Ухвала суду № 57291444, 20.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6028/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К» до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К» звернулось до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015р. №0000102204, №0000112204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 15.04.2015 року по 28.04.2015 року Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Рута Нова-К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.12.2005 року по 28.02.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.05.2015 року №0161/15-02-22-01/33757245 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015 року №0000102204, №0000112204.

Позивач вважає, що Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС безпідставно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення та зазначає, що відповідачу були надані відповідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Рута Нова-К» з контрагентами, але вони були залишені поза увагою відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Рута Нова-К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.12.2005 року по 28.02.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.05.2015 року №0161/15-02-22-01/33757245. Представник відповідача зазначав, що перевіркою встановлено, що у складі витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік ТОВ «Рута Нова-К» враховано витрати з придбання ПММ без наявності належним чином оформлених первинних документів, згідно актів перевірок контрагентів позивача не підтверджено реальності здійснення господарських операцій, у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування перевіреного періоду ТОВ «Рута Нова-К» враховано витрати з придбання ПММ у підприємств, угоди з якими мають ознаки нікчемності у розмірі 1 191 386,00 грн., а також у складі податкового кредиту перевіреного періоду ТОВ «Рута Нова-К» враховано суму податку на додану вартість по операціям з контрагентами, угоди з якими мають ознаки нікчемності у розмірі 238 277, 00 грн. Крім того, відповідач зазначав, що ТОВ «Рута Нова-К» подало до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області заяву про застосування податкового компромісу №225 від 14.04.2015 року, згідно якої підприємством добровільно виключено зі складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суму витрат за 2013 рік в розмірі 1 569 579, 00 грн. та за 2014 рік у розмір 6 565 441,00 грн. проведеною перевіркою підтверджено добровільне виключення ТОВ «Рута Нова-К» зі складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік витрат в розмірі 1 569 579,00 грн. згідно опису господарських операцій та нарахування розрахованої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 14 911,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рута Нова-К» - задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 10.06.2015 року №0000102204, №0000112204.

Ізмаїльська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області звернулась з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову, при цьому він обґрунтував свою позицію наступними посиланням на нормі чинного законодавства.

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (який діяв на момент проведення перевірки та втратив чинність з 17.11.2015 року) визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до вимог пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідно до вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час перевіряємих правовідносин) було встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до вимог п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України №996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дотримання наведених вимог дає можливість підтвердити виконання договору.

Колегією суддів встановлено, що з 15.04.2015 року по 28.04.2015 року Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Рута Нова-К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.12.2005 року по 28.02.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.05.2015 року №0161/15-02-22-01/33757245(т.1 а.с.14-64).

У ході перевірки було встановлено порушення ТОВ «Рута Нова-К»:

- п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 1 396 229,00 грн. за 2014 рік;

- п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 238 277,00 грн. за квітень 2014 року.

Проведеною перевіркою у межах досягнення податкового компромісу підтверджено добровільне виключення ТОВ «Рута Нова-К» із складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2013 рік витрат у розмірі 1 569 579, 00 грн. та нарахування розрахункової суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 14 911,00 грн.

Проведеною перевіркою у межах досягнення податкового компромісу підтверджено добровільне виключення ТОВ «Рута Нова-К» із складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 1 627 004 грн. та нарахування розрахованої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81 350,00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки від 07.05.2015 року №0161/15-02-22-01/33757245 Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області 10.06.2015 року було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000112204, яким ТОВ «Рута Нова-К» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 238 277,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 59 569,00 грн. (т.1 а.с.77).

- №0000102204, яким ТОВ «Рута Нова-К» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 396 229,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 349 057,00 грн. (т.1 а.с.78).

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, 14.04.2015 року ТОВ «Рута Нова-К» звернулось до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області із заявою про застосування податкового компромісу (т.3 а.с.195-200), на підставі наданих позивачем уточнюючих розрахунків по податку на додану вартість та по податку на прибуток (т.4 а.с.46-94), а саме:

- уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємства від 10.04.2015 року, звітний податковий період 2013 року;

- уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємства від 10.04.2015 року, звітний податковий період 2014 року;

- уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість від 10.04.2015 року, звітний податковий вересень 2013 року;

- уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість від 10.04.2015 року, звітний податковий жовтень 2013 року;

- уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість від 10.04.2015 року, звітний податковий листопад 2013 року;

- уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість від 10.04.2015 року, звітний податковий грудень 2013 року;

- уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість від 10.04.2015 року, звітний податковий лютий 2014 року;

- уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість від 10.04.2015 року, звітний податковий березень 2014 року;

- опис господарських операцій від 14.04.2015 року, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємства та показників податкової декларації з податку на додану вартість.

27.04.2015 року Ізмаїльською ОДПІ було прийнято рішення №2 щодо відсутності необхідності проведення документальної позапланової перевірки та частково було задоволено заву про податковий компроміс стосовно податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за вересень-грудень 2013 року та лютий-березень 2014 року щодо уточнюючого розрахунку по податку на прибуток №1500004948 від 14.04.2015 року податковий компроміс узгоджено не було (т.3 а.с.201).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2015 року по справі №815/3780/15 ТОВ «Рута Нова-К» відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування рішення №2 Ізмаїльської ОДПІ від 27.04.2015 року в частині неузгодження податкового компромісу щодо уточнюючого розрахунку по податку на прибуток №1500004948 від 14.04.2015 року та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року по справі №815/3780/15 (т.3 а.с.191-194) скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2015 року та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення №2 від 27.04.2015 року Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в частині неузгодження податкового компромісу щодо уточнюючого розрахунку по податку на прибуток №1500004948 від 14.04.2015 року ТОВ «Рута Нова-К».

Аналізуючи наведені обставини судова колегія дійшла наступного.

Перевіркою відповідача було встановлено завищення ТОВ «Рута Нова-К» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік у сумі 7 756 826 грн. А саме, враховано витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Інвестнафтосервіс» на суму 2 275 405 грн. у лютому 2014 року та 4 030 645 грн. у березні 2014 року, а також у березні 2014 року на суму 259 390грн. у ТОВ «НАФТО-СЕРВІС ПЛЮС» без наявності належним чином оформлених первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, в акті перевірки не міститься посилання на відповідні первинні документи, не конкретизовані вказані порушення та не обґрунтовано відсутність яких документів стало підставою для вказаних висновків податкового органу.

Як углядається з матеріалів справи, стосовно зазначених сум, до початку перевірки позивачем було подано заяву про застосування податкового компромісу та уточнюючий розрахунок по податку на прибуток №1500004948 від 14.04.2015 року, але відповідачем податковий компроміс в цій частині узгоджено не було.

Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що, оскільки у ТОВ «Рута Нова-К» були вилучені первинні документи у ході проведення обшуку 04.06.2014 року згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2014 року у кримінальному провадженні щодо посадових осіб ТОВ «Інвестнафтосервіс», кримінальне провадження було закрито постановою слідчого ГУМВС України в Одеській області від 29.09.2014 року, але вилучені документи не були повернуті на підприємство, директором ТОВ «Рута Нова-К» для попередження можливих негативних наслідків щодо дотримання податкової дисципліни для підприємства було вирішено скористатись можливістю узгодження податкового компромісу щодо вказаних господарських операцій. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до суду копії ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2014 року, від 10.06.2014 року у справі №522/9763/14-к та постанову слідчого ГУМВС України в Одеській області Андрусь А.А. від 29.09.2014 року по кримінальному провадженню №12014160000000287 (т.4 а.с.5-20).

При цьому, як зазначено вище, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року по справі №815/3780/15 визнано протиправним та скасовано рішення №2 від 27.04.2015 року Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в частині неузгодження податкового компромісу щодо уточнюючого розрахунку по податку на прибуток №1500004948 від 14.04.2015 року ТОВ «Рута Нова-К» щодо вказаних господарських операцій і зобов'язано Ізмаїльську ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області повторно розглянути подану ТОВ «Рута Нова-К заяву про застосування податкового компромісу №1500004948 від 14.04.2015 року.

Підрозділом 9-2, XX розділу ПК України встановлено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку па прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України платник податку має право на власний розсуд вирішувати питання щодо включення або не включення відповідних витрат до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також мав право скористатись за бажанням процедурою податкового компромісу, що було і зроблено ТОВ «Рута Нова-К», а рішення відповідача щодо неузгодження вказаного податкового компромісу за наслідками судового розгляду визнано неправомірним і скасовано.

28.05.2015 року ТОВ «Рута Нова-К», не погоджуючись із вказаними висновками акту перевірки, до прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень подало до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області заперечення на акт перевірки №0161/15-02-22-01/33757245 та підтверджуючи вказані господарські операції первинні документи (т.4 а.с.21-28), які були залишені податковим органом поза увагою.

Отже, на підставі наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області щодо нарахування ТОВ «Рута Нова-К» податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік та штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення №0000102204 у зв'язку з завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 7 756 826 грн.

Також, згідно акту перевірки відповідачем було встановлено, що у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ТОВ «Рута Нова-К» враховано у квітні 2014 року витрати з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» на суму 1 191 386 грн. та віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2014 року податок на додану вартість у сумі 238 277 грн., які мають ознаки нікчемності.

Зазначені висновки відповідач обґрунтовує тим, що згідно з актом Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 24.11.2014 року №281/2200/37377179 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» з платниками податків за березень-квітень 2014 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами за березень-квітень 2014 року, в тому числі по відвантаженню товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Рута Нова-К» за квітень 2014 року у сумі 1 429 663 грн., у тому числі ПДВ у сумі 238 277 грн.

При цьому, згідно викладеного у акті перевірки ТОВ «Рута Нова-К» змісту зазначеного акту Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» було надано до перевірки первинні документи щодо господарських операцій з ТОВ «Рута Нова-К» за квітень 2014 року та суми податку на додану вартість включено до податкового зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що зазначаючи у акті перевірки про порушення ТОВ «Рута Нова-К» податкового законодавства, відповідач не зазначив у чому саме вони полягають, не зазначив відповідні первинні документи, на підставі яких зроблено такий висновок та не зазначив обґрунтованих підстав вважати вказані господарські операції нікчемними.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Рута Нова-К» та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» було укладено договір поставки нафтопродуктів №03-46Н від 25.03.2014 року, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти (т.1 а.с.217-220).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» до видів діяльності за КВЕД-2010 зазначеного товариства відноситься, зокрема: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. (т.1 а.с.222-223), а також зазначене підприємство згідно свідоцтва №100349138 зареєстровано платником податку на додану вартість (т.1 а.с.224).

Позивачем на підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів №03-46Н від 25.03.2014 року у квітні 2014 року надано рахунки фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, податкові накладні: №15 від 09.04.2014 року, №10 від 04.04.2014 року, №8 від 03.04.2014 року, №32 від 18.04.2014 року (т.1 а.с.225-237).

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.03.2015 року, основним видом економічної діяльності ТОВ «Рута Нова-К» є роздрібна торгівля пальним (Т.2 а.с.101).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що придбані у ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» нафтопродукти використовувались у господарській діяльності підприємства, а саме: реалізовувались через мережу АЗС ТОВ «Рута Нова-К» в м. Кілія та Кілійському районі.

Тобто, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, позивачем здійснювалась господарська діяльність з реалізації нафтопродуктів, придбаних у контрагентів.

Зазначене свідчить про те, що отримані позивачем послуги від ТОВ ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Рута Нова-К».

Відповідно до вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Згідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно до вимог п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, який діяв на час перевіряємих правовідносин, було встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (з 01.01.2015 року пункт 201.6 статті 201 виключено згідно з абзацом восьмим підпункту 15 пункту 1 розділу І Закону України від 31.07.2014 року №1621-VII).

Таким чином, дослідивши надані позивачем на підтвердження здійснення вищезазначених господарських операцій первинні документи суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що вони підтверджують реальність вказаних господарських операцій та належним чином відображають їх в бухгалтерській та податковій звітності.

Колегія суддів вважає, що у позивача наявні всі первинні документі, які відображають здійснення вказаних господарських операцій (рахунки фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, податкові накладні, та ін.), які підтверджують здійснення господарських операцій, правомірність та обґрунтованість їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку та, з урахуванням виду діяльності позивача, пов'язані з його господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» за перевірений період не допустив.

Отже, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що Ізмаїльською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015 року №0000102204, №0000112204 безпідставно та необґрунтовано, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що апелянтом не надано доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідача свою позицію судам не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно до вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подачу апеляційної скарги на постанову судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подачі адміністративного позову.

Під час подання адміністративного позову ставка судового збору складала 30 646,98 грн.

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року до ухвалення судового рішення у справі, а апеляційна скарга розглянута, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 33 711,68 грн. (110% х 30 646,98 грн. = 33 711,68 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року без змін.

Стягнути з Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір у розмірі 33 711 (тридцять три тисячі сімсот одинадцять) грн. 68 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 21.04.2016 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян