Постанова № 57285828, 21.04.2016, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 р. Справа №818/291/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Професійної асоціації фахівців фармації Сумської області до Головного лікаря Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 1" ОСОБА_1 про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2016 року позивач, Професійна асоціація фахівців фармації Сумської області, звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 03.02.2016 року звернувся до Головного лікаря Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня №1» ОСОБА_1 із запитом про надання публічної інформації, в якому прохав надати інформацію та документи про проведені протягом 2014-2015 років Комунальною установою «Сумська міська клінічна лікарня №1» тендери на придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальні ремонти інших об»єктів та поточні ремонти за рахунок коштів загального фонду кошторису.

29 лютого 2016 року листом за № П-05/01-29 відповідачем відмовлено у наданні запитуваної інформації у зв»язку з неможливістю виконання запиту, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» не містить статті 39, на яку посилався позивач.

Таку відмову позивач вважає протиправною та просить зобов»язати відповідача надати запитувану інформацію, зазначаючи що відповідно до ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причин подання запиту. Письмовий запит подається у довільній формі. Відповідно до ч.5 ст.6 цього Закону не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, вказуючи на відсутність у відповідача ознак суб»єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, тому він не може бути відповідачем у даній справі. Окрім того, зазначив, що звернення до установи надійшло лише 23.02.2016 року, тому відповідачем дотримані строки розгляду запиту. При цьому головним лікарем правомірно надано відповідь про неможливість виконання запиту, оскільки позивач послався на норму Закону, якої не існує.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 лютого 2016 року на ім»я Головного лікаря Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня №1» ОСОБА_1 надійшов запит від Професійної асоціації фахівців фармації Сумської області про публічну інформацію, в якому заявник прохав надати відомості та документи про проведені протягом 2014-2015 років Комунальною установою «Сумська міська клінічна лікарня №1» тендери на придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальні ремонти інших об»єктів та поточні ремонти за рахунок коштів загального фонду кошторису ( а.с.7).

29.02.2016 року листом за № П-05/01-29 головним лікарем відмовлено у наданні запитуваної інформації у зв»язку з неможливістю виконання запиту, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» не містить статті 39, на яку посилався позивач у своєму запиті.

Таку відмову суд вважає протиправною з огляду на таке.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Відповідно до ст.1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону у відповідності до ст.2 є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Відповідно до ст. 3 ч.1 право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації», доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом.

Принцип прозорості та відкритості влади органічно пов'язаний і випливає з основоположних конституційних засад, відповідно до яких «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» (ст. 5 Конституції України). Доступність до інформації про діяльність влади є одним із головних засобів, що дозволяє здійснювати громадський контроль за діями влади.

Під прозорістю та відкритістю прийнято розуміти перш за все інформаційну відкритість органів влади в процесі здійснення ними своєї діяльності, максимальну доступність для громадськості інформації про прийняті ними рішення, надання громадськості можливості участі в обговоренні та процесі прийняття рішень.

Принцип вільного отримання інформації розвиває принцип прозорості і відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, а також ґрунтується на ст. 34 Конституції України, яка проголошує, що право на інформацію може бути обмежене лише законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Виходячи з принципів забезпечення доступу до публічної інформації, встановлених нормами ст. 4 Закону, щодо прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, доступ до інформації стосовно виконання посадовими особами своїх службових обов'язків чи порушення останніми норм чинного законодавства не може бути обмеженим.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Стаття 13 Закону визначає суб»єктів - розпорядників публічної інформації, до яких, пунктом 2 та 3 ч.1 цієї норми віднесено юридичних осіб, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів та осіб, що виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Частиною 4 ст.13 Закону передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до ст..16 Основ законодавства України про охорону здоров»я, держава сприяє розвитку закладів охорони здоров'я усіх форм власності. Порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом.

Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров'я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об'єктами відповідно державної і комунальної власності.

Як свідчить інформація із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а.с.30-31 ), Комунальна установа «Сумська міська клінічна лікарня №1» це лікарняний заклад ( код КВЕД 86.10), комунальної форми власності відповідно, засновником якого є Сумська міська рада. Керівник установи - ОСОБА_1.

Таким чином, запитувана позивачем інформація стосовно використання бюджетних коштів є публічною, розпорядником якої є юридична особа, що фінансуються місцевого бюджету. Доказів віднесення такої інформації до інформації з обмеженим доступом в порядку, визначеному ст..6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідачем не надано.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації зобов»язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Порядок оформлення запиту на інформацію та його розгляд розпорядником інформації визначений ст..ст. 19-22 Закону . Зокрема, відповідно до частин 2,4,5 ст.19 Закону запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі, має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту є вичерпним та міститься у ч.1 ст.22 Закону, відповідно до ч.2 цієї статті відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Суд вважає, що зміст запиту позивача про публічну інформацію є абсолютно зрозумілим, його форма повністю відповідає вимогам ст..19 Закону. З огляду на викладене, суд вважає що відмова головного лікаря у наданні публічної інформації є необґрунтованою та протиправною, а посилання на відсутність норми закону у запиті є надуманим.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач по справі, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності відмови в наданні запитуваної позивачем публічної інформації, а відтак протиправно обмежив право позивача на доступ до публічної інформації.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо непідсудності справи даному суду, на чому наполягає позивач, суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, розпорядник публічної інформації у даній справі не є суб»єктом владних повноважень, тобто не належить до органів, визначених ст..18 Кодексу адміністративного судочинства України, тому предметна підсудність визначена з урахуванням положень ч.5 ст.18 цього Кодексу, а саме за вибором позивача.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст..87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи. Витрати на правову допомогу відносяться до витрат, пов»язаних з розглядом справи. Зі змісту ч.1 ст.90 Кодексу вбачається, що витрати на правову допомогу це витрати, пов»язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Ч.3 ст.90 Кодексу передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративним справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв'язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат, позивачем до адміністративного позову були додані копії Договору про надання юридичних послуг N6 від 10 березня 2016 року та квитанції від 14 березня 2016 року на суму 2500,00 грн., в якій зазначено "оплата за юридичні послуги згідно Договору N 6 від 10.03.2016". ( а.с.9,10)

Суд вважає, що вказані документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу , оскільки не підтверджують їх зв»язок з даною справою та фахову кваліфікацію надавача послуг.

Згідно з ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, за таких обставин, у даній справі відшкодуванню підлягають лише витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 грн ( а.с. 3,4).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Професійної асоціації фахівців фармації Сумської області до Головного лікаря Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 1" ОСОБА_1 про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії -задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного лікаря Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 1" ОСОБА_1 у наданні публічної інформації Професійній асоціації фахівців фармації Сумської області на запит №8 від 03 лютого 2016 року.

Зобов"язати Головного лікаря Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 1" ОСОБА_1 надати інформацію Професійній асоціації фахівців фармації Сумської області на запит №8 від 03 лютого 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня № 1" на користь Професійної асоціації фахівців фармації Сумської області 1378 грн. в рахунок повернення судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 21 квітня 2016 року.

З оригіналом згідно

Суддя Л.М.Опімах