Ухвала суду № 57305036, 21.04.2016, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1752/16-к

Провадження № 1-кп/500/260/16

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________

УХВАЛА

про повернення обвинувального акта прокурору

21 квітня 2016 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Яковенка І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Наконечної В.А.,

учасники судового провадження:

прокурор Маріогло О.А.,

захисник ОСОБА_1,

обвинувачений ОСОБА_2,

потерпілий ТОВ «ОСОБА_3 Люкс»,

представник потерпілого ОСОБА_4,

провівши в місті Ізмаїлі Одеської області відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12015160150003001, за обвинуваченням

ОСОБА_2, що народився 05 серпня 1991 року, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 Федерації, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України,

встановив:

06 квітня 2016 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні. Ухвалою від 07 квітня 2016 року було призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Маріогло О.А., представник потерпілого ТОВ «ОСОБА_3 Люкс» ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_2 висловили думки про можливість призначення судового розгляду.

Захисник ОСОБА_1 висловив думку про неможливість призначення судового розгляду, зазначивши, що обвинувальний акт складений з порушенням вимог КПК. Так, захисник вказав, що в обвинувальному акті не зазначені місце, час, спосіб вчинення злочинів, від кого були отримані цінності чи гроші, кому завдана матеріальна шкода. Дії, в яких обвинувачується ОСОБА_2 мали місце на території різних районів: Арцизького, Кілійського, Татарбунарського, Ізмаїльського, але у кримінальному проваджені не була визначена спочатку підслідність, а вже й потім і підсудність. Тому, захисник ОСОБА_1 висловив думку, що обвинувальний акт слід повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, дійшов висновку, що він на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Так, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Відповідно ж до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими,правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Суд звертає увагу, що формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Однак, дослідивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що доводи захисника ОСОБА_1 заслуговують на увагу, а також про те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неповно.

Так, в обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_2, працюючи торгівельним агентом в підрозділі в м. Ізмаїл ТОВ «ОСОБА_3 Люкс», яке розташоване у м. Котовськ Одеської області, будучи матеріально відповідальною особою шляхом отримання від контрагентів грошових коштів за наданий товар, завдав матеріальні збитки ТОВ «ОСОБА_3 Люкс», а також наводиться перелік осіб, які передавали обвинуваченому ОСОБА_2 певні суми коштів за наданий товар, але в обвинувальному акті не зазначено, де саме відбувалася передача цих коштів, час їх передачі та за який саме товар.

Без зазначення вказаних відомостей в обвинувальному акті суд позбавлений можливості вирішити питання щодо підсудності кримінального провадження саме Ізмаїльському міськрайонному суду або ж направити його до відповідного суду для визначення підсудності, що відповідно до ст. 314 КПК має бути вирішено саме у підготовчому судовому засіданні.

Крім того, вказані обставини мають важливе значення для забезпечення права обвинуваченого бути поінформованим про характер і причини обвинувачення.

Так, Європейський суд з прав людини (далі Суд) у справі «ОСОБА_4 проти Росії» від09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97) (далі Конвенція), вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в ньому не вказані дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, способу вчинення та за який саме товар було отримано кошти, що порушує гарантоване п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції право обвинуваченого ОСОБА_2 бути поінформованим про характер і причини обвинувачення у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

З урахуванням засади змагальності кримінального провадження, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за цим обвинувальним актом, складеним з грубим порушенням вимог п. 13 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України щодо не зазначення даних щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, способу вчинення та за який саме товар було отримано кошти, оскільки з самого початку судового розгляду не буде зрозуміло від якого обвинувачення обвинувачений має захищатися. Статтею 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення, у тому числі з метою зміни правової кваліфікації, однак це є правом прокурора, а не обовязком, а відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом. Тому, з урахуванням того, що в силу ст. 22 КПК України підтримання державного обвинувачення в суді здійснюється лише прокурором, і без зазначення в обвинувальному акті даних щодо події кримінального правопорушення, суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст.337 КПК України щодо меж судового розгляду.

Таким чином, у звязку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, суд дійшов висновку, що він в силу п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст. 314, 370 372 КПК України, суд

ухвалив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст.191 КК України, повернути Ізмаїльської місцевої прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_5