Постанова № 57284431, 08.04.2016, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/324/16

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Бондар І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000462200 від 10.02.2016 р.,

встановив:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач-1, ГУ ДФС у Херсонській області), Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач-2, Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000462200 від 10.02.2016 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у розмірі 17000 грн.

Свої вимоги мотивує протиправністю проведення фактичної перевірки, оскільки посадових осіб контролюючого органу не було допущено до її проведення, про що складено відповідний акт. Також вказує на те, що 06.09.2015 р. здійснювала торгівлю алкогольними напоями на підставі ліцензії, строк дії якої визначено до 06.09.2015 р. Відповідачами неправомірно зроблено висновок про те, що строк дії ліцензії закінчується 05.09.2015 р., оскільки такі твердження суперечать ст.ст.253-255 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з вказаних підстав.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, так як фактична перевірка проведена у відповідності з вимогами Податкового кодексу України, а прийняте на її підставі податкове повідомлення-рішення є законним. З посиланням на лист ДПА України від 24.04.2009 р. № 8654/32-0117, вказала на те, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю ліцензійними товарами до дати, зазначеної в ліцензії, при цьому останнім днем торгівлі є дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії. Враховуючи те, що строк дії ліцензії визначено до 06.09.2015 р., то останнім днем дії ліцензії є 05.09.2015 р. Оскільки позивач здійснювала торгівлю алкогольними напоями 06.09.2015 р., тобто після закінчення терміну дії ліцензії, то контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 17000 грн. за порушення вимог ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 18.01.2016 р., направлень на проведення перевірки від 25.01.2016 р. №№ 0036, 0037 головними державними ревізорами-інспекторами ОСОБА_4, ОСОБА_5 25.01.2016 р. проведено фактичну перевірку магазину (відділення у магазині) за адресою: м.Херсон, вул.Ворошилова, 23, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт від 25.01.2016 р. № 010/21/22/22/НОМЕР_2.

Під час перевірки встановлено порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме - роздрібний продаж алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії.

Зокрема, ревізорами зазначено, що термін дії ліцензії ФОП ОСОБА_3 вказано з 06.09.2014 р. до 06.09.2015 р., тобто, термін дії ліцензії до 05.09.2015 р. включно. Наступна ліцензія отримана ФОП ОСОБА_3 із терміном дії з 10.09.2015 р. до 10.09.2016 р. Таким чином суб'єкт господарювання 06.09.2015 р., 07.09.2015 р., 08.09.2015 р., 09.09.2015 р. не мав права здійснювати торгівлю підакцизними товарами. Згідно бази даних "Податковий блок - почекова передача РРО" встановлено, що позивач здійснювала реалізацію алкогольних напоїв 06.09.2015 р., на що не мала права.

На підставі акту фактичної перевірки Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області винесла податкове повідомлення-рішення № 0000462200 від 10.02.2016 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у розмірі 17000 грн.

Суд вважає дане рішення протиправним з наступних підстав.

Що стосується доводів позивача про порушення порядку проведення фактичної перевірки суд зазначає наступне.

Положеннями п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України встановлено порядок проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Положеннями п.80.4 ст.80 ПК України визначено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п.80.7 ст.80 ПК України).

Згідно п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що підставами для не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки є:

1) непред'явлення або ненадіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки, наказу про проведення перевірки та службового посвідчення;

2) оформлення зазначених документів з порушенням вимог, встановлених п.81.1 ст.81 ПК України.

Водночас з наданого позивачем акту відмови у допуску до перевірки, який складено ОСОБА_3, слідує, що підставою не допуску вказано "особа не має повноважень вирішувати питання допуску до перевірки". Тобто, зазначено обставину, яка не є підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Абзацом 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Окрім цього, твердження позивача про те, що продавець ОСОБА_6 (особа, яка здійснювала розрахункові операції) не має повноважень вирішувати питання допуску до перевірки суперечить вимогам ст.ст.80, 81 ПК України, згідно якої особу, яка здійснює розрахункові операції, законодавець фактично прирівнює до представника платника податків.

Судом встановлено, що фактична перевірка позивача проведена на підставі наказу від 18.01.2016 р. № 14 "Про проведення фактичних перевірок", направлень на фактичну перевірку від 25.01.2016 р. №№ 0036, 0037, форма та зміст яких повністю відповідають вимогам п.81.1 ст.81 ПК України.

Зазначені документи були пред'явлені особі, яка здійснювала розрахункові операції, продавцю ОСОБА_6, яка відмовилася від їх отримання, у зв'язку з чим відповідно до вимог абз.8 п.81.1 ст.81 ПК України складено акт відмови від 25.01.2016 р.

Тобто, посадовими особами контролюючого органу повністю дотримано порядок проведення фактичної перевірки позивача.

Що стосується тверджень позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.02.2016 р. № 0000462200, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481-95-ВР) визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

Відповідно до ч.12 ст.15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно ч.17 ст.15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

У судовому засіданні встановлено, що у позивача станом на 06.09.2015 р. була ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями серії АЕ № 484148 терміном дії з 06.09.2014 р. до 06.09.2015 р.

Закон № 481/95-ВР не містить норми, яка б встановлювала правила щодо перебігу строків, встановлених цим Законом, з метою застосування цього Закону. У вітчизняному законодавстві немає спеціального закону, який би встановлював правила перебігу строків, передбачених нормами, що регулюють публічні відносини.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Приписами ч.1 ст.251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.2 ст.251 ЦК України).

Згідно ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Частиною 1 статті 254 ЦК України визначено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно ч.1 ст.3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 р. строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом ст.2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до ч.2 ст.4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З наведених норм міжнародного та національного законодавства слідує, що останнім днем дії ліцензії серії АЕ № 484148, виданої ФОП ОСОБА_3, є 06.09.2015 р., а тому висновки контролюючого органу про здійснення позивачем 06.09.2015 р. торгівлі алкогольними напоями без ліцензії є безпідставними.

Аналогічна правова позиція щодо строку дії ліцензії викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 06.03.2013 р. у справі № К/9991/10048/11, від 21.10.2014 р. у справі № К/800/6796/14, від 29.10.2014 р. у справі № К/9991/22076/12.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій за торгівлю алкогольними напоями без ліцензії, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 10.02.2016 р. № 0000462200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки рішення у справі прийнято на користь сторони, що не є суб'єктом владних повноважень, то сплачений ОСОБА_3 судовий збір у сумі 551,21 грн. підлягає стягненню з Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області за рахунок її бюджетних асигнувань шляхом безпірного списання.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000462200 від 10.02.2016 р.

Стягнути з Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок її бюджетних асигнувань шляхом безпірного списання на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 квітня 2016 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.5