Ухвала суду № 57289530, 13.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1985/16 Головуючий у 1 інстанції: Кляшторний В.С.

Є.У.№ 336/5817/14-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору № DNH4KP71820058 від 23.03.2006 року відповідач ОСОБА_3 23.03.2006 року отримав кредит в розмірі 1823 грн. 90 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

У порушення умов договору та норм закону, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 07.07.2014 року виникла заборгованість в розмірі 17178,86 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 1823,90 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 5113,61 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 8947,12 грн., а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: штрафу в сумі 500 грн. (фіксована частина), штрафу 794,23 грн. (процентна складова).

Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, стягнути з відповідача суму заборгованості а також понесені судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами доказів, відповідач уклав договір про надання споживчого кредиту на купівлю мобільного телефону 23 березня 2006 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що жодного платежу позичальником за кредитним договором здійснено не було.

Строк повернення кредиту визначений сторонами до 23.03.2007 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, обчислюється з моменту настання строку платежу.

За умовами договору кредитні кошти отримувалися позичальником на 12 місяців по 23 березня 2007 року. Погашення кредиту мало здійснюватися щомісячними платежами.

Неповернення грошових коштів у визначений договором строк, обумовлювало право позичальника на предявлення позову, яким позичальник протягом строку позовної давності не скористався, а звернувся до суду лише в липні 2014 року, тобто після спливу понад 7 років з дня коли він дізнався про порушення свого права.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи позивача у апеляційній скарзі про те, що Умовами надання споживчого кредиту передбачений пятирічний строк позовної давності були оцінені судом та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Так, у наданому примірнику Умов кредитування не зазначена дата їх прийняття та затвердження, що унеможливлює висновок про існування саме цих умов на час отримання кредиту, а крім того, з часу остаточного строку повернення кредиту у 2007 році до звернення позивача з позовом минув строк, який перебільшує 5 років.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: