Ухвала суду № 57319694, 20.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/189/2016(м)

263/8173/15-ц

Категорія 53 Головуючий у 1 інстанції Ікорська Є.С.

Доповідач - Ткаченко Т.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Песоцької Л.І., Мальцевої Є.Є.

секретар - Брежнев Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, індексу інфляції та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в особі його представника ОСОБА_2, на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2015 року,

Встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі - ПАТ «Азовзагальмаш» або підприємство), в якому просив стягнути з відповідача на його користь 10258,57 грн. заборгованості по заробітній платі, 10000 грн. моральної шкоди та суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також просив стягнути всі витрати, понесені у зв'язку з поданням позову та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позову вказував, що у 2012 році за переводом його було прийнято на роботу до ПАТ «Азовзагальмаш» на посаді стрільця. У лютому 2015 року було звільнено в зв'язку зі скороченням штату працівників. На день звільнення підприємством нараховано, але не виплачено 10258,57 грн. заробітної плати. Незаконними діями, підприємство завдало ОСОБА_1 моральної шкоди, яка відобразилася в істотному порушенні нормальних життєвих зв'язків, душевних стражданнях, хвилюваннях, оскільки він опинився в скрутному матеріальному становищі та погіршився стан здоров'я.

В ході розгляду справи позивач, посилаючись значний інфляційний процес та здешевлення гривні, просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 10000 гривень, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку станом на 10.07.2015 рік в розмірі 26837,80 грн., а також 4706,11 грн. з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, індексу інфляції та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 08.07.2015 року по 14.07.2015 року в розмірі 1219,90 грн. та моральну шкоду в сумі 300 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_1, в особі його представника ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнувши з підприємства на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку станом в розмірі 26837,80 грн, в іншій частині рішення залишити без змін.

Зокрема зазначає, що 05.02.2015 року позивач звільнявся з роботи з ПАТ «Азовзагальмаш» в звязку зі скороченням штату працівників. На день звільнення з роботи відповідач нарахував, але не виплатив заробітну плату за період з липня 2014 року по лютий 2015 року внаслідок відсутнсті коштів. Сплатив відповідач заробітну плату лише 14.07.2015 року. У день звільнення позивач був присутнім на роботі та неодноразово вимагав провести розрахунок з ним в цей день. У зв'язку з цим, позивач вважає, що день звільнення 05.02.2015 є днем початку обрахування середнього заробітку.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи в апеляційному суді телефонограмами, про що свідчать записи реєстрації телефонограм в журналі телефонограм апеляційного суду за №№ 970, 971. Позивача повідомлено про розгляд справи відповідно до положень ч.5 ст.76 ЦПК України через його представника.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зі справи вбачається, що позивач, в особі його представника, оскаржує рішення суду першої інстанції тільки в частині розміру стягнутої на його користь суми середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні. В решті рішення суду ніким не оскаржується. Тому, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах апеляційного оскарження, колегія суддів перевіряє законність рішення суду лише в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 27.01.2012 року по 05.02.2015 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Азовзагальмаш», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с.10 -11).

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обов'язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Зі справи вбачається, що відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, у зв'язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 10 258,57 грн.(а.с.76).

14 липня 2015 року позивачу була сплачена заборгованість із заробітної плати в сумі 10 258,57 грн., що підтверджується бухгалтерськими відомостями та платіжною відомістю АТ «Сбербанк Росії» № 200 від 14 липня 2015 року (а.с.24 - 32).

Окрім того, 14.07.2015 року позивачеві виплачена компенсація втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати в сумі 3 426,96 грн., що підтверджується платіжною відомістю АТ «Сбербанк Росії» № 200 від 14 липня 2015 року (а.с.31).

Частково задовольняючи позов, суд прийшов до висновку, що позивач мав обов'язок пред'явити до відповідача вимогу про проведення остаточного розрахунку, оскільки в день звільнення позивач не працював у зв'язку з простоєм підприємства.

Оскільки позивач не надав суду доказів того, що він звертався із заявою до відповідача про виплату йому суми заборгованості по заробітній платі, тому такою вимогою слід вважати звернення до суду з позовною заявою 08 липня 2015 року. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування середнього заробітку з дати звернення до суду із позовною заявою по день фактичного розрахунку.

З такими висновками колегія суддів не може не погодитися.

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Зі справи вбачається , що позивач в день свого звільнення 05 лютого 2015 року не працював у зв'язку з простоєм, що підтверджується табелем обліку робочого часу, де в графі за 05.02.2015 року стоїть позначка «М», яка відповідно до заперечень ПАТ «Азовзагальмаш» є днем відсутності працівника на роботі (а.с.47- 49).

Відповідно до відомостей обхідного листа на звільнення (а.с.75), ОСОБА_1 04 лютого 2015 року, тобто за день до звільнення, здав перепустку, 05 лютого 2015 року обійшов такі служби, як інструментальна, спецодяг, ЖКВ, секція палива та бухгалтерію.

09 лютого 2015 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом № 111к від 05 лютого 2015 року та в цей день йому була видана трудова книжка (а.с.74, 77 - 79).

З урахуванням наведенного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в день звільнення не працював, доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою проведення з ним повного розрахунку до часу звернення до суду з даним позовом позивач не надав, а тому судом правильно визначено період відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку з 08 липня 2015 року до 14 липня 2015 року.

З розміром відшкодування середнього заробітку за вказаний період відповідач погодився та його не оскаржив. Враховуючи положення ст.303 ЦПК України, підстав для перегляду рішення суду в частині визначеного судом розміром відшкодування середнього заробітку за цей період, колегія суддів не вбачає.

Ті обставини, що позивач в день звільнення частково оформив обхідний листок, а також те, що він не знаходився у відпустці та на лікарняному, не може свідчити про те, що він в цей день працював.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем та його представником не надано.

Оскільки, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», зі змінами та доповненнями внесеннями Законом України від 22 травня 2015 року № 484-УІІІ, позивач не звільняється від сплати судового збору при звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки, та за клопотанням його представника, ухвалою апеляційного суду сплату судового збору за подачу апеляційної скарги було відстрочено до ухвалення судового рішення апеляційним судом, та апеляційна скарга позивача, в особі його представника, підлягає відхиленню, з позивача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 535 грн. 92 коп. (1218 грн. х 0,4 х 110%).

Зазначений розмір судового збору визначений судом з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2015 року, оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом в липні 2015 року.

Судовий збір підлягає стягненню в дохід держави на розрахунковий рахунок 31212206780015, код бюджетної класифікації доходів: 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, Банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37868870, отримувач: Артемівське УК /м.Артемівськ/22030101, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428 .

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в особі його представника ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід держави на розрахунковий рахунок 31212206780015, код бюджетної класифікації доходів: 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, Банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37868870, отримувач: Артемівське УК /м.Артемівськ/22030101, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428 судовий збір в розмірі 535 гривень 92 копійки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.І.Песоцька

Є.Є.Мальцева