Рішення № 57319888, 19.04.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року м. Мукачево Справа №303/1203/16-ц

2/303/855/16

номер рядка с.з. 30

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого судді Кость В.В.

при секретарі Немеш Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу

за позовом кредитної спілки «Мрія»

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення боргу,

За участю:

представника позивача ОСОБА_2;

відповідача - ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_3;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення з нього, завданої злочином шкоди у сумі 585306,49 грн.

Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача кредитній спілці завдано матеріальних збитків на суму за предметом позову, що підтверджено вироком суду.

Нормативно правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Разом з тим, заперечив можливість застосування строку позовної давності про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, з урахуванням обставин щодо своєчасного звернення до суду з такою вимогою.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, з посиланням на те, що завдана його довірителем позивачу сума збитків за вироком суду, який набрав законної сили, складає 251400,00 грн., однак і така не може бути стягнута з ОСОБА_1 з огляду на сплив позовної давності для можливості звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди особою, яка перебувала у трудових відносинах з підприємством, установою.

Заслухавши пояснення та заперечення учасників судового розгляду, дослідивши подані по даній справі доказові матеріали, а також матеріали кримінального провадження №303/1513/14-к (1кп/303/158/14), суд констатує наступне.

Не оспорюються учасниками судового розгляду справи обставини, зазначені у вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.07.2014 по справі №303/1513/14-к (1кп/303/158/14) (а.с. 13-19) щодо вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою ст. 191 та частиною першою ст. 366 Кримінального кодексу України та спричинення, у звязку з цим, прямої дійсної шкоди кредитній спілці «Мрія» у сумі 251400,00 грн.

Натомість, судом встановлена розбіжність у доводах сторін щодо розміру заявленого до стягнення відшкодування, а також підстав для його стягнення.

Так, за доводами представника позивача, крім дійсної прямої шкоди, відповідач має також відшкодувати кредитній спілці нараховані на цю суму проценти по окремим незаконно оформленим кредитним договорам. При цьому, не заперечується представником позивача і той факт, що нараховані відсотки, на час судового розгляду даної справи, не сплачені кредитною установою на користь третіх осіб.

В свою чергу, представник відповідача, погоджуючись з даними вироку суду щодо розміру дійсної прямої шкоди, яку кредитній спілці спричинив відповідач та можливості стягнення такої з ОСОБА_1, у випадку додержання позивачем строків звернення до суду, передбачених частиною третьою ст. 233 Кодексу законів про працю України, категорично заперечив щодо стягнення з його довірителя нарахованих потерпілою стороною за вироком суду процентів.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини суд виходить з того, що згідно зі ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З урахуванням п. 8 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний звязок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з положеннями частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається із обставин справи, відповідач під час вчинення злочинних дій з приводу привласнення та розтрати коштів спілки за підробленими договорами, перебував у трудових відносинах з позивачем, а тому питання відшкодування шкоди регулюється нормами трудового законодавства.

Спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин є положення статті 130 Кодексу законів про працю України (частина друга) якими передбачено, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Випадки повної матеріальної відповідальності встановлені, зокрема п. 3 частини першої ст. 134 Кодексу законів про працю України, якими передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

При цьому, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу (ст. 138 Кодексу законів про працю України).

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», за правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Приймаючи до уваги фактичні обставини по справі у контексті з вищевказаними положеннями законодавства, слід вважати доведеними позовні вимоги кредитної спілки «Мрія» щодо необхідності стягнення з відповідача суми 251400 грн., яка є прямою дійсною шкодою, встановленою за результатами судового розгляду кримінального провадження. Вказану суму коштів слід стягнути з відповідача у якості шкоди завданої злочином.

Аргументи та доводи представника відповідача щодо необхідності відмови судом у задоволенні позову кредитної установи, у звязку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою ст. 233 Кодексу законів про працю України, судом відхиляються, оскільки обставини щодо остаточного розміру прямої дійсної шкоди були встановлені лише у вироку суду від 01.07.2014, який був надісланий потерпілій від злочинів стороні тільки 25.12.2015 (Том 4 кримінального провадження №303/1513/14-к (1кп/303/158/14), а.с. 105-117).

При цьому, уповноважений представник потерпілої сторони не приймав участі у судовому засіданні 01.07.2014 ((Том 4 кримінального провадження №303/1513/14-к (1кп/303/158/14), а.с. 103-104).

Що стосується решти суми заявленого до стягнення з відповідача відшкодування у розмірі 333906,49 грн., у вигляді нарахованих відсотків по підробленим відповідачем договорам, то таке не є прямою дійсною шкодою, встановленою у вироку суду, тому позовні вимоги щодо його стягнення не можуть бути реалізовані, шляхом застосування правового механізму, передбаченого п. 3 частини першої ст. 134 Кодексу законів про працю України у контексті з положеннями ст. 130 названого Кодексу.

Крім того, сума 333906,49 грн., станом на час розгляду даної справи, не виплачена третім особам, що не заперечувалося в судовому засіданні і представником позивача.

У випадку виплати третім особам таких коштів, позивач може скористатися правом на предявлення регресного позову до відповідача (п. 20 постанови від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»).

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, шляхом присудження до стягнення з відповідача суми 251400 грн., а також суми 3771,00 грн. судових витрат у дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина перша ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 3, 8, 10, 11, 14, 57-60, 88, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області, вул. Спортивна, 92) на користь кредитної спілки «Мрія» (88000, м. Ужгород наб. Незалежності, 21, під 6, офіс 2, ЄДРПОУ 22089934 «Райфайзен банк Аваль», МФО 312345, р./р.260061063) суму 251400,00 грн. (двісті пятдесят одна тисяча чотириста гривень) матеріальної шкоди, завданої злочином.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області, вул. Спортивна, 92) в дохід держави суму 3771,00 грн. (три тисячі сімсот сімдесят один гривень) судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Кость

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 22.04.2016.