Ухвала суду № 57300667, 14.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/1698/16 Головуючий 1 інстанції - Вовк Л.В.

Справа 627/971/15-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - позика

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П., Трішкової І.Ю.,

за участю секретарів - Гребенщикової Ю.В. , Огар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 05 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики .

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що 21.01.2013 року він з відповідачем уклав усний договір позики, згідно якого передав ОСОБА_1 7 500 доларів США, яку він повинен був повернути до 20.01.2014 року. Для підтвердження отримання коштів відповідач написав розписку. Однак, у зазначений термін, борг відповідач не повернув. Тому прохав стягнути з відповідача вказану суму коштів, що по курсу НБУ становить 165 075 грн. та сплачений судовий збір у сумі 1674 грн.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача суму боргу 7500 дол. США, проценти за користування відповідачем позикою, відповідно до ст.1048 ЦК України, сума яких складає 2916 доларів США 74 центи. Також три проценти річних від простроченої суми становить 403 долари США 77 центи відповідно до ст.. 625 ЦП України. Всього просив стягнути заборгованість у розмірі 10 815 доларів США 51 цент, що станом на час розгляду справи становить 257517, 29 грн. (10815, 51 дол. США х 23,81 грн. = 257517,29 грн. ( а. с.17-20, 46 )Також просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2723 грн.11 коп.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що вказану суму не позичав. Розписку написав за проханням ОСОБА_2, так як у останнього були складнощі з дружиною, тому розписка мала формальний характер.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 05 січня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на його користь суму боргу у розмірі 257 517 грн. 29 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що грошей від позивача не отримував, а розписку написав за проханням ОСОБА_2 з метою зберегти нормальні стосунки між ним та дружиною ОСОБА_2, тому розписка мала формальний характер.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між стронами було укладено договір позики на суму 7500 грн., що підтверджувється розпискою, написаною влапсноручно відповідачем. Оскільки у встановлений строк відповідач не повернув суму боргу, позивач має право вимогати повернення боргу у судовому порядку , а також суму процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 2916 доларів США 74 центи; суму трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 403 долари США 77 центів.

Судова колегія знаходить вказаний висновок обгрунтованим та таким що відповідає обставинам справи та вимогам норм закону.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено , що 21 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у борг у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 7 500 доларів США, які зобов»язався повернути до 20.01.2014 року. Підтвердженням цього є розписка відповідача, яка міститься в матеріалах справи. Розписка складена в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та підписана відповідачем.

Судова колегія знаходить необгрунтованими посилання відповідача та його представника, що грошей від позивача не отримував, а розписку написав за проханням ОСОБА_2 з метою зберегти нормальні стосунки останнього з дружиною. В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 надав оригінал розписки, написаної власноручно ОСОБА_1 Останній не заперечує, що вказану розписку писав він. Крім того, судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили, що сторони домовлялися між собою про позику грошових коштів та в їх присутності була написана ОСОБА_1 розписка.

В зв»язку з наведеним отримання грошових коштів за договором позики від 21.01.2013 р. . підтверджується розпискою, написаною відповідачем власноручно, яка є доказом отримання відповідачем грошей від позивача. Невиконання ОСОБА_1 обов'язків щодо повернення грошових коштів підтверджується знаходженням оригіналу боргового документу ( розписки) у ОСОБА_2 Тому ствердження апелянта та його представника, що розписка носила формальний характер і ОСОБА_1 грошей від ОСОБА_2 не отримував в повному обсязі спростовується знаходженням у позивача оригінала розписки.

Посилання представника ОСОБА_1, що дружина останнього звернулася з позовом до суду про визнання вказаного договору позики недійсним, а також, що ОСОБА_1 звернувся з заявою про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 190 КК України, тому розгляд справи є неможливим до розгляду судом справи про визнання договору позики недійсним та до прийняття рішення по кримінальному провадженню, судова колегія визнає необґрунтованими. Справа знаходилася на розгляді у суді першої інстанції з 24.07.2015 року і вказані питання не порушувалися ОСОБА_1 Тому результат розгляду вказаних питань не впливає на розгляд по суті справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Зазначені правовідносини сторін регулюються ст. ст. 526, 527, 530, 1046-1050 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передачу йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як передбачають ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов»язання повинно бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між сторонами також було оговорено строк виконання зобов»язання - 20.01.2014 року. Однак ні у вказаний термін, ні до даного часу відповідач не повернула всю позичену суму грошових коштів.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути борг, тобто намагався врегулювати це питання в досудовому порядку. Однак, відповідач до вказаного часу грошові кошти не повернув.

Цивільним законодавством України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, на дату розгляду справи, сума боргу становить 10 815 доларів США 51 цент, яка складається з: суми боргу у розмірі 7 500 доларів США ; суми процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 2916 доларів США 74 центи; суми трьох процентів річних від простроченої до повернення суми боргу у розмірі 403 долари США 77 центів.

Згідно довідки ТВБВ № 10020/0365 філії - Харківське обласне управлння АТ « Ощадбанк», що офіційний курс гривні до долара США встановлений НБУ становить 23,81 грн. за 1 долар США на 08.12.2015 року ( а. с. 47) .

Тому сума боргу по курсу НБУ складає 257 517,29 грн.( 10815,51 дол США Х 23,81 = 257517, 29 грн.)

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, як законні, обґрунтовані та підтверджені необхідними доказами.

В силу ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2723 грн., що підтверджено квитанціями про сплату, тому суд першої інстанції правильно стягнув на користь позивача судові витрати.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставою для перегляду рішення суду першої інстанції та ухвалення нового.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги. За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 05 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: