Вирок № 57301866, 09.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/21211/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Колесника О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040013770 від 10 вересня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресом: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 у період часу з 30.08.2015 по 06.09.2015, шляхом зловживання довірою, що знайшла своє вираження у використанні останнім давніх дружніх стосунків з потерпілим, заволодів коштами ФОП ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, за наступних обставин.

Так, 04.03.2015, між ПАТ «КИЇВХЛІБ» (код ЄДРПОУ 00381574) (постачальник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір № 10669/1 поставки продукції, згідно якого ПАТ «КИЇВХЛІБ» зобов'язується поставляти на умовах даного Договору хлібобулочні вироби у відповідності з поданими ФОП ОСОБА_2 замовленнями, а останній зобов'язаний приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість ПАТ «Київхліб».

З березня 2015 року ФОП ОСОБА_2, неофіційно прийняв на роботу свого знайомого ОСОБА_1, який, як водій, допомагав йому у здійсненні підприємницької діяльності, а саме згідно договору № 10669/1 поставки продукції від 04.03.2015 отримував в ПАТ «КИЇВХЛІБ» для реалізації хлібобулочну продукцію, а після її реалізації отримані кошти в цей же день вносив на банківський рахунок ПАТ «КИЇВХЛІБ».

Виконуючи взяті на себе за домовленістю зобов'язання, ОСОБА_1, 30.08.2015 о 08.35 годині, відповідно до договору № 10669/1 поставки продукції від 04.03.2015, отримав в цеху № 7 ПАТ «КИЇВХЛІБ», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, хлібобулочну продукцію, згідно товарно-транспортної накладної № 212636, на загальну суму 2390,76 грн.

Реалізувавши отриману хлібобулочну продукцію, що належала ФОП ОСОБА_2, 30.08.2015 у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заволодіння шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, отриманих від реалізації хлібобулочних виробів коштами в сумі 2390,76 грн. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на шахрайське заволодіння чужими коштами, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, завідомо використовуючи довірливі відносини, що склалися між ним та ОСОБА_2, отримані від реалізації хлібобулочної продукції кошти, в сумі 2390,76 гривень на банківський рахунок ПАТ «КИЇВХЛІБ» не вніс, а незаконно заволодів ними та звернув на свою користь, чим спричинив матеріальних збитків ОСОБА_2 на вказану суму.

Крім цього, виконуючи взяті на себе за домовленістю зобов'язання, ОСОБА_1, 31.08.2015 о 10:00 годині, відповідно до договору № 10669/1 поставки продукції від 04.03.2015, отримав в цеху № 7 ПАТ «КИЇВХЛІБ», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, хлібобулочну продукцію, згідно товарно-транспортної накладної № 213621, на загальну суму 1428,36 грн.

Реалізувавши отриману хлібобулочну продукцію, що належала ФОП ОСОБА_2, 31.08.2015 у ОСОБА_1, повторно виник злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом зловживання довірою, отриманих від реалізації хлібобулочних виробів коштами, в сумі 1428,36 грн. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на шахрайське заволодіння чужими коштами, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, завідомо використовуючи довірливі відносини, що склалися між ним та ОСОБА_2, отримані від реалізації хлібобулочної продукції кошти в сумі 1428,36 гривень на банківський рахунок ПАТ «КИЇВХЛІБ» не вніс, а повторно незаконно заволодів ними та звернув на свою користь, чим спричинив матеріальних збитків ОСОБА_2 на вказану суму.

Також, виконуючи взяті на себе за домовленістю зобов'язання, ОСОБА_1, 01.09.2015 о 10:10 годині, відповідно до договору № 10669/1 поставки продукції від 04.03.2015, отримав в цеху № 7 ПАТ «КИЇВХЛІБ», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, хлібобулочну продукцію, згідно товарно-транспортної накладної № 214594, на загальну суму 1836,84 грн.

Реалізувавши отриману хлібобулочну продукцію, що належала ФОП ОСОБА_2, 01.09.2015 у ОСОБА_1, повторно виник злочинний умисел на заволодіння шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, отриманих від реалізації хлібобулочних виробів коштами в сумі 1836,84 грн. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на шахрайське заволодіння чужими коштами, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, завідомо використовуючи довірливі відносини, що склалися між ним та ОСОБА_2, отримані від реалізації хлібобулочної продукції кошти в сумі 1836,84 гривень на банківський рахунок ПАТ «КИЇВХЛІБ» не вніс, а повторно незаконно заволодів ними та звернув на свою користь, чим спричинив матеріальних збитків ОСОБА_2 на вказану суму.

Серед іншого, виконуючи взяті на себе за домовленістю зобов'язання, ОСОБА_1, 02.09.2015 о 10:10 годині, відповідно до договору № 10669/1 поставки продукції від 04.03.2015, отримав в цеху № 7 ПАТ «КИЇВХЛІБ», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, хлібобулочну продукцію, згідно товарно-транспортної накладної № 215641, на загальну суму 2358,66 грн.

Реалізувавши отриману хлібобулочну продукцію, що належала ФОП ОСОБА_2, 02.09.2015 у ОСОБА_1, повторно виник злочинний умисел на заволодіння шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, отриманих від реалізації хлібобулочних виробів коштами, в сумі 2358,66 грн. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на шахрайське заволодіння чужими коштами, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, завідомо використовуючи довірливі відносини, що склалися між ним та ОСОБА_2, отримані від реалізації хлібобулочної продукції кошти в сумі 2358,66 гривень на банківський рахунок ПАТ «КИЇВХЛІБ» не вніс, а повторно незаконно заволодів ними та звернув на свою користь, чим спричинив матеріальних збитків ОСОБА_2 на вказану суму.

В свою чергу, виконуючи взяті на себе за домовленістю зобов'язання, ОСОБА_1, 02.09.2015 о 16:10 годині, відповідно до договору № 10669/1 поставки продукції від 04.03.2015, отримав в цеху № 7 ПАТ «КИЇВХЛІБ», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, хлібобулочну продукцію, згідно товарно-транспортної накладної № 215907, на загальну суму 729,78 грн.

Реалізувавши отриману хлібобулочну продукцію, що належала ФОП ОСОБА_2, 02.09.2015 у ОСОБА_1, повторно виник злочинний умисел на заволодіння шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, отриманих від реалізації хлібобулочних виробів коштами, в сумі 729,78 грн. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на шахрайське заволодіння чужими коштами, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, завідомо використовуючи довірливі відносини, що склалися між ним та ОСОБА_2, отримані від реалізації хлібобулочної продукції кошти в сумі 729,78 гривень на банківський рахунок ПАТ «КИЇВХЛІБ» не вніс, а повторно незаконно заволодів ними та звернув на свою користь, чим спричинив матеріальних збитків ОСОБА_2 на вказану суму.

Поряд з цим, виконуючи взяті на себе за домовленістю зобов'язання, ОСОБА_1, 04.09.2015 о 15:35 годині, відповідно до договору № 10669/1 поставки продукції від 04.03.2015, отримав в цеху № 7 ПАТ «КИЇВХЛІБ», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, хлібобулочну продукцію, згідно товарно-транспортної накладної № 217835, на загальну суму 778,86 грн.

Реалізувавши отриману хлібобулочну продукцію, що належала ФОП ОСОБА_2, 04.09.2015 у ОСОБА_1, повторно виник злочинний умисел на заволодіння шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, отриманих від реалізації хлібобулочних виробів коштами, в сумі 778,86 грн. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на шахрайське заволодіння чужими коштами, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, завідомо використовуючи довірливі відносини, що склалися між ним та ОСОБА_2, отримані від реалізації хлібобулочної продукції кошти в сумі 778,86 гривень на банківський рахунок ПАТ «КИЇВХЛІБ» не вніс, а повторно незаконно заволодів ними та звернув на свою користь, чим спричинив матеріальних збитків ОСОБА_2 на вказану суму.

Також, виконуючи взяті на себе за домовленістю зобов'язання, ОСОБА_1, 05.09.2015 о 09:25 годині, відповідно до договору № 10669/1 поставки продукції від 04.03.2015, отримав в цеху № 7 ПАТ «КИЇВХЛІБ», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, хлібобулочну продукцію, згідно товарно-транспортної накладної № 218295, на загальну суму 1874,52 грн.

