Ухвала суду № 57290057, 11.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/625/11 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/1126/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, з участю третіх осіб ОСОБА_4, Львівської міської ради, Інспекції ДАБК Львівської міської ради про зобовязання ОСОБА_2 демонтувати за власні кошти, самовільно здійснену надбудову та добудову розміром 10,00м. х 13,00 м. до будинку №45 на вул. Сулими в м. Львові, приведення у попередній стан будинку, впорядкування території та у випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку виконати демонтаж підрядною будівельною організацією, а витрати покласти на відповідача.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_2 були проведені будівельні роботи з реконструкції будинку шляхом демонтажу існуючого будинку розміром 7 м на 8 м та побудовано двохповерховий будинок з мансардою розміром 10 м на 13 м, даний факт встановлений актом обстеження комісії ЛКП "Листопадове" від 24.06.2010 року. Апелянт вважає, що дане будівництво є самочинним, оскільки воно проведене без наявності належного дозволу, неналежно затвердженого проекту, земельна ділянка на якій проведено будівництво не перебуває у власності відповідача та порушує права інших осіб, оскільки до Франківської районної адміністрації неодноразово зверталась мешканка будинку №43 по вул. Сулими у м. Львові, ОСОБА_4 із скаргами, що на відстані близько 20 см до стіни її будинку споруджено стіну будинку № 45 і це призводить до накопичення вологи на стінах будинку, його руйнації та осідання. З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За загальними положеннямиЦПК Україниобов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до роз'яснень п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вірно встановив, що представником позивача не доведено, що спірні надбудови та прибудови суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, чи виконані з істотним порушенням будівельних норм і правил, зокрема, з недодержанням архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також, що змінені окремі конструктивні елементи житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до п.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту , що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов»язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов»язана відшкодувати витрати, пов»язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Судом встановлено, що комісією ЛКП «Листопадове» складено акти від 28.10.2008 року та 24.06.2010 року про обстеження прибудинкової території житлового будинку №45 по вул. Сулими у м.Львові, під час обстеження встановлено, що відповідач ОСОБА_5 самовільно здійснила надбудову та добудову розміром 10.00 х 13.00 м до будинку №45 по вул. Сулими в м. Львові.

Головою Франківської районної адміністрації ЛМР по даному факту прийнято розпорядження від 17.11.2008 № 1131 «Про демонтаж самовільно здійсненої надбудови та добудови до будинку № 45 на вул. Сулими» якими зобов'язано ОСОБА_2, власника будинку № 45 на вул. Сулими у місячний термін за власні кошти демонтувати самовільно здійснену надбудову та добудову розміром 10.00 х 13.00 м. до будинку, будинок привести у попередній стан, а територію впорядкувати.

Позовні вимоги про зобов»язання ОСОБА_2 демонтувати за власні кошти самовільно здійснену надбудову та добудову розміром 10.00м. х 13.00 м до будинку №45 на вул. Сулими в м. Львові, привести будинок у попередній стан, Франківська районна адміністрація обгрунтовувала наявністю розпорядження голови Франківської районної адміністрації ЛМР від 17.11.2008 року №1131, яким ОСОБА_2 зобов»язано демонтувати самовільно здійснену надбудову та добудову до житлового будинку, яке нею не виконане.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, постановою Франківського районного суду м. Львова від 03.03.2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, скасовано розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1131 «Про демонтаж самовільно здійсненої надбудови та добудови до будинку №45 на вул. Сулими» від 17 листопада 2008 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено частково, постанову Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2011 року в справі № 2а-157/11 змінено в частині мотивів задоволення адміністративного позову, а в решті залишено без змін.

Крім цього, як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 018731, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0168 га в м. Львові по вул. Сулими, 45/1, цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку.

Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Львівській області зареєстровано Декларацією від 27.11.2011 року про готовність об»єкта до експлуатації.

Наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 108-Ж Ф від 16.01.2012 року за ОСОБА_2 оформлено право приватної власності на житловий будинок загальною площею 253.9 кв. м по вул. Сулими, 45, на підставі якого відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації ЛМР було оформлено та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на будинок від 16.01.2012 року.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав, виданого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 20.01.2012 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок №45 по вул. Сулими у м. Львові.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про відмову в задоволенні позову з врахуванням того, що на час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення суду, відповідачкою у встановленому законом позасудовому порядку було узаконено самочинну надбудову та добудову до житлового будинку №45 по вул. Сулими у м. Львові, вона набула права власності на цей житловий будинок, а відтак до спірних правовідносин не може бути застосовна ст. 376 ЦК України щодо знесення, відповідачку не можна зобов»язати знести самочинне будівництво, яке узаконене у встановленому законом порядку, а тому позовні вимоги про зобов»язання відповідачки демонтувати за власні кошти самовільно здійснену надбудову та добудову розміром 10.00м. х 13.00 м. до будинку №45 на вул. Сулими в м. Львові, приведення у попередній стан будинку, впорядкування території, є безпідставними та необґрунтованими,

Обгрунтованість відмови в задоволенні позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради підтверджується вчиненням позивачем, Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, дій по узаконенню самочинного будівництва, а саме, надбудови та добудови до житлового будинку №45 по вул. Сулими у м. Львові, дій по оформленню та видачі відповідачці свідоцтва про право власності на цей житловий будинок.

Відтак, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з врахуванням положень ч.1 ст. 303 в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

ОСОБА_6