Постанова № 57284542, 18.04.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року м.Житомир справа № 806/86/16

час прийняття: 12 год. 45 хв. категорія 8.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

за участю: секретар судового засідання Маленька Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Наумчук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2015 р. №0007391700,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2015 р. №0007391700 щодо визначання податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 48103,61грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 12195,90грн.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що Відповідачем була призначена та проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету Позивачем за 2012 рік. За результатами такої перевірки, на думку представника Позивача, уповноважені особи податкового органу безпідставно прийшли до висновку про заниження Позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012рік на 48103,61грн. в результаті не включення до річного доходу 284224,77грн. пені, яка була йому прощена ПАТ "Райфазен Банком Аваль".

На думку представника Позивача, зазначені кошти в сумі 284224,77грн. не можна вважати доходом Позивача, що підлягає оподаткуванню, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Представник Відповідача, Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, проти позову заперечив і пояснив, що дійсно в період з 14.12.2015року по 16.12.2015року уповноваженою посадовою особою інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету Позивачем за 2012 рік. За результатами такої перевірки було встановлено, що Позивачем не задекларовано отримані доходи в 2012році у вигляді додаткового блага (анулювання заборгованості за кредитом) від ПАТ "Райфазен Банк Аваль" в сумі 284224,77грн., що підтверджується повідомленням вказаної банківської установи про включення сум цього доходу до податкового розрахунку за формою 1-ДФ за 2-й квартал 2012року. Зазначені порушення, на думку представника Відповідача, стали підставою для правомірного винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення щодо збільшення Позивачу сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та застосування фінансових санкцій за вказаний період.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, визначення доходів, які включаються до розрахунку загального річного оподатковуваного такого доходу, порядку нарахування, утримання та сплати (перерахування) такого податку до бюджету регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 14.12.2015року по 16.12.2015року уповноваженою посадовою особою інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету Позивачем за 2012 рік, про що був складений відповідний акт перевірки від 21.12.2015року. За результатами такої перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 29.12.2015 р. № 0007391700, відповідно до якого Позивачу були збільшені суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 48103,61грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 12195,90грн.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні від 29.12.2015 р. № 0007391700, підставою для його винесення щодо збільшення фізичній особі ОСОБА_3 суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 48103,61грн. та застосування фінансових санкції в сумі 12195,90грн. стали порушення Позивачем вимог пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.176.1 ст.176 та п.179.1 п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 21.12.2015року, та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало виключно несплата ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб за 2012рік в сумі 48103,61грн. з отриманого доходу у вигляді додаткового блага (анулювання заборгованості за кредитом) від ПАТ "Райфазен Банк Аваль" в сумі 284224,77грн.

Доводи податкового органу про заниження Позивачем сум податку на доходи фізичних осіб за 2012рік в розмірі 48103,61грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Безспірно, відповідно до вимог статті 162 Податкового кодексу України Позивач як фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку на доходи фізичних осіб.

В травні 2012року за домовленістю між кредитором ПАТ "Райфазен Банк Аваль" та Позивачем як позичальником була проведена реалізація заставного майна в межах кредитного договору між сторонами №014/7339/109584 від 14.05.2007р. Банк зі своєї сторони здійснив анулювання (прощення) Позивачу суми пені за вищевказаним кредитним договором в розмірі 284224,77грн., про що Позивач був повідомлений листом від 25.06.2012року (а.с.112).

Вказані обставини сторонами по справі не заперечуються.

Суть спору між сторонами по справі зведена виключно до того, чи є об'єктом оподаткування доходом на прибуток фізичних осіб зазначена сума пені за вищевказаним кредитним договором в розмірі 284224,77грн., щодо якої банківською установою було прийнято рішення не стягувати її з Позивача.

За приписами п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Суд частково погоджується із доводами податкового органу, що в розумінні вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції на день виникнення спору) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходу фізичних осіб включалися суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Тобто, в такій редакції цієї правової норми законодавець застосовував словосполучення "сума боргу платника податку, анульованого кредитором".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року N 71-VIII вказана правова норма була викладена в новій редакції, в якій законодавець чітко зазначив, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходу фізичних осіб включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Разом з тим, на думку суду, законодавець в результаті внесення таких змін до підпункту "д" підпункту 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України не змінив свого відношення до такої складової частини бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а лише виправив стилістичні недоліки викладення цієї правової норми.

Такий висновок судом зроблено виходячи із наступного.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 9 квітня 2015 року N 321-VIII законодавець доповнив підпункт 165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу абзацом другим, відповідно до якого не підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку "сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності".

Більш того, вказаним Законом N 321-VIII законодавець також підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнив пунктом 8, відповідно до якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за фінансовим кредитом в іноземній валюті, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому законодавець прямо зазначив, що норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Як зазначено в кредитному договорі і в договорі іпотеки між Позивачем та ПАТ "Райфазен Банк Аваль" №014/7339/109584 від 14.05.2007р., кредит Позивачу надавався в іноземній валюті (117000,00 доларів США) і фінансові зобов'язання Позивача визначалися в іноземній валюті. Такий кредит в іноземній валюті Позивачем не був погашений станом на 01.01.2014року, що підтверджується нарахованою сумою пені.

Системний аналіз вказаних правових норм безспірно свідчить, що сума штрафних санкцій (пені) за кредитом в іноземній валюті, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, не погашеним до 1 січня 2014 року, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним судом України в постанові від 16.09.2015року, в якій зазначається, що Верховний суд погоджується з позиціями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, вказавши, що прощена пеня не є доходом фізичної особи та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати. Пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК, який підлягає оподаткуванню згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК.

Відповідно до вимог ст.244-2 КАС України таке судове рішення Верховного суду України підлягає обов'язковому врахуванню судами загальної юрисдикції при застосуванні таких правових норм.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 29.12.2015р. №0007391700, відповідно до якого ОСОБА_3 були збільшені суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 48103,61грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 12195,90грн., винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказом понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати ОСОБА_3 у вигляді судового збору в сумі 603,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції.

Керуючись ст.ст.2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29.12.2015р. №0007391700.

Судові витрати ОСОБА_3 у вигляді судового збору в сумі 603,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 20 квітня 2016 р.