Постанова № 57321125, 20.04.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1417/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2016 р. Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.,

при секретарі Домашовець М.Ф.,

з участю:

представника позивача Кондратікова А.П.,

представниці відповідача Огоновської Т.В.,

представниці третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору Малець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю «Черчилль» до Департаменту містобудування Львівської міської ради, управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», про визнання протиправним та скасування вимоги та наказу, про зобов`язання утриматись від прийняття рішень,-

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2016 року ТОВ «Черчилль» звернулося до суду з позовом до відповідачів, в якому просило:

1) визнати протиправними та скасувати: вимогу управління архітектури ДМ ЛМР № 23/Р-11-176 від 12 січня 2016 року; наказ ДМ ЛМР № 6 від 11 лютого 2016 року «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» в частині демонтажу вивіски ТОВ «Черчилль» по вул. Гнатюка, 4, у м. Львові;

2) зобов'язати ДМ ЛМР в подальшому утримуватись від прийняття будь-яких рішень чи дій щодо демонтажу вивіски ТОВ «Черчилль» з написом «Вінстон Черчилль Паб / Winston Churchill Pub» на фасаді приміщення першого поверху будівлі № 4 вул. Гнатюка у м. Львові.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказ Департаменту містобудування та вимога управління архітектури є незаконними та підлягають скасуванню. Дана вивіска не є рекламою, а являється інформаційною табличкою. Обов'язок ТОВ отримувати дозвіл на встановлення даних табличок не передбачений чинним законодавством.

Представник позивача Кондратіков А.П. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, що указані в позові.

Представник відвідачів в суді проти задоволення позову заперечила. Суду пояснила, що будівля, в якій знаходиться заклад, перебуває в межах історичного ареалу м. Львова; а вивіска ТОВ «Черчилль» встановлена позивачем без узгодження з органом охорони культурної спадщини. Крім того, як зазначила представник відповідачів, вимога управління архітектури не є актом в розумінні КАС України, який може бути оскаржений в судовому порядку.

Представник третьої особи зазначила, що встановлення вивіски не було погоджене з управлінням охорони культурної спадщини, тому у задоволенні позову просила відмовити.

Судом установлено, що відповідно до договору оренди від 22.07.2015 року ТОВ «Черчилль» є орендатором нежитлового приміщення площею 93,8 кв.м. в буд. № 4 по вул. Гнатюка у м. Львові. Позивач зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

12.01.2016 року управлінням архітектури Департаменту містобудування ЛМР була винесена вимога № 23/Р-11-176 до ТОВ «Черчилль» щодо необхідності подання до КП «Адміністративно-технічне управління» на погодження проекту вивіски на стіні буд. 4 по вул. Гнатюка у м. Львові. 19.02.2016 року КП «Адміністративно-технічне управління» направило позивачеві попередження № 2410-08-1343 з пропозицією добровільного демонтажу вивіски на фасаді загаданого будинку з посиланням на наказ № 6 від 11.02.2016 року ДМ ЛМР «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок».

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до рішення виконкому ЛМР від 09.12.2005 року № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», буд. № 4 по вул. Гнатюка перебуває в межах історичного ареалу м. Львова.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. № 1805-III (із змінами та доповненнями) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

В силу п.17 ч.2 ст.5 вищевказаного Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Відповідно до ст. 6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Набуття суб'єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об'єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

В силу ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до МАФ (малих архітектурних форм) віднесено також «рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски», також зазначено, що «розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" .

Ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що «організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом», а також, що «рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами».

Згідно з п. 20.1.28.3. Правил благоустрою м. Львова., затверджених ухвалою сесії Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 року, суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невідповідність затвердженим проектам, вимогам, паспортам спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, вивісок, вітрин, пам'ятних дощок», обов'язок здійснювати нагляд за виконанням цього здійснює КП «Адміністративно-технічне управління».

На підставі вищевказаних законів, що регулюють встановлення вивісок в межах історичних ареалів населених місць, Львівською міською радою було прийнято рішення № 692 від 22.07.2011 року «Про затвердження Порядку встановлення вивісок у м. Львові», яким передбачено, що «розміщення вивіски в історичному ареалі м. Львова погоджується з управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради».

Так, враховуючи вищевикладені правові норми, наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, що беруть участь у справі, судом встановлено, що дозвіл на розміщення реклами, виданий органом місцевого самоврядування, який є єдиною підставою для встановлення рекламоносія, у ТОВ «Черчилль» відсутній; наказ про Демонтаж винесений на підставі та у відповідності до Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.

Крім того, вимога позивача щодо скасування вимоги управління архітектури ДМ ЛМР не може бути задоволена судом, оскільки вимога управління не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії в розумінні ст. 17 КАС України. Вирішення такого питання знаходиться за межами юрисдикції адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні вимоги адміністративного позову щодо зобов'язання відповідача ДМ ЛМР в подальшому утримуватися від дій та рішень щодо демонтажу вивіски позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчинити певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.

В порядку, передбаченому ст. 118 КАС України, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 29.02.2016 року.

Згідно з вимогами ст. 94 КАС України, у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, судові витрати покладаються на позивача та не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 158 -162 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Черчилль» до Департаменту містобудування Львівської міської ради, управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», про визнання протиправним та скасування вимоги та наказу, про зобов`язання утриматись від прийняття рішень.

Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову за ухвалою Галицького районного суду від 29.02.2016 р., якою заборонено комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління» здійснювати демонтаж вивіски ТОВ «Черчилль» (ЄДРПОУ 39904412) за адресою: м. Львів, вул. Гнатюка, 4, зупинена дія наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради № 6 від 11 лютого 2016 року «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок» в частині демонтажу вивіски ТОВ «Черчилль» по вул. Гнатюка, 4, у м. Львові.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.Є. Радченко