Ухвала суду № 57309923, 07.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Оксюта Т.Г.

№ 22-ц/796/4745/2015 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 760/19275/15-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі: Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», товариства з обмеженою відповідальність «ВІЗИТ», треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» страхове відшкодування в сумі 24148 грн. 63 коп., з ТОВ «ВІЗИТ» матеріальні збитки в розмірі 19768 грн. 82 коп. та 850 грн. за проведення дослідження та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26.01.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що згідно зі звітом складеного ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» №02/33.07.15 від 16.07.2015 року зробленого на замовлення позивача, розмір матеріального збитку його транспортного засобу «Хюндай» внаслідок пошкоджень складає 69768 грн. 82 коп.

05.11.2015 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виплатив позивачеві грошові кошти в рахунок часткового страхового відшкодування в сумі 25851 грн. 37 коп., а тому сума страхового відшкодування в розмірі 24148 грн. 63 коп. в межах страхового ліміту підлягає достягненню з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у стягненні з ТОВ «ВІЗИТ» суми 19768 грн. 82 коп. оскільки у зв'язку з недостатністю страхової виплати різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка виходить за межі страхового ліміту в розмірі 19768 грн. 82 коп. та 850 грн. витрат, які були сплачені позивачем за незалежну оцінку автомобіля підлягають стягненню з ТОВ «ВІЗИТ».

Вказує на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні його позовних вимог до ТОВ «ВІЗИТ» та не врахував при цьому, що транспортний засіб належить ТОВ «ВІЗИТ», договір страхування укладено ТОВ «ВІЗИТ», технічний паспорт перебував у ОСОБА_3, страховик не був повідомлений про укладення договору оренди транспортного засобу, інформації про незаконне заволодіння транспортним засобом не існує.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ВІЗИТ» та третьої особи ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» - ОСОБА_4 та представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заперечення на апеляційну скаргу в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення зі страхової компанії суми страхового відшкодування в розмірі 24148 грн. 63 коп. суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу страхового відшкодування відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» була проведена в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п.2.1 ст.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», цими та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України та застосовуються норми цього закону.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що 08.07.2015 року о 20.30 год. по бул.І. Лепсе, 8 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить позивачу на праві власності.

Згідно зі звітом складеного ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» №02/33.07.15 від 16.07.2015 року на замовлення позивача розмір матеріального збитку транспортного засобу «Хюндай» державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок пошкоджень складає 69768 грн. 82 коп.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14.08.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. на користь держави.

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб «ГАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 під час ДТП належить ТОВ «ВІЗИТ».

10.02.2015 року між ТОВ «ВІЗИТ» та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс №АІ/5822394. Забезпеченим транспортним засобом згідно вказаного полісу є транспортний засіб «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, згідно з яким страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 50000 грн., розмір франшизи складає нуль гривень.

10.07.2015 року позивач звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про настання страхового випадку та 27.08.2015 року із заявою про виплату страхового відшкодування.

05.11.2015 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 25851 грн. 37 коп.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до положень ст.988 ЦК України та ст.9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних, прямих збитків.

Відповідно до п.п. 34.2. та 34.3 ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом вказаної норми відшкодовується різниця саме між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а не різниця між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності.

Доводи апелянта про те, що з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повинна бути достягнута сума страхового відшкодування в розмірі 24148 грн. 63 коп. виходячи з визначеної матеріальної шкоди відповідно до звіту № 02/33.07.15 від 16.07.2015 року ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний звіт не може бути підставою для перегляду розміру страхового відшкодування виходячи з наступного.

10.07.2015 року позивач подав до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомлення про подію, на підставі якої 15.07.2015 року за участю ОСОБА_1 було проведено огляд пошкодженого автомобіля позивача, за результатами якого 16.09.2015 року було складено звіт дослідження №ВМ0233АР-16.09/5 на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, згідно висновків якого прямий матеріальний збиток з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу завданий в результаті вищевказаного ДТП складає 25851 грн. 37 коп.

Таким чином, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в повному обсязі, належним чином та відповідно до положень чинного законодавства виконало свої зобов'язання, забезпечивши у встановленому порядку проведення огляду, підготовку відповідного звіту на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та виплатило позивачу страхове відшкодування в повному обсязі.

А тому, суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні позовних вимог позивача до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 24148 грн. 63 коп.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог до ТОВ «ВІЗИТ» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 19768 грн. 82 коп. та витрат пов'язаних з оплатою проведення оцінки пошкодження майна в сумі 850 грн. з огляду на таке.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України визначено, що на юридичну особу покладається обов'язок відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.п.3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п.5 вищевказаної постанови під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі ст. 1172 ЦК України у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства (кооперативу), так і особами, які виконують роботу за трудовим договором.

Відповідно до договору оренди транспортних засобів №02-01/15/4 від 02.01.2015 року, укладеного між ТОВ «ВІЗИТ» та ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» транспортний засіб «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 був переданий у строкове платне користування ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» строком на один рік.

Згідно з наказом №16/К від 01.04.2015 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» на посаду водія в/ч А0139 з 01.04.2015 року.

01.07.2015 року ОСОБА_3 подав заяву до ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» в якій просив його звільнити із займаної посади водія з 01.07.2015 року.

Згідно наказу №36/К ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» ОСОБА_3 було звільнено з роботи з посади водія в/ч А0139 за угодою сторін з 01.07.2015 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 у трудових відносних з ТОВ «ВІЗИТ» та ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» не перебував, а тому підстави для настання цивільно-правової відповідальності відповідача ТОВ «ВІЗИТ», яка передбачена ст.ст.1172, 1187 ЦК України перед позивачем відсутні.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «ВІЗИТ» матеріальної шкоди в сумі 19768 грн. 82 коп. та витрат пов'язаних з оплатою проведення оцінки пошкодження майна в сумі 850 грн.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог до ТОВ «ВІЗИТ» та не врахував при цьому, що транспортний засіб належить ТОВ «ВІЗИТ», договір страхування укладено ТОВ «ВІЗИТ», технічний паспорт перебував у ОСОБА_3, страховик не був повідомлений про укладення договору оренди транспортного засобу, інформації про незаконне заволодіння транспортним засобом не існує колегія суддів відхиляє, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, які є належними та допустимими підтверджується те, що на момент ДТП ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «ВІЗИТ».

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції повинен був здійснити розподіл судових витрат між сторонами, а саме суд повинен був стягнути судовий збір, витрати на правову допомогу та за оплату послуг експерта колегія суддів відхиляє, оскільки ч.1 ст.88 ЦПК України визначено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26.01.2016 року в задоволенні позову було відмовлено, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення відповідно до ст.212 ЦПК України оцінив докази з урахуванням вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України про їх належність та допустимість.

Згідно з ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексом.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді апелянт не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: