Ухвала суду № 57285363, 20.04.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2016 р. справа №805/2191/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів Сергієнко А.І., Пожидаєвої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року в адміністративній справі № 805/2191/15-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів в Донецькій області (в подальшому замінено правонаступником - Головним управлінням ДФС у Донецькій області (далі - відповідач-1), Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Відповідач-2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.05.2015 він, перебуваючи у хворобливому стані та стані сильного душевного хвилювання під впливом особистих обставин, подав рапорт про звільнення за власним бажанням з посади начальника сектору боротьби зі злочинами з використанням новітніх технологій ОУ Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Позивач зазначає, що 14.05.2015 він направив рапорт (заяву) про відкликання рапорту про звільнення з посади за власним бажанням, проте дізнався, що його вже було звільнено з органів податкової міліції.

Позивач вказує на те, що у рапорті про звільнення за власним бажанням він не зазначав жодних дат, у тому числі дати звільнення - 30.04.2015. Також, позивач зазначає, що після 30.04.2015. продовжував працювати до 06.05.2015.

Відповідач-1 надав письмові заперечення на позовну заяву, згідно яких просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначаючи, що позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням 30.04.2015 у зв'язку з сімейними обставинами. На підставі вказаного рапорту наказом від 30.04.2015 №52-о ОСОБА_1 було звільнено з органів податкової міліції 30.04.2015.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, ухвалюючи дане рішення, зазначив, що надані позивачем копії документів можуть підтвердити те, що ОСОБА_1 з'являвся на роботу після 30.04.2015, але вони не підтверджують протиправність прийняття спірного наказу про звільнення позивача за власним бажанням 30.04.2015. Враховуючи те, що з 01.05.2015 по 04.05.2015 були вихідними днями, суд першої інстанції вважав, що питання доведення спірного наказу до співробітників та до позивача не впливає на правомірність прийняття цього наказу.

Крім того, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України, що відображена в постанові від 14.10.2014р. № 21-299а14, згідно якої за змістом пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення № 114) звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу на підставі підпункту "ж" пункту 64 цього ж Положення зі служби до спливу тримісячного строку у разі зазначення особою у рапорті дати звільнення, що свідчить про домовленість сторін про звільнення у більш короткий строк, є обґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції визнав правомірним звільнення з займаної посади 30.04.2015р.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неправильно встановлено фактичні обставини справи, неповно досліджено докази, порушено норми матеріального та процесуального справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, апелянт зазначає, що Рапорт про своє звільнення написав 06.05.2015, а не 30.04.2015, виконував свої посадові обов'язки до 06.05.2015, тобто до того моменту, коли він захворів і пішов на лікарняний, не домовлявся з відповідачем про своє звільнення у більш короткий строк шляхом зазначення конкретної дати свого звільнення.

На Рапорті про своє звільнення з 30.04.2015 особисто не зазначав. Наголошує, що написи на рапорті у вигляді «30.04.15» та «30.04.2015» виконанні не його рукою, а якоюсь іншою, сторонньою особою, тобто, в цей рапорт були внесені неправдиві відомості про конкретну дату звільнення та дату його написання.

Тому цей рапорт є документом, який зовні оформлений правильно, але в нього внесені недостовірні відомості у вигляді вищезазначених цифрових написів і є підробним документом. У зв'язку з цим апелянт вважає, що Наказ про звільнення з лав податкової міліції №52-0 від 30.04.2015 є нікчемним, тому що він був виданий заднім числом на підставі підробного документа та не має ніяких юридичних наслідків і повинен бути скасований.

У зв'язку з вищенаведеним, апелянт просив суд апеляційної інстанції дослідити докази, які не досліджувались у суді першої інстанції, а саме: призначити та провести почеркознавчу експертизу рапорту про звільнення з посади завідувача сектору протидії податковим злочинам із використанням новітніх технологій ОУ ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Згідно частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувались у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь в справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Відмова місцевого суду в призначенні почеркознавчої експертизи визнається апеляційним судом неповним з'ясування судом першої інстанції обставин справи та є порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року призначено судову почеркознавчу експертизу.

На вирішення експерта було поставлено питання:

- чи виконано рукописний текст у вигляді написів " 30.04.15" (в тексті) та " 30.04.2015" (під підписом) на рапорті про звільнення з посади завідувача сектору протидії податковим злочинам із використанням новітніх технологій ОУ ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області за власним бажанням ОСОБА_1 або іншою особою?

13 квітня 2016 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду від Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшли висновки, в якому зазначено наступне.

Короткий рукописний цифровий запис «30.04.15.» в рапорті від 30.04.2015 від імені ОСОБА_1, розташований праворуч від рукописного запису «у зв'язку із сімейними обставинами» виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Крім того, короткий рукописний цифровий запис «30.04.15.» в рапорті від 30.04.2015 від імені ОСОБА_1, розташований під рукописним записом «майор податкової міліції ОСОБА_1» виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечувала представник відповідачів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

У наданій позивачем трудовій книжці зазначено, що 20.10.2008 його прийнято на службу до органів податкової міліції.

Згідно з копією наказу Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30.04.2015 №52-о, майора податкової міліції ОСОБА_1, завідувача сектору протидії податковим злочинам із використанням новітніх технологій оперативного управління ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області 30.04.2015р. звільнено у запас за пп. "ж" п.64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114.

Підставою зазначено рапорт ОСОБА_1 від 30.04.2015р.

Згідно цього рапорту, ОСОБА_1 просить звільнити його з органів податкової міліції за власним бажанням у зв'язку із сімейними обставинами 30.04.2015. Від проходження кадрової та медичної комісії позивач відмовився.

Датою рапорту зазначено 30.04.2015.

Позивач зазначає, що він не ставив жодних дат у вказаному рапорті. Також позивач зазначає, що подав вказаний рапорт 06.05.2015.

Згідно пояснень представника відповідачів, поданий позивачем рапорт від 30.04.2015р. містив дату звільнення 30.04.2015р.

Позивачем наданий листок непрацездатності серія АГТ №766606, за яким з 06.05.2015 по 20.05.2015 позивач був звільнений від роботи.

Також, позивачем надана копія рапорту (заяви) від 14.05.2015 про відкликання рапорту про звільнення з посади за власним бажанням, опис поштового вкладення від 15.05.2015 та фіскального чеку УКРПОШТИ від 15.05.2015 щодо направлення до відповідача-1 рапорту про відкликання рапорту про звільнення.

У листі Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 15.06.2015 №4937/10/05-99-04-02 зазначено, що заява про відкликання рапорту про звільнення надійшла до Головного управління Міндоходів у Донецькій області 27.05.2015 та повідомлено про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення.

Також, позивачем надані копії: - супровідного листа від 05.05.2015 №209/10/05-66-09, на якій надруковане прізвище позивача; - протоколу №000040 про адміністративне правопорушення від 01.05.2015, акта опису огляду до вказаного протоколу та пояснювальних до вказаного протоколу від ОСОБА_6, від ОСОБА_7, від ОСОБА_8, від ОСОБА_9, в яких зазначено, що опитав ОСОБА_1; постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.05.2015 у справі №235/2637/15-п; листа відповідача-1 від 27.04.2015 №2351/7/05-99-07-08 "Щодо проведення заходів" із резолюцією ОСОБА_10 до виконання від 05.05.2015 та резолюцією ОСОБА_11 до виконання від 08.05.2015; витягу з журналу обліку вхідної кореспонденції за період з 21.04.2015 по 08.05.2015 із відмітками про виконавця ОСОБА_1 від 30.04.2015 та від 05.05.2015; витягу з журналу виходу (виїзду) співробітників ОУ та СУ за межі майнового комплексу із відмітками про співробітника ОСОБА_1 від 01.05.2015, від 04.05.2015 та від 05.05.2015; витягу з журналу обліку робочого часу співробітників із відмітками щодо ОСОБА_1 від 30.04.2015, від 05.05.2015 та від 06.05.2015.

Суд першої інстанції зазначив, що вищезазначені документи можуть підтверджувати те, що позивач з'являвся на роботу після 30.04.2015, але вказані документи не підтверджують протиправність прийняття спірного наказу про звільнення позивача за власним бажанням 30.04.2015р. Враховуючи те, що з 01.05.2015р. по 04.05.2015р. були вихідними днями, Донецький окружний адміністративний суд вважав, що питання доведення спірного наказу до співробітників та до позивача не впливає на правомірність прийняття цього наказу.

Але колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком, оскільки ці документи є підтвердженням того, що включно після 30.04.2015 позивач знаходився на своєму робочому місці та виконував свої службові обов'язки у зоні проведення АТО на КПВВ «Курахово».

А з урахуванням висновків судово-почеркознавчої експертизи № 1328 від 30.03.2016, за висновками якої дати в рапорті на звільнення «30.04.2015» виконані не ОСОБА_1, апеляційний суд вважає встановленим факт того, що позивач не домовлявся про своє звільнення у більш короткий строк до спливу тримісячного строку від дня попередження ним про своє бажання звільнитися.

За приписами п.353.1 ст. 353 Митного кодексу України встановлено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом "ж" пункту 64 вказаного Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

У пункті 68 вказаного Положення зазначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що відображена в постанові від 11 червня 2013 року у справі № 21-169а13, за змістом пункту 68 Положення № 114 звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби на підставі підпункту "ж" пункту 64 Положення до спливу тримісячного строку від дня попередження ними про своє бажання звільнитися, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, є безпідставним.

Відповідно до частини другої статті 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності рішення щодо звільнення позивача покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності дій щодо звільнення позивача зі служби в органах податкової міліції, що не враховано судом першої інстанції.

Таким чином, позивача неправомірно було звільнено з займаної посади 30.04.2015.

З урахуванням викладеного, перевіривши спірний наказ згідно частини 3 ст. 2 КАС України, апеляційний суд вважає, що за встановлених фактичних обставин справи позов про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 слід задовольнити. Відтак, він підлягає поновленню на посаді з 1 травня 2015 року, з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року в справі № 21-1288а15) з 1 травня 2015 року по 20 квітня 2016 року.

При цьому, оскільки позивач перебував у відносинах публічної служби з Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, саме з її правонаступника (Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області) слід стягувати середній заробіток, а не з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, як просив ОСОБА_1 в позові. Саме в цій частині його позовні вимоги задовольняються частково.

Крім того, понесені ОСОБА_1 витрати на оплату судової експертизи в розмірі 6283,20 грн. підлягають відшкодуванню йому відповідачами.

При цьому, оскільки до відповідача-1 задоволено одну позовну вимогу (про скасування наказу), а до відповідача-2 - дві такі вимоги (про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно: з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - 1/3, а з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області - 2/3 таких витрат.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови про задоволення позову.

В повному обсязі постанова виготовлена 21 квітня 2016 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року в адміністративній справі № 805/2191/15-а - скасувати повністю.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30.04.2015 № 52-о про звільнення майора податкової міліції ОСОБА_1, завідувача сектору протидії податковим злочинам із використанням новітніх технологій оперативного управління Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області у запас за пп. «ж» п. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору протидії податковим злочинам із використанням новітніх технологій оперативного управління Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області, з 1 травня 2015 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ін. номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2015 року по 20 квітня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ін. номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 2094 (дві тисячі дев'яносто чотири) гривні 40 коп.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ін. номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 4188 (чотири тисячі сто вісімдесят вісім) гривень 80 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О. Шишов

О.О.Чебанов