Постанова № 57289784, 15.04.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/8059/15-а

2-а/465/112/16

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 квітня 2016 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

Головуючого судді - Кузь В.Я.

при секретарі - Янковській С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Львові, рядового поліції ОСОБА_2 про скасування постанови серії ПС2 № 684094 від 05 грудня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Львові, рядового поліції ОСОБА_2 про скасування постанови серії ПС2 № 684094 від 05 грудня 2015 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» з накладенням штрафу у розмірі255 (двісті п"ятдесят п"ять ) грн. та закриття провадження.

Вобґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що05.12.2015 року він, позивач, керуючи автомобілем Фольксваген Пасат номерний знак RPR 49UP та рухаючись по проспекту Червоної Калини у м. Львові, здійснив поворот на вул. Коломийську і зупинився за пішоходним переходом для висадки пасажира.

Через кілька хвилин до нього під"їхав патрульний автомобіль, який перегородив йому дорогу та до нього підійшли працівники поліції , які пред"явили до нього притензію , що він здійснив зупинку ближче 10 м до пішоходного переходу. Згодом поліцейський склав постанову про адміністративне правопорушення , якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.п.19.9 (г) ПДР України із накладенням адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП в розмірі 255 грн.

Вважає дану постанову незаконною та протиправною, оскільки зупинку автомобіля ближче 10 метрів від пішоходного переходу він не здійснював та відмовився підписувати й отримувати дану постанову. Крім того, звертає увагу суду, що протокол про адміністративне правопорушення поліцейським не складався, заміри не здійснювались , схема не складалась, свідки для фіксації правопорушення не залучались.

Окрім того, зазначає позивач, у постанові неправильно зазначено місце вчинення правопорушення, а саме: " пр. Червоної Калини, 79 у м. Львові" замість "вул. Коломийська,2", поліцейським не роз"яснено йому процесуальних прав, не надано можливості звернутись за правовою допомогою, а також не надано часу для представлення своїх доказів.

Покликаючисьна вимоги на ст. 287, 288, 289 КУпАП , просить суд визнати дій інспектора патрульної поліції роти № 5 батальйону № 1 управління патрульної служби МВС України у м. Львові рядового поліції ОСОБА_2, щодо складання ним постанови, незаконними та скасувати постанову серії ПС2 № 684094 від 05 грудня 2015 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАПзнакладеннямштрафу у розмірі255 (двісті п"ятдесят п"ять ) грн., а провадження закрити.

В судовому засідання позивач свої позовні вимоги підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним в позові та додатково пояснив, що зупинку він здійснив вимушено, оскільки пасажиру стало погано в дорозі, крім того, ним було додатково здійснено свої заміри до знаку зупинка було 18 метрів, а до пішоходного переходу 13,5 м.

В чергове судове засідання позивач не прибув, подав заяву про слухання справи у його відсутності, просить адміністративний позов задоволити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовних вимог адміністративного позову не визнали, подали письмові заперечення за підписом «заступника начальника» ОСОБА_3, згідно яких, покликаючись на ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», звертають увагу суду на те, що одним з основних повноважень працівників поліції є: виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень.

05 грудня 2015 року згідно ст. 284 КУпАП, по вулиці Червоної Калини, 79, було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 № 686049, якою накладено стягнення наОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. Як зазначено у запереченнях, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як на думку « заступника начальника» А . ОСОБА_4, за підписом якого подано заперечення, постанова винесена у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 686049 відповідає вимогам ст.ст. 283 - 285 КУпАП, а тому являється доказом у справі про адміністративне правопорушення, яким засвідчується, що ОСОБА_5, керуючи автомобілем Volkswagen Passat державний номерний знак RPR 49 UP,здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів до пішоходного переходу, чим порушив п.п.15.9 (г) ПДР України та ч.1 ст. 122 КУпАП.

Покликаючись на п.п. 15.9 (г) ПДР України , вважає, що постанова винесена відповідно до ст.ст. 222, 283, 284 КУпАП, є законною, обґрунтованою та справедливою. Просить відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_5 до Управління патрульної поліції у м. Львові про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні свідок - інспектор патрульної поліції, який виявив дане правопорушення ОСОБА_6 , обставини викладені у постанові про адміністративне правопорушення підтвердив повністю, ствердив, що автомобіль ОСОБА_5 зупинився 10 м до пішоходного переходу. При складанні постанови, йому було роз"яснено ст. 268 КУпАП. При цьому, пішохідний перехід не був освіченим, а автомобіль ОСОБА_5 стояв на "аварійці", однак це не давало йому права зупинятись всупереч вимогам п.п.15.9 (г) ПДР України. На вимогу суду надати відеоматеріали даного адміністративного правопорушення, такі надані не були з причин того, що вже знищені.

Суд, заслухавши пояснення сторін та свідка ОСОБА_6 дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судом установлено, 05 грудня 2015 року відносно позивача ОСОБА_5 інспектором патрульної поліції роти № 5 бат. № 1 рядовим поліції ОСОБА_6 було складено постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 684094 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п"ятдесят п"ять) грн.

Однак, суд враховуючи сукупність матеріалів справи та пояснення сторін, визнає дану постанову такою, що не відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, а відтак, така постанова відповідно до вимог ч. 3 ст. 293 КУпАП підлягає скасуванню, а справу слуханням слід закрити.

Так, стороною відповідача не надано суду будь - яких законодавчих чи нормативних документів, які б підтверджували, що інспектор патрульної поліції роти № 5 бат. № 1 рядовий поліції ОСОБА_6 наділений повноваженнями патрулювати у м. Львові та має право на складання постанов, у порядку, передбаченому ст. ст. 222, 283 КУпАП. Натомість згідно витягу з наказу голови Національної поліції України ОСОБА_7 від 07 листопада 2015 року № 117/о/с, ОСОБА_6 призначено інспектором роти №5 з присвоєнням спеціального звання лейтенант поліції, проте без визначення конкретного управління патрульної поліції Національної поліції України, тобто, таке призначення слід вважати абстрактним. Із даного наказу не вбачаються також процесуальних прав останнього.

Постанова складена ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст.283 КУпАП , оскільки в ній не зазначено до якого органу належить посадова особа - інспектор поліції, що склав постанову, а батальйон № 1 і рота №5 не є органом, а може бути тільки підрозділом; у постанові від 05 грудня 2015 року спеціальне звання інспектора поліції зазначено як рядовий, у той час, коли наказом від 07 листопада 2015 року ОСОБА_6 присвоєно спеціальне звання - лейтенант поліції; у постанові відсутній опис обставин, установлених при розгляді справи, а викладені обставини (фабула постанови) не відповідають диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка інкримінується у вину ОСОБА_5.; у постанові вказано пункт ПДР України 19.9 (г) , що порушив ОСОБА_5., разом з тим обставини, що викладені у постанові про адміністративне правопорушення відповідають порушенню вимог п.п. 15.9 (г) ПДР України.

У постанові значиться, що розглядалися матеріали про адміністративне правопорушення, проте, які саме, у постанові не зазначено; покликання у постанові на ст. 33 КУпАП хоч і містяться, проте не вмотивовані, а ч. 1 ст. 122 КУпАП, передбачає альтернативу покарання; зазначені у постанові фактичні обставини які інспектор вважає встановленими, таким не відповідають; не враховано вимоги ст. 280 КУпАП; іінспектором не розяснено ОСОБА_5 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується змістом постанови ; інспектором в супереч вимогам ст.ст. 255, 257 КУпАП не складено протокол.

Суд відхиляє письмові заперечення подані «заступником начальника» ОСОБА_4, оскільки такі подані особою, процесуальні права та процесуальне становище якої нічим не підтверджено, а на участь у розгляді адміністративного позову делеговані інші особи, що діють на підставі довіреностей.

Суд, також відхиляє покликання представників відповідача на ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», оскільки така є загальною нормою, та не передбачає складання постанов інспектором. Не може бути прийнята судом як доказ, сама постанова, на яку покликається сторона відповідача, оскільки це суперечить логіці, не може доказ підтверджувати доказ.

За таких обставин, суд з урахуванням показів допитаного в судовому засіданні ОСОБА_6, визнає, що його дії, як інспектора патрульної поліції роти № 5 батальйону № 1 рядового поліції, щодо складання постанови серії ПС2 № 684094 від 05 грудня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі255 (двісті п"ятдесят п"ять ) грн. не відповідають вимогам закону, як і постанова, що ним складена. З цих підстав постанова підлягає скасуванню, а провадження закриттю.

Приймаючи дане рішення, суд виходить виключно з норм національного законодавства та міжнародних договорів, що ратифіковані Україною.

Так, відповідно до норм статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративні правопорушення - є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративні правопорушення, поясненнями особи яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих , свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапис які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів при забезпеченні безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ч. 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 даної норми закону, в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності , покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте в матеріалах справи відсутні докази спростування адміністративного позову, в розумінні ст. 251 КУпАП, а оскаржувана постанова, витяг з наказу по особовому складу, на які відповідач покликається як на правомірність дій інспектора, суперечать фактичним обставинам встановлених судом.

Отже, дії інспектора, що склав оскаржувану постанову, суперечать ст.. 19 Конституції України, згідно якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення , завданням адміністративного судочинства є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обовязків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст.. 3 Конституції України, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

Обовязок поважати права людини закріплений також у ст.. 1 « Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», яка підписана Україною 09 листопада 1995 року, а відтак підлягає виконанню державними органами України.

Визначаючи завдання адміністративного судочинства, законодавець у ст.. 2 КАС України зазначив, що таким завданням є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади , органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21 55 Конституції України, ст. ст. 14-1, 287-289, 293 ч.3 КпАП України, ст.ст. 11,18,49,51 , 71, 122, 160-163 КАС України, Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2015 від 08 квітня 2015 року -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дій інспектора патрульної поліції роти № 5 батальйону № 1 рядового поліції ОСОБА_6, щодо складання ним постанови серії ПС2 № 684094 від 05 грудня 2015 року, такими, що суперечать вимогам закону.

Постанову серії ПС2 № 684094 від 05 грудня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 з накладенням штрафу у розмірі255 (двісті п"ятдесят п"ять) грн.,скасувати, справу провадженням закрити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному законом, протягом десяти днів з часу її проголошення через суд, що ухвалив постанову.

Суддя В. Кузь