Постанова № 57314671, 21.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2091/16-п Головуючий у І інстанції Мельник О. О.Провадження № 33/780/230/16 Доповідач у 2 інстанції ГабрієльКатегорія 138 21.04.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2016 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2016 року -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2016 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українку, громадянку України, мешканку АДРЕСА_1,

визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 20.01.2016 року о 12:00, керуючи транспортним засобом «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись на малій захисній дамбі, не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «САЗ 3507» д.н.з. НОМЕР_2, що перебував під керуванням гр. ОСОБА_3, у результаті якого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим порушила вимоги п.п.2.3 б, 12.1 ПДР, тим самим скоїла правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, потерпілих немає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити постанову, а саме замінити позбавлення права керування всіма видами транспорту на строк 6 (шість) місяців на накладення штрафу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою в частині застосування адміністративного стягнення. Неправильність застосування норм права полягає у тому, що захід адміністративного стягнення обраний із порушенням закону. Суд не навів жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом, а не інше, більш м'яке. Суд першої інстанції необґрунтовано та без достатніх підстав до розгляду справи підійшов формально, не надавши відповідної оцінки всім наявним обставинам та доказам, що їх підтверджують, не встановив обставин на які посилається у постанові від 18.03.2016, що призвело до застосування необґрунтовано суворого адміністративного стягнення.

Як зазначає ОСОБА_2 судом першої інстанції також порушено вимоги ст.33 КУпАП, яка при обранні виду адміністративного стягнення передбачає врахування особи порушника, його майнового стану, пом'якшуючих обставин, тощо. Відтак, у матеріалах справи, у тексті постанови не міститься доказів, які б відображали її характеристику, матеріальний стан, місце роботи, професію, умови праці, тощо.

Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 працює менеджером роздрібної торгівлі у ТОВ «ТД Ресурс» та використовує автомобіль у робочих цілях для досягнення поставлених виробництвом завдань. Дана робота є основним і єдиним родом діяльності та джерелом доходів. Відтак, позбавлення права керування транспортним засобом поставить її у скрутне матеріальне становище та потягне за собою звільнення з місця роботи.

Оскільки санкція ст. 124 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. На думку ОСОБА_2, суд першої інстанції при винесенні постанови безпідставно застосував суворіший вид адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 (шість) місяців, адже це не обґрунтовано жодними доказами, які б могли бути правовою підставою для застосування такого виду стягнення. Відтак, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.03.2016 слід скасувати у частині виду адміністративного стягнення та застосувати до неї менш суворе адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу з посиланням на зазначені у ній доводи, вивчивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Викладені у постанові висновки судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації її дій за ст. 124 КУпАП є обґрунтованими та правильними.

Однак судом першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення не враховані наступні обставини.

Відповідно до ч.2, 3 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, згідно з ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

На підставі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Яв випливає із положень ч.2 ст.30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

За змістом ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Зазначені вимоги закону суддею першої інстанції, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 124 КУпАП не були дотримані у повній мірі. Судом першої інстанції не з'ясовано та не враховано в сукупності всі обставини, зокрема те, що механічні пошкодження спричинені автомобілю потерпілого ОСОБА_3 є незначними, а згідно пояснень наданих ОСОБА_2, виходячи з обставин ДТП, вона не вчинила грубого порушення правил керування транспортним засобом, у судовому засіданні вину свою визнала, що не дає підстав для застосування позбавлення права керувати транспортним засобом на 6 (шість) місяців, яке слід вважати занадто суворим та таким, що не відповідає особі правопорушника.

Із наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд першої інстанції відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, порушивши вимоги п.24 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005, де зазначено,що необхідно звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2016 року зміні в частині накладення адміністративного стягнення із застосуванням до ОСОБА_2 стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині накладення стягнення.

За вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області В.О. Габрієль