Постанова № 57285856, 20.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2016 року письмове провадження № 826/18408/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Огурцова О.П., Погрібніченка І.М. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомОСОБА_1 до Міністерства оборони України Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України Бородянського районного військового комісаріату Міністерства оборони України Київського обласного військового комісаріату Міністерства оборони Українипроскасування наказу в частині, поновлення на роботі

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи - Бородянського районного військового комісаріату Міноборони, в якому просив суд (справа № 826/18408/15):

1) Скасувати наказ начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України Міноборони генерала-полковника ОСОБА_10 № 509 від 20.08.2015 року у частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «в» (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України з 03.08.2015 року).

2) Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського районного військового комісаріату Київської області оперативного командування «Захід», або на іншій посаді рівнозначній за обсягом функціональних обов'язків та повноважень з 21.08.2015 року.

3) Стягнути із Міноборони на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, з 21.08.2015 року і по день ухвалення постанови за результатами розгляду даної справи.

Одночасно, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міноборони, за участю третьої особи - Київського обласного військового комісаріату Міноборони, в якому просив суд скасувати пункт 2 наказу Міноборони № 159 КП від 03.08.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» щодо накладення на начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського райвійськкомату Київської області оперативного командування «Захід» майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - «позбавлення військового звання» (справа № 826/17111/15).

Ухвалою суду від 03.11.2015 року об'єднані до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 826/18408/15 та № 826/17111/15 з присвоєнням загального номеру № 826/18408/15.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що спірні накази в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання та звільнення його з займаної посади з таких підстав є протиправними, отже підлягають скасуванню, оскільки він не вчиняв дисциплінарного проступку, що виключає підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, наслідком чого стало його звільнення, чим порушені права та законні інтереси позивача.

У попередньому судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідачів Генеральний штаб Збройних Сил України Міноборони, Бородянський райвійськкомат Міноборони, Київський облвійськкомат та виключити Бородянський райвійськкомат Міноборони із числа третіх осіб.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову та заявив клопотання про заміну відповідача належним відповідачем.

Судом вирішення заявлених клопотання було відкладено до вивчення обставин справи колегією суддів та зобов'язано позивача визначитися із позовними вимогами до кожного із відповідачів.

Враховуючи наведене, представником позивача подано суду уточнений адміністративний позов до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1 або Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (далі - відповідач 2 або Генштаб ЗС України), Бородянського районного військового комісаріату Міноборони (далі - відповідач 3 або Бородянський райвійськкомат), Київського обласного військового комісаріату Міноборони (далі - відповідач 4 або Київський облвійськкомат), в якому він просив суд:

1. Скасувати пункт 2 наказу Міноборони № 159 КП від 03.08.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», прийнятого Міністром оборони України генералом-полковником ОСОБА_9 щодо накладення на начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського райвійськкомату Київської області оперативного командування «Захід» майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - «позбавлення військового звання».

2. Скасувати наказ Генерального штабу Збройних Сил України Міноборони № 509 від 20.08.2015 року, прийнятого начальником Генерального штабу-Головнокомандувачем генералом-полковником ОСОБА_10 у частині звільнення колишнього майора ОСОБА_1 начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського райвійськкомату Київської області оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, з військової служби у запас за пунктом «в» (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України з 03.08.2015 року).

3. Скасувати наказ Військового комісара Бородянського райвійськкомату № 89 від 21.08.2015 року, прийнятого ТВО військового комісара Бородянського райвійськкомату підполковником ОСОБА_5

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського райвійськкомату Київської області оперативного командування «Захід», або на іншій посаді рівнозначній за обсягом функціональних обов'язків та повноважень з 21.08.2015 року.

5. Стягнути із Міноборони на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, з 21.08.2015 року і по день ухвалення постанови за результатами розгляду даної справи.

Через канцелярію суду представником позивача подана заява про зміну позовних вимог, якою наведені уточнені позовні вимоги були змінені в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, з 21.08.2015 року і по день ухвалення постанови за результатами розгляду даної справи, визначивши іншого суб'єкта до стягнення - із Київського обласного військового комісаріату Міноборони замість Міноборони.

Суд задовольнив клопотання представника позивача та залучив до участі у справі в якості співвідповідачів Генштаб ЗС України, Бородянський райвійськкомат та Київський облвійськкомат, виключивши Бородянський райвійськкомат із числа третіх осіб.

Відповідач 1 проти позову заперечив, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, з огляду на те, що Міністр оборони України притягнувши позивача до дисциплінарної відповідальності діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі та в межах наданих йому повноважень, в інтересах військової служби та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Відповідач 2 письмових пояснень та заперечень по суті спору суду не подав.

Відповідач 4 проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні, з огляду на те, що не порушував права, свободи та інтереси позивача, оскільки його було звільнено з військової служби наказом по стройовій частині військовим комісаром Бородянського райвійськкомату.

Відповідач 3 письмових пояснень та заперечень по суті спору суду не подав, заявивши клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою представників відповідачів у судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

Наказом військового комісара Бородянського райвійськкомату (по стройовій службі) від 12.03.2015 року № 26 позивач вважався призначеним з 12.03.2015 року та зарахованим до списків особового складу Бородянського райвійськкомату на посаді заступника військового комісара - начальника відділення комплектування.

Пунктом 2 наказу Міноборони від 03.08.2015 року № 159 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до вимог статей 4, 12, 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за порушення вимог статей 49, 56, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на позивача накладено дисциплінарне стягнення - позбавлення військового звання.

Накладення на позивача відповідного дисциплінарного стягнення здійснено за результатами службового розслідування (акт від 10.07.2015 року № 306/2/6589), призначеного за фактом порушення громадського порядку та військової дисципліни посадовими особами Бородянського райвійськкомату, під час якого було встановлено, що повертаючись з відрядження 02.07.2015 року, ОСОБА_6 разом із начальником відділення комплектування-заступником військового комісара Бородянського районного військового комісаріату майором ОСОБА_1 на автомобілі Volkswagen Touareg з військовими номерами НОМЕР_1 зупинився на автомобільній заправній станції для дозаправки; побачивши, що під час виходу з автомобіля їх знімає камерою мобільного телефону громадянка ОСОБА_7, він разом з ОСОБА_1 попросив її видалити з мобільного телефону фотоматеріали та забрав ключі від її автомобіля; у відповідь вказані офіцери отримали образливі висловлювання у свій бік, на що застосували силу до громадянки ОСОБА_7; за фактом кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство) до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження від 03.07.2015 року №12015060170000817, та підтверджено неналежне виконання службових обов'язків та порушення громадського порядку з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройних Сил України від 20.08.2015 року № 509, відповідно до пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», витяг з якого міститься в матеріалах справи, колишнього майора ОСОБА_1 начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського райвійськкомату оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас за підпунктом «в» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 03.08.2015 року. Підставою для такого звільнення позивача зазначено наказ Міноборони від 03.08.2015 року № 159 КП.

На підставі зазначеного наказу, наказом військового комісара Бородянського райвійськкомату (по стройовій частині) від 21.08.2015 року № 89, позивача з 21.08.2015 року виключено зі списків особового складу Бородянського райвійськкомату.

Позивач вважає протиправним позбавлення його військового звання та подальше звільнення з військової служби у запас, виходячи з того, що накладення дисциплінарного стягнення здійснене за відсутності на правових підстав, без урахування оцінки рівня ставлення його до виконання службових обов'язків, рівня кваліфікації та професійних здобутків на службі; всупереч положенням 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання застосовано повторно за одне і те саме порушення, оскільки згідно з наказом Київського обласного військового комісара від 16.07.2015 року № 243 позивачу вже оголошено догану з приводу інциденту, що мав місце 03.07.2015 року на території АЗС «ВОГ».

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами.

Дослідивши та надавши оцінку, за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

За визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Стаття 45 Дисциплінарного страту передбачає, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного страту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

При цьому, згідно статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначає Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 року № 82 (далі - Інструкція).

Відповідно до розділу 3 Інструкції розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Пунктом 4.1 розділу 4 Інструкції встановлено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.

Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 Інструкції посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення.

Як свідчать матеріали справи, дисциплінарне стягнення накладено на ОСОБА_1 за результатами службового розслідування, затвердженого Міністром оборони України, у зв'язку з тим, що він застосовував фізичну силу до гр. ОСОБА_7, що вказує на порушення ним вимог Статуту внутрішньої служби, а саме: статті 49, що військовослужбовці повинні бути зразком високої культури, скромності й витримки, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, поважати честь і гідність кожної людини, завжди пам'ятати, що їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статті 56, що військовослужбовці повинні бути ввічливими у спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, сприяти захистові честі і гідності громадян, додержанню громадського порядку; статті 59, що військовослужбовці повинні показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів та розпоряджень командирів (начальників); статті 4 Дисциплінарного статуту, що військовослужбовці повинні поводитися з гідністю й честю, не допускати самому та стримувати інших від негідних вчинків.

Рішення про притягнення до відповідальності позивача базується зокрема на відеоматеріалах автозаправної станції «Вог Рітейл», поясненнях громадянки ОСОБА_7, повідомлення Військової служби правопорядку, інформації РВ УМВС України в Житомирській області про внесення відомостей про подію до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження від 03.07.2015 року №12015060170000817, поясненні ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та інформації з мережі Інтернет.

Відповідно до положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV (далі - Статуту внутрішньої служби) військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому (стаття 49). Військовослужбовці повинні бути ввічливими у спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, поступатися їм місцем у громадському транспорті, сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку, а також подавати допомогу при нещасних випадках, виникненні пожежі чи стихійного лиха (стаття 56).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналогічна за змістом норма зафіксована у статті 62 Конституції України, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Суд звертає увагу, що факт вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, може бути підтвердженим лише відповідним вироком суду, який набрав законної сили.

В той же час, судом встановлено, що постановою Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області від 31.08.2015 року про закриття кримінального провадження, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060170000817 від 03.07.2015 року закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, чим підтверджено відсутність у діях позивача факту застосовування фізичної сили до гр. ОСОБА_7, що стало підставою для застосування до позивача дисциплінарної відповідальності, наслідком якої було його звільнення.

При цьому, відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення у вигляді неналежного виконання службових обов'язків та порушення громадського порядку.

Крім того, судом досліджено відеозапис подій на автозаправній станції «Вог Рітейл», наявний в матеріалах справи, з якого не встановлено, що позивач вчиняв протиправні дії по відношенню до гр. ОСОБА_7, оскільки, як зафіксовано на відео, останню штовхнула невстановлена особа чоловічої статі, що додатково підтверджується змістом постанови Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області від 31.08.2015 року про закриття кримінального провадження, а також наведене зазначено в акті службового розслідування.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували висновки акта службового розслідування про порушення позивачем вимог Статуту внутрішньої служби, відповідачами до суду не надано.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що висновки акта службового розслідування та спірного наказу Міноборони від 03.08.2015 року № 159 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про порушення ОСОБА_1 вимог Статуту внутрішньої служби є помилковими і не підтверджуються документально.

Крім того, суд вважає що відповідачем 1 порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, передбачений Дисциплінарним статутом, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Стаття 91 Дисциплінарного статуту визначає, що заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.

Наведені норми Дисциплінарного статуту вказують, що за одне порушення передбачено накладення лише одне стягнення, вид якого обирається з урахуванням характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.

Утім, обираючи крайній вид дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання, відповідач 1 не врахував характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки ОСОБА_1, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, перебуваючи на посаді заступника військового комісара Бородянського райвійськкомату, характеризувався по службі позитивно, неодноразово заохочувався за час проходження військової служби.

Крім того, дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання фактично є повторним стягненням за одне і теж правопорушення, оскільки, як встановив суд, за результатами службового розслідування, проведеного Київським облвійськкоматом, наказом військового комісара Київського облвійськкомату від 16.07.2015 року № 243 заступнику військового комісара - начальнику відділення комплексування Бородянського райвійськкомату майору ОСОБА_1 оголошено догану.

Відповідно, на момент накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання на підставі наказу Міністерства оборони України від 03.08.2015 року № 159 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 вже мав дисциплінарне стягнення за ймовірне порушення ним вимог Статуту внутрішньої служби з приводу інциденту на автозаправній станції «Вог Рітейл».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про незаконність оскаржуваного наказу Міноборони від 03.08.2015 року № 159 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині накладення дисциплінарного стягнення - позбавлення військового звання, на начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського райвійськкомату Київської області оперативного командування «Захід» майора ОСОБА_1 та необхідність його скасування.

Як вже зазначалося раніше, наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройних Сил України від 20.08.2015 року № 509 в частині звільнення позивача з військової служби у запас прийнято на підставі позбавлення позивача військового звання згідно з наказом Міністерства оборони України від 03.08.2015 року № 159 КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», який визнано судом незаконним, що автоматично свідчить про протиправність його звільнення з військової служби з відповідних підстав та необхідність скасування зазначеного наказу Генерального штабу Збройних Сил України Міноборони № 509 від 20.08.2015 року.

Крім того, враховуючи, що суд дійшов висновку про скасування наказу Генерального штабу Збройних Сил України Міноборони № 509 від 20.08.2015 року, відповідно, скасуванню підлягає прийнятий на його підставі наказ військового комісара Бородянського райвійськкомату (по стройовій частині) від 21.08.2015 року № 89, яким позивача з 21.08.2015 року виключено зі списків особового складу Бородянського райвійськкомату.

Згідно частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова Верховного Суду України від 28.10.2014 року).

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача з займаної посади до такого звільнення, він підлягає поновленню на ній.

Також, виходячи з наведених норм, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте, у зв'язку з неподанням сторонами довідки про заробітну плату для розрахунку відповідної суми, суд не має можливості вирішити дане питання.

При цьому, виходячи з положень статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зможе скористатися правом на отримання додаткового рішення в цій частині.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, відповідачами не виконано обов'язку щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене в сукупності, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати пункт 2 наказу Міністерства оборони України № 159 КП від 03.08.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», прийнятого Міністром оборони України генералом-полковником ОСОБА_9 щодо накладення на начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського райвійськкомату Київської області оперативного командування «Захід» майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - «позбавлення військового звання».

3. Скасувати наказ Генерального штабу Збройних Сил України Міноборони № 509 від 20.08.2015 року, прийнятого начальником Генерального штабу-Головнокомандувачем генералом-полковником ОСОБА_10 у частині звільнення колишнього майора ОСОБА_1 начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського райвійськкомату Київської області оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, з військової служби у запас за пунктом «в» (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України з 03.08.2015 року).

4. Скасувати наказ Військового комісара Бородянського районного військового комісаріату Київської області № 89 від 21.08.2015 року, прийнятого ТВО військового комісара Бородянського райвійськкомату підполковником ОСОБА_5

5. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського районного військового комісаріату Київської області оперативного командування «Захід» з 21.08.2015 року.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду підлягає негайному виконанню у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділення комплектування - заступника військового комісара Бородянського районного військового комісаріату Київської області оперативного командування «Захід» з 21.08.2015 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді І.М. Погрібніченко

О.П. Огурцов