Рішення № 57309031, 12.04.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 915/54/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не зявився,

представника відповідача: не зявився,

представника ІІІ особи-1: не зявився,

представника ІІІ особи-2: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія

(04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 40),

до відповідача: Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автодоріг

(54003, м.Миколаїв, вул.Гречишнікова, б.54),

III особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Лимарь ОСОБА_2 (54001, АДРЕСА_1),

2. Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради

(54030, м.Миколаїв, вул.Адмірала Макарова, 7).

про: стягнення 63000,0 грн. в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автодоріг 63000,0 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на виконання умов договору страхування №АЗ-025/015/150000058 від 22.01.2015, укладеного з гр.ОСОБА_3, сплатила останньому страхове відшкодування у сумі 63000,0 грн., внаслідок чого, у відповідності до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993, 1172, 1191 ЦК України, до позивача перейшло право вимоги суми 63000,0 грн. до відповідача, оскільки постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 12.06.2015, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини посадової особи КП «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг» ОСОБА_4, через порушення останнім правил утримання автодоріг та вулиць.

Ухвалою суду від 28.01.2016 до участі у справі в якості ІІІ осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були залучені: ОСОБА_4 та Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради.

Відповідач у відзиві (а.с.120, 121) проти позовних вимог заперечує та зазначає, що відповідно до п.21.4 Договору, розмір збитків визначається страховиком на підставі наступних документів: калькуляції, кошторису ремонтних робіт, акту товарознавчого дослідження, яке має бути проведено спеціалізованою експертною організацію або фахівцем, який має відповідне право на проведення таких робіт. Проведення експертизи є обовязковим за наявності обставин, що надають страховику можливість скористатись правом вимоги до осіб винних у спричиненні збитків. Така експертиза страховиком проведена і відповідно до звіту №14/04-2015 від 09.04.2015 вартість відновлювального ремонту визначена в сумі 46854,06 грн. Калькуляція від 18.06.2015, відповідно до якої проведено відшкодування не відповідає умовами договору в частині порядку визначення суми збитків. Оскільки, виплата суми страхового відшкодування проведена страховиком з порушенням умов договору та не відповідає фактично заподіяним збиткам, відповідач вважає, що вона може бути відшкодована лише частково, в сумі 46854,06 грн. Також відповідач зазначає, що матеріали справи містять розбіжності в переліку пошкоджень автомобілю, які позивач не здатен пояснити.

III особою Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради надані суду письмові пояснення (а.с.79-82), в яких він вказує на те, що розпорядженням Фонду комунальної власності Миколаївської міської ради за КП ЕЛУ автодоріг закріплено на праві повного господарського відання дорогу по вул.Чигрина, та зобовязано КП ЕЛУ автодоріг забезпечити збереження та ефективне використання цього майна, своєчасно здійснювати капітальний та поточний його ремонт. Відповідно до п.2.1 Статуту КП ЕЛУ автодоріг предметом діяльності підприємства є виконання в м.Миколаєві таких робіт і послуг як поточний та капітальний ремонт автомобільних доріг. Відповідно до ст.ст.96, 176 ЦК України юридична особа самостійно несе відповідальність за своїми зобовязаннями, територіальна громада не несе відповідальність за зобовязаннями створених нею юридичних осіб. Такі ж самі положення відображені у п.1.7 Статуту КП ЕЛУ автодоріг. Також ІІІ особа зазначає, що безпосередньо Департамент житлово-комунального господарства має обєкти благоустрою, які за ним закріплені, та перелік яких міститься у рішенні виконавчого комітету Миколаївської міської ради №523 від 27.05.2011 Про закріплення обєктів благоустрою міста і встановлення відповідальності за їхнє належне утримання. У даному переліку дороги м.Миколаєва відсутні. На сьогоднішній день бюджетним законодавством не передбачено можливості прямого фінансування комунальних підприємств для здійснення ними своєї діяльності.

Від III особи - ОСОБА_4 письмових пояснень не надходило, представник у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі III особи - ОСОБА_4, за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи, представники сторін та ІІІ особи-2 підтримали доводи, викладені у позові, запереченнях проти позову та письмових поясненнях.

У судовому засіданні 12.04.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

22.01.2015 між ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія та ОСОБА_3 укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) №АЗ-025/015/150000058 (надалі Договір). Предметом страхування за Договором виступають майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та які повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Honda Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 рік випуску, 3471 обєм двигуна від ДТП, ПДТО, ІВП, ВИКРАДЕННЯ.

Вигодонабувачем за договором визначено ОСОБА_3.

02.03.2015 о 20 год. 10 хв. в м.Миколаєві на розі вул.Чигрина та вул.Мала Морська відбулась дорожньо-транспортна пригода (наїзд на перешкоду) за участю застрахованого автомобілю Honda Legend», реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ДАІ №58781580 від 02.03.2015 (а.с.62).

Позивач зазначає, що між сторонами 04.06.2015 було підписано Договір про врегулювання страхового випадку, в якому сторони, з урахуванням документів про визначення розміру збитку, погодили виплату страхового відшкодування у розмірі 63000,0 грн. Відповідно до п.16 Договору страхування вартість матеріального збитку встановлюється згідно з розцінками гарантійної станції технічного обслуговування. Відповідно до розрахунку станції СТО розмір збитку склав 103519,92 грн., а з урахуванням знижки 93167,93 грн.

З метою визначення вартості ремонту та дослідження блоку АВS/VSA та враховуючи п.16 Договору страхування, автомобіль ОСОБА_3 було направлено на сервісну СТО Хонда ОСОБА_5 ТОВ ВіДі Інсайт, де його було обстежено 17.04.2015. Зазначена СТО визначила необхідність заміни модулятора керування АВS/VSA. Надалі зазначена СТО на підставі замовлення покупця №653 від 17.04.2015 виставила рахунок №1368 від 28.05.2015, за яким вартість ремонту склала 78346,99 грн. із заміною зазначеного модуля керування (а.с.106).

Згідно звіту №14/04-2015 від 09.04.2015 оцінщика ОСОБА_6, вартість відновлювальних робіт автомобіля Honda Legend за реєстраційним номером ВЕ3777АР, 2006 рік випуску, який належить ОСОБА_3 складає 46854,06 грн., в тому числі ПДВ 7809,01 грн.

Згідно Страхового акту №КАСКО/025/000/15/0018 від 10.06.2015 сума страхового відшкодування до виплати на складає 63000,0 грн. (а.с.16).

На виконання умов договору, позивач платіжним дорученням №666 від 11.06.2015 перерахував ОСОБА_3 55515,25 грн., а 7484,75 грн. зараховано як черговий страховий платіж. Тобто, загальна сума страхового відшкодування склала 63000,0 грн., які позивач просить стягнути.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до приписів ст.27 Закону України Про страхування та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України Про автомобільні дороги, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно з ст.18 зазначеного закону складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі.

Таким чином, власником дороги з усіма її складовими по вулиці М.Морська є територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Водночас, рішенням Миколаївської міської ради №36/11 від 13.12.2001 Про створення та реорганізацію комунальних підприємств та установ, затвердження їх статутів на базі комунального майна було створено Комунальне підприємство Експлуатаційне лінійне управління автодоріг та затверджено його статут.

Відповідно до п.1.1 Статуту КП ЕЛУ автодоріг підприємство створено з метою здійснення господарської діяльності для вирішення соціально-економічних проблем міста по управлінню, утриманню і експлуатації доріг, мостів міста.

Згідно наданого суду Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради розпорядження №119-р від 19.12.2002 про закріплення комунального майна дорога вулиці ОСОБА_7 (від вулиці Адміральської до вулиці Лескової) закріплена за підприємством КП ЕЛУ автодоріг на праві повного господарського відання.

19.12.2002 Фондом комунальної власності міської ради м.Миколаєва винесено розпорядженням №119-р Про закріплення комунального майна (дороги Центрального району) за комунальним підприємством ЕЛУ автодоріг. Згідно із додатком до вказаного розпорядження дорога вулиці Мала Морська була закріплена за вказаним комунальним підприємством на праві повного господарського відання (а.с.112-119).

