Вирок № 57277651, 19.04.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/133/16-к

кримінальне провадження

№1-кп/489/126/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 р. м. Миколаїв

Ленінський районній суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Коновця М.С.

при секретарі - Михайловій А.О.

за участю:

прокурора: Омелян А.В.;

обвинуваченого: ОСОБА_1;

захисника: ОСОБА_2;

потерпілого: ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015150040005254 від 05.11.2015 р. на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, працює, раніше судимий, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 05.11.2015 р. близько 00 год. 30 хв., знаходячись на зупинці громадського транспорту "Площа Перемоги" по пр. Миру в м. Миколаєві, діючи повторно, з корисливих мотивів, відкрито, шляхом ривку заволодів майном ОСОБА_4, а саме: чоловічою сумкою чорного кольору, яка не представляє матеріальної цінності для потерпілого, грошовими коштами в сумі 3500 грн., планшетом марки "Самсунг ОСОБА_5 2", вартістю 2000 грн., ключами від квартири та автомобіля, які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4, талоном реєстрації транспортного засобу на автомобіль НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6, завдавши матеріальну шкоду на суму 5500 грн.

Після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Окрім того, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 12.11.2015 р. близько 16 год. 20 хв., знаходячись поблизу будинку № 82 по вул. Космонавтів в м. Миколаєві, за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України був затриманий працівниками поліції. Під час особистого обшуку ОСОБА_1, при складанні протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, при ньому було виявлено та вилучено паперові згортки з порошкоподібною речовиною, а саме з психотропною речовиною амфітаміном, масою 0,197 г, яку він незаконно зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту.

Дії обвинуваченого було кваліфіковано органами досудового розслідування як вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно та вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконного придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту.

В ході судового розгляду, ОСОБА_1 винним себе не визнав. В порядку ст. 63 Конституції України спочатку відмовився від дачі показів, але потім показав, що 05.11.2015 р. був вдома, потерпілого не знає та злочину відносно нього не скоював. Стосовно сумки показав, що останню йому підкинули працівники міліції під час його затримання 12.11.2015 р.

Згідно ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.91,92 КПК України, обовязок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому у відповідності до ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Жодним з досліджених судом доказів, наданих прокурором та досліджених в ході судового розгляду не доведено, що саме ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 309 КК України,

Надані прокурором докази, суд вважає такими, що не доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину поза розумним сумнівом.

Так, під час судового розгляду судом було досліджено наступні докази.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що в проміжок часу між 00:00 та 02:00 год. знаходився на зупинці "пл. Перемоги" по пр. Миру. Невідомий щось в нього спитав, а коли він повернувся до нього, останній вирвав в нього з рук сумку, в якій знаходились грошові кошти в сумі близько 3500 грн., планшет марки "Самсунг ОСОБА_5 2", ключі від квартири та автомобіля, посвідчення водія, талон реєстрації транспортного засобу, а також кредитні картки та інші документи, після чого останній почав втікати. Він намагався його наздогнати, але не зміг. Наступного дня, близько 21:00 год. він разом з ОСОБА_6 зустрівся з чоловіком що знайшов талон реєстрації транспортного засобу та посвідчення водія, який повернув вищезазначені документи за винагороду. Цей чоловік повідомив, що в нього ще є кредитні карти, про повернення яких вони повинні в подальшому були домовитись, оскільки він не взяв їх з собою.

Показав, що при пред'явлені особи для впізнання він впізнав ОСОБА_1 за зростом, статурою, формою обличчя, але стверджувати, що саме ОСОБА_1 відкрито заволодів його майном не може, оскільки не бачив обличчя особи, яка вирвала сумку з його рук.

Також показав, що наркотичних засобів в його сумці не було.

Свідок ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_4 є її зятем. Коли останній прийшов додому, розповів, що на зупинці громадського транспорту в нього вирвали з рук сумку, в якій знаходились грошові кошти близько 3000 грн., планшет, телефон та документи. Він намагався наздогнати нападника, але не зміг. Також в сумці знаходилась її банківська картка. Вночі з карти намагались зняти грошові кошти, але на картці грошових коштів не було.

Також показала, що їй передали записку, в якій зазначалось що були знайдені технічний паспорт та інші документи і вказано номер мобільного телефону. Вона зателефонувала та призначила зустріч, на яку з'явився не обвинувачений, а інша особа та передала їй технічний паспорт. Також вони домовились про передачу банківської картки. Під час наступної зустрічі він передав їй банківську картку, а працівники міліції його затримали.

Свідок ОСОБА_7 показав, що проходячи біля райвідділу був запрошений бути понятим при вилученні наркотичних засобів. Його завели в кабінет, після чого до кабінету також завели ОСОБА_1 Коли його вели, чув як ОСОБА_1 говорили, щоб він одяг сумку на себе, але той говорив, що вона не його. Коли працівники поліції завели ОСОБА_1 до кабінету, на нього (ОСОБА_1) накинули сумку. Під час огляду сумки, були виявлені герметичні пакетики з порошком світло-рожевого кольору. Огляд проводив оперуповноважений карного розшуку. Окрім нього та ще одного понятого в кабінеті знаходилось ще 5-6 чоловік. Потім працівники поліції покликали ще двох понятих, оскільки ОСОБА_1 відмовлявся ставити підпис. Чув, як ОСОБА_1 пояснював, що ця сумка не його та наполягав запросити адвоката.

Під час допиту свідка ОСОБА_7, ОСОБА_1 пояснив, що його було затримано працівниками міліції, коли він йшов з гостей. Раніше знайомий співробітник міліції, запросив його сісти в автомобіль, але після його відмови, його силою посадили в автомобіль, одягли наручники і в автомобілі надягли на нього сумку.

В райвідділі йому повідомили, що він скоїв грабіж, але він намагався пояснити що цього не робив. Наполягав на присутності адвоката при обшуку, але захисником його не забезпечили. Всі слідчі дії в той день проводились без захисника, тому ніяких документів він не підписував.

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.11.2015 р., відповідно до якого, ОСОБА_8 заявив про те, що 05.11.2015 р. близько 00 год. 30 хв., на зупинці громадського транспорту "пл. Перемоги" по пр. Миру, невідома особа, шляхом ривку, відкрито, без застосування фізичного насильства, заволоділа його сумкою з документами та матеріальними цінностями, спричинивши матеріальну шкоду на суму 5500 грн.

Протокол огляду місця події від 05.11.2015 р., відповідно до якого, було оглянуто ділянку місцевості, розташованої по пр. Миру, 21 в м. Миколаєві.

Протокол огляду предмету від 09.11.2015 р., відповідно до якого, було оглянуто паспорт на ім'я ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6 серія та номер паспорту ЕР 200539, виданий Центральним РВ ММУ України в Миколаївській області 14.07.2005 р., також під час огляду паспорту було виявлено талон зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання, страхування на ім'я ОСОБА_10 № НОМЕР_2, також було виявлено банківські карти банків "Приватбанк", "А-Банк", "Ощадбанк". Вищевказані речі під час огляду було вилучено.

Протокол огляду предмету від 13.11.2015 р., відповідно до якого, було оглянуто водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_4 та талон реєстрації транспортного засобу на автомобіль НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 В ході огляду вищевказані речі було вилучено.

Як пояснила ОСОБА_11, вищевказані речі знаходились у ОСОБА_4 в момент скоєння відносно нього кримінального правопорушення та були повернуті їй не обвинуваченим за винагороду.

Висновок експерта № 563 від 08.12.2015 р. відповідно до якого ОСОБА_1 є осудною особою.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно до приписів ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Враховуючи, що жодний з досліджених судом доказів не доводить вину обвинуваченого поза розумним сумнівом, в межах висунутого обвинувачення, суд усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого тлумачить на його користь, та вважає необхідним обвинуваченого виправдати, у зв'язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення саме обвинуваченим.

Постановою про визнання речовим доказом та здачу речового доказу до камері зберігання від 03.12.2015 р. психотропну речовину амфетамін масою 0,197 г було визнано речовим доказом та здано в кімнату зберігання речових доказів.

