Рішення № 57287845, 20.04.2016, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/348/16-ц

Провадження № 2/307/489/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 квітня 2016 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Ніточко В.В., при секретарі Фера В.В., з участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Вибір комфорт" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Вибір комфорт" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10 березня 2015 року між нею та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №10006, предметом якого є спецтехніка, а саме: трактор марки ДТЗ 4244Н, 2014 року випуску. До цього, між нею та відповідачем вже було укладено договір фінансового лізингу №00222 від 13 лютого 2015 року, який було розірвано. Згідно Додатку №2 до договору вартість трактора складає 142 000,00 грн.. Перший платіж становить 89 460,00 грн.. Частина коштів нею була сплачена в день укладення першого договору(13 лютого 2015 року), інша 16 лютого 2015 року, остання 12 березня 2015 року. Тобто, через 2 дні після укладення договору нею було сплачено перший платіж в повному обсязі. В офісі ТОВ "Лізингова компанія "Вибір комфорт" їй пообіцяли, що після сплати першого платежу, предмет договору вона зможе отримати протягом двох тижнів Менеджер компанії запевнив її, що предмет договору (трактор) уже є в них в наявності, однак для оформлення документів, необхідних для передачі його, вони мусять відправити підписаний нею договір на головний офіс в Києві. Більше того, щоб переконати її в наявності трактора, працівники офісу відвезли її на склад, де знаходилися три нові трактори, один з яких через два тижні, нібито, буде переданий їй. На її запитання, чи може вона проконсультуватися з юристом перед підписанням договору, менеджери запевнили її, що в цьому немає потреби, так як договір складений відповідно до законодавства, і крім того, текст договору є конфіденційним, а тому не може надаватися для ознайомлення стороннім особам. Вдома, детально ознайомившись з умовами договору, вона зрозуміла, що даний договір суттєво обмежує її права як споживача та не дає їй жодних гарантій. Зокрема, в п.13.4.19 Договору зазначено, що у разі збільшення вартості предмета лізингу при погодженні ціни Лізингодавцем з Постачальником (Продавцем) в договорі купівлі-продажу предмету лізингу Лізингоодержувач одноразово зобовязаний сплатити різницю такої вартості до сплаченого завдатку (авансового платежу) до укладення договору купівлі-продажу предмета лізингу. Дане зобовязання також зазначено в п.17.4 та 17.5 (інші умови), з аналізу яких випливає, що вартість предмета лізингу, визначена у Додатку№2 є неостаточною. Тобто, лізингова компанія в будь-який момент може збільшити вартість предмету договору, а вона буде зобовязана сплатити заявлену суму. У випадку її відмови від укладення нового Додатку №2 (щодо остаточної ціни), вона буде вимушена сплатити штраф у розмірі 30 % від вартості Предмета лізингу (п.14.2 Договору). Крім того, в договорі зазначені строки придбання компанією предмету (трактору), зазначено, що лізингодавець укладає договір купівлі-продажу Предмета лізингу з Постачальником (Продавцем) не пізніше 90 (девяносто) робочих днів з моменту отримання Лізингового платежу на свій поточний рахунок, а у випадку не укладання договору купівлі-продажу Предмета лізингу в зазначений строк, він продовжується ще на 90 днів. Додатково, Лізингодавець має 90 днів на передачу предмета лізингу мені, як Лізингоодержувачу. В липні 2015 року минуло 90 робочих днів, і вона зателефонувала до Лізингової компанії, щоб дізнатися чи придбали вони трактор. Але на дзвінок ніхто не відповів. В жовтні 2015 року вона звернулася з листом на адресу ТОВ "Лізингова компанія "Вибір комфорт" з проханням повідомити її чи закуплено транспортний засіб, який являється предметом договору, і коли вона зможе його отримати, однак відповіді не отримала, а в листопаді сплив строк, наданий договором Лізингодавцю для придбання предмету договору. В п.13.2.1 Договору зазначено, що Лізингодавець зобовязаний у передбачені договором строки знайти Постачальника (Продавця), який здійснює продаж Предмета лізингу з метою його придбання та передання в користування Лізингоодержувачу. Крім цього, згідно н. 17.7 сторони зобовязані вчасно, протягом 5-ти робочих днів з моменту змін, повідомляти одна одну про зміни юридичної адреси, місцезнаходження, номерів телефонів, тощо, які здатні вплинути на реалізацію Договору та виконання зобовязань. Так як їй було надано неправдиву інформацію щодо строків отримання нею предмету договору, та щодо ціни предмету, лізингова компанія шляхом обману спонукала її до укладення договору, заволоділа її коштами, однак свої зобовязання згідно договору не виконує, а на її звернення (як телефонні, так і письмові) не реагує.

Вважає, що договір лізингу був укладений 10 березня 2015 року між нею та ТОВ "Лізингова компанія "Вибір комфорт" під впливом обману з боку ТОВ "Лізингова компанія "Вибір комфорт", суперечить принципам добросовісності, розумності, справедливості та рівності сторін у договорі, а його положення порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", та враховуючи той факт, що нею сплачена значна сума коштів, а саме 89460,00 грн., просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 10006 від 10 березня 2015 року, укладений між ТОВ "Лізингова компанія "Вибір комфорт" та ОСОБА_1 та стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Вибір комфорт" на її користь 89460,00 грн., сплачених нею як платіж згідно договору.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належно повідомлений.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ "Лізингова компанія "Вибір комфорт" 10 березня 2015 року було укладено договір фінансового лізингу №100006 (надалі договір), предметом лізингу по даному договору є спецтехніка, а саме трактор ДТЗ 4244Н, 2014 року випуску, вартістю 142 000 грн. (а.с.3-15).

Як убачається із копій квитанцій, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 89 460 грн. 00 коп., тобто перший лізинговий платіж, згідно договору (а.с. 16).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України "Про фінансовий лізинг".

За змістом ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоотримувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоотримувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі)., за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками: відрізняються від інших кількома ознаками; вирізнені із загальної маси речей цього роду.

Як убачається з п.1.1 Договору, предметом лізингу по даному Договору є спецтехніка, а саме трактор ДТЗ 4244Н, 2014 року випуску, тобто договір містить безпосередню вказівку на індивідуальні ознаки предмету лізингу.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів;інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В той же час частиною другою вказаної статті передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", нечесна підприємницька практика забороняється.

Поняття "нечесна підприємницька практика" означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Згідно з п. 2 ч. 1, ч.2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Виходячи з фактичних обставин справи доказуванню з боку позивача підлягають обставини, які свідчать про використання відповідачем нечесної підприємницької практики при укладанні договору фінансового лізингу від 10 березня 2015 № 100006.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

За змістом частини 2 зазначеної норми Закону для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак, як: умови договору порушують принцип добросовісності; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

При цьому цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання позивача на те, що при укладанні даного договору відповідачем було порушено норми Закону України "Про захист прав споживачів", встановлено несправедливі умови договору щодо обмежень прав споживача, не розяснено йому умови Договору є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, до укладення Договору позивач був повідомлений про його умови, що підтверджується його особистим підписом у спірному договорі, та погодився з його умовами.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які свідчать про використання відповідачем нечесної підприємницької практики при укладанні оспорюваного договору.

Позивачем не обґрунтовано, якими діями чи бездіяльністю відповідач спонукав або які дії чи бездіяльність відповідача могли спонукати позивача дати згоду на здійснення оспорюваного правочину, не надано доказів, які свідчать, що під час пропонування продукції - послуг фінансового лізингу, - відповідачу не надавалася або надавалася у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Твердження позивача щодо відсутності у нього реальної можливості детально ознайомитись із умовами договору, на думку суду, ні на чому не базуються і не підтверджені жодними доказами.

Волевиявлення позивача на укладання саме такого договору не спростоване, оскільки його підпис на кожній сторінці договору свідчить про те, що він знав та свідомо допускав настання прав і обов'язків згідно з умовами договору.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин, які є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 6 Законом України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 1, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 6, 11, 184, 203, 215, 229, 230, 626, 627, 638, 639, 806 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10-11, 57-60, 208-209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Вибір комфорт" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд Закарпатської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ніточко В.В.