Постанова № 57309644, 20.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2016 р. Справа№ 927/657/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Прохоренко М.М. (дов. №2081 від 28.12.2015 року);

від відповідача - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2016 року

у справі №927/657/14 (суддя Михайлюк С.І.)

про поновлення строку для пред'явлення та видачу дубліката наказу до виконання

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії, м. Чернігів

до військової частини А-4558, м. Ніжин

про стягнення 4 064,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.05.2014 року у справі № 927/657/14 позов задоволений повністю, з війської частини А-4558 на користь ПАТ "Укртелеком" стягнуто 3886,96грн. боргу, 10,55грн. інфляційних, 29,68грн. 3%річних, 137,44грн. пені та 1827грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення видано відповідний наказ від 13.06.2014 року № 927/657/14.

У лютому 2016 року стягувач звернувся із заявою про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 13.06.2014 року №927/657/14 у цій справі та видачу дублікату наказу. Стягувач зазначав, що своєчасно пред'явив наказ до виконання, який у подальшому був втрачений не з його вини, тому причини пропуску строку є поважними.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2016 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2016 року у справі №927/657/14 та поновити строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Чернігівської області №927/657/14 від 13.06.2014 року; доручити Господарському суду Чернігівськкої області видати публічному акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Чернігівської філії дублікат наказу у справі №927/657/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2016 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2016 року у справі №927/657/14 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Сулім В.В. та призначено розгляд справи на 20.04.2016 року.

В судове засідання, призначене на 20.04.2016 року, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача не заперечував щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.05.2014 року у справі №927/657/14 позов задоволений повністю. Суд вирішив стягнути з війської частини А-4558 на користь ПАТ "Укртелеком" 3886,96 грн. боргу, 10,55 грн. інфляційних, 29,68 грн. 3% річних, 137,44 грн. пені та 1 827 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення місцевим судом було виготовлено відповідний наказ господарського суду Чернігівської області від 13.06.2014 року №927/657/14. У вказаному наказі зазначено, що рішення набрало законної сили 11.06.2014 року, строк пред'явлення наказу до виконання один рік.

Колегією суддів встановлено, що вказаний судовий наказ було направлено стягувачу 13.06.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Пунктом 2 частини 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45 (надалі Порядок) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 6. 6 Порядку передбачено, що заяву про виконання рішення про стягнення коштів, оригінал виконавчого документа (інші документи) стягувач подає органові Казначейства. Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом. Строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку. Пропущені строки пред'явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, -не поновлюються.

Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, на предмет поважності чи неповажності причин пропуску строку підлягають оцінці судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Тобто, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів, за правилами ст.43 ГПК України. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

З матеріалів справи вбачається, що заявник посилається на обставини не пред'явлення наказу до виконання у встановлений строк у зв'язку з його втратою державною виконавчою службою та, оскільки позивач не отримував постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та наказ від 13.06.2014 року у справі №927/657/14.

Стягувачем складений лист (заява) від 17.06.2014 року №11/18-306, який адресований Ніжинському управлінню державної казначейської служби України Чернігівської області, про виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 13.06.2014 року у справі №927/657/14. У додатках до листа значаться оригінал наказу та копія довіреності. Лист підписаний провідним юрисконсультом Шамруком С.П.

Проте, стягувачем не надано доказів надсилання цього листа з додатками саме до Ніжинського управління ДКСУ Чернігівської області, оскільки з наданоно чеку вбачаєть, що лист було направлено 17.06.2014 року відділу ДВС (м. Ніжин).

З матеріалів справи вбачається, що вперше позивач звернувся до Ніжинського управління Державної казначейської служби України Чернігівської області із заявою про надання інформації щодо стану виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2014 року №927/657/14 лише 15.12.2015 року (а.с. 83), тобто з пропуском строку пред'явлення наказу до виконання.

Відповідаючи на заяву від 15.12.2015 року, Ніжинське управління ДКС України Чернігівської області листом від 17.12.2015р. за № 03-18/2752 повідомило стягувача, що наказ господарського суду Чернігівської області від 13.06.2014р. у справі № 927/657/14 до управління не надходив. З листа від 29.01.2016р. № 03-18/128 вбачається, що Ніжинське управління ДКС України Чернігівської області повторно провело перевірку вхідної кореспонденції та журналу реєстрації документів щодо безспірного списання коштів, в результаті якої встановлено, що згаданий наказ до управління не надходив.

Листом від 12.02.2016 року відділ ДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції повідомив стягувача, що по виконанню наказу № 927/657/14 від 13.06.2014 року про стягнення коштів з в/ч А-4558 на користь "Укртелекому" у сумі 5891,63 грн. 23.06.2014 року винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження". В додатках до листа зазначена постанова від 23.06.2014 року.

Постановою Відділу Державної виконавчої служби Ніжинського МРУЮ від 23.06.2014 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу на підставі п. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 93).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи зазначає, що підстави, на які посилається заявник в заяві, не підтверджені належними та допустимими доказами, а наявна в матеріалах справи довідка про втрату наказу складена стороною позивача в односторонньому порядку.

Слід відзначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували поважність причин не вчинення вказаних дій, або будь-яких інших дій, направлених на забезпечення своєчасного, в межах встановленого законодавством строку, виконання наказу, а також не доведено належним чином обставин зазначених у письмових поясненнях.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач мав право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, однак стягувач не скористався правами, передбаченими Законом України "Про виконавче провадження" і ходом виконавчого провадження не цікавився.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку пред'явлення наказу до виконання та оскільки строк для пред'явлення наказу до виконання судом не відновлено, то господарським судом Чернігівської області також правомірно відмовлено позивачу у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу.

Крім того, у преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2016 року у справі №927/657/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.03.2016 року у справі №927/657/14 залишити без змін.

3. Справу №927/657/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

В.В. Сулім