Рішення № 57282012, 11.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016р. Справа№ 914/3449/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний", м.Одеса Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про: стягнення грошових коштів . Ціна позову: 51 854,44 грн.Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Мороз Н.В.

суддя Сухович Ю.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Мартинюк Ю.А. - адвокат (договір про надання правової допомоги №01/11-15 від 17.11.2015р., свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №1445 від 31.08.2012р.)

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний", м.Одеса до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення грошових коштів . Ціна позову: 56 584,395 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2015р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2015р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 09.11.2015р., розгляд справи відкладено на 18.11.2015р. В судовому засіданні 18.11.2015р. оголошено перерву до 25.11.2015р.

Ухвалою суду від 25.11.2015р. розгляд справи відкладено на 30.11.2015р.

Ухвалою суду від 30.11.2015р. призначено колегіальний розгляд справи №914/3449/15 у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.12.2015р., у склад колегії увійшли головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мороз Н.В. та Петрашко М.М.

Ухвалою суду від 01.12.2015р. прийнято справу №914/3449/15 до розгляду колегіально у складі суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мороз Н.В. та Петрашко М.М. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.12.2015р.

В судовому засіданні 23.12.2015р. оголошено перерву до 21.01.2016р.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю з 25.12.2015р. по 22.01.2016р. головуючої судді Кітаєвої С.Б. розгляд справи 21.01.2016р. не відбувся.

Ухвалою суду від 25.01.2016р. призначено розгляд справи на 01.02.2016р.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 01.02.2016р., продовжено строк розгляду справи на 15 днів з 02.02.2016р. та відкладено розгляд справи на 12.02.2016р.

Згідно з Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.02.2016р. у справі № 914/3449/15, у зв'язку з перебуванням судді Петрашка М.М. у відпустці станом на час розгляду справи, введено в склад колегії суддю Сухович Ю.О.

В судовому засіданні 12.02.2016р. оголошено перерву до 23.02.2016р.

22.02.2016р. за вх.№937/16 ПАТ АБ «Південний» подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, з урахуванням здійсненого перерахунку заборгованості відповідача по сплаті пені в сумі 6093,99 грн., просить стягнути з відповідача 50 460,40 грн. заборгованості.

Водночас, враховуючи первісні позовні вимоги, що викладені в позовній заяві, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 39 834, 00 грн. основного боргу, 5926,45 грн. інфляційних втрат та перераховану відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№937/16 від 22.02.2016р.) заборгованість по сплаті пені в сумі 6093,99 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що загальний розмір заборгованості за договором еквайрингу №110/2/1-2015 від 11 02.2015р. сумарно складає 51 854, 44 грн. Відтак, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку в заяві про зменшення розміру позовних вимог при визначенні загальної суми заборгованості , а саме зазначено, що до стягнення з відповідача підлягає 50 460,40 грн. замість 51 854,44 грн.

У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Відтак, ухвалою суду від 23.02.2016р. прийнято до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№937/16 від 22.02.2016р.), які, з урахуванням допущеної позивачем арифметичної помилки, складають 51 854, 44 грн. Крім того, ухвалою суду від 23.02.2016р. задоволено клопотання відповідача про витребування доказів (вх.№6661/16 від 18.02.2016р.) та відкладено розгляд справи на 03.03.2015р.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 03.03.2016р., розгляд справи відкладено на 28.03.2016р.

В судовому засіданні 28.03.2016р. оголошено перерву до 11.04.2016р.

08.04.2016р. за вх.№15497/16 відповідачем подано додаткові пояснення, які судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

11.04.2016р. за вх.№15644/15 позивачем подано до сповнення до позовної заяви, які судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

В судове засідання позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві та наданих суду додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

11 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» (позивач, за договором - еквайр) та ФОП ОСОБА_1 (відповідач, за договором - торговець) укладено договір еквайрингу №110/2/1-2015 (надалі - договір).

Даний договір набуває чинності з дати його підписання та діє протягом одного року, але в будь-якому разі до врегулювання всіх фінансових зобов'язань сторін за договором. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, даний договір буде вважатися пролонгованим на наступний річний термін. Кількість таких пролонгацій необмежена. (п.п.11.1.,11.2. договору)

Відповідно до умов п.п.1.1,1.2. договору торговець отримує можливість приймати до оплати товарів (робіт, послуг) банківські платіжні картки (БПК) платіжних систем, еквайр здійснює діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування торговця та виконання розрахунків з ним за операції, які здійснені із застосуванням БПК.