10.01.2003 Фондом комунальної власності міської ради м.Миколаєва винесено розпорядженням №8-р Про закріплення комунального майна (дороги Заводського району) за комунальним підприємством ЕЛУ автодоріг. Згідно із додатком до вказаного розпорядження дорога вулиці Чигрина була закріплена за вказаним комунальним підприємством на праві повного господарського відання (а.с.108-111).

Відповідно до приписів ст.21 Закону України Про автомобільні дороги, відповідальність за якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції та ремонту доріг у межах м.Миколаєва, несуть відповідні органи місцевого самоврядування, або уповноважені особи, у яких ці вулиці та дороги перебувають на балансі.

Отже згідно з чинним законодавством відповідач є уповноваженою власником дорожньо-транспортною організацією.

За вимогами ч.1 ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.9 Закону України Про дорожній рух до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних подій і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Частиною 3 ст.12 Закону України Про дорожній рух встановлено, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані:

- забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

- при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху;

- позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами;

- своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Згідно зі ст.24 Закону України Про дорожній рух власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних подій, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних подій. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорони затверджуються Кабінетом Міністрів України. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна подія сталася з їх вини.

Аналогічні положення передбачені і Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198, відповідно до п.1 яких Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (далі - Правила) поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди (далі - дорожні об'єкти) в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обовязковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх обєктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.

За вимогами п.2 Єдиних правил, ремонт і утримання дорожніх обєктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Відповідно до п.11 Єдиних правил, власники дорожніх обєктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобовязані:

- своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху;

- постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх обєктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;

- відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Згідно з п.41 Єдиних правил особи, винні в порушені вимог, передбачених цими Правилами, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

До того ж, обовязок належного утримання доріг міста покладений на КП ЕЛУ автодоріг і вимогами його Статуту, згідно з п.1.1 Загальних положень якого, дане підприємство створено Миколаївською міською радою з метою здійснення господарської діяльності для вирішення соціально-економічних проблем міста по управлінню, утриманню і експлуатації доріг, мостів міста та засновано на комунальній власності територіальної громади м. Миколаєва.

Судом також взято до уваги постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 12.06.2015 у справі №33/784/133/15, в якій встановлено, що дії відповідальної посадової особи КП ЕЛУ автодоріг старшого майстра ОСОБА_4 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП (за епізодом щодо ОСОБА_3В.), щодо незабезпечення безпеки дорожнього руху та порушення вимоги правил, норм та стандартів ДСТУ 3587-97, що виразилось у відсутності технічних засобів регулювання дорожнього руху у місцях вибоїн асфальтобетонного покриття (дорожній знак, огорожа) на розі вулиць Чигрина та ОСОБА_7 м.Миколаєва, в результаті чого транспортний засіб Хонда (державний номер НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_3 вїхав у вибоїну та отримав механічні пошкодження. Однак, провадження відносно гр.ОСОБА_4 було закрито у звязку з із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.63-70).

Відповідно до положень ст.35 ГПК України, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Таке ж значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи.

Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями, але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011.

Розмір завданої шкоди позивач обґрунтував наступними доводами та доказами.

Після звернення ОСОБА_3 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про настанні страхового випадку представником ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_8 03-11.03.2015 було проведено попередній огляд пошкодженого транспортного засобу, під час якого на панелі автомобіля висвітлювався напис «У8А перевірити систему». Зазначена інформація вміщена до акту огляду пошкодженого транспортного засобу (а.с.44, 55).

Згідно звіту експерта-оцінювача №14/04-2015 від 09.04.2015, згідно якого вартість завданого матеріального збитку власникові автомобіля автомобілю Honda Legend за реєстраційним номером ВЕ3777АР, 2006 рік випуску, який належить ОСОБА_3 складає 46854,06 грн., в тому числі ПДВ 7809,01 грн.(а.с.28-36). При цьому, у в калькуляції, яка додається до Звіту №14/04-2015 під номером 7241 значиться позиція «У8А модулятор перевірити» вартістю 1466,69 гри. Тобто, вартість відновлювального ремонту була визначена у розмірі 46854,06 грн. без заміни Блоку У8А (а.с.28-41).