Постановою про визнання речовим доказом від 01.12.2015 р. банківські карти ПАТ КБ "ПриватБанк" № 5168742026028864, № 4149497804542456, № 5168757294609773, № 5168742316321144, 4149497805839018, 5169330506994802, банківську карту банку "А-банк" № 4323355301095824, банківську карту банку "Ощадбанку" № 5167490008625908, паспорт громадянки України на ім'я ОСОБА_9, талон зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання на ОСОБА_9, та страхування на ім'я ОСОБА_10 № НОМЕР_2, сумку чоловічу чорного кольору марки "Meijieluo", чоловічий гаманець чорного кольору марки "Орифлейм", золоту карту ломбарду "Скарбниця" № ВР001163421, золоту карту ломбарду "Скарбниця" № ВР000885558, блокнот чорного кольору, 15-ть поліетиленових пакетів, сім-карту, талон про реєстрацію транспортного засобу марки "Фольксваген ЛТ28", д.н. НОМЕР_4, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_4 було визнано речовими доказами.

Паспорт на ім'я ОСОБА_9, талон зняття з реєстраційного обліку та страхування на ім'я ОСОБА_10 видано ОСОБА_9

Талон про реєстрацію т/з "Фольксваген ЛТ28", д/н НОМЕР_4, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_4 видано ОСОБА_4О

Протокол пред'явлення особи до впізнання від 12.11.2015 р., відповідно до якого, ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка 05.11.2015 р. на зупинці громадського транспорту "Площа Перемоги" по пр. Миру в м. Миколаєві, відкрито, шляхом ривку заволодла його майном та протокол обшуку особи від 12.11.2015 р., відповідно до якого, в ході проведення обшуку ОСОБА_1 було виявлено та вилучено: сумку чорного кольору, гаманець чорного кольору, золоту картку ломбарду "Скарбниця" № ВР001163421, золоту карту ломбарду "Скарбниця" № ВР000885558, поліетиленовий пакет з порошком бежевого кольору, два паперових згортки з речовиною бежевого кольору, блокнот чорного кольору, п'ятнадцять поліетиленових пакетів, сім-картку "Life" суд вважає недопустимими доказами з огляду на наступне.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_12 України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

При оцінці вищезазначених доказів (протокол пред'явлення особи для впізнання та обшук), суд приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 28.01.2011 року, по справі "ОСОБА_13 ПРОТИ УКРАЇНИ", де в пункті 51 Європейський суд наголошував на тому, що "Вищезазначені принципи права на захист і права не свідчити проти себе відповідають загальновизнаним міжнародним стандартам прав людини (див. п.38 вище), які є основними складовими концепції справедливого судового розгляду та раціональна суть яких повязана, зокрема, із захистом обвинуваченого від свавільного тиску з боку органів влади. Вони також сприяють попередженню помилок при здійсненні правосуддя та досягненню цілей статті6, зокрема дотриманню принципу рівності між стороною органів слідства чи прокуратури та стороною обвинуваченого (див. вищезгадане рішення у справі «Салдуз проти Туреччини», п.53, рішення у справі «Биков проти Росії» (Bykov v.Russia) [ВП], заява №4378/02, п.92, ECHR 2009-..., з подальшими посиланнями, і рішення від 24 вересня 2009 р. у справі «Піщальников проти Росії» (Pishchalnikov v.Russia), заява №7025/04, п.68). Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що сторона обвинувачення в кримінальній справі має довести обвинувачення, не вдаючись до доказів, отриманих за допомогою методів примусу або тиску всупереч волі обвинуваченого (див. рішення у справі «Ялох проти Німеччини» (Jalloh v.Germany) [ВП], заява №54810/00, п.100, ECHR 2006-IX, з подальшими посиланнями)".

Окрім того згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, при цьому застосовується такий принцип з урахуванням практики ЄСПЛ.

За вимогами ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_12 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження (п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК).

Дослідивши надані прокурором матеріали, суд приходить до висновку, про наявність істотного порушення прав та свобод ОСОБА_1 при його затриманні та проведені таких слідчих дій як його обшук і впізнання потерпілим.

Так, досліджені матеріали свідчать про незаконність затримання ОСОБА_1 12.11.2015 р., оскільки останнього в порушення приписів ст. 207 КПК України було затримано без ухвали слідчого судді, а відповідних правових підстав для затримання останнього в порядку ст. 208 КПК України не було, оскільки подія злочину відбулася 05.11.2015 р., а затримання 12.11.2015 р., тобто фактично через тиждень після вчинення злочину відносно потерпілого, а зазначена в протоколі затримання підстава (п.2 ч.1 ст. 208 КПК України) фактично є надуманою, оскільки змістом протоколу не розкривається.

Окрім того 12.11.2015 р. після фактичного затримання ОСОБА_1 істотно було порушено право останнього на захист, передбачене ст. 42 КПК України, пп. "с" п. 3 ст. 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням часу фактичного затримання ОСОБА_1, зазначеному в протоколі затримання, в порушення вимог ч.4 ст.213 КПК України, орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, не був негайно повідомлений уповноваженою на те службовою особою, що здійснила затримання, про затримання обвинуваченого.

Так, уповноваженою службовою особою на підставі вимог ст. 213 КПК України було повідомлено орган уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, внаслідок чого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Миколаївській області було призначено адвоката ОСОБА_14, якому відповідно до доручення № 014-0003225 від 12.11.2015 р. було необхідно забезпечити надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 та прибути 12.11.2015 р. о 20:10 год. до Ленінського відділу поліції.

Однак, не зважаючи на бажання затриманого мати захисника та час видачі самого доручення - 19:10 год. 12.11.2015 р., з останнім було проведено дві слідчі дії без участі захисника, такі як пред'явлення особи для впізнання: слідча дія розпочата 12.11.2015 р. о 18 год. 20 хв. та закінчена о 18 год. 35 хв., та проведення обшуку ОСОБА_1В: слідча дія розпочата 12.11.2015 р. о 19 год. 00 хв. (майже через три години після його фактичного затримання) та закінчена о 19 год. 20 хв.

Окрім того, з огляду на те, що судом визнано недопустимим доказом протокол обшуку особи від 12.11.2015 р. (відповідно до якого, в ході проведення обшуку у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено: сумку чорного кольору, гаманець чорного кольору, золоті картки ломбарду "Скарбниця" поліетиленовий пакет з порошком бежевого кольору, два паперових згортки з речовиною бежевого кольору, блокнот чорного кольору, п'ятнадцять поліетиленових пакетів, сім-картку "Life") є недопустимими доказами (як похідні) протокол огляду предмету від 23.11.2015 р. (відповідно до якого, було оглянуто сумку чорного кольору, гаманець чорного кольору, сім-картку червоного кольору "Life", золоті картки ломбарду "Скарбниця", блокнот чорного кольору, поліетиленові пакети) та висновок експерта № 2053 від 23.11.2015 р., відповідно до якого, надана на експертизу порошкоподібна речовина білого кольору у полімерному пакеті з "зіп" застібкою та двох паперових згортках містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, загальною масою 0,197 г.

Також до наявних в протоколі огляду від 09.11.2015 р. пояснень ОСОБА_12, відповідно до яких останній пояснив, що вищевказані речі, він отримав від ОСОБА_1, суд ставиться критично, оскільки по-перше у відповідності до положень ст. 237 КПК України огляд провадиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а не відібрання пояснень, а по-друге суд не має можливості прийняти до уваги такі пояснення, оскільки останнє б було порушенням принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого ст. 23 КПК України.

Участь свідка ОСОБА_12 в судовому розгляді кримінального провадження стороною держаного обвинувачення забезпечено не було, а надана прокурором під час підготовчого судового засідання адреса проживання свідка ОСОБА_12 (м. Миколаїв, вул. 1-а Лінія) унеможливила виклик останнього, оскільки містила лише назву вулиці, без зазначення конкретного будинку та квартири (за наявності).

Судові витрати на проведення експертизи віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 100, 374, 375, 532 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України, та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Речові докази:

банківські карти ПАТ КБ "ПриватБанк", банківську карту "А-банк", банківську карту "Ощадбанку", паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9, талон зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання на ОСОБА_9, та страхування на ім'я ОСОБА_10 № НОМЕР_2, сумку чоловічу чорного кольору марки "Meijieluo", чоловічий гаманець чорного кольору марки "Орифлейм", золоті картки ломбарду "Скарбниця", блокнот чорного кольору, 15-ть поліетиленових пакетів, сім-карту, талон про реєстрацію транспортного засобу марки "Фольксваген ЛТ28", д.н. НОМЕР_4, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_4 залишити в матеріалах кримінального провадження.

амфетамін, масою 0,3561 г знищити.

Повернути ОСОБА_15 суму застави в розмірі 41 340 грн. (сорок одна тисяча триста сорок) грн., яка внесена згідно квитанції № 0.0.462707323.1 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ЄДРПОУ 26299835, депозитний рахунок №37312006000573 територіального управління в ГУДКСУ в Миколаївській області МФО 826013.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя