Вирок № 57301932, 21.04.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14344/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

секретарів Гаєвського О.С., Куси Л.І., Швидкої Л.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Нечепоренка Ю.Л., Столярчука Є.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження унесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2015 року за № 12015100040005988 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Вінницької області, із загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним що 25.04.2015, приблизно о 05.20 год., по вулиці Сосюри, 3, в м. Києві, біля входу в кафе «Сад», між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, виник словесний конфлікт, в ході якого на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи при цьому суспільно небезпечні, протиправні наслідки у вигляді заподіяння ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_3 один удар в область щелепи, від якого останній впав на асфальтне покриття.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 наніс ще декілька ударів ОСОБА_3 в область голови зліва.

Внаслідок чого, в цілому, у потерпілого, згідно висновку експерта № 1111/2 від 29.05.2015 був виявлений комплекс тілесних ушкоджень, що має ознаки за критерієм небезпеки для життя тяжких тілесних ушкоджень, що виник від дії тупого предмета (- ів).

В подальшому ОСОБА_2 з місця кримінального правопорушення зник, а ОСОБА_3 доставлений в КМКЛШМД, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3, для надання невідкладної медичної допомоги, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 годині 20 хвилин було констатовано, що не приходячи до тями від спричинених тілесних ушкоджень настала біологічна смерть ОСОБА_3 в стаціонарі КМКЛШМД, яка, відповідно до висновку експерта № 1111/2 від 29.05.2015, була обумовлена прямим причинно-наслідковим зв'язком між комплексом ушкоджень в ділянці голови, та формуванням закритої черепно-мозкової травми, у вигляді крововиливів в шкіру та м'які тканини голови, перелому склепіння та основи черепу, крововиливу під оболонки, у шлуночки та в тканину мозку, що зумовили розвиток набряку-набухання головного мозку.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, допитаний, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив суду, що 25.04.2015 по вулиці Сосюри, 3, в м. Києві він разом із своїми друзями відпочив у кафе «Сад», де також відпочивали інші люди, але заклад переповненим не був. На інших відпочиваючих вони уваги не звертали, конфліктів будь-яких не було.

Приблизно о 05.00 год. вирішили розійтися та вийшовши з кафе, стояли на відстані 5-10 м. від виходу з цього закладу.

Особисто він спілкувався відособлено від інших друзів, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з ОСОБА_7, а інші були безпосередньо біля входу в це кафе.

Коли повернувся до входу в кафе до знайомих, побачив, що поряд з ними стояли троє незнайомих п'яних хлопців, один з яких замахнувся кулаком руки на ОСОБА_4, але той пригнувся. Тож він підійшов до них, аби залагодити конфлікт.

Підійшовши, сказав потерпілому, що і ті, і ті відпочили і краще їм всім розійтися та заспокоїтися, однак останній був добре п'яним, вів себе зухвало, що саме говорив не пам'ятає, але це була п'яна нісенітниця.

Двоє хлопців, які були з ним стояли поряд спокійно.

В певний момент, потерпілий спробував його вдарити, зжавши руку в кулак та піднімаючи її для замаху, а він не дочікуючись замаху кулаком на нього, сам першим ударив потерпілого кулаком правої руки в область голови, спереду, але куди саме влучив йому - не звернув уваги. Від удару потерпілий упав на спину на асфальт, зокрема вдарився головою.

Він злякався та підійшов до нього, дав йому «ляпас», щоб з'ясувати, чи не втратив він свідомість, після чого потерпілий крутив головою та щось промовив, після цього перевернув його на бік, щоб він не захлинувся блювотними масами.

Надалі, наніс удар потерпілому правою ногою по тулубу - приблизно в район сідниць, промовивши на його адресу образливий вислів, типу «придурок», сів зі знайомими до таксі, та поїхали по домівках.

При цьому, обвинувачений в ході судового розгляду підтвердив те, що він ударів потерпілого кулаком в голову та ногою по сідницях, однак на це останній сам його спровокував своєю неприйнятною поведінкою та висловлюваннями.

Вказані показання обвинуваченого суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується саме настання події злочину, її орієнтовний час, місце та спосіб вчинення, а саме безпосереднє нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 одного удару в область голови (щелипа), від якого останній впав на асфальтне покриття.

Крім того, будучи допитаними, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, кожен окремо, надали показання аналогічні за змістом з показаннями обвинуваченого щодо місця, часу та обставин, що мали місце, а саме вказали, що дійсно 25.04.2015 по вулиці Сосюри, 3, в м. Києві відпочили у кафе «Сад». Приблизно о 05.00 год. вирішили розійтися та вийшовши з кафе, обвинувачений та ОСОБА_7 стояли на відстані 5-10 м від виходу з цього закладу та спілкувалася відособлено від інших друзів, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були безпосередньо біля входу до цього кафе.

Також поряд з ними стояли троє незнайомих п'яних хлопців, один з яких замахнувся кулаком руки на ОСОБА_4, але той пригнувся.

Надалі обвинувачений підійшов до них, аби залагодити конфлікт, став спілкуватися з потерпілим, який був п'яним, вів себе зухвало, та в певний момент, взагалі спробував його вдарити, зжавши руку в кулак та піднімаючи її для замаху, а той не дочікуючись замаху кулаком на нього, сам першим ударив потерпілого кулаком правої руки в область голови. Від удару потерпілий упав на спину на асфальт, зокрема вдарився головою.

Обвинувачений підійшов до нього, дав йому «ляпас», щоб з'ясувати, чи не втратив він свідомість, після чого потерпілий крутив головою та щось промовляв, після цього перевернув його на бік, щоб він не захлинувся блювотними масами.

Надалі, наніс удар потерпілому правою ногою по тулубу - приблизно в район сідниць та вони усі разом сіли до таксі, та поїхали по домівках.

Тож суд, аналізуючи зміст показань вказаних свідків, визнає їх належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується саме настання події злочину, її орієнтовний час, місце та спосіб вчинення, а саме безпосереднє нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 одного удару в область голови (щелипа), від якого останній впав на асфальтне покриття.

При цьому, обставин регламентованих ст. 87, ч. 7 ст. 97 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було та сторонами не доведено.

Даних передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх в ході судового розгляду встановлено не було.

Також, допитаний у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 356 КПК України, експерт ОСОБА_8 зазначив суду, що працюючи лікарем судово-медичним експертом, і будучи ознайомленим з правами та обов'язками експерта, та попередженим про кримінальну відповідальність згідно положень ст.ст. 384, 385, 387 КК України, маючи стаж роботи 17 років, здійснював з 29.05.2015 по 26.06.2015, на підставі постанови слідчого від 28.04.2015 судово-медичну експертизу за матеріалами кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 12015100040005988. Експертизу було здійснено у відповідності до положень законодавства України. Зроблені висновки цілком і повністю відповідають дійсності, тобто за своєю суттю є правдивими.

Експертиза була проведена саме на підставі наданої документації та наявної у ній інформації було достатньо для проведення експертизи, аби здійснити докладний опис проведених досліджень та зроблений за їх результатами висновок, зокрема надати обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які б ґрунтувалися на відомостях, які сприймалися безпосередньо та які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

При цьому, експерт однозначно зауважив, що у ОСОБА_3 виявлено комплекс тілесних ушкоджень в ділянці голови, що обумовив формування черепно-мозкової травми - має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, виник від дії тупого предмета (- ів) і не виключається можливим виникнення даної травми в строк, вказаний в постанові, а причиною смерті ОСОБА_3 став саме цей комплекс ушкоджень в ділянці голови, що обумовив формування закритої черепно-мозкової травми, у вигляді крововиливів в шкіру та м'які тканини голови, перелому склепіння та основи черепу, крововиливу під оболонки, у шлуночки та в тканину мозку, що зумовили розвиток набряку-набухання головного мозку.

Між даним комплексом ушкоджень та настанням смерті, на його думку, однозначно вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Інші обставини пов'язані з проведенням висновку, не пам'ятає, у зв'язку з великим часовим проміжком.

Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цього експерта, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Тож, аналізуючи зміст пояснень експерта суд визнає їх належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

В свою чергу, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

Протоколом огляду місця події, а саме місцевості по вул. Сосюри, 3, в м. Києві, біля кафе «Сад» з долученою фототаблицею, на якій зафіксовано місце вчинення злочину та ознаки по яким можна його ідентифікувати, як-то наявність плям рідини бурого кольору, від 25.04.2015 складеного слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_9 в присутності понятих та за участі експерта в період часу з 07 год. 20 хв. по 07 год. 40 хв. підтверджується місце та інші обставини вчинення кримінального правопорушення (а.п. 213, 214, 215 том № І).

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 234, 237, 223 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

З протоколу перегляду відеозапису від 27.04.2015 здійсненого слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_10 в період часу з 19 год. 00 хв. по 19 год. 25 хв. (а.п. 216-217, 219 том № І) слідує, що було переглянуто відеозапис з камер відео спостереження за 25.04.2015 кафе «Сад», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сосюри, 3 та з переглянутого в судовому засіданні самого відеозапису випливає зокрема, що один з файл наявних на цьому запису відтворюється кольоровий відеозапис середньої чіткості, та на ньому видно частину вулиці біля входу до приміщення кафе та те, що на 05:15:03 розмовляє між собою група осіб один з яких б'є іншого в результаті чого один з чоловіків падає на землю на спину, після чого о 05:15:16 чоловік схожий на обвинуваченого підходить до чоловіка який лежить на землі на спині, що схожий на потерпілого та правою рукою б'є його по обличчю, перевертає на лівий бік.

Потім о 05:15:26 чоловік схожий на обвинуваченогоі повторно підходить до чоловіка який лежить на землі на спіні та двічі правою рукою б'є його по обличчю.

Після чого о 05:15:40 чоловік схожий на обвинуваченого підходить до чоловіка який лежить на землі на спині, який схожий на потерпілого та наносить йому удар в область тулуба, та йде з місця події.

З іншого файлу випливає, що о 05:15:03 на відео розмовляє між собою група осіб один з яких б'є іншого в результаті чого один з чоловіків падає на землю на спину. Після чого о 05:15:16 чоловік схожий на обвинуваченого підходить до чоловіка, який лежить на землі на спині та правою рукою б'є його по обличчю, перевертає на лівий бік.

Потім о 05:15:26 чоловік схожий на обвинуваченого і повторно підходить до чоловіка який лежить на землі на спіні та двічі правою рукою б'є його по обличчю.

Після чого о 05:15:40 цей чоловік підходить до чоловіка який лежить на землі на спіні та наносить йому удар в область тулуба, та йде з місця події.

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 237, 223 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

Тобто, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, підтверджується саме настання події злочину, її орієнтовний час, місце та спосіб вчинення, а саме безпосереднє нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 одного удару в область голови, від якого останній впав на асфальтне покриття та наніс ще декілька ударів останньому.

Протоколом огляду місця події (трупа) з долученими план-схемами частини тіла людини та розташування на трупі тілесних ушкоджень до нього від 28.04.2015 складеного слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_9 в присутності понятих та за участі спеціаліста в період часу з 15 год. 00 хв. по 15 год. 30 хв. підтверджується інші обставини вчинення кримінального правопорушення (а.п. 220-226 том № І), а саме зокрема факт настання смерті потерпілого.

Порушень вимог ст.ст. 104-106, 222, 233, 237, 223 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

З довідки МКЛШМД від 26.05.2015 убачається, що потерпілий перебував в ВІГЗП (реанімація) з 25.04.2015 по теперішній час, тобто 26.05.2015, з діагнозом ЗУМТ, забій головного мозку важкого ступеня з формуванням субдиральної гематоми над лівою гемісферою, забій м'яких тканин голови (а.п. 227 том № І).

Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Та звертає увагу на той факт, що ними в їх сукупності підтверджуються, як дата, час, місце, так і спосіб вчинення злочину.

При цьому, з досліджених судом, у порядку § 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судовим слідством встановлено наступне.

Згідно висновку експерта № 1111/2 від 29.05.2015 - 26.06.2015 у ОСОБА_3, 1986 року народження виявлено наступні тілесні ушкодження: крововилив в ділянку верхньої та нижньої губи ліворуч, крововилив в м'які тканини лобно-скронево-тім'яної ділянки ліворуч (згідно даних медичної документації, протоколу оперативного втручання), крововилив в м'які тканини потиличної ділянки праворуч, лінійний перелом правої тім'яної та потиличної кісток, нерівномірно виражений субарахноїдальний крововилив під м'яку мозкову оболонку півкуль мозку, в лобній та скроневій ділянках ліворуч - в поєднанні з вогнищем забою тканини мозку, та виходом крові під тверду оболонку мозку об'ємом близько 200куб.см. (видалена під час оперативного втручання 25.04.2015), кров в бічних шлуночках мозку, здавлення мозку з формуванням вогнища посттравматичної ішемії в ділянці лівої півкулі мозку, добре виражена борозна вдавлення на нижній поверхні обох півкуль мозочку від краю - великого потиличного отвору, вторинні крововиливи в ділянці стовбура мозку.

Весь вищевказаний комплекс ушкоджень в ділянці голови, що обумовив формування черепно-мозкової травми - має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, виник від дії тупого предмета (- ів) і не виключається можливим виникнення даної травми в строк, вказаний в постанові.

Причиною смерті ОСОБА_3 став комплекс ушкоджень в ділянці голови, що обумовив формування закритої черепно-мозкової травми, у вигляді крововиливів в шкіру та м'які тканини голови, перелому склепіння та основи черепу, крововиливу під оболонки, у шлуночки та в тканину мозку, що зумовили розвиток набряку-набухання головного мозку. І між даним комплексом ушкоджень та настанням смерті - вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок (а.п. 231-237 том № І).

Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 379 від 18.05.2015 - 19.05.2015 при визначенні групової належності в крові трупа ОСОБА_3, 1987 р.н. виявлені антигени В, Н (а.п. 238 том № І).

Згідно акту судово-медичного дослідження № 610 від 05.05.2015 - 17.06.2015 шматочків внутрішніх органів з трупу ОСОБА_3, 1987 р.н., вогнищеві периваскулярні крововиливи масами сладжованих еритроцитів, з вогнищами некратичного розрідження та вираженим перифокальним проліферативним запаленням, на фоні дифузного деструктивного губчастого набряку і набухання ділянок речовини кори, мозолистого тіла та стовбура головного мозку. Вогнищеві субпіальні крововиливи сладжованими еритроцитарними масами, інфільтративно-розшаровуючого характеру, з геморагічним просоченням поверхневих шарів нейропілю півкулі головного мозку, зі слабко вираженою продуктивною реакцією.

Масивні крововиливи, інфільтративно-деструктивно-розшаровуючого характеру, в ділянці лівого скроневого м'яза, що сконцентровані в деструктивно розшарованій підшкірно жировій клітковині та між пучковій стромі скелетних м'язових волокон, що фрагментовані з фібриноїдним некрозом, з перифокальним геморагічним просоченням структур, вираженим проліферативним запалененям та тромбозом крупних підкірних судин (а.п. 239 том № І).

З висновку експерта № 25/1111/2 від 22.06.2015 - 26.06.2015 слідує, що приймаючи до уваги дані медичної документації (клінічний стан хворого на час надходження до лікувального закладу), результати судово-гістологічного дослідження, дані, викладені в постанові (про можливий час спричинення тілесних ушкоджень) - не виключаю можливим виникнення даної травми голови в строк, вказаний в постанові.

При проведенні експертизи трупа ОСОБА_3 не було встановлено морфологічних ознак серцево-судинних захворювань (в тому числі - і патології розвитку судин головного мозку, які в даному випадку, могли б обумовити ішемічні зміни в тканині мозку).

Ішемічні зміни в тканині мозку, виявлені при проведенні оперативного втручання хворому, та в подальшому, виявлені при проведенні експертизи потерпілого - стали наслідком здавлення лівої півкулі субдуральною гематомою (а.п. 241-243 том № І).

З висновку судово-психіатричного експерта № 400 від 14.05.2015 слідує, що у період правопорушення підекспертний ОСОБА_2 на будь-який психічний розлад, у тому числі тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, не страждав і за своїм психічним станом у зазначений період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

У теперішній час підекспертний на будь-який психічний розлад, а також на хронічний алкоголізм та наркоманію не страждає і за своїм психічним станом у теперішній час здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру, а також протиалкогольного та протинаркоманічного лікування не потребує.

У період кримінального правопорушення останній на будь-який психічний розлад не страждав і за своїм психічним станом у зазначений період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

У теперішній час ОСОБА_2 на будь-який психічний розлад не страждає і за своїм психічним станом у теперішній час здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_2 виявляє достатній рівень розвитку та протікання когнітивних процесів (пам'яті, мислення); в особистісній сфері - середня активність, екстравертованість, вибіркова товариськість, емоційна врівноваженість, успішна вольова регуляція поведінки, диференційоване ставлення до оточуючих подій, інтереси трудового плану та міжособистісного спілкування.

ОСОБА_2 не виявляє таких індивідуально-психологічних особливостей, які виражені значно та можуть справляти істотний вплив на його поведінку.

ОСОБА_2 не виявляє значно виражених індивідуально-психологічних особливостей, які могли суттєво вплинути на його поведінку в період правопорушення (а.п. 244-246 том № І).

Також, суд враховує те, що з цього висновку судово-психіатричного експерта № 400 від 14.05.2015 серед іншого убачається, що ОСОБА_2 зі шкільного віку, зокрема після 5 класу, займався спортом, потім служив в армії, надалі працював охоронцем, а останні 2, 5 роки працює неофіційно грузчиком (а.п. 244, 245 зворотна сторона том № І), які в поєднанні з показаннями самого обвинуваченого в суді з цього питання, вказують на те, що він є фізично розвиненою особистістю, яка в силу своїх знань та вмінь являється більш обізнаною з навиками нанесення ударів, та наслідками, які можуть настати від них, ніж середньостатистичний громадянин.

При цьому, наявні у провадженні постанови слідчих про призначення експертиз свідчать про те, що останні були призначені у відповідності до Кримінального процесуального Кодексу України.

Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.

Таким чином, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні містять в собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та, які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, тобто в повній мірі відповідають вимогам КПК України, у зв'язку з чим вважає висловлені з цього питання доводи сторони захисту про їх невідповідність КПК України надуманими та такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України , кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом . Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Таким чином, судом, враховуючи той факт, що в судове засідання не прибула за викликом потерпіла, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, з урахуванням положень ст. 325 КПК України, яка регламентує, що якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду, та з урахуванням думки учасників процесу з боки сторони обвинувачення та захисту, які не заперечували проти продовження розгляду у її відсутність, оскільки це не перешкоджає з'ясуванню всі обставини, та безпосередніх положень ст.ст. 22, 26 КПК України, визнано за можливе провести розгляд цього криимінального провадження у відсутність останньої (потерпілої ОСОБА_11), оскільки за її відсутності є можливим з'ясувати всі обставини під час судового розгляду у провадженні.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про відмову від допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14, яке ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 371 та ч. 2 ст. 372 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, а саме з боку обвинувачення та захисту, з урахуванням положень ст.ст. 22, 26 КПК України, задоволено.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Тож суд, враховуючи вищевикладені докази, які були надані суду у ході розгляду провадження та визнанні належними і допустимими, вважає висловлені стороною захисту доводи та докази в частині перебігу подій, враховуючи зокрема надані показання свідків у суді та дані протоколу перегляду відеозапису сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Тим паче, що системний аналіз КК України в поєднанні з ППВСУ від 07.02.2003 № «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» вказують на те, що небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.

До небезпечних для життя ушкоджень належать і ушкодження потерпілого.

Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку, а, у даному випадку, з висновку експерта, який визнаний належним та допустимим доказом, слідує, що причиною смерті ОСОБА_3 став комплекс ушкоджень в ділянці голови, що обумовив формування закритої черепно-мозкової травми, у вигляді крововиливів в шкіру та м'які тканини голови, перелому склепіння та основи черепу, крововиливу під оболонки, у шлуночки та в тканину мозку, що зумовили розвиток набряку-набухання головного мозку і між даним комплексом ушкоджень та настанням смерті - вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Апріорі, така позиція сторони захисту не кореспондується з правовою позицією ВСУ, зокрема висвітленою у справі № 5-4кс15 в якій останній вказав, що умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об'єктивної сторони цей злочин характеризуються суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням; суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. За фактичними обставинами, встановленими судами нижчої ланки, дії обвинуваченого мали активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, існував прямий причинний зв'язок. Встановлено, що обвинувачений займався спортом. Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що він умисно завдаючи без будь-якого попередження удар з великою силою взутою ногою в голову потерпілому, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, розраховував на особливу силу удару і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар головою об тверду поверхню землі (асфальт), від чого його здоров'ю буде спричинена тяжка шкода, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки. При чому тяжкість цих наслідків у його свідомості не була конкретизована, тобто останній діяв з невизначеним і непрямим умислом. У такому випадку є всі підстави констатувати наявність непрямого невизначеного умислу в діях обвинуваченого щодо спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження. Щодо спричинення смерті потерпілому, то в діях обвинуваченого має місце необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості. Зазначені обставини вказують на наявність у його діях ознак складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.

При цьому, суд в черговий раз наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин, встановлених судом, оскільки ці обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що він умисно завдаючи без будь-якого попередження удар з великою силою в голову потерпілому, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, зокрема перебував у станні сп'яніння, про що знав обвинувачений, розраховував на особливу силу удару і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар головою об тверду поверхню землі (асфальт), від чого його здоров'ю буде спричинена тяжка шкода, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки. При чому тяжкість цих наслідків у його свідомості не була конкретизована, тобто останній діяв з невизначеним і непрямим умислом. У такому випадку є всі підстави констатувати наявність непрямого невизначеного умислу в діях обвинуваченого щодо спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження. Щодо спричинення смерті потерпілому, то в діях обвинуваченого має місце необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості. Зазначені обставини вказують на наявність у його діях ознак складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.

Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставин, що пом'якшують, або ж обятжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, стан здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (працює не офіційно, раніше не судимий, не одружений), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, положення статей 3 і 27 Конституції України, які регламентують, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,

недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; право на життя є невід'ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 121 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, фактичного обґрунтовування стороною захисту застосування цих статтею обставинами, які відповідно до норм КК України є не припустимими, оскільки не дають підстав для звільнення цієї особи від відбування покарання або ж його призначення із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, характер вчинення злочину, його спосіб, які вказують в своїй сукупності, у даному конкретному випадку, на те, що тяжкість вчиненого ним злочину та їх особи з іншими вищезазначеними обставинами встановленими у цьому провадженні не свідчать про можливість виправлення останнього без відбування покарання чи за допомогою призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом враховуючи відсутність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому в період судового провадження не застосовувався, однак, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України та дані про його особу слід визначити йому останній у вигляді домашнього арешту з 12 години 00 хвилин до 10 години 00 хвилин наступного дня з покладенням обов'язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому в строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме з часу фактичного затримання, тобто 26.04.2015 по час звільнення з під варти, а саме в залі суду за ухвалою слідчого судді, тобто 28.04.2015, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред"явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 з 12 години 00 хвилин до 10 години 00 хвилин наступного дня до набрання вироком законної сили та негайно доставити його до місця свого проживання зобов"явши, прибувати за кожною вимою до суду та поклавши обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися за межі місця проживання - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати при наявності на зберігання до відповідних ОДВ свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну з роз'ясненням того, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме з 26.04.2015 до 28.04.2015 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з моменту затримання, тобто приведення вироку до виконання.

Речові докази: диск з відеозаписом залишити в матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні для відома, а прокурору також і контролю в частині застосування заходу забезпечення кримінального провадження та в частині обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_2 для виконання та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.

С у д д я: О.В. Бірса