Реалізувавши отриману хлібобулочну продукцію, що належала ФОП ОСОБА_2, 05.09.2015 у ОСОБА_1, повторно виник злочинний умисел на заволодіння шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, отриманих від реалізації хлібобулочних виробів коштами, в сумі 1874,52 грн. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на шахрайське заволодіння чужими коштами, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, завідомо використовуючи довірливі відносини, що склалися між ним та ОСОБА_2, отримані від реалізації хлібобулочної продукції кошти в сумі 1874,52 гривень на банківський рахунок ПАТ «КИЇВХЛІБ» не вніс, а повторно незаконно заволодів ними та звернув на свою користь, чим спричинив матеріальних збитків ОСОБА_2 на вказану суму.

Поряд з цим, виконуючи взяті на себе за домовленістю зобов'язання, ОСОБА_1, 05.09.2015 о 16:10 годині, відповідно до договору № 10669/1 поставки продукції від 04.03.2015, отримав в цеху № 7 ПАТ «КИЇВХЛІБ», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, хлібобулочну продукцію, згідно товарно-транспортної накладної № 218643, на загальну суму 471,18 грн.

Реалізувавши отриману хлібобулочну продукцію, що належала ФОП ОСОБА_2, 05.09.2015 у ОСОБА_1, повторно виник злочинний умисел на заволодіння шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, отриманих від реалізації хлібобулочних виробів коштів в сумі 471,18 грн. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на шахрайське заволодіння чужими коштами, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, завідомо використовуючи довірливі відносини, що склалися між ним та ОСОБА_2, отримані від реалізації хлібобулочної продукції кошти в сумі 471,18 гривень на банківський рахунок ПАТ «КИЇВХЛІБ» не вніс, а повторно незаконно заволодів ними та звернув на свою користь, чим спричинив матеріальних збитків ОСОБА_2 на вказану суму.

Крім цього, виконуючи взяті на себе за домовленістю зобов'язання, ОСОБА_1, 06.09.2015 о 12:00 годині, відповідно до договору № 10669/1 поставки продукції від 04.03.2015, отримав в цеху № 7 ПАТ «КИЇВХЛІБ», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, хлібобулочну продукцію, згідно товарно-транспортної накладної № 219283, на загальну суму 3834,12 грн.

Реалізувавши отриману хлібобулочну продукцію, що належала ФОП ОСОБА_2, 06.09.2015 у ОСОБА_1, повторно виник злочинний умисел на заволодіння шляхом зловживання довірою ОСОБА_2, отриманих від реалізації хлібобулочних виробів коштів в сумі 3834,12 грн. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на шахрайське заволодіння чужими коштами, ОСОБА_1, з корисливих спонукань, завідомо використовуючи довірливі відносини, що склалися між ним та ОСОБА_2, отримані від реалізації хлібобулочної продукції кошти в сумі 3834,12 гривень на банківський рахунок ПАТ «КИЇВХЛІБ» не вніс, а повторно незаконно заволодів ними та звернув на свою користь, чим спричинив матеріальних збитків ОСОБА_2 на вказану суму.

Всього, ОСОБА_1 своїми злочинними діями завдав ФОП ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 15703,08 гривень.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінальних правопорушень, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення та щиро розкаявся у вчиненому.

Крім повного визнання своєї вини у вчинені кримінальних правопорушень ОСОБА_1 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.

Покази обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України.

Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку,приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України, за обставин, встановлених судом.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) та за ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), повторно.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце проживання, позитивну характеристику за місцем проживання, дані, щодо стану здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (раніше судимий, одружений, наявністьна утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає належні соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення, а саме прокурора про те, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування цього покарання у порядку ст. 75 КК України; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 190 КК України у виді обмеження волі зі звільненням від відбування покарання, у відповідності до вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків з числа ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Зокрема, про можливість належної соціалізації особита допустиму репутацію обвинуваченого свідчить невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (невстановленість зловживання алкогольними напоями, наркотичними засобамита інші), характер вчиненого кримінального правопорушення,поведінка під час та після вчинення кримінального правопорушення, відсутність за його результатами будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превелювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався та підстави для його визначення, на цьому етапі, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України та дані про його особу відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання:

? за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі;

? за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Речові докази: товарно-транспортні накладні, згідно постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві Лаврука Я.В. від 30.10.2015 року, залишити в матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я : О.В. Бірса