Рішення № 57309021, 14.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016Справа № 910/3528/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" (далі - Комплекс) до товариства з обмеженою відповідальністю "Інновейтів Бізнес Центр" (далі - Товариство) про стягнення 68 822,86 грн.,

за участі представників:

від позивача: Війтенко О.М., за довіреністю від 30 грудня 2015 року № 21,

від відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2016 року Комплекс звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 7 жовтня 2015 року між ним та Товариством був укладений договір № 07-10/15-10 (далі - договір), на підставі якого позивач 14-15 жовтня року надав відповідачу передбачені даною угодою послуги з організації проведення конференції загальною вартістю 67 000,00 грн. Оскільки Товариство взяте на себе зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг виконало лише частково, заборгувавши позивачу 55 000,00 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14 квітня 2016 року), останній просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму основного боргу, а також 9 850,39 пені, 3 310,00 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 662,47 грн., нарахованих за період з 29 жовтня 2015 року по 29 лютого 2016 року в зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 березня 2016 року порушено провадження в справі № 910/3528/16 та її розгляд призначено судом на 17 березня 2016 року.

17 березня 2016 року розгляд справи відкладений на 14 квітня 2016 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Під час судового засідання 14 квітня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з врахуванням поданої ним 14 квітня 2016 року заяви про зменшення позовних вимог. Із вказаної заяви вбачається, що Комплекс просить стягнути з відповідача 55 000,00 грн. основного боргу. Суми пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, заявлених до стягнення, залишені позивачем без змін.

Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 2 березня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 17 березня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

7 жовтня 2015 року між Комплексом та Товариством укладено договір, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу комплекс послуг з організації проведення конференції, що відбудеться на його території 14-15 жовтня 2015 року власними силами та/або силами третіх осіб, а відповідач зобов'язався прийняти та вчасно оплатити в повному обсязі надані послуги.

Обсяг послуг, що надавалися за цим договором, визначались Товариством в залежності від його потреб та доводились до позивача шляхом подання відповідних замовлень - документу, визначеного додатком 1 (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору загальна вартість послуг за даним договором визначалась в протоколі погодження вартості послуг, що є додатком 3 до даної угоди. Товариство зобов'язалось оплатити позивачу послуги, що надавались за даним правочином, у термін до 28 жовтня 2015 року включно.

Прийняття послуг за даним договором здійснювалось Товариством шляхом підписання акту протягом трьох робочих днів з дня надання послуг (пункт 5.4. договору).

Судом встановлено, що 7 жовтня 2015 року між сторонами був підписаний протокол погодження вартості послуг, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 67 000,00 грн. (копія протоколу наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що згідно положень вищезазначеного договору між сторонами був підписаний відповідний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15 жовтня 2015 року, який підтверджує факт надання послуг позивачем у повному обсязі та прийняття їх Товариством без зауважень та претензій.

Проте судом встановлено, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору Товариство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих йому послуг протягом 14-15 жовтня 2015 року виконало не у повному обсязі, сплативши Комплексу 12 000,00 грн. та заборгувавши таким чином останньому 55 000,00 грн. Свій обов'язок оплатити надані Комплексом послуги відповідач визнає, що підтверджується наявним у матеріалах справи гарантійним листом Товариства від 21 жовтня 2015 року № 172/1. Із вказаного гарантійного листа вбачається, що відповідач гарантував провести оплату послуг до 28 жовтня 2015 року, однак станом на день розгляду даного спору заборгованість Товариства перед позивачем не погашена.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед Комплексом за договором, яка складає 55 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється Товариством, і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Комплексу до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з Товариства 9 850,39 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 65 000,00 грн. за період з 29 жовтня 2015 року по 29 лютого 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.8. договору передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, він сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на день прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Комплексом, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовна вимога про стягнення з Товариства 9 850,39 грн. пені також підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 3 310,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 65 000,00 грн. у період з 29 жовтня 2015 року по 29 лютого 2016 року, а також 662,47 трьох процентів річних, нарахованих на вищезазначену суму заборгованості та в зазначений період.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства і не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інновейтів Бізнес Центр» (01024, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 7/14, приміщення 182, ідентифікаційний код 38148900) на користь державного підприємства «Національний спортивний комплекс «Олімпійський» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 55, ідентифікаційний код 14297707) 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 9 850 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 39 коп. пені, 3 310 (три тисячі триста десять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 662 (шістсот шістдесят дві) грн. 47 коп., а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 квітня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко