Ухвала суду № 57285408, 20.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24259/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансбуд» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Київтрансбуд» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2015 року № 0005522204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Київтрансбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Лайк Трест» за період з 01.04.2013 року по 31.01.2014 року та з ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, за результатами якої складено акт № 5773/26-51-22-04/34475152 від 30.09.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 1868345,55 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Лайк Трест».

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15.10.2015 року № 0005522204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2335431, 94 грн., в тому числі: 1868345,55 грн. - основне грошове зобов'язання та 467086,39 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Свої доводи щодо законності спірних рішень апелянт обґрунтовує нереальністю господарських відносин позивача з його контрагентами. Проте, апеляційна інстанція підтримує позицію суду першої інстанції, що вказані твердження апелянта не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та є помилковими, з огляду на слідуюче.

Так, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини:

- з ТОВ «Лайк Трест» за період з 01.04.2013 року по 31.01.2014 року, зокрема, було укладено ряд договорів підряду, за умовами яких підрядник (ТОВ «Лайк Трест») взяв на себе зобов'язання своїми силами, а при необхідності силами субпідрядників, провести оздоблювальні роботи і здати замовнику (ТОВ «Київтрансбуд») об'єкт, а замовник зобов'язався надати підрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Виконання договорів підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт, довідками про вартість підрядних робіт, кошторисною документацією та документами про сплату виконаних робіт.

Податковий кредит сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що не заперечується апелянтом.

Господарська діяльність ТОВ «Лайк Трест» на момент здійснення правочинів не припинена. На момент видачі податкових накладних контрагент був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому податкові накладні складені належною особою та не суперечать приписам норм чинного законодавства України, тобто виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п.2.4. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

- з ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» у період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року.

Варто одразу зауважити на акт перевірки, де самим апелянтом зазначено, що в автоматизованій системі перегляду результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відсутні наявні розбіжності по проведеним взаємовідносинам між ТОВ «Київтрансбуд» з ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу». Негативна інформація на дату складання акту перевірки відсутня.

Апеляційна інстанція повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що факт наявності мети використання наданих ТОВ «Лайк Трест» робіт з будівництва є доведеним, зокрема: у матеріалах справи наявні договори підряду № 25/09-13 АТП від 25.09.2013; № 13/09-КЛ від 13.09.2013; № 04/06-13 К6 від 04.06.2013; № 23/10-14 К7 від 23.10.2013, укладені між позивачем, як підрядником, та ТОВ «Епіцентр К», як замовником робіт, та договір підряду № 15/05-13 К6 від 15.05.2013, укладений між позивачем, як підрядником, та ТОВ «Досвід 2002», як замовником робіт. Згідно вказаних договорів позивач взяв на себе зобов'язання своїми силами, а при необхідності силами субпідрядників, провести оздоблювальні роботи і здати замовникам (ТОВ «Епіценрт К» та ТОВ «Досвід 2002») об'єкт, а замовник зобов'язався надати підрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Отже, метою укладення позивачем договорів підряду з ТОВ «Лайк Трест» було вчасне та належне виконання своїх зобов'язань перед замовниками позивача - ТОВ «Епіценрт К» та ТОВ «Досвід 2002».

Крім того, з статутних документів позивача та ТОВ «Лайкт Трест» слідує, що предмет договорів підряду відповідає господарській діяльності як позивача, так і його контрагента, а апелянтом не наводились доводи та не надавалися докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту поставки товару, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На час укладання та виконання договорів контрагенти позивача були належним чином зареєстровані платниками ПДВ та згідно ЄДР були зареєстровані за місцем знаходження, являлися юридичними особами, наділеними правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з позивачем будь-які договори, а чинним законодавством України не встановлено наслідків нікчемності договорів, укладених юридичною особою, яка перебуває або перебувала в стані банкрутства, навіть якщо в подальшому її взагалі визнано банкрутом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 14 червня 2012 року у справі № К/9991/66847/11.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В своїй апеляційній скарзі апелянт звертає увагу на те, що за даними ДПІ у ТОВ «Лайк Трест»: відсутні трудові ресурси, підприємство не звітувало та не подавало декларації з ПДФО, що на їх думку, свідчить про те, що зарплата на підприємстві не нараховувалась, не подавався додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток, в якому міститься інформація, про основні засоби які перебувають на балансі в підприємства, тобто, на їх думку, в підприємства відсутні основні засоби..

