Ухвала суду № 57310319, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2016 р. м. Київ К/800/35431/15

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Олексієнка М.М. (доповідач), Швеця В.В., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця») до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування постанови про стягнення виконавчого збору за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року представник ДП «Придніпровська залізниця» звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії державного виконавця, допущені при винесенні постанови від 6 листопада 2014 року про стягнення виконавчого збору та скасувати зазначену постанову.

Посилався на те, що з присудженої до стягнення рішенням суду суми були утримані необхідні податки і збори, що свідчить про виконання судового рішення, тому стягнення виконавчого збору є необґрунтованим.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року, залишеною без змін Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом від 17 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що рішення суду було виконано у строки, визначені постановою про відкриття виконавчого провадження, тому стягнення виконавчого збору є безпідставним.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволенні касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір, який виник між сторонами, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З таким висновком погодитися неможливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Виходячи з положень зазначених норм, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

За правилами статті 383 цього Кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно фактичних обставин справи, встановлених судами, спір виник щодо незаконності постанови державного виконавця, винесеної під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. При цьому позивачем виступає боржник у виконавчому провадженні, тобто сторона виконавчого провадження, тому такий спір не підлягає розгляду за правилами КАС України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України (якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства), із закриттям провадження у справі.

Спір, який виник між сторонами, може бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, провадження у справі закрити у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити, що спір, який виник між сторонами, може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець

І.В. Штульман