Ухвала суду № 57285870, 21.04.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 квітня 2016 року Чернігів Справа № 825/725/16

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Військової частини А 1048 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків державі, спричинених нестачею майна,

В С Т А Н О В И В:

19.04.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь держави (Військової частини А 1048) заборгованість за матеріальні збитки на суму 40 539,86 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, необхідно врахувати, що згідно п.6 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі Кодекс, КАСУ) суддя після одержання позовної заяви зясовує, зокрема, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.1 ст.2 Кодексу).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2 ст.2 Кодексу). Відповідно в силу п.1 ч.2 ст.17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. За визначенням терміну "справа адміністративної юрисдикції" переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 Кодексу).

Як передбачено ч.ч.1-3 ст.6 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Як вбачається з позову, відповідачем у даній справі є фізична особа, яке не є субєктом владних повноважень, а предметом позовних вимог у даній справі є стягнення в дохід держави коштів, що є збитками, завданими, на думку позивача, державі незаконними діями фізичної особи, яка у минулому проходила військову службу.

При цьому суд враховує, що в силу ч.2 ст.21 КАСУ вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Частиною 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Аналіз приписів наведених норм дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише субєктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

Таким чином, вимога про відшкодування шкоди в порядку адміністративного судочинства може предявлятися виключно до субєктів владних повноважень.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З позову вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом прав, що випливають з правовідносин щодо відшкодування збитків нанесених державі нестачею. Отже, позивач звернувся до суду за захистом порушеного майнового права, такий спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, відповідно до п.21 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визнання підсудності цивільних справ", ураховуючи положення ст.1 ЦПК України та ст.2 КАС України, зазначено, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (субєктом владних повноважень) як субєктом публічного права та субєктом приватного права фізичною особою, в якому управлінські дії субєкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку, це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь субєкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права, не зважаючи на ту обставину, що рішення щодо відшкодування збитків нанесених державі службовою особою приймається субєктом владних повноважень, позов, поданий військовою частиною, має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Частиною 2 ст.161 КАСУ передбачено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 і п.2 ч.1 ст.237 цього Кодексу.

Верховний Суд України у справах з аналогічним предметом спору, зокрема у постанові від 18.06.2013 по справі № 21-124а13, дотримується позиції, що вимога про відшкодування шкоди в порядку адміністративного судочинства може предявлятися виключно до субєктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.244-2 КАСУ рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно із п.32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 № 748, заподіяна шкода відшкодовується винними особами у порядку, передбаченому законодавством. Спеціальний порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, передбачений Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР. Відповідно до п.31 Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Судом встановлено, що предметом спору у справі є відшкодування матеріальної шкоди, а саме відшкодування збитків державі спричинені нестачею майна, що знаходилось на відповідальному зберіганні, на суму 40 539,86 грн., з посиланням на порушення відповідачем п.13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду.

Тобто факт збитків нанесених державі нестачею потребує доведення в цивільному процесі, оскільки правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем мають ознаки цивільних та регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Заявлений позов Військової частини А 1048 не є адміністративним, оскільки не містить вимоги позивача про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень або суб'єкта правових відносин (та в чому вони полягають) неправомірними. Військовою частиною А 1048 в порядку адміністративного судочинства заявлена лише позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди, завданої, на думку позивача, неправомірними діями фізичної особи ОСОБА_1.

Аналогічна правова позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 по справі № 2-а-1870/3193/12.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <...> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <...>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, при отриманні матеріалів справи судом встановлено, що спір у цій справі предметно непідсудний Чернігівському окружному адміністративному суду.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки заявлені вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як визначено п.1 ч.1 ст.109 КАСУ суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч.5 ст.109 Кодексу).

Відповідно до ч.6 ст.109 КАСУ суд розяснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства і він має право звернутися до місцевого загального суду згідно ст.ст.3, 15 ЦПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та повернути позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.

Керуючись ст.17, п.1 ч.1 ст.109, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження по справі за позовом Військової частини А 1048 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків державі, спричинених нестачею майна відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Попередити позивача, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Відмова у відкритті провадження не позбавляє права звернення щодо відшкодування збитків державі, спричинених нестачею майна до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Житняк