Рішення № 57305494, 14.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2358/16

Головуючий у першій інстанції Погрібний С. О.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

Сегеди С.М.

при секретарі Железнові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_3, державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності у зв'язку з заборгованістю за кредитним договором (за участі третьої особи - ОСОБА_4) за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року,

встановила:

Позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просив в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 328 870,38 швейцарських франків за договором про надання споживчого кредиту № 11087571001 від 30.11.2006 року, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 119,2 кв.м., житловою площею: 77,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності; зобов'язати Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру; виселити з квартири іпотекодавця - ОСОБА_3 та усіх інших мешканців, які проживають та зареєстровані за вказаною адресою, а також стягнути судовий збір. На обґрунтування позову посилався на наступне. Між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 30.11.2006 року укладено кредитний договір № 0011087571000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику в кредит грошові кошти в розмірі 256 760,0 швейцарських франків з оплатою 7,99 % річних на строк до 30.11.2027 рік.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту відповідач за договором іпотеки від 30.11.2006 року передав у іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 119,2 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м. В порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 328 870,38 швейцарських франків.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним кредитом, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, які існували у первісного кредитора. Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із вказаними позовними вимогами з метою захисту своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні:

- представник позивача надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути позов за його відсутності, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку;

- відповідачка та її представник в судові засідання з'являлися, позов відповідачка не визнала в повному обсязі, вважаючи безпідставними заявлені до неї вимоги;

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності у зв'язку із заборгованістю за кредитним договором (за участі третьої особи ОСОБА_4) - задоволено частково.

В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 328 870,38 швейцарських франків за договором про надання споживчого кредиту № 11087571001 від 30.11.2006 року, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 119,2 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю - публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» предмета іпотеки у власність та визнання за ним права власності на предмет іпотеки, встановивши ціну на предмет іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на дату реєстрації права власності за ПАТ «Дельта Банк».

Виселено з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати у сумі 3670,0 гривень за сплачений судовий збір.

У задоволенні позовних вимог до державної реєстраційної служби України - відмовлено.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Задовольняючи вищевказаний позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та публічним акціонерним товариством «Дельта банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі вказаного договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договорів іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Таким чином, банк довів належним чином факт переходу права вимоги за вказаним договором кредиту до ПАТ «Дельта Банк», з огляду на що останній набув право звернення до суду із вказаним позовом.

30.11.2006 року між АКІБ «УКРСИББАНК», який у подальшому змінив назву па ПАТ «УКРСИББАНК», та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 0011087571000, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 256 760,0 швейцарських франків з кінцевим терміном повернення 30 листопада 2027 року та з оплатою 7,99 % річних за користування кредитом.

За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати на користь банку проценти за користування кредитом за весь строк фактичного користування кредитом, здійснювати погашення заборгованості за кредитом згідно графіку погашення заборгованості шляхом внесення коштів щомісяця на рахунок, вказаний у договорі, сплачувати щомісяця проценти за користування кредитом на рахунок нарахованих відсотків.

Згідно з п. 5.5 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту в разі не сплати позичальником чергового платежу в установлений договором день сплати більше ніж на один місяць.

Втім, позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі, й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно з умовами кредитного договору, про що свідчить копія вимоги, наявна в матеріалах справи, чим набув права вимоги до відповідача про дострокове погашення (сплату) кредиту.

При цьому, з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець ОСОБА_3 за договором іпотеки від 30.11.2006 року передала у іпотеку нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 119,2 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 30.11.2006 року, за реєстровим № 1755885.

Внаслідок порушення виконання зобов'язань за кредитним договором №0011087571000 від 30.11.2006 року станом на 26.06.2013 року у боржника перед банком утворилась істотна за розміром заборгованість на суму 328 870,38 швейцарських франків, що на день розрахунку складало 2 814 218,5 гривень, з яких:

- сума заборгованості за кредитом 233 122,35 швейцарських франків;

- сума заборгованості за відсотками 95 748,03 швейцарських франків.

Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору, звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором, або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Згідно з п. 4.2 іпотечного договору, звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

За п.1.1 іпотечного договору сторони погодили, що вартість предмета іпотеки становить еквівалент 1 347 789 гривень.

Враховуючи, що боржником за основним зобов'язанням порушено договірні зобов'язання перед позивачем, а вартість предмета застави не перевищує загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов до висновку про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Судова колегія вважає, що з вищевказаним рішенням суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до невірного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 1-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.

03 червня 2014 року був прийнятий Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п. 1 ст. 1 якого, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомо житлового майна не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Вищевказаними договорами встановлено, що ОСОБА_3, отримала кредит в іноземній валюті, загальна площа іпотечної квартири складає 119,2 кв.м. та використовується майновими поручителями і позичальницею, як постійне місце проживання.

Даних про те, що відповідач по справі має інше нерухоме майно на праві власності, судом не встановлено.

Згідно з вимогами частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно з до вимог ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Отже, вказаний Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підлягає застосуванню по даній цивільній справі, а тому з урахуванням норми ст. 217 ЦПК України, виконання рішення суду необхідно відстрочити на час дії цього закону.

Між тим, судова колегія наголошує, що мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є лише відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України), а відтак наявність дії мораторію не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1-4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_3, державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності у зв'язку з заборгованістю за кредитним договором (за участі третьої особи - ОСОБА_4) - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовну заяву публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_3, державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності у зв'язку з заборгованістю за кредитним договором (за участі третьої особи - ОСОБА_4) - задовольнити частково.

В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 328 870,38 швейцарських франків за договором про надання споживчого кредиту № 11087571001 від 30.11.2006 року, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 119,2 кв.м., житловою площею 77,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі іпотекодержателю - публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» предмета іпотеки у власність та визнання за ним права власності на предмет іпотеки, встановивши ціну на предмет іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на дату реєстрації права власності за ПАТ «Дельта Банк».

Виселети з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати у сумі 3 670 гривень за сплачений судовий збір.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду на строк дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда