Рішення № 57293825, 14.04.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

.

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 206/4903/15-ц

Провадження № 2/206/54/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р.

Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого-судді Зайченко С.В., при секретареві Чинник М.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до ОСОБА_2, третя особа : Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" про стягнення заборгованості за кредитом , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №115/05-Ф від 03.11.2005 року, згідно якого банк зобовязався видати кредит у сумі 28900 дол. США на строк до 02.11.2020 року, а відповідач зобовязався повернути банку кредит в повному обсязі і в термін, передбачений договором та додатками до нього. Прийняті на себе зобовязання по кредитному договору банк виконав повністю та видав кредит в сумі 28900 дол. США. Відповідач свої зобовязання по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та сплаті комісії за управління кредитом не виконав. 29 листопада 2011 року ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» уклали договір факторингу шляхом купівлі права вимоги за кредитним договором №115/05-Ф від 03.11.2005 року зі всіма змінами та доповненнями, що були укладені між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 Відповідно до даного договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуло прав кредитора до ОСОБА_3 14.12.2011 року сторони підписали акт прийому-передачі портфеля заборгованостей та договір набув чинності. 20.10.2014 року відповідачу було направлено лист вимогу б/н в якому була вказана сума простроченої заборгованості по кредитному договору. Вищезазначений лист було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Так, умови договору відповідачем належним чином не виконаються порушено строки погашення заборгованості за кредитом і строки виплати процентів за користування кредитом у звязку з чим станом на 25.09.2014 року заборгованість по кредитному договору складає 32787,64 дол. США та 500,00 грн., що еквівалентно 285640,79 грн. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 32787,64 дол. США та 500 грн., що складає 285640,79 грн. з яких: 23265,29 дол. США заборгованість за кредитом, 4778,81 дол. США заборгованість по відсотках, 4743,83 дол. США сума штрафних санкцій, 500 грн. заборгованість за комісією, а також сплачений судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі та просив поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки позивачем за договором факторингу було прийнято велику кількість справ що потребувало їх вивчення на стадії обслуговування та прийняття рішення щодо розподілу справ між регіонами для подальшого їх супроводження .

Представник відповідача заперечувала в судовому засіданні проти задоволення позову в повному обсязі, оскільки відсутній факт надання боржнику доказів прав нового кредитора у встановлені договором факторингу строки та спосіб. Відповідач згідно положень ст. 517 ЦК України має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові та у звязку із цим перед таким кредитором відсутнє порушення зобовязань за договором кредиту, з урахуванням спливу строку позовної давності на момент звернення до суду, через що підстави задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача вказаних у позові грошових коштів взагалі відсутні.

Представник третьої особи вважав заяву обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вислухав доводи сторін, дослідив письмові докази по справі, дав їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 03 листопада 2005 року між АТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 115/05-Ф, згідно якого останній отримав кредит в сумі 28900 доларів США на строк до 2 листопада 2020 року та зобовязався за користування коштами сплачувати банку плату у розмірі 14% річних щомісячно, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.

24 травня 2007 року до кредитного договору №115/05-Ф від 03 листопада 2005 року була укладена додаткова угода, якою передбачено, що з 24 травня 2007 року погашення суми кредиту буде здійснюватись щомісячно частинами: по 800 доларів США (1 транш до 31 травня 2007 року); по 1000 доларів США (7 траншів червень 2007 року-грудень 2007 року); по 161 долару США + відсотки (січень 2008 року 2 листопада 2020 року).

28 травня 2008 року до кредитного договору №115/05-Ф від 03 листопада 2005 року був укладений додатковий договір, яким передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку 15% річних.

20 жовтня 2014 року ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» направило ОСОБА_2 вимогу, в якій вказало суму простроченої заборгованості по кредитному договору і зазначило, що у випадку не погашення простроченої заборгованості та невиконання умов кредитного договору в подальшому позивач може ініціювати примусове стягнення всієї суми боргу відповідно до умов кредитного договору в судовому порядку або у інший спосіб відповідно до законодавства України.

Згідно поштового повідомлення лист ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» адресований ОСОБА_2, повернуто за закінченням строку зберігання .

Пунктом 3.1.договору факторингу, укладеного 29.11.2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», передбачено, що на умовах договору банк продає та відступає новому кредитору права вимоги, відповідно, новий кредитор, на умовах цього договору купує та приймає від банку зазначені права вимоги, зазначені у додатку 1. Пунктом 8.1 передбачено, що новий кредитор з моменту передачі йому прав вимоги стає кредитором у зобовязаннях позичальників за кредитними договорами та сторін забезпечення за забезпечувальними документами та одержує право замість банка вимагати від позичальників належного виконання ними зобовязань.

Згідно повідомлення-вимоги №111 від 12 січня 2012 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» направило повідомлення ОСОБА_2 про те, що 29 листопада 2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу. Також ОСОБА_2 було повідомлено про наявну заборгованість та наслідки невиконання вимог кредитора.

З витягу з додатку №1 до договору факторингу від 29 листопада 2011 року вбачається, що ПАТ «Кредобанк» передало портфель заборгованостей, а ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» прийняло, у тому числі заборгованість ОСОБА_2

Згідно наданого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості відповідача по кредитному договору № 115/05-Ф від 03.11.2005 року станом на 25.09.2014 року становить 285640,79 грн. та 500 грн. з яких: 23265,29 дол. США ( в тому числі прострочена -10948 дол. США) заборгованість за кредитом, що за курсом договору факторингу 1 долар США=7,977 складає 185584,91 грн., заборгованість по відсотках за період з 29 листопада 2011 року по 25 вересня 2014 року у розмірі 4778,81 дол. США, що за курсом договору факторингу складає 38120,57 грн., пеня за період з 25 вересня 2013 року по 25 вересня 2014 року в розмірі 4743,83 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 25 вересня 2014 року 1 долар США=12,950572 грн. складає 61435,31 грн., заборгованість за комісією 500 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовьязку.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526,530,610 частиною першою статті 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530,631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Як зазначалось вище, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню до 2 листопада 2020 року.

Умовами кредитного договору та додатковими угодами до нього, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Пунктом 4.9 кредитного договору №115/05-Ф від 03 листопада 2005 року передбачено, що банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за договором.

Як було встановлено в судовому засіданні останній щомісячний платіж за кредитним договором відповідачем був сплачений січень-березень 2009 року. Більш точну дату встановити не можливо, оскільки у відповідача квитанції про сплату кредиту не збереглись через пограбування його житла. У позивача таких відомостей не має, оскільки ПАТ «КредоБанк» при укладенні договору факторингу та переданні заборгованості по кредитному договору відповідача таких відомості не надавав. Дані обставини були встановлені судом із пояснень сторін.

28 серпня 2009 року ВАТ «КредоБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про дострокове виконання зобовязання та стягнення з відповідача на користь банку боргу в сумі 25542,00 доларів США та 3529,54 грн., який складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісії за управління кредитом, а також пені за несвоєчасну сплату відсотків, кредиту, комісії за управління кредитом. Даний позов ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2010 року, яка набрала чинності 07 листопада 2010 року був залишений без розгляду.

Таким чином, Банк скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 4.9 Кредитного договору і змінив строк виконання зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Оскільки строк виконання основного зобовязання було змінено на 28 серпня 2009 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак позивач звернувся до суду з зазначеним позовом лише 10 грудня 2014 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

В ході судового розгляду представник позивача звернувся до суду з заявою про поновлення строків позовної давності, оскільки ними за договором факторингу було прийнято велику кількість справ що потребувало їх вивчення на стадії обслуговування.

Відповідно до ч 5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Наведені представником позивача доводи обґрунтування заяви про поновлення строку позовної давності, суд не визнає поважними, оскільки за договором факторингу в 2011 році позивач купував право вимоги вже за простроченою заборгованістю відповідача за кредитним договором, оскільки останній припинив сплачувати кредит ще на початку 2009 року.

Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду з дійсним позовом.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 559 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом, пеня за процентами, підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Дана правова позиція була висловлена в Постанові Верховного суду України №6-249цс15 від 02 грудня 2015 року.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина другастатті 258 ЦК Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, з відповідача на користь позивача за розрахунком суду підлягає стягненню у межах строку позовної давності (з грудня 2011 року) прострочені проценти в розмірі 4778,81 доларів США, що за курсом договору факторингу від 29 листопада 2011 року 1 дол. США=7,977 грн. складає 38120,57 грн., (з грудня 2013 року) пеня по прострочених процентах в розмірі 1121,12 доларів США, що за курсом НБУ на 25 вересня 2014 року 1 дол. США=12,950572 грн. складає 14518,04 грн.

В іншій частині позову слід відмовити, оскількисплив строк позовної давності, та про застосуванняспливу позовної давності заявлено представником позивача у судовому засіданні.

Що стосується доводів представника відповідача, що позивач не володіє правом вимоги за кредитним договором відповідача, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Статтею 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач належним чином повідомив боржника про заміну сторони в зобовязанні шляхом надіслання йому письмового повідомлення-вимоги №111, в якому зазначено про відступлення права грошової вимоги факторові (позивачу) за кредитним договором №115/05-Ф від 03.11.2005 року зі всіма змінами та доповненнями, що були укладені між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Тоді як, відповідач не з моменту надіслання письмового повідомлення-вимоги, не за час розгляду справи в суді, ніяких дій, спрямованих на отримання відомостей, що відступлення право вимоги мало місце не вчиняв. Починаючи з початку 2009 року, та до теперішнього часу, відповідач не виконав обовязку щодо сплати кредиту ні первісному кредиторові, ні позивачу.

Також з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню судовий збір відповідно ст.88 ЦПК України в розмірі 526,39 грн.

Керуючись ст.ст.209,212-215 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до ОСОБА_2, третя особа : Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (ЄДРПОУ 37356981) заборгованість за кредитним договором №115/05-Ф від 03 листопада 2005 року в сумі 5899 доларів США, що складає 52638,61 грн., з яких заборгованість по відсотках 4778,81 дол. США, що за курсом договору факторингу від 29 листопада 2011 року 1 дол. США =7,977 грн. складає 38120,57 грн., пеня по прострочених відсотках 1121,12 дол. США, що за курсом НБУ на 25 вересня 2014 року 1 дол. США=12,950572 грн. складає 14518,04 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (ЄДРПОУ 37356981) судовий збір у розмірі 526,39 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.В.Зайченко