Ухвала суду № 57282008, 23.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.03.2016 р.Справа № 914/1606/14

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Галичини» (код ЄДРПОУ 39839197) з вимогами до ОСОБА_1 акціонерного товариства Проектно-будівельне обєднання Львівміськбуд (вул. Зелена, буд. 238, м. Львів, 79035; код ЄДРПОУ 01273906) на суму 142308490,53 грн.

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від кредитора (ПАТ „КБ „Хрещатик): ОСОБА_2 представник;

від кредитора (Міжрегіональна науково-виробнича асоціація підприємств „Авіокон проект): не зявився;

від кредитора (ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області): не зявився;

від кредитора (ПАТ „Львівобленерго): не зявився;

від кредитора (ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області): не зявився;

від кредитора (УПФ України в Галицькому районі м. Львова): не зявився;

від кредитора (ТзОВ „Інвестиційна будівельна компанія „Львіввміськбуд): не зявився;

від кредитора (ФОП ОСОБА_3О.): не зявився;

від кредитора (ТзОВ „Девелопмент Галичини): ОСОБА_4. представник;

від кредитора (ПАТ „Укртранснафта в особі Філії „Магістральні нафтопроводи „Дружба ПАТ „Укртранснафта): не зявився;

від кредитора (ВВД ФСС від НВнВ та ПЗ україни в м. Львові): ОСОБА_5 представник;

від боржника: не зявився;

керуючий санацією: ОСОБА_6 арбітражний керуючий.

ВСТАНОВИВ:

06.05.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вхідним № 1664 від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик поступила заява про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства Проектно-будівельне обєднання Львівміськбуд (вул. Зелена, буд. 238, м. Львів, 79035; код ЄДРПОУ 01273906).

25.11.2014 р. до суду за вх. № 5585/14 від Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Сордант, від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Домініон-Капітал, поступила заява з вимогами до боржника на суму 142308490,53 грн. Ухвалою суду від 25.11.2014 р. зазначену заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 29.01.2015 р. вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Сордант, від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Домініон-Капітал, до ОСОБА_1 акціонерного товариства Проектно-будівельне обєднання Львівміськбуд визнано на суму 43907049,20 грн. (з яких: 43070691,72 грн. вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають погашенню за рахунок майна, що є предметом застави у позачерговому порядку; 835139,48 грн. пеня; 1218,00 грн. - витрати по сплаті судового збору за подання заяви з вимогами до боржника); вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Сордант, від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Домініон-Капітал, до ОСОБА_1 акціонерного товариства Проектно-будівельне обєднання Львівміськбуд на суму 98402659,33 грн. відхилено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. апеляційну скаргу ПАТ ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Сордант задоволено частково, ухвалу господарського суду Львівської області від 29.01.2015 р. скасовано та прийнято нове судове рішення; визнано вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд СОРДАНТ до ОСОБА_1 акціонерного товариства Проектно-будівельне обєднання Львівміськбуд у сумі 70075394,62 грн., з яких: 38670000,00 грн. вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають погашенню за рахунок заставного майна в позачерговому порядку; 31405394,62 грн. конкурсні вимоги, що підлягають задоволенню у четверту чергу; 1218,00 грн. витрати по сплаті судового збору за подання заяви з вимогами до боржника, що підлягають задоволенню в першу чергу, пеня у сумі 835169,48 грн., що підлягає включенню у шосту чергу реєстру вимог кредиторів; решту заявлених грошових вимог ПАТ ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд СОРДАНТ відхилено.

Ухвалою суду від 17.11.2015 р. замінено кредитора - ПАТ «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СОРДАНТ» правонаступником - ТзОВ «Девелопмент Галичини». Затверджено звіт арбітражного керуючого ОСОБА_7 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» на суму 55869,49 грн. (з яких: 32428,71 грн. - оплата послуг; 23440,78 грн. - витрати). Введено процедуру санації ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» строком на шість місяців. Припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_7, як розпорядника майна ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд». Керуючим санацією ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 Затверджено план санації ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд». Розгляд справи призначено на 03.12.2015 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 р. касаційну скаргу ПАТ „Комерційний банк „Хрещатик задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 29.01.2015 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Супровідним листом Вищого господарського суду України матеріали справи № 914/1606/14 повернуто господарському суду Львівської області.

Автоматизованою системою документообігу суду матеріали заяви ПАТ ОСОБА_1 не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Сордант у справі № 914/1606/14 за заявою ПАТ „Комерційний банк „Хрещатик про банкрутство ЗАТ Проектно-будівельне обєднання Львівміськбуд розподілено судді Артимовичу В.М.

Ухвалою суду від 23.02.2016 р. прийнято заяву до розгляду, розгляд заяви призначено на 16.03.2016 р.

14.03.2016 р. на розгляд суду керуючий санацією подав заперечення на кредиторські вимоги ПАТ ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Сордант.

15.03.2016 р. на розгляд суду керуючий санацією подав клопотання з проханням долучити до матеріалів справи копію договору від 26.02.2009 р. за № 2009/02/26.

16.03.2016 р. на розгляд суду представник ТзОВ „Девелопмент Галичини подав письмові пояснення по даній справі.

16.03.2016 р. на розгляд суду від ТзОВ „Девелопмент Галичини надійшла заява про відмову від забезпечення за договором застави майнових прав від 27.02.2009 р. за № 20/05-з та договором застави майнових прав від 27.02.2009 р. за № 21/05-з.

23.03.2016р. на розгляд суду від ТзОВ „Девелопмент Галичини» надійшла заява про часткову відмову від кредиторських вимог в частині стягнення пені.

В засідання суду 23.03.2016 р. зявилися представники кредиторів та керуючий санацією, надали пояснення по суті заяви. Ряд інших представників кредиторів та боржника в судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ОСОБА_8 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 5 ст. 23 ОСОБА_8 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Відповідно до абз. 2 та абз. 3 ч. 6 ст. 23 ОСОБА_8 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Із заяви ПАТ «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант» від імені та в інтересах якого діє ТзОВ «Компанія з управління активами «Домініон-Капітал» з вимогами до боржника та доданих до неї документів вбачається наступне.

Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант» звернулося із вимогами до боржника на загальну суму 142 308 490,53 грн. ОСОБА_6 них, кредитор вважає конкурсними вимоги на суму 103 638 490,53 грн., а забезпеченими - вимоги на суму 38 670 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на договір відступлення права вимоги № 39/226 від 07.11.2013 р., за яким кредитору було відступлено право вимоги до боржника, що виникло у ПАТ АК «Промінвестбанк» в межах кредитного договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії №934/05-К від 31.08.2007 р. Крім права вимоги за основним зобов'язанням, до кредитора перейшло права вимоги за додатковими зобов'язаннями. Зокрема, було укладено договір відступленням права вимоги № 39/226-1 від 06.12.2013 р., за яким банк відступив кредитору свої права за договором іпотеки, посвідченим 31.08.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстр. №1371) та договір відступлення права вимоги № 39/226-2 від 11.11.2013 р., за яким банк відступив кредитору свої права за договором застави майнових прав № 21/05-з від 27.02.2009 р.

На день порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» в межах даного кредитного договору кредитором нарахована заборгованість на загальну суму 15 457 203,34 грн., що складається із суми 4 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту; суми 4 604 396,84 грн. заборгованості за відсотками, що нараховані по 15.10.2014 р.; суми 119 000,00 грн. заборгованості за комісійною винагородою; суми 2590630,14 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; суми 1859045,14 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; суми 1293533,81 грн. інфляційних по основному боргу; суми 964784,91 грн. інфляційних за відсотками за користування кредитом; суми 25500,00 грн. судового збору; суми 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, в обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на договір відступлення права вимоги № 39/227 від 11.11.2013 р., за яким кредитору було відступлено право вимоги до боржника, що виникло у ПАТ АК «Промінвестбанк» в межах кредитного договору № 996/05-К від 22.12.2006 р. Крім права вимоги за основним зобов'язанням до кредитора перейшли права вимоги за додатковими зобов'язаннями. Зокрема, було укладено договір відступлення права вимоги № 39/227-1 від 06.12.2013 р., за яким банк відступив кредитору свої права за договором іпотеки, посвідченим 22.12.2006 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (реєстр. № 4363); договір відступлення права вимоги № 39/227-2 від 06.12.2013 р., за яким банк відступив кредитору свої права за договором іпотеки, посвідченим 22.12.2006 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (реєстр. № 4365); договір відступлення права вимоги № 39/227-3 від 11.11.2013р., за яким банк відступив кредитору свої права за договором застави майнових прав № 20/05-з від 27.02.2009 р.

На день порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» в межах даного кредитного договору кредитором нарахована заборгованість на загальну суму 126851287,19 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 1850000,00 євро, що еквівалентна 35515757,95 грн. по курсу НБУ на 14.11.2014 р.; заборгованості за відсотками нарахованими по 15.10.2014 р. в сумі 1564626,92 євро, що еквівалентна 30037249,17 грн.; суми 1459776,71 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту, що еквівалентна 28024365,61 грн.; суми 635596,94 євро пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, що еквівалентна 12202003,84 грн.; суми 766629,51 євро інфляційних по основному боргу, що еквівалентно 14717528,78 грн.; суми 329652,36 євро інфляційних по відсотках за користування кредитом, що еквівалентно 6328569,35 грн.; суми 25500,00 грн. судового збору; суми 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скасовуючи попередні судові рішення у справі, суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що оскільки кредитор - ПАТ "ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Сордант" в заяві просив визнати його заставним кредитором в сумі 38670000,00 грн., то він тим самим відмовився від забезпечення решти грошових вимог до боржника, однак в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, ч. 3 ст. 241, 547 ЦК України, ст. 23 ОСОБА_8 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановив чи звертався даний кредитор у встановленому законом порядку із відповідною письмовою заявою про відмову від забезпечення повністю чи частково до боржника, а також до господарського суду.

Крім того, суд другої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не встановив, від яких саме предметів забезпечення грошових вимог (договорів забезпечення) відмовився кредитор - ПАТ "ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Сордант", як і не зазначив в своїх висновках, щодо якої саме решти грошових вимог до боржника відмовився даний кредитор.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, розглядаючи в ухвалі від 29.01.2015 грошові вимоги ПАТ "ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Сордант" неповно з'ясував всі обставин, що мають значення для справи, та своїх висновків належним чином, з відповідним правовим обґрунтуванням, не мотивував. Зокрема, господарським судом в ухвалі від 29.01.2015 р. зазначено, що отримавши від банку право вимагати сплати боргу, який виник на моменту укладення договору відступлення права вимоги, кредитор - ПАТ "ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Сордант" не став стороною кредитного договору і не отримав статусу фінансово-кредитної установи, тому, на думку місцевого суду, безпідставними є доводи кредитора, що йому належить право нарахування відсотків річних за кредитними договором після 07.11.2013 р.. Проте, суд першої інстанції свої висновки, що кредитор не отримав статусу фінансово-кредитної установи, тому він не має права на нараховування відсотків річних за кредитними договорами після 07.11.2013 р., не мотивував, не навів правового обґрунтування та фактичних обставин, з огляду на які господарський суд дійшов таких висновків. При цьому, колегія судів апеляційного господарського суду погодилась із висновком місцевого господарського суду про те, що ПАТ "ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Сордант" не має статусу фінансово-кредитної установи, тому грошові вимоги кредитора до боржника зі сплати процентів за період з 12.11.2013 р. до 15.10.2014 р. - після дати укладення договорів відступлення прав вимоги № 39/227 і № 39/226 не ґрунтуються на законі, проте таких своїх висновків, з посиланням на відповідні норми права, не мотивувала, неповноту розгляду судом першої інстанції матеріалів справи не усунула.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що суд першої інстанції, з огляду на приписи п. 1.3 договору відступлення права вимоги № 39/227 від 11.11.2013 р., дійшов в ухвалі від 29.01.2015 р. висновку, що кредитором - ПАТ "ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Сордант" набуто право вимагати у боржника сплати останнім коштів у гривні, а доводи кредитора про те, що зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті та підлягають визначенню в гривнях за курсом НБУ на момент подання заяви з грошовими вимогами є, на думку господарського суду, хибними, проте господарський суд таких своїх висновків належним чином не мотивував, зокрема, не зазначив, з посиланням на відповідні норми права, чому саме суд вважає хибними доводи кредитора про те, що зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті та підлягають визначенню в гривнях за курсом НБУ на момент подання заяви з грошовими вимогами, не надав цим доводам належної правової оцінки, зокрема, не встановив на яких правових підставах ґрунтуються такі доводи кредитора.

Крім цього, суд касаційної інстанції зазначив, що дійшов висновку про незаконність нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту і процентів за кредитним договором № 966/05-К від 22.12.2006 р., у якому сума кредиту, процентів за користування кредитом та інші суми визначено у євро, суди попередніх інстанцій таких своїх висновків не мотивували та не навели відповідного правового обґрунтування.

Суд касаційної інстанції також дав вказівку дослідити обставини, повязані зі встановленням строку сплати відсотків встановлений в кредитному договорі № 966/05-К від 22.12.2006 р., та початок перебігу строку позовної давності за грошовими вимогами до боржника за кредитним договором та коли відповідно він закінчився.

Із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Галичини» про заміну кредитора та доданих до неї документів вбачається, що 24.06.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Галичини» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 2406/2015. Відповідно до умов зазначеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Галичини» набуло право вимоги до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд», яке належало Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант». Також, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Галичини» перейшло право вимоги за договорами застави (іпотеки), про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек.

Як встановлено судом та підтверджено наявними у справі матеріалами, на підставі кредитного договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 934/05-К від 31.08.2007 р., ПАТ «АК «Промінвестбанк» надано ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» кредит на суму 4000000,00 грн.

На забезпечення виконання зобов'язань боржника по даному кредитному договору було укладено договір іпотеки, посвідчений 31.08.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстр. №1371), за яким передано в іпотеку нерухоме майно боржника, що оцінено сторонами на суму 11000000,00 грн.

Крім того, було укладено договір застави майнових прав № 21/05-з від 27.02.2009 р., за яким передано в заставу майнові права боржника, що оцінені сторонами в 37000000,00 грн.

Судом також встановлено, що у зв'язку із порушенням боржником зобов'язань за кредитним договором, рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2009 р. у справі № 13/91 звернено стягнення на предмет іпотеки на загальну суму 4434084,11 грн., яка складалась із суми 4000000,00 грн. боргу щодо повернення кредитних коштів; суми 403102,04 грн. заборгованості по відсотках річних; суми 9000 грн. комісійних за управління кредитною лінією; суми 21629,63 грн. пені за прострочені відсотки; суми 352,44 грн. пені за прострочені комісійні. Також, зазначеним рішенням стягнуто з боржника на користь банку 25500,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане судове рішення набрало законної сили, проте виконано не було.

В подальшому на підставі договору відступлення права вимоги № 39/226 від 07.11.2013 р. ПАТ «АК «Промінвестбанк» відступило кредитору право вимоги до боржника за вказаним кредитним договором.

Зокрема, згідно пункту 1.3 договору визначено, що до кредитора переходить право вимагати повернення 4000000,00 грн., отриманих боржником за кредитним договором; повернення нарахованих станом на дату укладення даного договору процентів за користування кредитом в сумі 3784670,81 грн.; повернення нарахованої, але не отриманої комісійної винагороди в сумі 119000,00 грн.; сплати неустойки і т.п.

У пункті 1.8 договору встановлено, що банком здійснюється відступлення на користь кредитора прав за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитними договором, зокрема: за договором іпотеки, посвідченим 31.08.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстр. №1371); за договором застави майнових прав № 21/05-з від 27.02.2009 р.

На підставі договору відступлення прав за іпотечним договором № 39/226-1, посвідченого 06.12.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 А (реєст. № 2318), кредитор набув прав іпотекодержателя за вказаним договором іпотеки. На підставі договору відступлення прав № 39/226-2 від 07.11.2013 р. кредитор набув прав заставодержателя за вказаним договором застави майнових прав.

Крім цього, згідно ухвали господарського суду Львівської області від 19.03.2014 р. у справі № 13/91 Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СОРДАНТ» набуло статусу стягувача у виконавчому провадженні.

У матеріалах справи відсутні докази виконання названого судового рішення, докази проведення між ПАТ «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СОРДАНТ» та боржником - ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» розрахунків по погашенню грошового зобовязання, що виникло на підставі договору про відступлення права вимоги № 39/226 від 11.11.2013 р. та № 39/227 від 11.11.2013 р. за період з 12.11.2013 р. по 15.10.2014 р. суду не надано.

Крім цього, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Галичини» перейшло право вимоги за договором іпотеки, посвідченим 31.08.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстр. №1371), та за договором застави майнових прав № 21/05-з від 27.02.2009 р., про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек.

У своїх запереченнях на кредиторські вимоги керуючий санацією боржника ОСОБА_6 вважає обґрунтованими грошові вимоги кредитора за кредитним договором № 934/05-К від 31.08.2007 р. в сумі 4 000 000,00 грн. тіла кредиту, 1095466,06 грн. інфляційних по тілу кредиту за період з вересня 2010 р. по вересень 2014 р., 3 784 670,81 грн. відсотків нарахованих по 13.11.2013 р., 756325,37 грн. інфляційних витрат по відсотках за період з вересня 2010 р. по вересень 2014 р., що разом становить 9 755 462,23 грн.

При цьому зазначає, що проведений аналіз документації боржника свідчить про визнання таким заборгованості за кредитним договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 934/05-К від 31.08.2007 р. в сумі 7903670,81 грн., з якої: заборгованість по кредиту у розмірі 4000000,00 грн.; заборгованість за відсотками, нарахованими по 13.11.2013 р. у розмірі 3784670,81 грн.; комісія у розмірі 119000,00 грн.

Крім цього, згідно поданих боржником розрахунків інфляційних втрат таким визнається сума у розмірі 1095466,05 грн. втрат від інфляції за прострочення боржником повернення кредиту за період з вересня 2010 р. по вересень 2014 р., а також сума у розмірі 756325,37 грн. втрат від інфляції за прострочення боржником сплати відсотків за період з вересня 2010 р. по вересень 2014 р.

Також, суд вирішуючи питання в цій частині кредиторських вимог за Кредитним договором №934/05-К від 31.08.2007 р., виходить з того, що рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2009 р. у справі № 13/91 звернено стягнення на предмет іпотеки на загальну суму 4434084,11 грн., яка складалась, зокрема, із суми 21629,63 грн. пені за прострочені відсотки, 25500,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 35 ГПК України).

За наведеного вище суд приходить до висновку, що із заявлених кредитором вимог у розмірі 15456702,84 грн. за кредитним договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 934/05-К від 31.08.2007 р., обґрунтованими є 9802904,36 грн., з яких: 4000000,00 грн. заборгованості по кредиту; 3784670,81 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими по 13.11.2013 року; 119000,00 грн. комісійних за управління кредитною лінією у розмірі; 1095466,05 грн. втрат від інфляції за прострочення боржником повернення кредиту за період з вересня 2010 року по вересень 2014 року; 756325,37 грн. втрат від інфляції по відсотках за період з вересня 2010 року по вересень 2014 року; 21629,63 грн. пені за прострочення боржником сплати відсотків за користування кредитом, визначеної рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2009 р. у справі № 13/91; 25500,00 грн. державного мита, визначеного рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2009 р. у справі № 13/91; 312,50 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, визначених рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2009 р. у справі № 13/91.

Відхиляючи іншу частину заявлених кредитором вимог суд обґрунтовує своє рішення наступним.

Кредитором заявлено грошову вимогу в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, нарахованих по 15.10.2014 р. на загальну суму 4604396,84 грн.

Боржником визнається та судом задоволено суму такої заборгованості за відсотками в розмірі 3784670,81 грн., які нараховані по 13.11.2013 р., - до моменту переходу права вимоги за договором відступлення права вимоги № 39/226 від 07.11.2013 р., відповідно до п. 1.3 якого ПАТ «АК «Промінвестбанк» відступило кредитору право вимагати повернення від боржника, зокрема, відсотків за користування кредитом в сумі 3784670,81 грн.

Як встановлено судом, різниця 819728,03 грн. відсотків, нарахованих новим кредитором після відступлення банком права вимоги за кредитом.

ОСОБА_8 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» установлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Аналіз цього закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії та регулює відносини, повязані з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам.

У законі зазначено, що його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

У частинах першій та другій статті 2 закону, які визначають сферу його дії, вказано, що він регулює відносини, які виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Визначення фінансових установ міститься в п. 1 ст. 1 закону.

Пунктом 7 ст. 1 ОСОБА_8 наведено вичерпний перелік субєктів, на яких поширюється дія цього закону. Це учасники ринків фінансових послуг, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг. При цьому закон розповсюджує свою дію не на всіх юридичних осіб, а лише на тих, які є професійними учасниками ринку фінансових послуг.

У ч. 4 ст. 5 закону вказано, що можливість і порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Визначення фінансової послуги наведено в пункті 5 частини першої статті 1 ОСОБА_8 як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перелік видів фінансових послуг міститься в статті 4 ОСОБА_8, до яких, зокрема, належать надання коштів у позику.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сфера дії ОСОБА_8 за субєктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Як встановлено судом, Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант» - новий кредитор за договором відступлення права вимоги № 39/226 від 07.11.2013 р., за своїм правовим статусом не відноситься до юридичних осіб, які відповідно до ОСОБА_8 мають право здійснювати діяльність із надання фінансових послуг на території України, оскільки не має правового статусу фінансової установи, а тому не може виступати кредитором (позичальником) за кредитним договором, відтак у нього відсутні підстави для нарахування відсотків за користування боржником кредитом, право вимоги по якому йому передано за договором цесії, після отримання такого права.

У звязку з цим грошові вимоги ТОВ «Девелопмент Галичини» в частині заявлених кредитором вимог в сумі 819728,03 грн. відсотків за користування кредиту після 13.11.2013 р. задоволенню не підлягають.

Також кредитором були заявлені грошові вимоги до боржника в сумі 1293533,81 грн. як інфляційні втрати по тілу кредиту за період з вересня 2010 р. по вересень 2014 р. та 964784,91 грн. інфляційних втрат по відсотках за користування кредитом.

Судом, розглянувши вказані грошові вимоги, визнає їх в сумі 1095466,05 грн. втрат від інфляції за прострочення боржником повернення кредиту за період з вересня 2010 р. по вересень 2014 р. та відповідно 756325,37 грн. інфляційних витрат по відсотках за період з вересня 2010 р. по вересень 2014 р.

Різниця становить 198967,76 грн. та 199851,74 грн. відповідно.

Вказана різниця, як вбачається з розрахунку кредитора про нарахування інфляційних втрат, зумовлена тим, що здійснюючи розрахунок інфляційних втрат, кредитором не враховувались при цьому місяці, у яких спостерігалась дефляція, та відповідно індекс інфляції складав менше одиниці.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 р. № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. № 23/46).

Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».

Отже, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

За таких обставин, виходячи з викладено, суд відхиляє грошові вимоги кредитора в частині грошових вимог в сумі 198967,76 грн. втрат від інфляції за прострочення боржником повернення кредиту за період з вересня 2010 р. по вересень 2014 р. та 199851,74 грн. інфляційних витрат по відсотках за період з вересня 2010 р. по вересень 2014 р.

Також кредитором були заявлені грошові вимоги до боржника в сумі 1859045,14 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, в тому числі 1837415,51 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за період з 28.08.2010 р. по 15.10.2014 р. та 2590630,14 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 28.08.2010 р. по 15.10.2014 р. Крім цього, згідно рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2009 р. у справі № 13/91 присуджено до стягнення з боржника у даній справі 21629,63 грн. пені за прострочення сплати боржником відсотків за користування кредитом, а згідно рішення господарського суду Львівської області від 28.04.2010 р. у справі № 27/102 присуджено до стягнення з боржника у даній справі 9144,91 євро пені за прострочення сплати боржником відсотків за користування кредитом, що в гривневому еквіваленті станом на 30.06.2009 р. становить 98359,64 грн.

23.03.2016 р. кредитор направив суду заяву про часткову відмову від грошових вимог в частині стягнення пені, примірник якої отримано керуючим санацією, про що свідчить відмітка про отримання цієї заяви, зокрема, за кредитним договором № 934/05-К від 31.08.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Зазначені правові норми дають підстави дійти висновку, що предявлення до боржника вимог про стягнення пені за порушення виконання грошового зобовязання є правом кредитора та носять диспозитивний характер.

Відповідно кредитор в ході розгляду справи не позбавлений права на відмову від реалізованого ним права на заявлення вимог про стягнення штрафних санкцій повністю та/або частково, нарахованих ним до стягнення з боржника за прострочення виконання зобовязання.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 23 ОСОБА_8 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори зобовязані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Подані протягом 30 днів заяви конкурсних кредиторів фактично розглядаються судом після закінчення зазначеного строку. Зазначений строк є присічним щодо предявлення кредиторами конкурсних вимог до боржника, відповідно, якщо кредитор у засіданні господарського суду заявить про збільшення розміру своїх вимог, ці вимоги будуть заявлені вже після закінчення встановленого ОСОБА_8 строку. Проте, з врахуванням положень ч. 1 ст. 230, ч. 3 ст. 232 ГК України, кредитор у справі про банкрутство, у процесі розгляду господарським судом заяви про визнання його вимог, не позбавлений права на відмову від частини та/або зменшення своїх вимог до боржника щодо стягнення, зокрема, штрафних санкцій.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Господарський суд вважає, що відмова Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Галичини» не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому вважає за можливе прийняти часткову відмову від грошових вимог до боржника в частині стягнення пені за кредитним договором № 934/05-К від 31.08.2007 р. в сумі 2590630,14 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 28.08.2010 р. по 15.10.2014 р. та в сумі 1837415,51 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за період з 28.08.2010 р. по 15.10.2014 р. та припинити у звязку з цим провадження у справі в частині їх розгляду.

Суд також розглянув заяву ТОВ «Девелопмент Галичини» від 14.03.2016 р. про відмову від забезпечення за договором застави майнових прав від 27.02.2009 р. за № 20/05-з та договором застави майнових прав від 27.02.2009 р. за № 21/05-з. та вважає за необхідне зазначити наступне.

Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант» звернулося із вимогами до боржника на загальну суму 142 308 490,53 грн. ОСОБА_6 них, кредитор вважає конкурсними вимоги на суму 103 638 490,53 грн., а забезпеченими - вимоги на суму 38 670 000,00 грн.

Як встановлено судом, між ПАТ «АК «Промінвестбанк» та ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» укладено кредитний договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 934/05-К від 31.08.2007 р., відповідно до якого ПАТ «АК «Промінвестбанк» надано ЗАТ «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд» кредит на суму 4 000 000,00 грн.

На забезпечення виконання зобов'язань боржника по даному кредитному договору 27.02.2009 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Проектно-будівельне обєднання «Львівміськбуд» укладено договір застави майнових прав №21/05-з. Відповідно до п. 1.1 цього договору, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №934/05-К від 31.08.2007 р. (а також договорів про внесення змін до нього) укладеного між заставодержателем та заставодавцем.

За умовами п. 2.1 даного договору, заставодавець передає в заставу заставодержателю право вимоги, яке належить та буде належати заставодавцю, за строковими зобовязаннями по наступному договору («предмет застави»): договір №2009/02/26 від 26.02.2009 р. укладений між заставодавцем та ТзОВ «ДІЕКСБІ ІНТЕРНЕШНЛ», далі боржник, на суму 37000000,00 грн.

За домовленістю сторін предмет застави становить 37000000,00 грн. (п. 1.3 договору).

11.11.2013 р. між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант» (надалі ПАТ «Сордант») від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-Капітал» укладено договори відступлення права вимоги № 39/226 та № 39/227 за якими первісним кредитором відступлено новому кредитору право вимоги за кредитними договорами № 934/05-К від 31.08.2007 р. та № 996/05-К від 22.12.2006 р. відповідно.

Також 11.11.2013 р. між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Сордант» від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 39/226-2.

Згідно із п. 1.1 договору відступлення права вимоги № 39/226-2 первісний заставодержатель відступив новому заставодержателю всі свої права за договором застави майнових прав № 21/05-з від 27.02.2009 р. Відповідно до п. 2.1 цього договору моментом переходу права вимоги первісного заставодержателя за договором застави, визначеним у п. 1 цього договору, до нового заставодержателя є момент підписання цього договору.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_8 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діє з 19.01.2013 р. (далі Закон), кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна, у справах про банкрутство мають статус забезпечених.

Положеннями ст. 23 ОСОБА_8 передбачено, що забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави, згідно з державним реєстром застав.

Отже, виходячи зі змісту ст. 23 закону, забезпечені кредитори можуть мати права та обов'язки конкурсних кредиторів, за умови відмови від забезпечення їхніх вимог.

ОСОБА_8 не встановлено порядку відмови кредитора від забезпечення, не визначено час, протягом якого забезпечений кредитор має можливість скористатися своїм правом на відмову від забезпечення.

Подавати заяву про відмову від забезпечення є доцільним у разі, наприклад, коли з одного боку, втрати заставним майном своєї цінності або взагалі зникнення, що часто трапляється при передачі у заставу товарів в обігу, або коли предмет застави дуже складно реалізувати (наприклад, якщо предметом забезпечення виступають майнові права тощо), а з іншого боку, є очевидні перспективи стягнення боргу в якості конкурсного кредитора.

Правова природа відмови кредитора від забезпечення визначається положеннями Цивільного кодексу України.

За загальним правилом зміна, розірвання або одностороння відмова від договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 651 ЦК України). Можливість відмовитись від забезпечення надана кредитору ОСОБА_8 України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (абзац 2 ч. 2 ст. 23).

Оскільки відмова від забезпечення є одностороннім правочином щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинення такого правочину регулюється статтею 547 ЦК України: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так як законом не встановлено спеціального режиму відмови кредитора від забезпечення, таку відмову може бути оформлено у будь-якому письмовому документі, який надається (надсилається) заставодавцю. Відмову від забезпечення може бути здійснено, в тому числі, і в заяві про порушення справи про банкрутство, і в заяві із грошовими вимогами до боржника.

ОСОБА_8 не обмежує заставодержателя якимось часом, протягом якого він має можливість скористатися своїм правом на відмову від забезпечення, тому таку відмову може бути вчинено в будь-який час.

Як вказано у постанові Вищого господарського суду від 26.01.2016 р. у справі № 914/1606/14 відмова кредитора від забезпечення є одностороннім правочином щодо забезпечення виконання зобов'язання. У разі відмови від забезпечення у повному обсязі або частково, забезпечений кредитор повинен оформити своє волевиявлення у письмовому вигляді та направити його на адресу господарського суду та боржника-заставодавця. При цьому під час розгляду заяви кредитора про відмову від забезпечення у справі про банкрутство суди обовязково повинні встановлювати, чи звертався цей кредитор у встановленому законом порядку з відповідною письмовою заявою про відмову від забезпечення повністю або частково до боржника та до господарського суду, а також встановлювати від яких саме предметів забезпечення грошових вимог (договорів забезпечення) відмовився кредитор.

При розгляді заяв кредиторів про відмову від забезпечення у справах про банкрутство суди вказують на те, що Закон не обмежує заставодержателя часом, протягом якого він має можливість скористатися своїм правом на відмову від забезпечення, тому таку відмову може бути вчинено у будь-який час.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що можливі випадки, коли про відсутність заставленого майна кредитору стає відомо під час розгляду справи про банкрутство, у звязку з чим кредитор подає відмову від забезпечення після закінчення встановленого ст. 23 ОСОБА_8 30-денного строку для заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.

До матеріалів справи № 914/1606/14 боржником та арбітражним керуючим не долучено доказів внесення розпорядником майна окремо до реєстру вимог кредитора ПАТ «Сордант», які забезпечені заставою майна боржника згідно договорів застави майнових прав № 20/05-з від 27.02.2009 р. та №21/05-з від 27.02.2009 р. Наведене, обумовлене тим, що в даних бухгалтерського обліку ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» не відображено господарських операцій між боржником та ТзОВ «ДІЕКСБІ ІНТЕРНЕШНЛ» за договором № 2009/02/26 від 26.02.2009р., майнові права за яким виступають предметом застави за договорами № 20/05-з та № 21/05-з, відсутні відомості про наявність дебіторської заборгованості ТзОВ «ДІЕКСБІ ІНТЕРНЕШНЛ» перед ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» за договором № 2009/02/26 від 26.02.2009 р.

Згідно даних фінансово-господарської діяльності боржника первинні документи, які б свідчили про фактичне виконання сторонами умов договору № 2009/02/26 від 26.02.2009 р. у ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» відсутні.

Крім цього, у своїх запереченнях на кредиторські вимоги керуючий санацією боржника ОСОБА_6 зазначає, що внаслідок аналізу фінансово-господарської діяльності боржника ним виявлено примірник договору №2009/02/26 від 26.02.2009 р. на будівництво житлових будинків в кварталі багатоповерхової забудови з нежитловими приміщеннями і паркінгом у рівні першого поверху і підземним паркінгом на вул. І.Пулюя, 34, 36, 38 у м. Львові.

При цьому зазначає, що зміст вказаного договору вказує на його прелімінарний характер. Зокрема, у межах цього договору сторонами підлягала погодженню проектно-кошторисна документація, яка мала містити відомості про конкретні види та обсяги будівельних робіт, однак, така документація сторонами не виготовлювалася та відповідно не погоджувалася.

Більш того, керуючий санацією боржника ОСОБА_6 зазначає, що наявна на підприємстві боржника документація вказує на те, що сторони не перейшли до фактичного виконання умов договору. Первинні документи, які б вказували на здійснення господарських операцій між боржником і ТзОВ «ДІЕКСБІ ІНТЕРНЕШНЛ», на підприємстві відсутня. У бухгалтерському обліку боржника такі операції теж не відображено.

Також зазначає, що база даних дозвільної документації ДАБК України містить відомості про те, що будівництво у м. Львові на вул. І.Пулюя, 34, 36, 38 ведеться на замовлення ТзОВ «ДІЕКСБІ ІНТЕРНЕШНЛ» генеральним підрядником ТзОВ «Компанія «Іноваційне будівництво», що дає йому підстави дійти висновку, що з вказаного вище договору права у боржника щодо ТзОВ «ДІЕКСБІ ІНТЕРНЕШНЛ» не виникали.

З огляду на те керуючий санацією боржника ОСОБА_6 вказує, що не мають матеріального наповнення укладені боржником із ПАТ «АК «Ппромінвестбанк» договір застави, оскільки предметом застави за даними договорами застави майнових прав № 20/05-з від 27.02.2009 р. та № 21/05-з від 27.02.2009 р. виступає неіснуюче право вимоги до ТзОВ «ДІЕКСБІ ІНТЕРНЕШНЛ».

За таких обставин суд погоджується з доводами кредитора про фактичну неможливість реалізації кредитором ТОВ «Девелопмент Галичини» прав вимоги за договорами застави майнових прав № 20/05-з та № 21/05-з від 27.02.2009 р. з метою задоволення кредиторських вимог до боржника, що виникли з договору про відкриття кредитної лінії № 934/05-К від 31.08.2007 р. та кредитного договору № 996/05-К від 22.12.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїй заяві з кредиторськими вимогами, поданій до суду 17.11.2014 року, заявник просив визнати його кредитором з грошовим вимогами до боржника, що виникли із договору про відкриття кредитної лінії № 934/05-К від 31.08.2007 р. та кредитного договору № 996/05-К від 22.12.2006 р. на загальну суму 142 308 490,53 грн., з яких лише 38 670 000,00 грн. просив внести окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

При цьому, сума у 38670000,00 грн., як вбачається з вищевикладеного, є сукупною договірною вартістю предметів іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 31.08.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстр. №1371), договором іпотеки, посвідченим 22.12.2006 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (реєстр. №4365) та договором іпотеки, посвідченим 22.12.2006 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (реєстр. №4363).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється в такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Враховуючи вищенаведене, відмова від договору застави означає вчинення конкретних дій, які б підтвердили таку відмову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що кредитором вчинено належні дії для відмови від забезпечення у вигляді застави майнових прав. Так, станом на 23.03.2016 р. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не зареєстровані записи про наявність обтяжень за вказаними договорами застави.

Крім того, боржником та розпорядником майна не включено до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги в сумі 103638490,53 грн., як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

Більш того, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, предметом застави за договорами застави майнових прав № 20/05-з від 27.02.2009 р. та № 21/05-з від 27.02.2009 р. виступає неіснуюче право вимоги боржника до ТзОВ «ДІЕКСБІ ІНТЕРНЕШНЛ», тобто майнове право за цими договорами у боржника не виникало, його на момент розгляду справи не існує, і з огляду на встановлені вище обставини, таке майнове право у нього на майбутнє виникнути не може.

Таким чином майном, що забезпечує виконання зобовязань за кредитним договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 934/05 від 31.08.2007 р. є предмети іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 31.08.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстр. №1371), за яким передано в іпотеку нерухоме майно боржника, що оцінено сторонами на суму 11000000,00 грн.

За викладених вище обставин визнані судом вимоги кредитора за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 934/05-К від 31.08.2007 р. на суму 9781274,73 грн. повністю забезпечені заставою майна боржника та підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів, як забезпечених заставою майна боржника.

Решта вимог в сумі 21629,63 грн. пені за прострочення боржником сплати відсотків за користування кредитом, визначеної рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2009 р. у справі № 13/91, підлягають внесенню до шостої черги.

Судом також встановлено, що 22.12.2006 р. Публічне акціонерне товариство «АК «Промінвестбанк» і ЗАТ "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" уклали кредитний договір № 996/05-К з наступними змінами до нього.

На виконання умов кредитного договору № 996/05-К ЗАТ "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" отримало кредит у сумі 1850000,00 євро.

На забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором № 996/05-К було укладено договір іпотеки, посвідчений 22.12.2006 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (реєстр. №4363), за яким передано в іпотеку нерухоме майно боржника, що оцінено сторонами в 13 880 000,00 грн. та договір іпотеки, посвідчений 22.12.2006 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (реєстр. №4365), за яким передано в іпотеку нерухоме майно боржника, що оцінено сторонами в 13 790 000,00 грн.

Крім того, сторонами укладено договір застави майнових прав № 20/05-з від 27.02.2009 р., за яким передано в заставу майнові права боржника, що оцінені сторонами в 180000000,00 грн.

Судом також встановлено, що у зв'язку із порушенням ЗАТ "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" зобов'язань за кредитним договором, рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2010 р. у справі № 27/102 звернено стягнення на предмети іпотеки на загальну суму 2 030 747,17 євро, яка складалась із суми 1 850 000,00 грн. боргу щодо повернення кредитних коштів; суми 171 602,26 євро заборгованості по відсотках річних; суми 9 144,91 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків. Крім того, даним рішенням із боржника на користь банку стягнуто 25 500,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судом першої інстанції встановлено, що зазначене судове рішення набрало законної сили, проте виконано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2013 р. ПАТ «АК «Промінвестбанк» (первісний кредитор) і ПАТ «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант» (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги № 39/227, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до ЗАТ "Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" за кредитним договором № 996/05-К.

Відповідно до пункту 1.3. договору, до нового кредитора переходить право вимагати від боржника повернення: 19860486,04 грн., що є гривневим еквівалентом на дату укладення договору суми 1850000,00 євро, отриманих за кредитним договором №996/05-К; повернення нарахованих станом на дату укладення даного договору відсотків за користування кредитом в сумі 13836864,04 грн., що є гривневим еквівалентом суми 1288900,89 євро; сплати неустойки в формі та розмірах, що визначена в кредитному договорі; інших обовязків, встановлених кредитним договором.

Пунктом 1.8 договору встановлено, що первісним кредитором здійснюється на користь нового кредитора відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобовязань за кредитними договором, а саме: за договором іпотеки посвідченим 22.12.2006 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (реєстр. №4363), за яким передано в іпотеку нерухоме майно боржника, що оцінено сторонами в 13 880 000,00 грн.; за договором іпотеки, посвідченим 22.12.2006 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (реєстр. №4365), за яким передано в іпотеку нерухоме майно боржника, що оцінено сторонами в 13 790 000,00 грн.; за договором застави майнових прав № 20/05-з від 27.02.2009 р., за яким передано в заставу майнові права боржника, що оцінені сторонами в 180000000,00 грн.

Також згідно ухвали господарського суду Львівської області від 18.03.2014 р. у справі № 27/102 Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант» набуло статусу стягувача у виконавчому провадженні.

На підставі договорів відступлення прав за іпотечними договорами № 39/227-1 та № 39/227-2, посвідчених 06.12.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 (реєст. № 2319 та № 2320) кредитор набув прав іпотекодержателя: за договором іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 22.12.2006 р., предметом якого є обєкти нерухомості - земельні ділянки з кадастровим номером 4610160300:04:002:0013 площею 2,1590 га та з кадастровим номером 4610160300:03:001:0050 площею 3,0981 га, які знаходяться за адресою: м. Винники, вул. Лісна, загальною вартістю 13 790 000,00 грн.; за договором іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 22.12.2006 р., предметом якого є обєкт нерухомості - будівля адміністративного корпусу загальною площею 2834,5 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 238, вартістю 13 880 000,00 грн.

На підставі договору відступлення прав № 39/227-3 від 11.11.2013 р. кредитор набув прав заставодержателя за договором застави майнових прав № 20/05-з від 27.02.2009 р., предметом якого є право вимоги ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» від ТзОВ «ДІЕКСБІ ІНТЕРНЕШНЛ» стягнення заборгованості за договором №2009/02/26 від 26.02.2009 р. сума якого за погодженням сторін становить 180000000,00 грн.

У матеріалах справи відсутні докази виконання названого судового рішення, докази проведення між ПАТ «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СОРДАНТ» та боржником - ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» розрахунків по погашенню грошового зобовязання, що виникло на підставі договору про відступлення права вимоги № 39/227 від 11.11.2013 р. за період з 12.11.2013 р. по 15.10.2014 р. суду не надано.

Відповідно до умов договору від 24.06.2015 р. за № 2406/2015, Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Галичини» набуло право вимоги до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд», яке належало Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_1 недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант».

У своїх запереченнях на кредиторські вимоги керуючий санацією боржника ОСОБА_6 вказує, що проведений аналіз документації боржника свідчить про визнання таким заборгованості за кредитним договором № 996/05-К від 22.12.2006 р. на суму 3 138 900,00 євро, з якої: заборгованість по кредиту у розмірі 1 850 000,89 євро; заборгованість за відсотками, нарахованими по 13.11.2013 р. у розмірі 1 288 900,89 євро.

При цьому, окрім визнання вказаних сум кредиторської заборгованості боржника суд приймає до уваги те, що рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2010 р. у справі № 27/102 звернено стягнення на предмети іпотеки на загальну суму 2 030 747,17 євро, яка складалась із суми 1 850 000,00 грн. боргу щодо повернення кредитних коштів; суми 171 602,26 євро заборгованості по відсотках річних; суми 9 144,91 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків. Крім того, даним рішенням із боржника на користь банку стягнуто 5 500,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судом першої інстанції встановлено, що зазначене судове рішення виконано не було.

Відповідно до частини першої статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 35 Кодексу).

За наведеного вище суд приходить до висновку, що із заявлених кредитором вимог у розмірі 126 851 287,2 грн. за кредитним договором № 996/05-К від 22.12.2006 р., обґрунтованими є 60 283 292,88 грн. та 9 144,91 євро, що є гривневим еквівалентом суми 98 174,25 грн., визначена рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2010 р. у справі № 27/102, з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 1 850 000,00 євро, еквівалентному на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника 35 514 450,00 грн.; заборгованість за відсотками, нарахованими по 13.11.2013 р. у розмірі 1 288 900,89 євро, еквівалентному на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника 24 743 030,38 грн.; пеня у розмірі 9 144,91 Євро, що є гривневим еквівалентом суми 98 174,25 грн. за прострочення боржником сплати відсотків за користування кредитом, встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2010 р. у справі № 27/102; державне мито у розмірі 25 500,00 грн., встановлене рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2010 р. у справі № 27/102; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн., встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2010 р. у справі № 27/102.

При цьому господарський, виходячи зі змісту та предмету договору про відступлення права вимоги № 39/227 від 11.11.2013 р., дійшов висновку, що грошове зобовязання, яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги № 39/227 від 11.11.2013 р., є таким, грошовий еквівалент якого визначено в іноземній валюті.

Так, згідно з приписами ст.ст. 192, 524 Цивільного кодексу України, зобовязання має бути виражене у грошовiй одиницi України - гривнi, але сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в iноземнiй валютi.

Водночас, незалежно від фіксації еквівалента зобовязання в iноземнiй валютi, згiдно з п. 1 та п. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, воно має бути виконане у гривнях. Якщо в зобовязанні визначено грошовий еквiвалент в iноземнiй валютi, сума, що пiдлягає сплатi у гривнях, визначається за офiцiйним курсом вiдповiдної валюти на день платежу, якщо iнший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи iншим нормативно-правовим актом.

Частиною 2 ст. 23 ОСОБА_8 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено інший порядок визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях, якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, про який йдеться в ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 23 ОСОБА_8 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згідно якої склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобовязання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Таким чином, кредитор відповідно до умов договору № 39/227 від 11.11.2013 р. та на підставі закону виразив грошові вимоги в національній валюті, еквівалент яких визначив в іноземній валюті (євро) за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Також, кредитором заявлені грошові вимоги до боржника в сумі 766629,51 євро, що еквівалентно 14 717 528,78 грн. по курсу НБУ станом на 14.11.2014 р. інфляційні нарахування на основний борг за кредитом та 329652,36 євро, що еквівалентно 6328569,35 грн. по курсу НБУ станом на 14.11.2014 р. інфляційні нарахування на проценти за користуванням кредитом.

Як встановлено судом грошове зобовязання, яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги № 39/227 від 11.11.2013р., є таким, грошовий еквівалент якого визначено в іноземній валюті.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеному у своїй постанові у справі № 6-113цс14 від 01.10.2014 р., згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобовязання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 524 ЦК зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періодів порівнянні з базовим.

Як передбачено нормами ОСОБА_8 України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28.03.2012 р. у справі 6-36736вов10).

Тобто, відповідно до ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується при обчисленні суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань у грошовій одиниці України, тобто в гривні, а тому в разі, якщо грошове зобовязання між сторонами визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті, що має місце в даному випадку, положення ст. 625 ЦК України в такому разі не застосовуються.

За таких обставин судом відхиляються грошові вимоги кредитора в частині грошових вимог до боржника в сумі 766629,51 євро, що еквівалентно 14717 528,78 грн. по курсу НБУ станом на 14.11.2014 року інфляційні нарахування на основний борг за кредитом та 329652,36 євро, що еквівалентно 6328569,35 грн. по курсу НБУ станом на 14.11.2014 р. інфляційні нарахування на проценти за користуванням кредитом.

За викладених вище обставин визнані судом вимоги кредитора за кредитним договором № 996/05-К від 31.08.2007 р. на суму 60283 292,88 грн. та 9144,91 євро, що є гривневим еквівалентом суми 98174,25 грн. за прострочення боржником сплати відсотків за користування кредитом, встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2010 р. у справі № 27/102, частково забезпечені заставою майна боржника на суму 27670000,00 грн. та підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

Решта вимог в сумі 32613292,88 грн. конкурсні, підлягають внесенню до четвертої черги, а пеня в сумі 9144,91 євро, що є гривневим еквівалентом суми 98174,25 грн. за прострочення боржником сплати відсотків за користування кредитом, встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2010 р. у справі № 27/102 до шостої черги.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 1, 23, 25, 45 ОСОБА_8 України ОСОБА_8 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 80, 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Галичини» (79005, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39839197) в сумі 70 185 589,49 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 акціонерного товариства «Проектно-будівельне обєднання «Львівміськбуд» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 238, код ЄДРПОУ 01273906), з яких: 1218,00 грн. (судовий збір) - перша черга; 32613292,88 грн. (основний борг) - четверта черга; 119 803,88 грн. (пеня) шоста черга. Також окремо включити до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги, які забезпечені заставою, в сумі 37 451 274,73 грн.

2. Припинити провадження в частині пені на суму 44 556 240,85 грн.

3. У решті заявлені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Галичини» відхилити.

Суддя Артимович В.М.