Такі доводи апелянта не можуть бути взяті до уваги апеляційною інстанцією в якості належного доказу нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, а тим більше підставою для позбавлення податкового кредиту. Адже, сам по собі факт відсутності у ТОВ «Лайк Трест» трудових ресурсів та основних засобів не може бути беззаперечним свідченням фіктивності проведених операцій оскільки останній не позбавлений права залучити для виконання договірних зобов'язань третіх осіб.

Така правова позиція викладена в ухвалах ВАСУ від 06.04.2016 року по справах № К/800/10422/15; № К/800/3397/15; № К/800/20817/15.

Більш того, ст. 1 договорів підряду, які було укладено позивачем з ТОВ «Лайк Трест» сторонами погоджено, що саме позивач зобов'язується надати ТОВ «Лайк Трест» будівельний майданчик, забезпечити необхідними будівельними матеріалами, забезпечити будівництво технологічним, енергетичним, електротехнічним обладнанням.

Ще одним доводом апеляційної скарги є посилання на матеріали кримінального провадження, внесені 20.04.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320151000000000100, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Зокрема, мова йде про покази засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Лайк Трест» - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які повідомили, що не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

В підтвердження своїх доводів апелянт вказує постанову Верховного Суду України від 05.03.2012 року (справа № 21-421а11).

На противагу та спростування вказаних доводів апелянта, колегія суддів зазначає слідуюче.

У рішеннях ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 року «Булвес АД проти Болгарії» зроблено висновок, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Якщо податкова інспекція володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, вона може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, такі заходи є неприпустимими за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь платника податків у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення.

За умови своєчасного та повного виконанням платником податків своїх податкових обов'язків, неможливості з його сторони забезпечити дотримання контрагентом обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія знала чи могла знати, остання не повинна нести відповідальність за наслідки не виконання постачальником його обов'язків.

Таким чином, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність останнього з протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановлені або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

За ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1. ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» такі рішення є самостійним джерелом права.

Враховуючи викладене, доводи апелянта є неспростовними, а тому колегія суддів вбачає підстави відступити від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 05.03.2012 року (справа № 21-421а11), якою апелянт обґрунтовує прийняте ним спірне рішення та свою правову позицію.

Більш того, протоколи допиту, отримані під час досудового розслідування є недопустимими доказами,оскільки в силу ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому і прокурору або посилатись на них.

На сьогодні навіть не має вироку суду з приводу порушеного кримінального провадження.

Більш того, апелянт зазначає, що згідно пояснень ОСОБА_2 не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лайк Трест». Водночас, у постанові ВГСУ від 22.07.2014 року по справі про визнання ТОВ «ЛайкТрест» банкрутом встановлено, що саме ОСОБА_2 був головою ліквідаційної комісії товариства, що спростовує документально не підтверджені факти відповідача.

Окрім зазначеного вище, судова колегія не може не звернути увагу на ряд судових рішень, в яких досліджувалася реальність господарських операцій, проведених з ТОВ «Лайк Трест» та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» у той же період, за який перевірено позивача та які вступили у законну силу, а саме: ухвали та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 року по справі № 826/23574/15, від 04.02.2016 року по справі № 826 24423/15, від 16.04.2015 року по справі № 823/21/15 (залишене без змін ухвалою ВАСУ від 21.07.2015 року), Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2015 року по справі № 802/1583/15-а, залишеної без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 року.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено реальність господарських операцій різних суб'єктів господарювання, не пов'язаних між собою, з ТОВ «Лайк Трест» та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», що лише додатково підтверджує позицію суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами та спростовує доводи апелянта про фіктивність цих контрагентів.

Податковим органом як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, не було наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, адже, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Отже, позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Крім того, відсутні підстави вважати зазначені вище правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки угоди не визнані недійсними судами, а також позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 року задоволено клопотання апелянта та в порядку ст. 88 КАС України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Приймаючи до уваги те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, а тому витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 38534,10 грн. підлягають стягненню з апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 39479227) судовий збір у розмірі 38534 (тридцять вісім тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 10 (десять) коп. за подачу апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21.04.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.