Рішення № 57323899, 03.03.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

03.03.2016 Єдиний унікальний номер 205/3630/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 .за участю: представника Відповідачів за первісним позовом та Позивача 2 за зустрічним позовом ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2015 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями.

21.01.2016 року ОСОБА_5 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з зустрічною позовною заявою до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим в якій просить суд відмовити у задоволені первісного позову про стягнення заборгованості з неї та визнати договір поруки №SR-302/087/2008 від 27.03.2008 року припиненим.

В обґрунтування позовних вимог за первісним позовом Позивач зазначає, що 27 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», (що знаходиться за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний номер 21685166, (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «ОТП Банк») та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № ML-302/087/2008.

Відповідно до умов зазначеного договору, визначених у п.п. 2, 3 ч.1, п.п. 1.1, 1.4, 1.5, 1.6 ч.2, Банк надав Відповідачу 1 кредит в іноземній валюті на загальну суму 85000,00 (вісімдесят пять тисяч дол. США) доларів США. з встановленою плаваючою ставкою в розмірі 4,49%+FIDR.

В забезпечення кредитних зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 27 березня 2008 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступник ПАТ «ОТП Банк») було укладено договір поруки №SR-302/087/2008, відповідно до умов якого Поручитель зобовязується відповідати за виконання Позичальником ОСОБА_4 усіх його зобовязань, що виникли з кредитного договору №ML-302/087/2008 від 27.03.2008 р.

Позивач свої зобов'язання виконав, кредит у сумі 85000,00 (вісімдесят пять тисяч дол. США) доларів США. надав, але Відповідач 1 ОСОБА_4 належним чином свої зобов'язання не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за ним станом на 03.06.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 93064,00 дол. США, що у еквіваленті становить 1502052,96 (один мільйон пятсот дві тисячі пятдесят дві грн. 96 коп.), в тому числі: заборгованість по кредиту 85000,00 дол. США, заборгованість по відсоткам 8064,00 дол. США.

Оскільки відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконують, позивач просить стягнути з них солідарно на користь банку суму боргу за кредитним договором, в розмірі 1502052,96 (один мільйон пятсот дві тисячі пятдесят дві грн. 96 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн.

Позивач за зустрічною позовною заявою обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між нею та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір поруки №SR-302/087/2008 від 27.03.2008 року відповідно до умов якого вона поручилася за виконання Позичальником ОСОБА_4 усіх його зобовязань за кредитним договором. Однак, в порушення умов ч.4 ст.559 ЦК України Позивач за первісним позовом не предявив до неї вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, а отже договір поруки є припиненим.

В судове засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 не з'явився, про день місце та час проведення судового засідання сповіщений належним чином. Письмово просив розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила суду, що дійсно відповідно до умов кредитного договору № ML-302/087/2008 від 27.03.2008 року Відповідач 1 отримав від Позивача кредит в розмірі 85000,00 (вісімдесят пять тисяч дол. США) доларів США, які зобовязався повернути до 27.03.2023 року. Після укладення кредитного договору він платив банку визначені договором та графіком платежів суми але в подальшому, в зв'язку з скрутним матеріальним становищем, платити перестав. Просила суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у позові на підставі ст.267 ЦК України у зв'язку зі спливом позовної давності.

Щодо зустрічної позовної заяви Представник Позивача 2 ОСОБА_5 пояснила суду, що вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сплатити заборгованість за кредитним договором №ML-302/087/2008 від 27.03.2008 р. спрямовані до поручителя є такими що порушують її законні права, в звязку з чим вона змушена була звернутися до суду з зустрічною позовною заявою. Означене обґрунтовується тим, що Позичальником було допущено порушення прав Банку 21.01.2011 року, а отже з цієї дати у ПАТ «ОТП Банк» виникло право предявити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобовязання боржника щодо повернення кредиту, яким банк не скористався, тому строк предявлення поручителю такої вимоги сплинув 27.07.2011 року.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі доказами.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідачів по первісному та представника позивачів по зустрічному позову, дослідивши матеріали справи, встановивши викладені нижче факти та відповідні до них правовідносини, дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а вимоги за зустрічною позовною заявою підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 27 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», (що знаходиться за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний номер 21685166, (Публічне акціонерне товариства «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обовязків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк») та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № ML-302/087/2008.

Відповідно до умов зазначеного договору, визначених у п.п. 2, 3 ч.1, п.п. 1.1, 1.4, 1.5, 1.6 ч.2, Банк надав Відповідачу 1 кредит в іноземній валюті на загальну суму 85000,00 (вісімдесят пять тисяч дол. США) доларів США. з встановленою плаваючою ставкою в розмірі 4,49%+FIDR.

В забезпечення кредитних зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 27 березня 2008 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступник ПАТ «ОТП Банк») було укладено договір поруки №SR-302/087/2008, відповідно до умов якого Поручитель зобовязується відповідати за виконання Позичальником ОСОБА_4 усіх його зобовязань, що виникли з кредитного договору №ML-302/087/2008 від 27.03.2008 р.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діловою обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннямумов,визначенихзмістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання сторонами зобовязань за договором (пункт 7.3. кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 27 березня 2023 року (пункт 2 Частини №1 кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів щомісячно відповідно до графіку платежів (пункт 1.5.1. та 1.5.1.1. Кредитного договору).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що умовами укладеного між банком та ОСОБА_4 договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно із ч. З ст. 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок (ст. 253 ЦК України).

Представник Відповідачів надала до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено відносно неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. За змістом цієї норми закону, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи убачається, що, згідно з умовами кредитного договору позичальник -відповідач ОСОБА_4 зобов'язався здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначенеми графіком платежів (п.1.5.1. Договору) і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом (п. 1.5.1.5. Договору), а також сплатити пеню та штраф за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним (п.п. 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3. кредитного договору)

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно було здійснюватися відповідачем ОСОБА_4 частинами відповідно до Графіку платежів, згідно з наданим позивачем розрахунком, останній платіж провів 21.01.2011 року та не в повному обсязі, то початком перебігу позовної давності для стягнення кредиту й процентів за користування кредитом є день, коли ОСОБА_4 повинен був сплатити черговий платіж, тобто 28.02.2011 року, однак не сплатив його, а тому загальна позовна давність повинна застосовуватись до кожного щомісячного платежу, який був визначений у договорі, і обчислювати її треба з моменту невнесення відповідачем ОСОБА_4 чергового платежу, а саме - з 28.02.2011 року.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку про те, що строк, у межах якого банк мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого права, закінчився в лютому 2014 року, проте позивач, пропустивши строк позовної давності, звернувся до суду з позовом лише 21.04.2015 року. З клопотанням, щодо поновлення строку позовної давності, позивач до суду не звертався і підстав, для визнання пропуску цього строку з поважних причин, з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наведеного вбачається, що право позивача на отримання суми боргу по кредитному договору від відповідача є доведеним, але таке право не підлягає захисту у зв'язку з пропуском строку позовної давності, тому у позові необхідно відмовити.

Згідно зі ст.533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Правовідносини, які виникають із договору поруки, за суттю є одностороннім зобовязанням, відповідно до якого кредитор має право вимагати від поручителя, щоб той виконав свій основний договірний обовязок у відповідності до умов договору поруки, а поручитель зобовязаний провести таке виконання.

Зобовязання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобовязаним виключно в межах строку, передбаченого у ч.4 ст.559 ЦК України, згідно із якою порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму Листі від 27.09.2012 року №10-1393/0/4-12 (надалі Лист) виклав сформульовані Верховним Судом України правові позиції щодо застосування норми матеріального права у правовідносинах, що виникають із кредитних правовідносин та поруки і наголосив, що ці правові позиції обовязкові для всіх судів України.

В п.2 Листа зазначено; «Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України)».

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт п.4.1.) про його дію до повного виконання боргових зобовязань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя (відповідно до обовязкових правових позицій, викладених у Листі).

Правові позиції визначення настання строку виконання основного зобовязання викладені у п.3 Листа: «Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною другою статті 1054 та частиною другою статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя».

Кредитним договором передбачено, що Позичальник здійснює повернення кредиту щомісяця у розміри та строки, визначені у Графіку Платежів.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ОТП Факторинг», вбачається, що прострочена заборгованості за кредитним договором виникла 26.01.2011 року, внаслідок чого настав строк виконання основного зобовязання за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів 21 квітня 2015 року.

Оскільки позивач звернувся до поручителя з вимогою про погашення заборгованості з пропуском передбаченого шестимісячного строку, порука за договором поруки №SR-302/087/2008 від 27.03.2008 року, укладеним між ТОВ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 припинилася.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 208, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 530, 543, 551, 553, 554, 559, 611, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 «про стягнення заборгованості за кредитними ми зобовязаннями», відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати поруку за договором поруки №SR-302/087/2008 від 27.03.2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступник ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_5 припиненою.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяВ.М. Федченко