Відносини між торговцем та еквайром регулюються вимогами чинного законодавства України, цього договору та Правилами міжнародних платіжних систем VISA International та MasterCard WorldWide.

Пунктом 4.1. сторони встановили, що відповідач зобов'язаний дотримуватися положень даного договору й Інструкції про порядок обслуговування та заходи безпеки при обслуговуванні держателів платіжних карток VISA, VISA Electron, MasterCard, MasterCard Electronic, Maestro (додаток №3 до договору), а також виконувати вимоги, що містяться в інструктивних матеріалах, наданих торговцю еквайром, щодо предмету даного договору.

Так, в п.4.1. розділу «Особливості оформлення трансакції за допомогою POS-терміалу» Інструкції про порядок обслуговування та заходи безпеки при обслуговуванні держателів платіжних карток міжнародних платіжних систем VISA та MasterCard (додаток №3 до договору) передбачено, що при використанні POS-терміналу торговцю необхідно забезпечити проведення авторизації за його допомогою в присутності держателя картки.

Згідно п.4.4. зазначеної Інструкції торговцеві дозволяється обслуговувати клієнта тільки у випадку, коли отримано код авторизації (друкується в нижній частині чеку).

Згідно п.6.1.за даним договором торговець доручає еквайру здійснювати списання з поточних або наступних відшкодувань/платежів, що надходять на користь торговця сум операцій за настання наступних умов:

а) операція проведена торговцем з порушенням вимог даного договору та/або додатку №3 до даного договору, в тому числі в разі визнання операції недійсною відповідно до п. 8.1. даного договору;

б) за проведеною торговцем операцією надійшло опротестування держателя або платіжної систем и/банку емітента;

в) торговцю присвоєно платіжною системою статус підвищеного ризику (High risk merchant) і в разі визнання платіжною системою/банками-емітентами операції, здійсненої в місці реалізації товарів (робіт, послуг) торговця, як несанкціонованої та подальшого списання платіжною системою/банками-емітентами з еквайра сум по такій операції;

г) невірні суми були перераховані на користь торговця через помилку еквайру або помилку платіжної системи/банку-емітента;

д)суми кредитових зарахувань, що є результатом операцій повернення коштів держателю.

Пунктом 6.1.1. встановлено, що еквайр зобов'язаний повідомляти торговця про причини списання сум з торговця та, у відповідних випадках, надати документи та/або файли, що надійшли від платіжних систем/банків-емітентів і підтверджують правомірність таких дій банку.

Згідно з п. 6.4. договору, якщо торговець не отримує поточних або наступних платежів на свою користь протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту настання умов, зазначених в п. 6.1. договору, або сум таких платежів недостатньо для проведення відшкодування банку, торговець зобов'язується протягом наступних 10 (десяти) календарних днів відшкодувати суми операцій, зазначених в п. 6.1. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 квітня 2015 року банк за проведеною торговцем операцією електронними каналами зв'язку отримав опротестування банку емітента платіжної картки «Incoming Financial Transactions - Chargeback» file №5096 printed 06.04.2015 (Вхідна фінансова транзакція - повернення платежів) за проведеною торговцем операцією по трансакції від 11.03.2015р. (дата обробки 12.03.2015р.) за номером НОМЕР_4 за платіжною карткою номер НОМЕР_3.

Зазначене опротестування банку емітента платіжної картки оспорювалося банком шляхом надіслання 27.04.2015р. електронними каналами зв'язку на адресу Українського процесінгового центру претензійної форми з відповіддю: «Здійснити операцію: Representment» (Повторне виставлення рахунку емітенту екваєром після оскарження операції).

24.05.2015 року банком електронними каналами зв'язку було отримано «Pre-Arb Questionnaire: ROL Case Number - НОМЕР_1» (Довідник з питань пре-арбітражу: № справи1361037825), в якому банк емітент, зокрема, зазначає, що 11.03.2015р. отримав авторизацію по оспорюваній транзакції на суму 0,89 євро, код авторизації 612403. Відтак, екваєру необхідно здійснити повернення суми платежу, що не була авторизована, а саме 1 751, 51 євро ( 1910,18 доларів США), тому що сума трансакції перевищувала авторизовану. Також у вказаному документі банком-емітентом повідомляється, що екваєр не обробив надіслану претензійну форму від 27.04.2015р. з відповіддю: :«Здійснити операцію: Representment» (Повторне виставлення рахунку емітенту екваєром після оскарження операції) згідно правилами VISA, у зв'язку з чим, банк-емітент вважає недійсним оспорювання екваєра згідно зазначеної претензійної форми. Кінцевою датою відповіді для екваєра на пре-арбітражне пред'явлення визначено 24.06.2015 року. Крім того зазначено, що датою трансакції є 11.03.2015р., а датою обробки 12.03.2015р.

28 травня 2015 року банк електронними каналами зв'язку на адресу Українською процесінгового центру надіслав Претензійну форму з відповіддю: «Здійснити операцію: Pre-Arbitration Response - accept full» (Пре-арбітражна відповідь - повністю прийняти), а також заяву від 28.05.2016р. на здійснення платежу з рішенням: «Здійснити операцію: Funds Disbursement» (Виплата грошових коштів).

Крім того, 29.05.2016р. позивачем електронними каналами зв'язку було надіслано повідомлення банку-емітенту про прийняття пре-арбітражу №361037825. Зазначене підтверджується повідомленням файл №5153 «OD225153 Outgoing Financial Transaction s- Funds Disbursement» (Вихідні фінансові транзакції Виплата грошових коштів).

Згідно розділу «Funds Transfer Amount» (Сума перерахувань) звіту сформованого міжнародною платіжною системою року станом на 31.05.2015р. «International Settlement» (Міжнародний розрахунок), що відображає інформацію про міжнародні розрахунки ПАТ Акціонерний банк «Південний» суму, розрахунок за пре-арбітражем в сумі 1910,18 доларів США, було включено позивачем до суми перерахувань в загальній сумі 38 994,96 доларів США.

Вказаний платіж в загальній сумі 38 994,96 доларів США (822 204.36 гривень в гривневому еквіваленті) був здійснений банком 01 червня 2015 року згідно меморіального ордеру №50816, призначення платежу : «списання по Visa».

08.04.2015р. листом вих.№192-16345БТ позивач повідомляв відповідача про обов'язок останнього відшкодувати суму операції, за якою надійшло опротестування. (фіскальний чек від 08.04.2015р. про надсилання вимоги до долучено до матеріалів справи).

Однак, визначений пунктом 6.4. Договору еквайрингу обов'язок відповідач не виконав, письмову вимогу позивача про необхідність виконати зобов'язання залишив без задоволення

Згідно п. 9.8. договору, у випадку затримки з боку торговця відшкодування сум у строк, вказаний у п. 6.4. договору торговець сплачує банку пеню в розмірі 0.1% від суми переказу за кожен день прострочки оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки.

Вказані обставини зумовили звернення ПАТ АБ«Південний» до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 39 834,00 грн. заборгованості. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача .

Окрім того, позивачем на підставі ст.625 ЦК України та п. 9.8. Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5 926,45 грн. інфляційних втрат та 6 093,99 грн. пені.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 11.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 володимирівною було укладено договір еквайрінгу №110/2/-1-2015.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" еквайринг - це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі (п. 1.9. ст.1 Закону).

Згідно Розділу 5 Положення «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014р. №705 еквайринг у межах України здійснюється виключно юридичними особами-резидентами, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи. Еквайр зобов'язаний забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування суб'єктів господарювання та інших осіб (далі - торговець) і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами з використанням електронних платіжних засобів, на підставі договору. Договір між еквайром і торговцем надає право торговцю приймати до оплати електронні платіжні засоби певної платіжної системи з дотриманням її правил та виконувати інші операції, визначені цим договором. Договір між еквайром і торговцем не повинен містити обмежень щодо приймання електронних платіжних засобів інших емітентів та інших платіжних систем.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вказаним положення кореспондують норми ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, якими передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За правилами пункту 4. Розділу 5 Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів в договорі еквайрингу мають бути наявними умови, обов'язковість яких визначена вказаним пунктом, та інші умови відповідно до законодавства України або на розсуд еквайра та торговця.

Укладений між ПАТ АБ."Південний" та ФОП ОСОБА_1 договір еквайрингу № 110/2/1-2015, містить положення, яким визначено права та обов'язки еквайра та торговця, зокрема, п.п.б) п.6.1.1. договору, яким передбачено, що еквайру здійснювати списання з поточних або наступних відшкодувань/платежів, що надходять на користь торговця сум операцій за умови, що за проведеною торговцем операцією надійшло опротестування держателя або платіжної системи/банку емітента.

Так, 06 квітня 2015 року Банк електронними каналами зв'язку отримав опротестування від банку емітента за проведеною торговцем операцією по трансакції від 11.03.2015р. за номером НОМЕР_4 за платіжною карткою номер НОМЕР_3 «Incoming Financial Transactions - Chargeback» file №5096 printed 06.04.2015 (Вхідна фінансова транзакція - повернення платежів). В подальшому, 24.05.2015р. електронними каналами зв'язку від банку-емітента платіжної було отримано «Pre-Arb Questionnaire: ROL Case Number - НОМЕР_1» (Довідник з питань пре-арбітражу: № справи1361037825), зідно з яким, причиною зазначеного опротестування трансакції було те, що сума трансакції перевищувала авторизовану, а саме - авторизацію було отримано лише на суму 0,89 євро, а операцію на суму 1 751,51 євро авторизовано не було. 11.03.2015 року банком емітентом була отримана авторизація на суму 20,00 гривень (або 0,89 євро) по платіжній картці №4652 4312 5620 4165, а 12.03.2015 року по тій же платіжній картці без отримання коду авторизації була проведена операція на суму 39 834,00 грн. ( 1 752, 40 євро).

Відтак, на підставі виставленого банком-емітентом опротестування ПАТ АБ «Південний» було здійснено зворотній платіж в сумі 1 910, 18 доларів США по трансакції від 11.03.2015р. (дата обробки 12.03.2015р.) за номером НОМЕР_4 за платіжною карткою номер НОМЕР_3.

Вказане підтверджується відповідними виписками та роздруківками по рахункам, вчиненими через спеціальне програмне забезпечення, які містяться в матеріалах справи.

У відповідності до п.5.14 ст. 5 та ст. 7.4. постанови Правління Національного банку України №705 від 05.11.2014 р. "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" еквайр (позивач) зобов'язаний розглядати скарги (в даному випадку це отримане позивачем вхідне опротестування Pre-Arb Questionaire) щодо платіжних операцій, які опротестовуються користувачем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, у спосіб і строки, передбачені законодавством України та правилами платіжної системи. Документи за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (ч. 3 ст. 5 Закону). Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ч. 4 ст. 5 Закону).

Враховуючи вказане, а також специфіку такого правового явища, як договір еквайрингу і електронних відносини, які склались між сторонами, господарський суд вважає, що матеріалами справи підтверджується опротестування банком-емітентом фінансової трансакції від 11.03.2015р. (дата обробки 12.03.2015р.) за номером НОМЕР_4 проведеної відповідачем по платіжній картці міжнародної платіжної системи Visa номер НОМЕР_3 на суму 1910,18 доларів США (1751,51 євро), а зазначені вище документи є належними та допустимими доказами на підтвердження зафіксованих в них обставин.

Крім того, опротестування відповідної платіжної операції та покриття ПАТ АБ «Південний» фінансових вимог по опротестованій трансакції від 11.03.2015р. (дата обробки 12.03.2015р.) підтверджується листами ПАТ «Український процесинговий центр» №491/2-04-010 від 22.12.2015 року та №58/2-01-010 від 05.02.2016 року (долучено до матеріалів справи), що є процесинговою установою, учасником платіжної системи, який здійснює діяльність, яка включає в себе виконання за операціями зі спеціальними платіжними засобами авторизації, моніторингу, збору, оброблення, зберігання інформації та надання обробленої інформації учасникам розрахунків і розрахунковому банку для проведення взаєморозрахунків.

Як слідує із зазначених вище документів, процес опротестування трансакції від 11.03.2015р. (дата обробки 12.03.2015р.) за платіжною карткою № НОМЕР_3 ініційовано банком-емітентом держателя платіжної картки у зв'язку з тим, що сума трансакції перевищувала авторизовану.

Натомість відповідач заперечуючи позов звертає увагу на те, що трансакції на суму 39 834,00 грн. проведеній торговцем 11.03.2015р. (дата обробки 12.03.2015р.) було присвоєно код авторизації 612403, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність вини ФОП ОСОБА_1 у порушенні існуючих між сторонами зобов'язань .

Господарський суд враховує, що підставами для стягнення коштів, на які посилається позивач згідно поданого позову є обставини опротестування операції, від 11.03.2015р. (дата обробки 12.03.2015р.) з використанням платіжної. № НОМЕР_3 . Відтак, встановлення факту наявності чи відчутності вини відповідача в даному випадку не доцільне.

Так, згідно п.6.4. договору еквайрингу, яким позивач обґрунтовує свою вимогу, якщо торговець не отримує поточних або наступних платежів на свою користь протягом 10 календарних днів з моменту настання умов, перелічених у п. 6.1., або сум таких платежів недостатньо для проведення відшкодування еквайеру, торговець зобов'язується протягом наступних 10 календарних днів відшкодувати суми операцій, зазначених у п.6. 1.

У зв'язку з наведеним, оскільки встановлення обставин наявності чи відсутності авторизації не впливає на факт того, що спірна платіжна операція є опротестованою банком-емітентом, господарський суд не приймає доводи відповідача щодо наявності авторизації при проведенні платіжної операції та не досліджує вказані обставини.

З матеріалів справи слідує, що 08.04.2015р. позивач направив відповідачу лист, в якому вказав про опротестування платіжної операції від 11.03.2015р. та просив повернути грошові кошти.

У зв'язку з наведеним, враховуючи доведеність матеріалами справи обставин опротестування банком-емітентом платіжної операції від 11.03.2015р. (дата обробки 12.03.2015р.) та здійснення ПАТ АБ «Південний» зворотного платежу за опротестованою операцією, у зв'язку з чим у відповідача в силу положень пункту 6.4. договору еквайрингу №110/2/1-2015 від 11.02.2015р. виникло зобов'язання повернути за вимогою Банку раніше отримані грошові кошти за опротестованою операцією,господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ АБ «Південний» в частині стягнення 39 834,00 грн. заборгованості.

Відповідачем в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів та не доведено обставин належного виконання ним умов договору еквайрингу, а саме пункту 6.4.щодо компенсації відповідних сум на користь банку, зважаючи, що обставини, які зумовлюють вчинення таких дій настали та документально підтверджені, а банк звертався до відповідача з письмовою вимогою про повернення грошових коштів за опротестованою операцією. При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що зазначений пункт договору не передбачає додавання до письмової вимоги банку документів на підтвердження опротестування платіжної операції., оскільки згідно п.6.1.1. договору еквайр зобов'язаний повідомляти торговця лише про причини списання сум з торговця та, у відповідних випадках, надати документи та/або файли, що надійшли від платіжних систем/банків-емітентів і підтверджують правомірність таких дій банку, однак позивачем таке списання не здійснювалося.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань , позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5926,45 грн. інфляційних втрат та 6093,99 грн. пені.

Відповідно до ст 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалося вище, п. 9.8. договору передбачено що, у випадку затримки з боку торговця відшкодування сум у строк, вказаний у п. 6.4. договору торговець сплачує банку пеню в розмірі 0.1% від суми переказу за кожен день прострочки оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

08.04.2015р. позивачем надіслано відповідачу вимогу, яка надійшла до відповідача - 15.04.2015р., оскільки відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (затверджених Наказом міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958) нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів поштового зв'язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове повідомлення, а також +1 день при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції строки збільшують на один день.

Як встановлено у вимозі від 08.04.2015р. відповідач повинен був виконати зобов'язання протягом десяти днів з дня отримання вимоги, тобто до 25.04.2015р. включно, відтак прострочка зобов'язання виникла з 26.04.2015р.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд встановив що нарахування позивачем пені проведено не вірно, а до стягнення підлягає пеня нарахована за період з 26.04.2015р. по 25.09.2015р. на суму 39 834,00 грн. боргу в розмірі 0,1% від суми за кожен день прострочки, відтак за вказаний період пеня становить більшу суму ніж заявлена позивачем. Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму пені ніж сума, що нарахована за вказаний період, та, що позивач із заявами в порядку ч.4. ст.22 ГПК України не звертався щодо вимоги про збільшення суми нарахованої пені, то саме вимога про стягнення 6 093,99 грн. пені підлягає до задоволення.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У п.3 згаданої Постанови вказано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

У застосуванні індексації можуть враховуватись рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки сум інфляційних втрат з врахуванням дати початку прострочення - 26.04.2015р., суд встановив, що вказані розрахунки проведено позивачем не вірно. Так, з 26.04.2015р. по 30.04.2015р. інфляція не нараховується. Відповідно за період з травня по серпень 2015р. інфляційні втрати складають 306,74 грн..

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем своїх зобов'язань, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 39 834,00 грн. основного боргу, 6093,99 грн. пені та 306,74 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 550, 551, 599, 612, 625 ЦК України, ст.ст.193, 230, 232, 233 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 43, 49, 82, 83, 84,85, 116 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги, із врахуванням заяви (вх.№5423/15 від 19.11.15р.) задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (79017, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний» (65069, м.Одеса, вул. Краснова, будинок 6/1, ідентифікаційний код 209536 47 ) 39 834,00 грн. основного боргу, грн., 6093,99 грн. пені, 306,74 грн. інфляційних втрат та 1086,00 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.04.2016р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Сухович Ю.О.