Ухвала суду № 57285407, 21.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 761/3818/14-а

Суддя доповідач Шурко О.І.

У Х В А Л А

21 квітня 2016 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Шурко О.І., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_1 про повернення судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту Шевченківського району м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015року в задоволенні заяви про повернення судового збору відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким задовольнити подану позивачем заяву про повернення судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали позивачем було направлено на адресу суду клопотання про звільнення від сплати судового збору. У вказаному клопотанні позивач зазначив, що він знаходиться у скрутному матеріальному становищі, отримує пенсію в розмірі 1184,08 грн. на місяць, іншого доходу не отримує, що не дозволяє йому оплатити судовий збір.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас, у цій же справі суд вказав, що зважаючи на визначне місце, яке займає право на суд у демократичному суспільстві, органи судової влади повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.

З огляду на викладене, а також зважаючи на майновий стан особи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення поданого клопотання та звільнення позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 88, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановленні статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шурко О.І.