Для визначення вартості ремонту та дослідження блоку АВ8/У8А, на підставі п.16 Договору страхування, автомобіль ОСОБА_3 було направлено на сервісну СТО Хонда ОСОБА_5 ТОВ «ВіДі Інсайт», де він був оглянутий 17.04.2015. Зазначена СТО визначила необхідність заміни модулятора керування АВ8/У8А. Надалі зазначена СТО на підставі замовлення покупця №653 від 17.04.2015 виставила рахунок №1368 від 28.05.2015, за яким вартість ремонту склала 78346,99 грн. із заміною зазначеного модуля керування. Оскільки такий диск був в наявності на станції ТОВ «Автодом Н» у м.Миколаєві вартістю 17696,69 грн. без знижки та 15927,37 грн. зі знижкою. За окремим рахунком-фактурою №АДН-000234 від 29.05.2015 ТОВ «Автодом-Н» з урахуванням заміни зазначеного блоку та заміни диска легкосплавного колеса вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 103519,92 грн., а зі знижкою - 93167,93 грн. (а.с.61). В обґрунтування необхідності заміни зазначеного блоку, позивачем надано суду лист ТОВ «Автодом Н» №77 від 29.03.2016, згідно якого сервісна програма по ремонту та експлуатації автомобілів Honda передбачає виключно заміну блоку АВ8/У8А, а не його ремонт.

В подальшому, 04.06.2015 між ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було підписано відповідний Договір про врегулювання страхового випадку (а.с.19) та 11.06.2015 затверджено страховий акт (а.с.16) про виплату страхового відшкодування лише у розмірі 63000,0 грн., з яких 7484,75 грн. були зараховані в рахунок оплати чергової частини страхового платежу за договором страхування, а 55515,25 грн. були сплачені безпосередньо ОСОБА_3

Відповідно до п.п.20.4.4, 20.4.6 та 20.4.7. Договору страхування, страховику надане право самостійно зясовувати, зокрема, розмір матеріального збитку; розраховувати (або ініціювати проведення розрахунку) вартість матеріального збитку та відновлювального ремонту застрахованого ТЗ із застосуванням програмного комплексу АЦРАТЕХ; при визначенні розміру вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту застрахованого ТЗ на власний вибір керуватися актом автотоварознавчого дослідження, калькуляцією АЦРАТЕХ або рахунками СТО.

За вказаних обставин, позивач вважає, що ним цілком правомірно заявлено до відшкодування фактично виплачене потерпілій особі страхове відшкодування у сумі 63000,0 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що згідно п.21.4 Договору страхування, розмір збитків визначається страховиком на підставі наступних документів: калькуляції, кошторису ремонтних робіт, акту товарознавчого дослідження, яке має бути проведено спеціалізованою експертною організацію або фахівцем, який має відповідне право на проведення таких робіт. При цьому, проведення експертизи є обовязковим за наявності обставин, що надають страховику можливість скористатись правом вимоги до осіб винних у спричиненні збитків. Виконаною на виконання вимог договору експертизою, вартість відновлювального ремонту визначена в сумі 46854,06 грн., тому стягнення решти суми страхового відшкодування відповідач вважає безпідставним.

Дослідивши вказані обставини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками в тому числі є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У даному випадку, виплата позивачем страхового відшкодування у сумі 63000,0 грн. відповідає фактичному розміру заподіяних збитків, тому саме дана сума підлягає відшкодуванню з відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 63000,0 грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, у відповідності до ст.49 ГПК України, підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автодоріг, 54003, м.Миколаїв, вул.Гречишнікова, 54 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 03349499) на користь Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія, 04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 40 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 20602681) суму страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 63000,0 грн. та 1378,0 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.85 ГПК України

та підписана суддею 18 квітня 2016 року.

Суддя М.В.Мавродієва