірників, в яких містилися заклики до населення України щодо зміни меж території вказаної держави на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

У той же період часу ОСОБА_4, продовжуючи вказану протиправну діяльність, вирішив залучити до неї свого знайомого - мешканця м. Кривий Ріг Горбенка О.А., якому запропонував розповсюдити наявні у нього друковані матеріали сепаратиського характеру, у вигляді 50 примірників газети "Новороссия" випуск №3, серед мешканців м. Кривого Рогу. В свою чергу ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_4, погодився надати йому допомогу, тим саме вступив із останнім у злочинну змову, направлену на розповсюдження матеріалів із закликами на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Тоді ж, ОСОБА_4, перебуваючи в районі зупинки громадського транспорту «СоцГород» м. Кривий Ріг (Дзержинський район), здійснив розповсюдження матеріалів сепаратиського характеру, шляхом передачі ОСОБА_2 друкованого видання "Новороссия" випуск №3 у кількості біля 50 примірників. Останній, отримавши вказані матеріали сепаратиського характеру, усвідомлюючи протиправність вказаних дій, згідно відведеної йому злочинної ролі, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, з метою швидкого розповсюдження наявних у нього примірників газети "Новороссия" випуск №3, вирішив залучити до вказаної протиправної діяльності інших мешканців м. Кривого Рогу.

Так, у червні 2014 року, ОСОБА_2 вирішив залучити до вказаної протиправної діяльності свого знайомого - мешканця м. Кривий Ріг Ісаєва С.К., якому запропонував розповсюдити біля 50 примірників газети "Новороссия" випуск №3 серед мешканців м. Кривого Рогу, на що він надав свою згоду. У той же час, ОСОБА_2 розповсюдив біля 49 примірників газети "Новороссия" випуск №3 шляхом передачі їх ОСОБА_11 в районі зупинки громадського транспорту «95 квартал» у кафе «Клуб Кави» (Дзержинський район) для подальшого розповсюдження мешканцям м. Кривий Ріг, а також повторно розповсюдив (передав) мешканцю м. Кривий Ріг ОСОБА_6 1 примірник газети "Новороссия" випуск №3 для особистого ознайомлення.

В подальшому ОСОБА_11, почавши знайомитись зі змістом вказаного видання, зрозумів, що в ньому може знаходитися інформація сепаратиського характеру, тому він вирішив не розповсюджувати матеріали, що містять заклики до незаконної зміни територіальних меж України, тобто не роздав газети "Новороссия" випуск №3 мешканцям м. Кривий Ріг за злочинним наміром ОСОБА_2, а знищив біля 47 примірників зазначеного видання, залишивши у себе вдома 2 примірники газети для особистого ознайомлення без мети розповсюдження іншим особам.

У свою чергу, ОСОБА_6, ознайомившись з отриманим від ОСОБА_2 примірником газети "Новороссия" випуск №3, не зацікавився інформацією, яка була там викладена, та залишив газету за місцем свого проживання для подальшого знищення, але цього не зробив, тому що забув про її існування.

Не припиняючи своєї протиправної діяльності ОСОБА_4, діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, відповідно до відведеної йому злочинної ролі, у червні 2014 року за невстановлених обставин від невстановленої слідством особи у відділені №15 поштового оператора «Нова Пошта» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Миру, 5А, отримав друковані матеріали сепаратиського характеру - газету "Новороссия" випуск №4 у кількості біля 1200 примірників, в яких містилися заклики до населення України щодо зміни меж території вказаної держави на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

У той же період часу ОСОБА_4, продовжуючи вказану протиправну діяльність, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, запропонував останньому розповсюдити наявні у нього друковані матеріали сепаратиського характеру, у вигляді 250 примірників газети "Новороссия" випуск №4, серед мешканців м. Кривого Рогу. В свою чергу ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_4, погодився надати йому допомогу, тим саме вступив із останнім у злочинну змову, направлену на розповсюдження матеріалів із закликами на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Тоді ж, ОСОБА_4, перебуваючи в районі зупинки громадського транспорту «СоцГород» м. Кривий Ріг (Дзержинський район), повторно розповсюдив матеріали сепаратиського характеру, шляхом передачі ОСОБА_2 друкованого видання "Новороссия" випуск №4 у кількості біля 250 примірників. Останній, отримавши вказані матеріали сепаратиського характеру, усвідомлюючи протиправність вказаних дій, згідно відведеної йому злочинної ролі, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, з метою швидкого розповсюдження наявних у нього примірників газети "Новороссия" випуск №4, вирішив залучити до вказаної протиправної діяльності інших мешканців м. Кривого Рогу.

Так, у червні 2014 року, ОСОБА_2 вирішив залучити до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_11, якому запропонував розповсюдити біля 10 примірників газети "Новороссия" випуск №4 серед мешканців м. Кривого Рогу, на що він надав свою згоду. У той же час, ОСОБА_2 повторно розповсюдив біля 10 примірників газети "Новороссия" випуск №4 шляхом передачі їх ОСОБА_11 в районі зупинки громадського транспорту «95 квартал» у кафе «Клуб Кави» (Дзержинський район), для подальшого розповсюдження мешканцям м. Кривий Ріг.

В подальшому ОСОБА_11, почавши знайомитись зі змістом вказаного видання, зрозумів, що в ньому може знаходитися інформація сепаратиського характеру, тому він вирішив не розповсюджувати матеріали, що містять заклики до незаконної зміни територіальних меж України, тобто не роздав газети "Новороссия" випуск №4 мешканцям м. Кривий Ріг за злочинним наміром ОСОБА_2, а знищив біля 8 примірників зазначеного видання, залишивши у себе вдома 2 примірники газети для особистого ознайомлення без мети розповсюдження іншим особам.

Залишок газет "Новороссия" випуск №4 у кількості 188 примірників ОСОБА_2 зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, з метою подальшого розповсюдження серед мешканців м. Кривого Рогу, але здійснити зазначене йому не вдалося з причин, що не залежали від його волі, тому що вказані примірники газети були вилучені співробітниками СБ України у ході проведення обшуку за вказаною адресою.

Крім того, у червні 2014 року, ОСОБА_4 дізнавшись про те, що у м. Кривому Розі затримано ОСОБА_12 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) за розповсюдження сепаратиських газет "Новороссия", і знаючи про те, що раніше ОСОБА_2 розповсюджував мешканцю м. Кривий Ріг ОСОБА_11 друковані видання сепаратиського характеру - газету "Новороссия", попрохав останнього сховати у себе частину отриманих ним газет "Новороссия" випуск №4, у кількості біля 750 примірників вказаного видання, які залишилися у нього нерозповсюдженими серед мешканців м. Кривий Ріг, на що останній надав свою згоду. У той же час ОСОБА_4, діючи повторно, в районі зупинки громадського транспорту «Українська» м. Кривий Ріг (Центрально-Міський район), здійснив розповсюдження біля 750 примірників газети "Новороссия" випуск №4, шляхом передачі їх ОСОБА_11

В подальшому ОСОБА_11, в дійсності не маючи на меті розповсюджувати матеріали, що містять заклики до незаконної зміни територіальних меж України, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не турбувався про вказане видання сепаратиського характеру, знищив, отримані ним у вищевказаний спосіб від ОСОБА_4, біля 750 примірників газети "Новороссия" випуск №4.

Окрім цього, з метою швидкого розповсюдження наявних у нього примірників газети "Новороссия" випуск №4, ОСОБА_4 вирішив залучити до вказаної протиправної діяльності інших мешканців м. Кривого Рогу.

Так, у червні 2014 року, ОСОБА_4, продовжуючи вказану протиправну діяльність, вирішив залучити до неї свою знайому - мешканку м. Кривий Ріг ОСОБА_13, якій запропонував розповсюдити біля 100 примірників газети "Новороссия" випуск №4 серед мешканців м. Кривого Рогу, на що вона надала свою згоду.

Не припиняючи своєї протиправної діяльності ОСОБА_4, діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, відповідно до відведеної йому злочинної ролі, у червні 2014 року частину отриманих ним газет "Новороссия" випуск №4, у кількості біля 100 примірників вказаного видання, в яких містилися заклики до населення України щодо зміни меж території вказаної держави на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за адресою: м. Кривий Ріг, на розі вулиць Українська та Харитонова (Центрально-Міський район) розповсюдив шляхом передачі ОСОБА_13 з метою розповсюдження їх мешканцям зазначеного міста.

В подальшому ОСОБА_13, ознайомившись зі змістом вказаного видання і зрозумівши, що в ньому знаходиться інформація сепаратиського характеру, вирішила не розповсюджувати матеріали, що містять заклики до незаконної зміни територіальних меж України, тобто не роздавала газети "Новороссия" випуск №4 мешканцям м. Кривий Ріг за злочинним наміром ОСОБА_4, а знищила біля 100 примірників зазначеного видання.

Залишок із 1200 примірників газети "Новороссия" випуск №4 у кількості 103 примірника ОСОБА_4 зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_8, з метою подальшого розповсюдження серед мешканців м. Кривого Рогу, але здійснити зазначене йому не вдалося з причин, що не залежали від його волі, тому що вказані примірники газети були вилучені співробітниками СБ України у ході проведення обшуку за вказаною адресою.

Продовжуючи вказану протиправну діяльність, на виконання своїх злочинних намірів ОСОБА_4, діючи повторно за попередньою змовою групою осіб, відповідно до відведеної йому злочинної ролі, 16 липня 2014 року від ОСОБА_10 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), каналом поштового оператору "Делівері", а саме у відділенні оператору, розташованому за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. О. Брозовського, 85, отримав друковані матеріали сепаратиського характеру - газету "Новороссия" випуск №5 у кількості біля 1000 примірників, в яких містилися заклики до населення України, щодо зміни меж території вказаної держави на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом вступу до озброєних формувань "ДНР" та складання їй присяги на вірність, вчинення інших дій радикального характеру з метою створення суверенного державного утворення - "Новоросія", через незаконне відділення від України її південно-східної частини (Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської, Харківської та Одеської областей).

Того ж дня ОСОБА_4, не відмовляючись від свого злочинного наміру та продовжуючи свою протиправну діяльність, направлену на розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_2 доставили вказану печатну продукцію до місця мешкання останнього, а саме за адресою: АДРЕСА_2 (Довгинцівський район), де ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, повторно розповсюдив (передав) останньому біля 750 примірників газети "Новороссия" випуск №5, з метою подальшого розповсюдження мешканцям вказаного міста. ОСОБА_2, отримавши вказані газети, усвідомлюючи протиправність вказаних дій, згідно відведеної йому злочинної ролі, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, наступного дня, зустрівшись з ОСОБА_11 повторно розповсюдив їх шляхом передачі ОСОБА_11 в районі зупинки громадського транспорту «95 квартал» у кафе «Клуб Кави» (Дзержинський район), у кількості 255 примірників вказаного видання, для подальшого розповсюдження мешканцям м. Кривий Ріг.

В подальшому ОСОБА_11, в дійсності не маючи на меті розповсюджувати матеріали, що містять заклики до незаконної зміни територіальних меж України, не використав їх за злочинним наміром ОСОБА_2, а саме не роздав 255 примірників газети "Новороссия" випуск №5 мешканцям м. Кривий Ріг, а залишив їх за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_9, з метою подальшого знищення, але здійснити зазначене йому не вдалося з причин, що не залежали від його волі, тому що вказані примірники газети були вилучені співробітниками СБ України у ході проведення обшуку за вказаною адресою.

Окрім цього, з метою швидкого розповсюдження наявних у нього примірників газети "Новороссия" випуски №4 та №5, ОСОБА_2 вирішив залучити до вказаної протиправної діяльності інших мешканців м. Кривого Рогу.

Так, 19 липня 2014 року, ОСОБА_2, продовжуючи вказану протиправну діяльність, вирішив залучити до неї свого знайомого - мешканця м. Кривий Ріг ОСОБА_6, якому запропонував розповсюдити частину наявних у нього друкованих матеріалів сепаратиського характеру, у вигляді біля 300 примірників газети "Новороссия" випуск №5 та біля 50 примірників газети "Новороссия" випуск №4, серед мешканців м. Кривого Рогу. В свою чергу ОСОБА_6, усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_2, погодився надати йому допомогу, тим саме вступив із останнім у злочинну змову, направлену на розповсюдження матеріалів із закликами на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Того ж дня, ОСОБА_2, діючи повторно, біля магазину "Текстильмаркет", розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр-н 7-й Зарічний (Жовтневий район), здійснив розповсюдження матеріалів сепаратиського характеру, шляхом передачі ОСОБА_6 біля 300 примірників газети "Новороссия" випуск №5 та біля 50 примірників газети "Новороссия" випуск №4. Останній, отримавши вказані матеріали, згідно відведеної йому злочинної ролі, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, того ж дня частину з них, а саме біля 100 примірників газети "Новоросия" випуски №4 та №5, разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_10 (Жовтневий район), розповсюдили мешканцю м. Кривий Ріг ОСОБА_15 Залишок газет "Новороссия" випуск №4 у кількості 37 примірників та випуск №5 у кількості 133 примірники ОСОБА_6 зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3, з метою подальшого розповсюдження серед мешканців м. Кривого Рогу, але здійснити зазначене йому не вдалося з причин, що не залежали від його волі, тому що вказані примірники газети були вилучені співробітниками СБ України у ході проведення обшуку за вказаною адресою.

В подальшому ОСОБА_15, в дійсності не маючи на меті розповсюджувати матеріали, що містять заклики до незаконної зміни територіальних меж України, знищив частину газет "Новороссия" випуск №4 та випуск №5, отриманих ним у вищевказаний спосіб від ОСОБА_6, а 52 примірника газети "Новороссия" випуск №5 добровільно видав співробітникам СБ України.

Окрім цього, з метою швидкого розповсюдження наявних у нього примірників газети "Новороссия" випуск № 5, ОСОБА_4 вирішив залучити до вказаної протиправної діяльності інших мешканців м. Кривого Рогу.

Так, 16 липня 2014 року, ОСОБА_4, продовжуючи вказану протиправну діяльність, вирішив залучити до неї свою знайому - мешканку м. Кривий Ріг ОСОБА_3, якій запропонував розповсюдити частину наявних у нього друкованих матеріалів сепаратиського характеру, у вигляді біля 250 примірників газети "Новороссия" випуск №5, серед мешканців м. Кривого Рогу. В свою чергу ОСОБА_3, усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_4, погодилася надати йому допомогу, тим саме вступила із останнім у злочинну змову, направлену на розповсюдження матеріалів із закликами на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Того ж дня, ОСОБА_4, перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Південний (Інгулецький район), повторно розповсюдив матеріали сепаратиського характеру, шляхом передачі ОСОБА_3 газети "Новороссия" випуск №5 у кількості біля 250 примірників. Остання, отримавши вказані матеріали, усвідомлюючи протиправність вказаних дій, згідно відведеної їй злочинної ролі, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, 18.07.2014 року, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Південний (Інгулецький район), розповсюдила 2 примірника газети "Новороссия" випуск №5 шляхом передачі їх свої знайомій - ОСОБА_13 для особистого ознайомлення.

В подальшому ОСОБА_13, в дійсності не маючи на меті розповсюджувати матеріали, що містять заклики до незаконної зміни територіальних меж України, не використала їх за злочинним наміром ОСОБА_3, а саме не роздала 2 примірники газети "Новороссия" випуск №5 мешканцям м. Кривий Ріг, а передала їх співробітникам СБ України.

Залишок газет "Новороссия" випуск №5 у кількості 223 примірника ОСОБА_3 зберігала за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_11, з метою подальшого розповсюдження серед мешканців м. Кривого Рогу, але здійснити зазначене їй не вдалося з причин, що не залежали від її волі, тому що вказані примірники газети були вилучені співробітниками СБ України у ході проведення обшуку за вказаною адресою.

Крім того, 20.07.2014р. ОСОБА_6, діючи повторно, та з метою уникнення викриття його протиправної діяльності правоохоронними органами України, опосередковано розповсюдив газети "Новороссия" випуск №4 та випуск №5, а саме залишив їх на зупинках громадського транспорту м. Кривий Ріг: "Текстильмаркет", розташованій за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр-н 7-й Зарічний (Жовтневий район), та "Варус", розташованій за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр-н 5-й Зарічний (Жовтневий район), а також у громадському транспорті м. Кривий Ріг - автобусі, який перевозить покупців магазину "Варус", із зупинки "Варус", розташованій за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр-н 5-й Зарічний (Жовтневий район) до кільця 44 кварталу (Жовтневий район) по ходу руху автобусу, з метою ознайомлення невідомими особами зі змістом вказаної газети.

Відповідно до висновку судово-авторознавчої експертизи № 9701 "ХНДІСЕ ім. Заслуженого Професора М.С. Бокаріуса", а також актів про проведене лінгвістичне дослідження №2 та №3 комісії спеціалістів-лінгвістів ДВНЗ «Криворізький національний університет», у друкованих виданнях - газеті «Новороссия» випуск №4 та випуск №5 наявні висловлювання у формі закликів інклюзивного та ексклюзивного типів, які за характером є публічними, а за формою вираження - прямими, щодо вступу до озброєних формувань самопроголошених «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», утворення самостійного державного утворення «Новороссия» шляхом антиконституційного відділення частини областей від території України.

Таким чином, ОСОБА_4 діючи умисно за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_10, а також із мешканцями м. Кривий Ріг Дніпропетровської області ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у період з червня по 18.07.2014р. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повторно вчинив умисні дії, спрямовані на розповсюдження друкованого видання "Новороссия" - матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Таким чином, ОСОБА_6 діючи умисно за попередньою змовою групою осіб із мешканцем м. Кривий Ріг Дніпропетровської області ОСОБА_2, у період 19-20 липня 2014 року у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повторно вчинив умисні дії, спрямовані на розповсюдження друкованого видання "Новороссия" - матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Таким чином, ОСОБА_2 діючи умисно за попередньою змовою групою осіб із мешканцями м. Кривий Ріг Дніпропетровської області ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у період з червня по 19 липня 2014 року у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повторно вчинив умисні дії, спрямовані на розповсюдження друкованого видання "Новороссия" - матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Таким чином, ОСОБА_3 діючи умисно за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 18.07.2014р. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, вчинила умисні дії, спрямовані на розповсюдження друкованого видання "Новороссия" - матеріалів із закликами до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що його вина у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України стороною обвинувачення не доведена. Суд, посилаючись у вироку на висновок судово-авторознавчої експертизи №9701 "ХНДІСЕ ім. Заслуженого Професора М.С. Бокаріуса", а також актів про проведеня лінгвістичного дослідження №2 та №3 комісії спеціалістів-лінгвістів ДВНЗ «Криворізький національний університет», стосовно того, що у друкованих виданнях - газеті «Новороссия» випуск №4 та випуск №5 наявні висловлювання у формі закликів інклюзивного та ексклюзивного типів, не зазначив, до чого конкретно закликає читача газета «Новороссия». Судові експерти так і не визначили і не надали суду відповідь про те, чи газета закликає до відділення частини території України та зміну її границь. До того ж, викладачі кафедри Криворізького педагогічного інституту не являються судовими експертами. Також, судом не взято до уваги клопотання його захисника про визнання вищезазначених актів недопустимими доказами. Суд не навів мотивів чому було відхилено вказане клопотання. Крім того, 22.07.2015 року він був допитаний в якості свідка, після чого в той же день затриманий співробітниками міліції. Вважає, що його затримання проводилось з порушенням ст.3, п.5 ч.1 ст.14 ЗУ «Про безплатну правову допомогу», ст.208 КПК України, оскільки захисник при його допиті та затриманні був відсутній, що є порушенням його права на захист згідно ст.59 Конституції України. Крім того, слідчім було порушено вимоги ч.4 ст.223 КПК України, оскільки проведення слідчих дій в нічне час не допускається. Відповідно до п.6 ч.2 ст.87 КПК України суд повинен визнати це суттєвими порушенням норм кримінального процесуального закону. В зв'язку з цими порушеннями, 21.05.2015 року його захисник надав клопотання про визнання зазначеного протоколу допиту та інших протоколів, складених на основі цього протоколу недопустимими доказами, але дане клопотання було проігноровано без мотивації на це, що є одностороннім та упередженим відношенням до розгляду справи. Також, звертає увагу на те, що порушено його право на свободу і особисту недоторканність, згідно ст.5 Європейської Конвенції з прав людини, коли ухвалювалось рішення про взяття його під варту. Також, звертає увагу, що сторона обвинувачення не доказала його прямого умислу на зміну території та меж України в розповсюджених ним газетах. Наголошує, що в ст.22 та ст.34 Конституції України гарантується право на свободу думки, вільне отримання та розповсюдження інформації, а держава переслідує його за вільне вираження своїх поглядів. Також, під час виступу в судових дебатах ним було звернуто увагу на рішення Європейського суду по правам людини від 25.05.1998 року у справі «Соціалістична партія та другі проти Турції», але у вироку було проігноровано і не надано цьому оцінки.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та доповнень до неї, обвинувачений ОСОБА_4 посилається на ті обставини, що судом не доведена його вина, в його діях відсутнє поняття складу злочину. Його дії не спричинили суттєвої шкоди фізичній або юридичній особі чи державі. В судовому засіданні він пояснював, що злочинних намірів щодо розповсюдження газети він не мав. І при допиті свідків у судовому засіданні вказаний умисел не знайшов свого підтвердження. Судом дослідженні речові докази надані стороною обвинувачення, які не підтверджують його вини, а лише надають інформацію щодо юридичного факту можливого розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону. Крім того, під час отримання і передачі ним газет, вони не були заборонені законом, а факт присутності в них заборонених закликів не очевидний і не став зрозумілий досконально навіть для експертів, які у своїх висновках не дають відповідного тлумачення. Судом не взято до уваги, що лінгвісти, які надавали висновки не мають ліцензії експерта та відповідної кваліфікації, які б надавали їм право давати експертні оцінки для використання їх у суді. Крім того, ці дослідження не відповідають вимогам ст.101 та ст.102 КПК України, тому їх не можна використовувати, як процесуальне джерело доказів. Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - Умріхін О.В. вказував на цей факт та просив визнати висновки цих експертів недопустими доказами, але клопотання було відхилено без мотивації на те. Оскільки за даним кримінальним провадження не було проведено жодних експертиз, висновків, досліджень, вважає речові докази, які були визнані та приєднані до матеріалів кримінального провадження недопустимими. Вважає, що, оскільки сторона обвинувачення не довела його прямого умислу на розповсюдження матеріалів із закликами до неконституційної зміни меж території України, це свідчить про порушення його прав закріплених в ст.ст.22, 34 Конституції України щодо права на вільний збір, зберігання та розповсюдження інформації у будь-якому вигляді, крім випадків, коли ця інформація заборонена законом. Але друковане видання «Новороссия» досі не заборонено судовим рішенням чи законом. Крім того, обвинувачений звертає увагу на істотне порушення його прав на досудовому слідстві, коли був допитаний в якості свідка без надання можливості викликати захисника і ці покази були використанні в той же день відносно нього при визнанні його підозрюваним, що є порушенням п.6 ч.2 ст.87 КПК України. Також, його не було повідомлено про його права, в тому числі й на захист. Наступний допит його, як підозрюваного проводився в м. Дніпропетровську, без пред'явлення йому обвинувачення чи підозри, без попередження близьких і рідних. Розпочався допит в 22.50 год., що є порушенням кримінального процесуального закону. Крім того, при допиті в судовому засіданні, обвинувачений пояснював, що умисних злочинних намірів щодо розповсюдження друкованих матеріалів газет «Новороссия» із закликами до населення України щодо зміни меж території та вступу до озброєних формувань «ДНР» та складання їй присяги на вірність він не мав і не має. Отже, обвинувачений вважає, що його вина нічим не доведена та не підтверджена. Крім того, при ухваленні вироку суд не врахував особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину та матір похилого віку, характеризується з позитивної сторони та не перебуває на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник Умріхін О.В., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст.110 ч.2 КК України, посилається на ті обставини, що призначене його підзахисному покарання є занадто суворим з огляду на наступне. ОСОБА_2 виповнилося 55 років, він ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, що характеризує його як цілком законослухняну людину, яка не схильна до кримінальної діяльності. Згідно документів, які характеризують його особу, підсудний є цілком нормальною позитивною людиною і цей епізод у його житті є виключенням і пов'язаний із невдалою спробою ОСОБА_2 включитися у політичну діяльність, за що він і постраждав, вже відбувши за гратами більш ніж один рік, і це вже є достатнім для усвідомлення обвинуваченим злочинності ним скоєного. В матеріалах провадження маються характеристики від трьох різних юридичних осіб (Кіровська сільська рада - за місцем реєстрації, ТОВ Центр КМЦЛ - за місцем роботи, садівниче товариство «Моноліт» - за місцем членства) і ці характеристики є цілком позитивні і характеризують ОСОБА_2 як нормальну порядну людину, яка все життя працювала, утримуючи працею себе і родину. Дії ОСОБА_2, були спробами донести до інших осіб альтернативну точку зору, щодо подій в України і ця точка зору не співпадає з офіційною точкою зору, що і стало причиною кримінального переслідування обвинуваченого. При цих діях, які визнані злочинними, ОСОБА_2 не ставив собі злочинної мети змінити межі території або державного кордону України, про що він неодноразово заявляв на досудовому слідстві і в суді, його метою було доведення до знайомих йому двох осіб іншої думки. У ОСОБА_2 був відсутній прямий умисел скерований на зміну державного устрою, суспільного ладу, кордонів України і це мав би врахувати суд першої інстанції, призначаючи покарання у вигляді реального позбавлення волі. Вважає, що всі перелічені вище обставини, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення. Крім того, необхідно врахувати, що обтяжуючих вину ОСОБА_2 обставин виявлено не було.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачена ОСОБА_3 посилається на ті обставини, що ухвала слідчого судді, на підставі якої за місцем її мешкання було проведено обшук не відповідає вимогам закону, оскільки слідчім не була встановлена її причетність до вказаного кримінального правопорушення та суддя в ухвалі не посилається на дослідженні матеріали кримінального провадження, якими підтверджується законність проведення обшуку. Крім того, представники Криворізького педагогічного інституту, які проводили експертизу не мають відповідної кваліфікації. Отже, має місце незаконність проведення судово-лінгвістичної експертизи матеріалів, на підставі якої її намагаються притягнути до відповідальності, експертиза проведена з порушенням норм КПК та її права на захист. Вона та її захисник були позбавленні права заявити відвід експертові, просити про постановку перед експертизою додаткових питань. Також, є всі підстави вважати, що висновок експерта Харківського НДІ судових експертиз ім. професора Бокаріуса є необґрунтованим і викликає сумніви. Експерти перерахували, які дії треба вважати спрямованими на зміну меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, але не уточнили до яких з них були заклики в газеті. Таким чином, є всі підстави вважати, що висновок експертів ОСОБА_18 і ОСОБА_19 необґрунтований і викликає сумніви в його правильності. Все звинувачення у даній кримінальній справі побудоване на необґрунтованих висновках експертиз, які проведені з порушенням кримінально-процесуального законодавства та права на захист, оскільки особи, які проводили експертизи, право на проведення таких експертиз не мали, і дали відповіді на питання, що входять у компетенцію правоохоронних та судових органів, тобто про наявність об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.110 КК України. В даному випадку відсутній об'єкт злочину, оскільки не зрозуміло як могла постраждати безпека держави в частині забезпечення територіальної цілісності і недоторканності державних кордонів, в поширенні газет і донесення інформації до громадян України. Відсутня і суб'єктивна сторона злочину, яка характеризується виною у формі прямого умислу, через малозначність не становлять суспільної небезпеки, тобто не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Звертає увагу, що газета «Новороссия» не є екстремістською, на підставі закону, який набув чинності 02.02.2014 року. Таким чином, складаючи обвинувальний висновок, слідчий Вдовиченко А.В. грубо порушив норми Конституції та чинного законодавства України. За таких обставин суд зобов'язаний тлумачити всі сумніви на користь підсудних і постановити згідно ч.4 ст.327 КПК України виправдувальний вирок.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник Лапшин М.Л., в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст.110 ч.2 КК України, посилається на ті обставини, що після ухвалення вироку ОСОБА_6 переглянув позицію щодо своєї винуватості і щиро розкаюється у діях, які вчинив. Просить колегію суддів врахувати, що обвинувачений раніше не судимий, одружений, має сина 2003 року народження та утримує дитину дружини ОСОБА_14 1998 року народження. Також до затримання працівниками міліції працював охоронцем у ТОВ «Сокіл» і перебуває на облік у Державній реєстраційній службі України як фізична особа-підприємець; має право власності на нерухоме майно. Крім того, ОСОБА_6 характеризується з позитивної сторони, не перебував на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах; в ході досудового розслідування не перешкоджав слідству. Згідно виписки з амбулаторної картки, наданої КЗ «Криворізька міська лікарня №16» перебував на амбулаторному лікуванні у 2013 р. А, перебуваючи під вартою, ОСОБА_6 вже неодноразово звертався з проханням надати можливість такого спостереження, на що отримував відмову через відсутність у закладі такої можливості в надані огляду або іншої допомоги по даному факту. Вважає, що обвинувачений усвідомив наслідки своїх дій, визнає свою провину в повному обсязі, розкаюється, а тому має право на більш м'яку міру покарання, яка може бути застосована керуючись діючим законодавством без відбування реального покарання, а з випробуванням.

Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат Лапшин М.Л., в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, кожен окремо, підтримали викладені в їх апеляційних скаргах вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі. Проти задоволення апеляційних скарг інших учасників судового розгляду також не заперечували.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Умріхін О.В. при апеляційному розгляді кримінального провадження, підтримав апеляційну скаргу свого підзахисного ОСОБА_2, проти задоволення апеляційних скарг інших учасників судового провадження не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_6, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Ільченко І.В. та захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат Гордієнко А.І. в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, кожен окремо, підтримали викладені в апеляційних скаргах обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та його захисника Умріхіна О.В. та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката Лапшина М.Л. вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та його захисника Умріхіна О.В. та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката Лапшина М.Л., а вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги сторонами судового провадження надані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та його захисника Умріхіна О.В. та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката Лапшина М.Л. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вирок суду, в якому вирішено обвинувачення по суті, повинен відповідати вимогам ст.370 КПК України і бути законним, тобто бути ухваленим згідно з нормами матеріального права і дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Як передбачено п.п.1, 3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 ст.410 КПК України встановлено, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Згідно ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються, крім іншого, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

На необхідність суворого дотримання зазначеної вимоги закону також вказано у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питання судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» з подальшими змінами. Верховний Суд України наголошує, що в мотивувальній частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.

Крім того, як передбачено п.п.16, 17 вищевказаної ППВСУ №5 від 29.06.1990 року, суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. З показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

В ході розгляду кримінального провадження вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового слідства.

Так, мотивуючи своє рішення про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, суд послався на письмові матеріали кримінального провадження та речові докази, які були оглянуті в судовому засіданні, однак обмежився лише переліченням назв процесуальних документів, фактично не надавши їм аналіз в підтвердження чи спростування пред'явленого обвинувачення(том 7 а.кп.105-107).

Такі обставини дають колегії суддів підстави вважати, що в основу висновку про доведеність вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, суд поклав докази, які були досліджені поверхово і неповно, тобто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і викликають сумнів щодо їх достовірності та допустимості.

Крім того, як було встановлено колегією суддів під час перевірки оскаржуваного вироку, при складанні мотивувальної частини вироку судом першої інстанції не було в повній мірі розкрито об'єктивну сторону кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується кожному з обвинувачених.

А саме, мотивувальна частина вироку містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в повному обсязі (абз.2 а.кп.100 оборот том 7 - абз.7 а.кп.102 оборот том 7). Далі, суд формулює обвинувачення відносно ОСОБА_6 не зазначивши його повністю (абз.8 а.кп.102 оборот). А обвинувачення, визнане судом доведеним відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взагалі відсутнє.

Колегія суддів вважає, що при складанні мотивувальної частини оскаржуваного вироку, судом першої інстанції було допущено порушення, на які також звертає увагу Пленум Верховного Суду України у п.13 своєї Постанови №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питання судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», а саме на те, що вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуватись вимог закону. Наспіх, непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості і справедливості.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказує про необхідність аналізувати положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (п.52 рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року; п.58 рішення у справі «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року; п.34 рішення у справі «І.Н. та інші проти Австрії» від 20 квітня 2006 року).

Крім того, при вивченні матеріалів кримінального провадження, колегією суддів було встановлено, що захисником обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатом Умріхіним О.В. тричі заявлялись клопотання про визнання доказів недопустимими в порядку ч.3 ст.89 КПК України.

21 січня 2015 року адвокат Умріхін О.В. заявив клопотання про визнання доказів, а саме протоколів допиту ОСОБА_2 та слідчих експериментів за його участю недопустимими (том 6 а.кп.6). Після з'ясування думки сторін з приводу заявленого клопотання, суд, порадившись на місці, ухвалив: визнати клопотання передчасно заявленим, долучити його до матеріалів кримінального провадження та повернутись до його вирішення перед ухваленням судового рішення. Вказаний факт також підтверджується звукозаписом судового засідання від 21 січня 2015 року (8-12 хвилини звукозапису).

21 квітня 2015 року адвокат Умріхін О.В. вдруге заявив клопотання про визнання доказів, а саме протоколів допиту ОСОБА_2 та слідчих експериментів за його участю недопустимими доказами (том 6 а.кп.170). Але, суд знову, вислухавши думку сторін, вирішив долучити клопотання до матеріалів кримінального провадження та вирішити його під час ухвалення судового рішення (23-25 хвилини звукозапису).

27 травня 2015 року адвокат Умріхін О.В. заявив ще одне клопотання про визнання доказів, а саме актів про проведення лінгвістичного дослідження недопустимими доказами (том 6 а.кп.223). Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду, ухвалив: долучити клопотання захисника до матеріалів кримінального провадження та вирішити його під час ухвалення судового рішення. Вказаний факт також підтверджується звукозаписом судового засідання від 27 травня 2015 року (15-22 хвилини звукозапису).

Колегія суддів погоджується з рішеннями суду першої інстанції з приводу заявлених адвокатом Умріхіним О.В. клопотань, оскільки вони були ухвалені з дотриманням вимог ч.1 ст.89 КПК України, яка передбачає, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Одночасно, при перевірці оскаржуваного вироку, колегією суддів було встановлено, що при його ухваленні, суд не повернувся до вирішення заявлених захисником клопотань. З восьми письмових доказів, які адвокат Умріхін О.В. просив визнати недопустимими в перших двох клопотаннях, суд, послався тільки на протокол слідчого експерименту від 12.08.2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_2, як на підтвердження вини обвинувачених, жодним чином не проаналізувавши його, обмежившись тільки його переліченням, поряд з іншими письмовими матеріалами провадження (том 1 а.кп.196-203, том 7 а.кп.105). Інші сім письмових матеріалів кримінального провадження, на які посилався захисник в своєму клопотанні, судом першої інстанції зовсім не були прийняті до уваги, не оцінені з точки зору належності, допустимості та достовірності, в порушення вимог ч.1 ст.94 КПК України.

Аналогічно суд першої інстанції віднісся і до вирішення третього клопотання захисника Умріхіна О.В. з приводу визнання недопустимими доказами актів про проведення лінгвістичного дослідження. Перелічивши обидва акти серед інших письмових доказів, суд обмежився лише фразою, що немає підстав вважати, що докази на які посилається адвокат Умріхін О.В. є недопустимими (том 7 а.кп.106).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про вчинення ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 дій, передбачених ч.2 ст.110 КК України, ґрунтується на однобічному, неповному дослідженні зібраних у справі доказів, оскільки він зроблений без належної перевірки всіх обставин справи й оцінки всієї сукупності доказів, отриманих під час досудового та судового слідства, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, судом першої інстанції було грубо порушено вимоги ст.ст.363, 364 КПК України та допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового слідства, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що відповідно п.п.1, 3 ч.1 ст.409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.

Допущені судом першої інстанції порушення вимог КПК України у їх сукупності не дають можливості суду апеляційної інстанції перевірити законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку.

Крім того, в апеляційному суді не було заявлено клопотань про повторне дослідження обставин щодо висунутого обвинувачення за умови, що вони в суді першої інстанції досліджені неповно або з порушенням, та дослідження доказів, які не досліджувались судом.

Відповідно з вимогами ст.404 КПК України у зв'язку з неповнотою досудового та судового слідства та відсутністю клопотань апеляційний суд позбавлений можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення.

У зв'язку зі скасуванням вироку по вказаним підставам, колегія судів не входить в обговорення інших доводів апеляційних скарг захисників та обвинувачених, які необхідно перевірити при новому розгляді кримінального провадження по суті суду першої інстанції, усунувши вказані порушення, з дотриманням вимог закону перевірити доводи, зазначені в ухвалі апеляційного суду, та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, апеляційну скаргу та доповнення до неї ОСОБА_4, апеляційні скарги захисника Лапшина Максима Леонідовича, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника Умріхіна Олександра Віталійовича, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року - скасуванню, з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Керуючись ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, апеляційну скаргу та доповнення до неї ОСОБА_4, апеляційні скарги захисника Лапшина Максима Леонідовича, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника Умріхіна Олександра Віталійовича, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2015 року відносно обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати.

Призначити новий судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.110 КК України у тому ж суді в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 залишити у виді тримання під вартою до 18 травня 2016 року.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_3 залишити у виді домашнього арешту до 18 травня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

Н.О. Чумак С.Б. Мажара Т.Л. Яценко