Рішення № 57281786, 12.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016Справа №910/3008/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут Донбасреконструкція»

до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор»

про стягнення 18 243,66 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Підколзін О.В. (представник за довіреністю від 17.09.2015р.);

від відповідача: Середа Ю.В. (представник за довіреністю №135-01 від 01.02.2016р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Інститут Донбасреконструкція» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» (надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт на суму в розмірі 18 243,66 грн., з яких 9 604,60 грн. основна сума заборгованості, 709,69 грн. 3% річних та 7 929,37 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором підряду на проектні роботи №07-13б від 23.04.2013р. в повному обсязі не виконав, повну вартість виконаних позивачем робіт у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву до матеріалів справи в якому проти задоволення позову заперечує повністю, зазначаючи при цьому, що оскільки договір укладено з філією, то відповідно і стороною в справі повинна бути філія. Щодо оплати виконаних робіт, то відповідач зазначив, що строк виконання ним обов'язку зі сплати грошових коштів, станом на момент звернення до суду, не настав, оскільки кошти від Управління капітального будівництва Донецької міської ради на розрахунковий рахунок відповідача не надходили.

Ухвалою від 24.02.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/3008/16 та розгляд справи призначено на 29.03.2016р.

В судовому засіданні 29.03.2016р. розгляд справи було відкладено до 12.04.2016р. у зв'язку з неявкою представника від відповідача в судове засідання.

Відповідачем подано до суду клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління капітального будівництва Донецької міської ради.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Вивчивши подану відповідачем заяву, судом встановлено відсутність зазначення в клопотанні обставин, на підставі яких суду необхідно залучити до участі в справі в якості третьої особи Управління капітального будівництва Донецької міської ради. Окрім того, відповідач в клопотанні посилається на норму Кодексу адміністративного судочинства України, яка взагалі не може бути застосована в даному випадку, та зважаючи на те, що судочинство в даній справі здійснюється в межах господарського процесу.

З огляду на викладене, у суду відсутні обґрунтовані підстави для залучення Управління капітального будівництва Донецької міської ради до учать і в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а тому відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які сприяють всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12 квітня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2013 року між позивачем (підрядник за Договором) та Донецьким філіалом ДП «Укргіпродор» - «Донецькгіпродор» (замовник за Договором) було укладено Договір підряду на проектні роботи №07-13б (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах даного Договору позивач зобов'язується по замовленню відповідача виконати проектні роботи (надалі - роботи) по розробці проекту за об'єктом: РП «Реконструкція автодороги по пр. Миру на ділянці від вул. Краснодонської до бул. Шахтобудівників в Калінінському районі. Коригування», а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити роботи у відповідності з даним Договором.

Вартість робіт встановлюється позивачем на підставі кошторису (Додаток №2), який є невід'ємною частиною Договору, та становить 9 604,00 грн. з ПДВ 20%. (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 4.5. Договору роботи по даному Договору вважаються прийнятими відповідачем, якщо протягом строку, вказаного в п.п. 4.2. позивач не отримає письмових зауважень та пропозицій відповідача відносно усунення невідповідностей, чи недоробок та позивач вправі здійсняти наступні податкові нарахування та відображати в бухгалтерському звіті зобов'язання відповідача по оплаті робіт з дня, наступного за закінченням вказаного строку. У випадку отримання у зазначений в п.п. 4.2. строк позивачем оформленого акта здачі-приймання виконаних робіт датою приймання вважається дата підписання акта відповідачем.

Строк Договору починає свій відлік в момент підписання його сторонами та скріплення печатками, та закінчується повним виконанням сторонами зобов'язань по даному Договору. (п. 9.1. та 9.2. Договору).

Додатком №2 до Договору сторони погодили Кошторис №1 на проектні роботи, яким зазначається, що вартість робіт становить 9 604,60 грн.

На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму в розмірі 9 604,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Акту здавання-приймання виконаних робіт №1 від 29.08.2013р.

Виконані роботи були прийняті відповідачем, що підтверджується підписом на вказаному акті та відповідним відбитком печатки останнього.

У відповідності до п. 2.3. Договору, оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем після підписання акта здавання-приймання виконаних робіт обома сторонами протягом 3-х банківських днів після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача від розпорядника бюджетних коштів Управління капітального будівництва Донецької міської ради.

Як зазначено позивачем, що не спростовано відповідачем, останнім не було здійснено оплату вартість виконаних позивачем робіт за Договором на суму в розмірі 9 604,60 грн.

У зв'язку з не проведенням відповідачем повної оплати вартості виконаних позивачем робіт за Договором, позивач був змушений звернутись до суду.

Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, судом встановлено, що за своєю правовою природою він належить до договору підряду.

У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. (ст. 843 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Щодо пункту Договору, яким передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 3-х банківських днів після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача від розпорядника бюджетних коштів Управління капітального будівництва Донецької міської ради, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція з приводу того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 р.

Крім того, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Нормами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, затримка бюджетного фінансування чи її відсутність, не може розглядатись як встановлення терміну виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на те, що поняття «термін» передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині вчасної оплати вартості послуг за умовами Договору, як встановлено вище.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням викладеного, враховуючи п. 3.3. Договору, обов'язок відповідача щодо повної оплати вартості виконаних позивачем робіт сплив (з урахуванням 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт), а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати вартості робіт за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 04.09.2013р.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості виконаних позивачем робіт складає 9 604,60 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що стягнення в справі повинна відбуватись з Донецької філії то суд, ставиться до таких тверджень критично, оскільки відповідачем не доведено та не надано до матеріалів справи відповідних доказів того, що Донецька філія є юридично особою та може виступати стороною в справі.

Окрім того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 26319785 (код зазначений в Договорі) не знайдено.

Таким чином, відповідач в даній справі позивачем визначений вірно, з огляду на це твердження відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/3008/16 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 9 604,60 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 709,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 929,37 грн. за загальний період нарахування з 04.09.2013р. по 19.02.2016р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони відповідають встановленим законодавством порядку та способу нарахування та є обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги в справі №910/3008/16 в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 709,69 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 929,37 грн. за вказаний вище період підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/3008/16 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 9 604,60 грн. основного боргу, 709,69 грн. 3% річних та 7 929,37 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір позивача у розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» (код ЄДРПОУ 05416892, адреса: 03037, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 39/1) на користь Приватного акціонерного товариства «Інститут Донбасреконструкція» (код ЄДРПОУ 03328988, адреса: 83015, м. Донецьк, вулиця Челюскінців, 167-А) суму основного боргу в розмірі 9 604,60 грн. (дев'ять тисяч шістсот чотири гривни 60 копійок), суму 3% річних в розмірі 709,69 грн. (сімсот дев'ять гривень 69 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 7 929,37 грн. (сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 37 копійок) та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.2016р.

Суддя С.М. Морозов