Рішення № 57293149, 19.04.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/592/16-ц

2/0203/500/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Місюра К.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики, трьох відсотків річних, інфляційних витрат, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 13.05.2015 року надав в борг ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 398500 грн., про що була складана відповідна розписка. В розписці зазначено, що ОСОБА_3 повинен повернути грошові кошти в строк до 04.06.2015 року. В зазначений строк останній кошти не повернув, посилаючись на труднощі, які виникли при веденні ним своїх справ, повязаних із бізнесом. До теперішнього часу отримані в борг кошти ОСОБА_3 не повернуто. В звязку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 398500 грн., у відповідності до ст.625 ЦК України інфляційні витрати за період з 04.06.2015 року по 02.02.2016 року в сумі 9003 грн. 49 коп., три відсотки річних в сумі 7959 грн. Також посилався на те, що надані ним в борг кошти є для нього суттєвою сумою та єдиним заощадженням його сімї. Неповернення відповідачем в строк боргу призвело до погіршення його матеріального стану. В результаті чого, 20.06.2015 року він вимушений був взяти в борг у ОСОБА_5 кошти в сумі 350000 грн. Неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації, так як до цього він ніколи не просив у борг гроші. З урахуванням зазначеного позивач також просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 50000 грн. Крім того, просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 50000 грн. та судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання повторно не зявились, про причини неявки не повідомили.

З урахуванням повторної неявки відповідачів, думки представника позивача та положень ст.ст.169,224 ЦПК України, судом було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, за змістом ч.ч.1,2 ст.207 та ч.2 ст.1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобовязанням її повернення), так і дати її отримання.

Тобто, договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Судом встановлено, що 13.05.2015 року позивачем було надано відповідачу ОСОБА_3 в борг кошти в сумі 398500 грн., а останній зобовязалась повернути вказані кошти в строк до 04.06.2015 року.

Факт надання позивачем коштів в борг відповідачу та їх отримання останнім на зазначених вище умовах підтверджується відповідною письмовою розпискою написаною власноруч ОСОБА_3, оригінал якої було досліджено судом в судовому засіданні та копія якої залучена до матеріалів справи (а.с.5).

Згідно позовної заяви позивачем до участі у розгляді справи в якості відповідачів було залучено позичальника ОСОБА_3, а також його дружину ОСОБА_4

Разом з тим, згідно прохальної частини позову позовні вимоги позивачем було предявлено лише до відповіда-ча ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача на пропозицію суду зазначив, що не бажає уточнювати позов та просив суд розглянути справу в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 свої грошові зобовязання не виконав та у визначений сторонами в розписці строк до 04.06.2015 року і по теперішній час отримані ним в борг кошти не повернув, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В звязку з чим, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути суму боргу за договором позики від 13.05.2015 року в розмірі 398500 грн., три відсотки річних за період з 05.06.2015 року по 02.02.2016 року в сумі 7959 грн., інфляційні витрати за період з червня 2015 року по лютий 2016 року в сумі 9003 грн. 49 коп., а всього стягнути 415462 грн. 49 коп.

При цьому суд погоджується з розрахунком трьох відсотків річних, наведеним позивачем в позовній заяві: 398500 грн. боргу х 3% : 365 х 243 дні прострочення строку повернення боргу за період з 05.06.2015 року по 02.02.2016 року.

В частині стягнення інфляційних витрат суд враховує, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції останній розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином інфляційні витрати за період прострочення повернення боргу з червня 2015 року по 02.02.2016 року склали: 100,4% (червень 2015 року) х 99% (липень 2015 року) х 99,2% (серпень 2015 року) х 102,3% (вересень 2015 року) х 98,7% (жовтень 2015 року) х 102% (листопад 2015 року) х 100,7% (грудень 2015 року) х 100,5% (січень 2016 року) = 1,0277 х 398500 = 409638,45 398500 = 11038,45 грн.

Разом з тим, розглядаючи справу у відповідності до ст.11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог, з відповідача слід стягнути інфляційні витрати саме в сумі 9003 грн. 49 коп.

Також в своєму позові позивач, посилаючись на ст.23 ЦК України, просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50000 грн., в обґрунтування позовних вимог в цій частині посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача та своєчасного неповернення останнім боргу, він та його сімя були поставлені в скрутне матеріальне становище, він був вимушений взяти в борг кошти в іншої особи, чим йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації, так як до цього він ніколи не просив у борг гроші.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як розяснено в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи позивача в обґрунтування цих вимог про те, що внаслідок несвоєчасного повернення боргу відповідачем він та його сімя були поставлені в скрутне матеріальне становище та 20.06.2015 року він був вимушений взяти в борг кошти в іншої особи - ОСОБА_5, чим принижено честь, гідність, престиж та його ділова репутація, так як до цього він ніколи не просив у борг гроші.

Так, надаючи в борг кошти відповідачу, позивач повинен був враховувати своє матеріальне становище та наявність в нього вільних коштів для надання їх в борг. Крім того, як вбачається з наданої позивачем розписки про отримання в позику коштів від ОСОБА_5, згідно останньої позивач отримав в позику кошти 11.05.2015 року, а не 20.06.2015 року, як він зазначає в позовній заяві, тобто взагалі до укладення договору позики з відповідачем ОСОБА_3

Будь-яких інших доказів та обґрунтувань позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди позивачем у відповідності до ст.10,60 ЦПК України суду не надано.

В звязку з цим, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за необґрунтованістю та не підтвердженням належними доказами.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в сумі 4154 грн. 63 коп.

В своєму позові позивач також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 50000 грн., на підтвердження понесення яких надав договір №06/01 про надання юридичних послуг від 06.01.2016 року між ним та ТОВ «Юридичне бюро «ВОТУМ», а також рахунок №1 від 06.01.2016 року про оплату послуг згідно договору в сумі 50000 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Таким законом є Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідні розяснення надані в п.п.47,47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Пунктами 3.1 та 3.2 укладеного між сторонами договору від 06.01.2016 року передбачено, що вартість послуг за договором визначається обємом наданих юридичних послуг та після виконання виконавцем робіт за договором, сторонами підписується акт виконаних робіт.

Разом з тим, відповідного акту позивачем до позовної заяви не надано. А з договору та рахунку не вбачається, які саме юридичні послуг за договором було надано. Відповідного розрахунку з урахуванням Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» з зазначенням виду наданих юридичних послуг, витраченого часу, позивачем не надано.

В звязку з цим, в стягненні з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 50000 грн. позивачу слід відмовити за недоведеністю цих вимог належними доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,207,625,1046,1047,1049,1050 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31,58-61,84,88,169,212-215,224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики, трьох відсотків річних, інфляційних витрат, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 13 травня 2015 року в розмірі 398500 грн., три відсотки річних за період з 05 червня 2015 року по 02 лютого 2016 року в сумі 7959 грн., інфляційні витрати за період з червня 2015 року по лютий 2016 року в сумі 9003 грн. 49 коп., а всього стягнути 415462 грн. 49 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір в сумі 4154 грн. 63 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.Ю.Казак