Вирок № 57298077, 21.04.2016, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/432/16-к

Провадження №1-кп/548/64/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Старокожко В.П.,

за участю секретаря Листопад В.Л.,

прокурора Мазур В.І.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол кримінальну справу № 12015170000000903 про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Хорол, Полтавської області, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 19 грудня 2015 року, близько 02 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи технічно несправним автомобілем моделі « ВАЗ-2105 », державний номерний знак НОМЕР_1, перевозив в салоні автомобіля потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6

Рухаючись по автодорозі від с. Клепачі в напрямку с. Вергуни Хорольського району, обвинувачений ОСОБА_3 на слизькій ділянці дороги, при недостатній видимості (туман), в порушення вимог п.п.12.1, 12.6, 12.9 б), 31.1, 31.4, 31.4,5 б), г) ПДР не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля, не вжив необхідних прийомів управління над автомобілем з тим, аби мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, втратив контроль над керованим транспортним засобом, виїхав за межі проїжджої частини в ліве узбіччя по ходу руху, де в районі електроопори № 52 допустив наїзд на дерево, в результаті чого один пасажир керованого обвинуваченим автомобіля потерпілий ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер на місці пригоди, а другий пасажир потерпілий ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні при розгляді справи обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, визнав повністю, також визнав заявлені прокурором цивільні позови, пояснивши, що дійсно, 19 грудня 2015 року після вживання спиртного в барі с. Шишаки Хорольського району, він вирішив відвезти додому свідка ОСОБА_6 До нього в автомобіль, крім вищевказаного свідка, сіли потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 сіли на заднє сидіння автомобіля, а потерпілий ОСОБА_2 на переднє пасажирське сидіння автомобіля. Рухаючись до с. Вергуни Хорольського району, на заокругленні дороги він не впорався із керуванням, зїхав з дороги на ліве узбіччя, де зіткнувся із деревом, при цьому втратив свідомість. До тями прийшов у лікарні, де і довідався, що потерпілий ОСОБА_5 помер на місці пригоди, а потерпілий ОСОБА_2 отримав травму ноги. Визнав, що дорога була слизькою і на вулиці був туман, також визнав, що не дотримувався безпечної швидкості руху, в звязку з чим йому пасажири робили зауваження. У вчиненому розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 19.12.2015 року разом із обвинуваченим, нині померлим потерпілим ОСОБА_5, свідком ОСОБА_6 та іншими хлопцями вживав спиртне в с. Шишаки Хорольського району Полтавської області. Після надмірно вжитого спиртного він пішов спати у автомобіль обвинуваченого. Проснувся, коли обвинувачений керуючи автомобілем їхав в напрямку с. Вергуни Хорольського району, при цьому в салоні автомобіля знаходився потерпілий ОСОБА_5, який сидів на задньому сидінні позаду нього, та свідок ОСОБА_6, який сидів на задньому сидінні позаду обвинуваченого. На вулиці був туман, дорога була мокрою. Обвинувачений їхав швидко, тому він і хтось із хлопців, що сиділи на задньому сидінні стали робити обвинуваченому зауваження, щоб той їхав тихіше. В цей час, на заокругленні дороги, автомобіль керований обвинуваченим поїхав в ліве узбіччя, де зіткнувся із деревом. Вказав, що відчув сильний біль в нозі. Свідок ОСОБА_6 допоміг йому вилізти із автомобіля та побіг в село за допомогою. Коли прийшли мешканці найближчого села, то допомогли відчинити двері автомобіля, що заклинили, та витягли вже померлого потерпілого ОСОБА_5 та непритомного обвинуваченого. Потім приїхала швидка і поліція. Вказав, що спиртне вживали всі разом, в тому числі і обвинувачений.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що померлий ОСОБА_5 був його сином. 19.12.2015 року в нічний час до нього на телефон зателефонував працівник поліції на прізвище Лопата, який повідомив, що його син потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та помер. Приїхавши на місце пригоди, що було неподалік с. Вергуни Хорольського району на заокругленні дороги з лівої сторони в кюветі, він побачив автомобіль, на якому їздив обвинувачений ОСОБА_3, який передньою частиною зіткнувся з деревом. Поруч із автомобілем лежав його померлий син. Інших учасників дорожньо-транспортної пригоди на місці вже не було, зі слів працівників поліції вони були доставлені в лікарню. Вказав, що обвинувачений перерахував через поштове відділення на їх адресу грошові кошти в сумі 1000 грн., які він ще не забирав. Вважав, що обвинувачений повинен понести кримінальне покарання таке, яке визнає за необхідне суд.

Виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та цивільний позов прокурора визнав повністю, в суді заявив, що сумнівів у достовірності доказів по справі, зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження, він не має, ніякі обставини не оспорює, тому як обвинувачений, його захисник, так і прокурор та потерпілі вважали недоцільним дослідження судом доказів, які ніким не оспорюються. За таких обставин, після роз'яснень цьому обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження положень та наслідків ст. 349 КПК України, судове слідство по справі було обмежене допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження стосовно речових доказів та відомостей, які характеризують особу цього обвинуваченого.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 2 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть одного потерпілого, та середньої тяжкості тілесні ушкодження другому потерпілому, є вірною, так як обвинувачений ОСОБА_3, 19 грудня 2015 року близько 02 год. 30 хв., в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі від с. Клепачі в напрямку с. Вергуни Хорольського району, на слизькій ділянці дороги, при недостатній видимості (туман), в порушення вимог п.п.12.1, 12.6, 12.9 б), 31.1, 31.4, 31.4,5 б), г) ПДР не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля, не вжив необхідних прийомів управління над автомобілем з тим, аби мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, втратив контроль над керованим транспортним засобом, виїхав за межі проїжджої частини в ліве узбіччя по ходу руху, де в районі електроопори № 52 допустив наїзд на дерево, в результаті чого один пасажир керованого обвинуваченим автомобіля потерпілий ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер на місці пригоди, а другий пасажир потерпілий ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, молодий вік, перше притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, посередню характеристику за місцем проживання та навчання, часткове відшкодування спричиненої майнової шкоди потерпілому ОСОБА_1

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Незважаючи на наявні помякшуючі покарання обвинуваченого обставини, суд, виходячи з того, що обвинувачений вчинив хоч і неумисний, проте тяжкий злочин, перебуваючи при цьому в стані алкогольного спяніння, що спричинило невідворотні наслідки у виді смерті молодої людини потерпілого ОСОБА_5, та спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, суд не вбачає передбачених при цьому підстав для визнання наявності вказаних вище помякшуючих покарання обставин такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, а тому приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого при призначенні покарання як ст. 69, так і ст. 75 КК України, та вважає, що необхідним і достатнім покаранням обвинуваченому за вчинене та попередження скоєння нових злочинів буде призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі.

Разом з тим, приймаючи до уваги наявність по справі ряду помякшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням цього, обвинуваченому слід призначити покарання, більш наближене до мінімальної санкції ст. 286 ч. 2 КК України.

Крім того, виходячи з того, що обвинувачений при вчиненні злочину грубо порушив правила дорожнього руху, що призвело до настання тяжких наслідків, має посвідчення водія, суд також не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 ч. 2 КК України та вважає необхідним застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 повинен відбувати покарання у місцях позбавлення волі, суд, до набрання вироком законної сили, вважає необхідним змінити йому запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши його під варту із залу суду. При цьому суд, відповідно до положень ч.5 ст. 72 КК України, вважає необхідним зарахувати обвинуваченому в сток відбування покарання, строк його тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Заявлені по справі цивільні позови прокурора в інтересах Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 10652 грн. 59 коп. та в інтересах Хорольської центральної районної лікарні на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 546 грн. 03 коп. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з розясненнями, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину.

Судом встановлено, що прокурором предявлено цивільні позови в інтересах Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 10652 грн. 59 коп. та в інтересах Хорольської центральної районної лікарні на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 546 грн. 03 коп., яка складається з сум, витрачених на лікування потерпілого, що доведено у справі відповідними довідками вищевказаних лікувальних закладів, і обвинуваченим ОСОБА_3 не заперечується.

Покладаючи на обвинуваченого обовязок відшкодувати понесені закладами лікування витрати, суд виходить з встановленого законом правила про те, що шкода, завдана юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Питання про речові докази по справі підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

При цьому автомобіль моделі «ВАЗ-2105», державний номер НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні на майданчику Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, який визнаний речовим доказом по справі, слід повернути власнику ОСОБА_7, мешканцю с. Маяківка, Оржицького району Полтавської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 327, 332-335, 339 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченому ст. 286 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу змінити з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши обвинуваченого ОСОБА_3 під варту в залі суду, та строк відбування покарання обчислювати із 21 квітня 2016 року, при цьому зарахувати в строк відбування покарання за цим вироком суду строк його перебування під вартою з 21 квітня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільні позови прокурора у кримінальному провадженні задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського (МФО 831019, р\р 35420201031527 в ГУДКСУ у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01999106) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 10652 (десять тисяч шістсот пятдесят дві) грн. 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Хорольської центральної районної лікарні (МФО 831019, р\р 35428201049942 в ГУДКСУ у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01999514) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 546 (пятсот сорок шість ) грн. 03 коп.

Речовий доказ по справі: автомобіль моделі «ВАЗ-2105», державний номер НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні на майданчику Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, повернути власнику ОСОБА_7, мешканцю с. Маяківка, Оржицького району Полтавської області.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Копію вироку суду, не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учасникам судового розгляду, що не були присутні при його проголошенні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд, а обвинуваченим, що утримується під вартою, в той же строк, з дня отримання копії вироку суду, за виключення оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді.

Головуючий: