Ухвала суду № 57289424, 20.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/8904/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І.

Провадження № 22-ц/778/1869/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк», про визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування позову зазначав, що 25.12.2006 року між ним та Банком був укладений кредитний договір, відповідно до він отримав кредитні кошти в сумі 36750 доларів США для придбання нерухомого майна зі сплатою відсотків у 0,84% на місяць за користування кредитом, строком на 20 років.

25 грудня 2006 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 241/вул. Цюрупи, 43.

Зазначав, що ОСОБА_5 не мав наміру створювати правові наслідки за вищезазначеними договорами, оскільки відразу після укладення кредитного договору відповідач відступив право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь Юкрейн Мотртгейдж Лоун Файненс на підставі договору відступлення прав вимоги від 19.02.2007 року, що свідчить про фіктивність кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене просив суд, визнати недійсним кредитний договір, укладений 25.12.2006 року між ним та ПАТ «Приватбанк».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині висновків суду щодо переходу права вимоги за кредитним договором, укладеним 25.12.2006 року між ОСОБА_4 та Пат «ПриватБанк» та зазначити, що за договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19.02.2007 року, укладений між ПАТ «ПриватБанк» та Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс, перейшло право вимоги і за кредит ним договором, укладеним 25.12.2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ПриватБанк»

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи 25.12.2006 року між ЗАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № ZPS0GK0000436, за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 36750 доларів США, з яких 30000 доларів США ну купівлю житла, а 6750 доларів США на сплату страхових платежів строком до 25.12.2026 року, а ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки шляхом внесення платежів в сумі 32353,89 доларів США на місяць (а.с. 6-7).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 25.12.2006 року між ЗАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений іпотечний договір № 397, предметом якого є жилий будинок з невід'ємними приналежностями, який знаходиться у м. Запоріжжя, вул. Шевченка, 241/вул. Цюрупи, 43 (а.с. 8-Ю).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 11-12) вбачається, що іпотекодержателем на цей час є «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» відповідно до договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за договорами про іпотечні кредити.

З копії договору, наданого відповідачем, вбачається, що 19.02.2007 року між ЗАТ «КБ «ПриваиБанк» та «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненес № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, за яким ЗАТ «КБ «ПриватБанк» погодився продати, а «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненес № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» погодився купити права вимоги за іпотеками та відповідні права вимоги за кредитами.

Суд першої інстанції ,за наслідками розгляду справи обґрунтовано визначився ,що позивачем не зазначено в позові та не доведено належними та допустимими доказами того, що відступлення банком права вимоги за кредитним договором іншій особі призвело до порушення прав позивача та наявності підстав для їх захисту в судовому порядку у заявлений позивачем спосіб.

Також районний суд правильно дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання кредитного договору фіктивним, а також порушення прав позивача при укладенні такого договору та наступного передання права вимоги за договором іншій особі.

За доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 саме рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не оскаржується.

На думку позивача в мотивувальній частині судового рішення необхідно зазначити, що за договором купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19.02.2007 року, укладений між ПАТ «ПриватБанк» та Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс, перейшло право вимоги і за кредит ним договором, укладеним 25.12.2006 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ПриватБанк»

Доводи апеляційної скарги є недорченими ,так як не доведено яким чином не зазначення вказаних обставин порушують цивільні права та інтереси позивача, і вказане посилання не стосується характеру спірних правовідносин та не впливає на суть судового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: