Ухвала суду № 57277966, 19.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №467/155/15-ц 19.04.2016 19.04.2016 19.04.2016

Справа № 467/155/15-ц Головуюча в першій інстанції ОСОБА_1

Провадження №22ц/784/983/16 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 рокум. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Шолох З.Л.,

із секретарем судового засіданняАндрієнко Л.Д.,

за участю представника заявника ОСОБА_3,

представника стягувачаОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 Набільєвича ОСОБА_3

на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року за скаргою ОСОБА_5 Набільєвича на неправомірні дії та рішення державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_6 (далі відділ ДВС) та зобовязання вчинити певні дії по справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

(далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)

до

ОСОБА_5 Набільєвича, ОСОБА_7

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

18 лютого 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії та рішення державного виконавця Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області Курило В.В.

Просив визнати неправомірними постанови вказаного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про арешт його майна та оголошення заборони на його відчуження від 11 вересня 2015 року та від 29 вересня 2015 року відповідно; звернення до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з поданням від 08 жовтня 2015 року № 13749 про встановлення тимчасового обмеження його виїзду за межі України та зобовязати Дніпровський ВДВС Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області зняти арешт з усього його майна.

Скаржник зазначав, що Арбузинським районним судом Миколаївської області 05 червня 2015 року видано виконавчий лист № 467/155/15-ц по справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до нього та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

11 вересня 2015 року представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області з заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначав, що боржник, тобто він, неофіційно працевлаштований в м. Дніпродзержинськ та фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Постановою державного виконавця відділу ДВС від 11 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження. Постановою державного виконавця відділу ДВС від 21 вересня 2015 року стягнуто з нього виконавчий збір. Постановами державного виконавця від 29 вересня 2015 року винесено постанови: про арешт його майна та оголошення заборони на його відчуження та про стягнення з нього витрат на проведення виконавчих дій. 08 жовтня 2015 року державний виконавець звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з поданням про встановлення тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України. В подальшому, після вчинення державним виконавцем відділу ДВС виконавчих дій, останнім було складено акт про те, що він за адресою: АДРЕСА_1 не мешкає, встановити місце його проживання на території району не можливо, майна та грошових коштів на рахунках, належних йому, не виявлено та 26 листопада 2015 року виконавче провадження було закінчено.

Вважаючи, що заява представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не підтверджена належними доказами та посилаючись на те, що у виконавчому листі, адресою його проживання зазначено: вул. Героїв Сталінграду, 63/57, м. Київ, а тому державний виконавець відділу ДВС не мав права виносити постанову про відкриття провадження та здійснювати інші виконавчі дії, просив скаргу задовольнити. Крім того, заявник зазначав, що своїми діями державний виконавець відділу ДВС ОСОБА_6, порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому його дії та прийняті ним рішення є незаконними.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та постановити ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_5 в повному обсязі. На думку апелянта, ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника та представника стягувача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_5 на дії державного виконавця відділу ДВС, суд першої інстанції керувався ст. 383 ЦПК України, вимогами Закону України «Про виконавче провадження» (далі ОСОБА_8) та виходив з того, що доводи скарги є безпідставними, а дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №467/155/15-ц вчинені ним у відповідності до Закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 ст. 387 ЦПК України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 14 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 1 Закону провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, в якій стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. (ст. 19 Закону)

Положеннями ч. 1 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 зазначеного Закону на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2015 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором, що станом на 15 вересня 2014 року складає 21134, 36 доларів США, що еквівалентно 271 633 грн. 24 коп.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2016 року рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором залишено без змін (а.с. 144-151, т. 1).

05 червня 2015 року Арбузинським районним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист № 467/155/15-ц (а.с. 83, 181, т. 1).

З довідки та заяви ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на імя начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області від 14 вересня 2015 року вбачається, що стягувачем встановлено неофіційне місце працевлаштування ОСОБА_5 в м. Дніпродзержинськ та те, що він фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с. 183).

Згідно зі ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст. 26 Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_6 від 11 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 48719468, по примусовому виконанню вищезазначеного виконавчого листа, який був виданий за рішенням суду, та яке набрало законної сили де адреса боржника зазначена за заявою стягувача АДРЕСА_2 (а.с. 200, т. 1). (а.с. 3, 16). Підстав для застосування ст. 26 Закону встановлено не було.

Таким чином, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження є законними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою державного виконавця від 29 вересня 2015 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_5Н та оголошено заборону на його відчуження (а.с. 203, т. 1), про що внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 204-205, т. 1) та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 206, т. 1).

Постановою державного виконавця відділу ДВС від 21 вересня 2015 року стягнуто з ОСОБА_5Н виконавчий збір у розмірі 27163 грн. 32 коп. (а.с. 207, т. 1)

29 вересня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про стягнення з ОСОБА_5Н витрат на проведення виконавчих дій у сумі 53,00 грн. (а.с. 209)

23 жовтня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС внесено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5 (а.с. 215-217)

В листопаді 2015 року державним виконавцем відділу ДВС складено акт, яким встановлено, що ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 не мешкає. Встановити фактичне його місце проживання не надалося можливим, майна та грошових коштів на території району не виявлено, згідно довідки міграційної служби ОСОБА_5 у м. Дніпродзержинськ не значиться (а.с. 226).

26 листопада 2015 року державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону, виконавче провадження направлено для подальшого виконання за адресою, вказаною у виконавчому листі, а саме до Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві для скерування за територіальністю до відповідного відділу ДВС (а.с. 227).

Відповідно до ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону , в тому числі за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно ст. 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та зясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Статті 25, 31 Закону передбачають, що державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження ( п. 3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512\5 далі Інструкція).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 З акону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у звязку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 та ст. 57 вищевказаного Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Усім наведеним вимогам закону та Інструкції постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 11 вересня 2015 року відповідає.

Державним виконавцем правомірно було відкрито виконавче провадження, оскільки йому було надано на виконання виконавчий лист щодо виконання рішення суду про стягнення із ОСОБА_5Н кредитної заборгованості та заяву стягувача із зазначенням місця фактичного проживання боржника. Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження він направив її за адресою, зазначеною за заявою стягувача, оскільки саме останньому дано законом право для сприяння примусового виконання рішення, зазначати відомості щодо місця проживання, роботи боржника.

Підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження та не прийняття заяви ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у державного виконавця не було.

Всі інші дії державного виконавця щодо подальшого проведення виконавчих дій, також відповідають вимогам закону.

Посилання представника скаржника на ту обставину, що всі постанови, винесені державним виконавцем, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження, не містять доказів про відправлення їх боржнику, є помилковим, оскільки вони, як передбачено Законом України «Про виконавче провадження» надсилаються сторонам виконавчого провадження супровідними листами простою кореспонденцією.

Зазначене підтверджується копіями супровідних листів (а.с. 208, 210, 228). Тобто, державним виконавцем у встановленому законодавством порядку було повідомлено боржника про відкриття виконавчих проваджень та винесення оскаржуваних постанов.

Що ж стосується висновку суду про відсутність підстав для зобовязання Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області зняти арешт з майна ОСОБА_5, який на його думку був накладений неправомірно, оскільки неправомірним була постанова про відкриття виконавчого провадження, то він також на думку суду є правильним, оскільки, як було зазначено вище, постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена державним виконавцем з дотриманням вимог законодавства.

Крім того, виконавче провадження відносно ОСОБА_5 у Дніпровському ВДВС Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області було закінчено та, як встановлено в судовому засіданні, направлено для подальшого виконання за адресою, вказаною у виконавчому листі, а саме до Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві для скерування за територіальністю до відповідного відділу ДВС.

Крім того, вимоги скарги в частині щодо зобовязання Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області зняти арешт з усього майна ОСОБА_5, накладений постановою державного виконавця Курило В.В. від 29 вересня 2015 року суперечить ч. 1 ст. 11 Закону за якою, державний виконавець зобовязаний вжити передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Такі ж розяснення містяться в п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

На даний час заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2015 року, яке набрало законної сили не виконане.

Доказів постійного проживання ОСОБА_5 за місцем реєстрації у м. Києві, а не у м. Дніпродзержинську, заявником суду не надано.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що примусове виконання виконавчого листа №467/155/15-ц не підвідомче відділу ДВС Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки на момент подання заяви ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», останнім було встановлено, що боржник фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с. 197), а тому державним виконавцем Курило В.В., у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», було прийнято правильне рішення про відкриття виконавчого провадження та в подальшому, вживання передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець Курило В.В., вчиняючи виконавчі дії щодо відкриття виконавчого провадження, накладання арешту на все майно ОСОБА_5, звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження виїзду за межі України діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та фактично є незгодою з висновками суду та переоцінкою доказів, тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції, на підставі п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК, України залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 Набільєвича ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді В.В. Коломієць

ОСОБА_8