Рішення № 57278487, 06.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1665/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Погорєлової С.О., Сидоренко І.П.,

секретаря Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, -

встановила;

27.08.2015 року представник ОСОБА_4 ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у розмірі 1642 646 грн. та судовий збір у розмірі 3654 грн., сплачений позивачем при подачі позовної заяви, посилаючись на такі обставини:

01.11.2012 року сторони у справі уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 передав відповідачам у власність 62500 дол. США, з виплатою 8% річних, на строк до 01.11.2012 року. У якості доказу і умов укладання договору позики ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 надали ОСОБА_4 розписку, в якій зазначили, що особисто отримали від позикодавця вказану грошову суму, яку зобовязалися повернути до 01.11.2012 року і сплатити 8% річних. Але зобовязання за договором позики відповідачі виконали частковою, повернувши ОСОБА_4 борг 12.08.2015 року у сумі 10000 грн., та 16.08.2015 року борг у сумі 40000 грн.. Інша сума позики ОСОБА_4 у визначений у договорі строк відповідачами у справі не повернута.

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_4 визнали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Справа розглянута за його відсутності.

Рішенням Овідіопольского районного суду від 29.10.2015 року позовні вимоги представника ОСОБА_4 ОСОБА_7 задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивача грошовий борг за договором позики в загальному розмірі 1642 646 грн. та судові витрати у розмірі 3654 грн.

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати у звязку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та провадження у справі закрити вказуючи, що позика була надана ОСОБА_4 не як фізичною особою, а як юридичною особою, оскільки ОСОБА_4 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс». Саме це товариство інвестувало грошові кошти у Фермерське господарство «Сімург», керівником якого є ОСОБА_2 Оскільки правовідносини виникли з приводу інвестування між юридичними особами провадження у зазначеній справі підлягає закриттю.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав;

Відповідно до вимог п.1п.4ч.1ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги представника ОСОБА_4 ОСОБА_7 і стягуючи з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у розмірі 1642 646 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали умов договору позики і своєчасно не повернули отриману грошову суму. Стягуючи з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 3654 грн., суд першої інстанції не зазначив правових підстав, з яких він виходив стягуючи судові витрати саме таким чином.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. В частині стягнення з відповідачів судових витрат рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики ч.1ст.1048 ЦК України.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ч.1ст.1050 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012 року ОСОБА_4 уклав із ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 договір позики, за умовами якого позикодавець передав позичальникам грошову суму у розмірі 62500 дол. США з виплатою 8% річних на строк до 01.11.2012 року. У якості доказу укладення договору позики відповідачі надали ОСОБА_4 письмову розписку, у якій підтвердили отримання грошової суми від позикодавця, та підтвердили своє зобовязання повернути позику у строк до 01.11.2012 року, сплативши при цьому 8% річних за користування грошима.

12.08.2015 року відповідачі повернули позивачу отриману позику частково, у розмірі 10000 грн., а 16.08.2015 року була повернута позика у розмірі 40000 грн. Всього відповідачі повернули позикодавцю 50000 грн.

Отже взяті на себе зобовязання за договорами позики у визначений строк до 01.11.2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не виконали.

З урахуванням встановлених обставин та вказаних вище норм матеріального права колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідачів заборгованість за договором позики та відсотки за користування грошима, оскільки зобовязання повинні виконуватися відповідно до вказаних вище норм матеріального права та вимог укладеного договору позики грошових коштів.

Разом із тим колегія суддів визнає, що при вирішенні судом першої інстанції питання про стягнення з відповідачів судових витрат були допущені порушення норм процесуального права.

Так, згідно ч.1ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При повному задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними (відповідачами) пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Оскільки судом першої інстанції визнано, що відповідачі зобовязані сплатити ОСОБА_4 грошових борг у загальному розмірі 1642 646 грн., тобто по 544215 грн. кожний відповідач (1642 646 грн. : 3 = 544215 грн.), то судові витрати повинні бути стягнуті пропорційно до розміру грошового боргу кожного відповідача, а саме по 1216 грн. (3654 грн. : 3 = 1216 грн.).

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів судових витрат у розмірі 3654 грн. підлягає скасуванню, у звязку з порушенням судом норм процесуального права, та ухваленням нового рішення про стягнення з кожного відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1216 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що між сторонами у справі не існує правовідносин із договору позики, а існують правовідносини із інвестування капіталовкладень ТОВ «Агросервіс» в ФГ «Сімург», оскільки доказів цього представником ОСОБА_2 ОСОБА_3 до суду не надано. У справі відсутні будь-які відомості про те, що ТОВ «Агросервіс» інвестувало в ФГ «Сімург» грошові кошти у розмірі 65500 дол. США. Отже, такі доводи представника апелянта є припущенням, яке не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що наданими позивачем доказами (письмовою розпискою ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_2О.) та поясненнями відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні Апеляційного суду Одеської області підтверджені правовідносини між сторонами, які виникли із договору позики, та підтверджена заборгованість, яка виникла у відповідачів за цим договором. Тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позикодавця, так як вони ґрунтуються на законі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Керуючись ст.304, п.3ч.1ст.307, п.4ч.1ст.309 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила;

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судового збору у розмірі 3654 гривні змінити, стягнувши з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_6 (ІПН невідомий) на користь ОСОБА_4 (ІПН 213361663) судовий збір у розмірі 1216 гривен, з кожного відповідача.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук

ОСОБА_8

ОСОБА_9