Ухвала суду № 57281846, 18.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18.04.2016

Справа № 910/6937/16

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Первинної профспілкової організації працівників ПАТ "Укрсоцбанк"

до Первинної профспілкової організації ПАТ "Укрсоцбанк"

про захист ділової репутації

ВСТАНОВИВ:

Первинна профспілкової організації працівників ПАТ "Укрсоцбанк" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 23.02.2015 до Первинної профспілкової організації ПАТ "Укрсоцбанк" про захист ділової репутації.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № б/н від 23.02.2015 (вх. № 6937/16 від 14.04.2016) і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви № б/н від 23.02.2015 позивач звернувся до суду з наступними позовними вимогами:

"Зобов’язати Первинну профспілкову організацію ПАТ "Укрсоцбанк" (ЄДРПОУ 35982282) спростувати недостовірну інформацію відносно зникнення з балансу Первинної профспілкової організації працівників ПАТ "Укрсоцбанк" (ЄДРПОУ 35982282) грошових коштів в розмірі 2 000 000,00 гривень та інформації відносно постійної сплати членами ППО Працівників ПАТ "Укрсоцбанк" (ЄДРПОУ 35982282) членських внесків, розповсюджену Відповідачем електронною поштою, шляхом направлення відповідного листа на електронні скриньки всім особам, яким такі листи були направлені а також шляхом офіційного спростування розповсюдженої інформації шляхом направлення відповідного листа на електронні адреси всіх працівників ПАТ "Укрсоцбанк"".

Проте, враховуючи, що господарський суд розглядає спір у межах заявлених позовних вимог, та, у разі задоволення позову, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом, то зазначення змісту позовних вимог у позовній заяві, носить обов'язковий характер. При цьому позовні вимоги мають бути конкретизовані.

Натомість, заявлені позивачем позовні вимоги фактично не конкретизовані стосовно недостовірної інформації, яку позивач просить зобов'язати відповідача спростувати, а саме в частині посилання на "електронну пошту", "відповідний лист ", "електронні скриньки", " всім особам" (яка саме адреса електронної пошти, який саме лист (його номер, дата, заголовок, зміст тощо), які саме електронні скриньки, яким саме особам - відповідна конкретизуюча інформація фактично не зазначена).

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов’язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивач звернувся з позовом до суду з вимогами до відповідачів про захист ділової репутації, визнання розповсюджуваної інформації недостовірною та її спростування.

Обгрунтовуючи наведені позовні вимоги позивач послався, зокрема, на приписи частини третьої статті 277 ЦК України, згідно яких зазначив, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презупція добропорядочності). При цьому відповідно до навдених положень ст. 277 ЦК України позивач дійшов висновку, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, хоча позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації

Водночас, частину третю статті 277 ЦК України виключено на підставі Закону України № 1170-VІІ від 27.03.2014, у зв'язку з чим суд вважає безпідставними посилання позивача в якості нормативно-правового обґрунтування позовних вимог на приписи частини 3 статті 277 ЦК України.

Зважаючи на наведене, посилання позивача на те, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, хоча позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації, є безпідставними.

Так, статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А отже, окрім обов‘язку доказування факту поширення інформації особою, до якої пред'явлений позов, на позивача також покладено процесуальний обов‘язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно абз. 5 п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставою для повернення позовної заяви є відсутність викладу обставин, на яких грунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

За таких обставин, позивач не дотримався приписів п. 4, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК УКраїни, що є підставою для повернення позову без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Судом встановлено, що фіскальний чек № 8754 від 24.02.2016 та опис вкладення у цінний лист № 0305706213517 від 24.02.2016, які додані до позовної заяви № б/н від 23.02.2015, поданої до суду 14.04.2016 за вх. № 6937/16, фактично підтверджують направлення відповідачу зовсім іншої позовної заяви, а саме позовної заяви № б/н від 23.02.2016, і доданих до цієї заяви документів.

Отже, фіскальний чек № 8754 від 24.02.2016 та опис вкладення у цінний лист № 0305706213517 від 24.02.2016 не приймаються судом в якості належних доказів виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, доказів надіслання/вручення відповідачу саме позовної заяви № б/н від 23.02.2015 і доданих до неї документів, позивачем суду не надано, а також, не надано доказів наявності вказаної позовної заяви і доданих до неї документів у відповідача.

Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач у позовній заяві та з огляду на подані ним докази.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого осподарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Таким чином, позовна заява № б/н від 23.02.2015 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню позивачеві для усунення допущених порушень.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути без розгляду.

Суддя О.В.Гумега