Рішення № 57270346, 13.04.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5365/15-ц

Провадження № 2/210/473/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" квітня 2016 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Ширинової К.С.,

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2015 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулася позивач ОСОБА_2 із вищевказаним позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.

Позовні вимоги позивачем ОСОБА_2 вмотивовано тим, що 04 квітня 2015 року, у віці 91 року померла її матір, - ОСОБА_4, про що

зроблено відповідний актовий запис №308 від 04 квітня 2015 року, та видано свідоцтво про смерть.

Вказувала на те, що окрім неї у ОСОБА_4 є ще одна донька, - відповідач ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище, - ОСОБА_4) ОСОБА_5. З січня 2015 року ОСОБА_4 важко хворіла. В лютому 2015 року в неї було діагностовано генералізований атеросклероз та деменцію альцгеймеровського типу. Саме останнє захворювання призвело до зниження здатності ОСОБА_4 до самостійних дій, у неї було порушено координацію рухів аж до повної втрати здатності самостійно пересуватись, вона втратила будь-яку короткочасну чи довгострокову пам'ять та повністю втратила мовні навики. У звязку з цим, та через похилий вік її матір була в безпорадному стані, потребувала стороннього догляду. В подальшому набуті захворювання і призвели до смерті.

Зазначала, що з моменту, коли ОСОБА_4 захворіла та перебувала в безпорадному стані, вона кожного дня навідувалась до неї та проводила з нею більшість часу, оскільки вона потребувала постійного догляду. Вона, за власні кошти і на пенсію матері, купувала їй ліки, продукти харчування, підгузки та проводила її побутове обслуговування. З часу, коли ОСОБА_4 втратила ковтальну моторику ротової порожнини, вона годувала її перетертою їжею та всіма доступними їй способами доглядала за нею. Догляд за лежачими хворими потребує постійної уваги, терпіння та значної фізичної сили. У звязку з тим, що вона є пенсіонеркою, вона не могла одноособово належним чином забезпечити догляд за ОСОБА_4, оскільки через брак фізичної сили не могла її піднімати для уникнення негативних наслідків постійного лежання. Щодня виникала необхідність в залученні сторонніх осіб для годування матері, оскільки вона самостійно не сиділа. В квартирі матері немає пральної машини, вона двічі на день змушена була прати її носильні речі. Іноді її матір через неусвідомлені рухи падала з ліжка і вона змушена була залучати сторонніх людей для того, щоб підняти її з підлоги. Коли така ситуація відбулась вперше, вона телефонувала до відповідача ОСОБА_3 з проханням про допомогу матері. На її телефонний дзвінок відповідачка заявила, що вона зможе підняти матір самостійно, а вона не хоче приїхати для надання такої допомоги. У звязку з наведеними обставинами вона неодноразово зверталась до відповідачки ОСОБА_3, з проханнями про допомогу в догляді за ОСОБА_4, проте вона відмовилась доглядати за нею мотивуючи це тим, що такий догляд їй проводити не зручно через проживання в іншому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, і на спадкове майно вона в подальшому претендувати не буде. Відповідачка заявила, що немає чим допомогти матері і пропонувала їй найняти людину, котра б доглядала за матірю, але давати гроші на це відмовилась оскільки невідомо скільки часу буде тривати такий стан хворої.

Посилалася на ті обставини, що після смерті матері, у встановлений ст.1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, вона звернулась до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини. У звязку з її зверненням 21 липня 2015 року зареєстровано спадкову справу №57712553, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №40993123 від 21 липня 2015 року. До спадкового майна входить квартира загальною площею 41,89 кв.м. за №34 в будинку №28 по вул. Олійникова в м. Кривому Розі Дніпропетровської області. В останній місяць встановленого чинним законодавством строку для прийняття спадщини відповідачка заявила, що хоче прийняти спадщину після смерті матері, а якщо вона хоче отримати спадкове майно одноособово вона може відмовитись від права на спадщину за умови передачі їй половини вартості спадкового майна. Така її пропозиція була відхилена, у звязку із чим ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Право ОСОБА_3 на спадкування після смерті її матері ОСОБА_4 нею заперечується з наступних підстав. Так, ОСОБА_4 перебувала в безпорадному стані у звязку з похилим віком та набутими захворюваннями та потребувала допомоги. Спадкодавець потребувала допомоги саме від своєї доньки ОСОБА_3, оскільки у звязку зі скрутним матеріальним становищем та станом здоровя надавана нею допомога була недостатньою для забезпечення нормального існування померлої. ОСОБА_3 мала можливість надавати ОСОБА_4 допомогу оскільки проживає в одному місті з нею, не хворіє на захворювання, що могли б перешкоджати їй навідуватись до матері та надавати їй допомогу, а її матеріальний стан дозволяв їй брати посильну участь в наданні такої допомоги у вигляді купівлі ліків, продуктів та допомоги у побутовому обслуговуванні померлої. Відповідачка умисно ухилялась від надання допомоги матері мотивуючи це відсутністю матеріальної зацікавленості та заявляючи, що якщо матері потрібна допомога сторонніх людей, вона може найняти сторонніх людей для цього.

Вважає, що за наведених обставин, на підставі ч.5 ст.1224 ЦК України, відповідач ОСОБА_3 повинна бути усунута від спадкування після ОСОБА_4, у звязку з ухиленням від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та винести рішення, яким усунути від права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_4, померлої 04 квітня 2015 року, - ОСОБА_3 у звязку з ухиленням від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Присутня у судовому засіданні позивач ОСОБА_2 надала пояснення по суті справи, підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві, просила суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_3 до зали суду не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про розгляд справи за її відсутності, або про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту його заселення, приблизно з 60-х років. Вказувала, що з моменту заселення у квартирі №34 вказаного будинку проживали померла ОСОБА_4, її чоловік, та їхні двоє дітей, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 Зазначала на те, що померла ОСОБА_4 проживала у квартирі сама, однак до неї часто, кожного дня навідувалася її донька ОСОБА_2 та її син. Вона навіть намагалася забрати ОСОБА_4 проживати до себе на певний час, однак ОСОБА_4 поверталася до себе на квартиру, оскільки була дуже скромною людиною, та намагалася до останнього дбати за собою самостійно, без сторонньої допомоги. Відповідачку у матері вона не бачила на протязі дуже тривалого часу, а позивачка навпаки, навідувала матір дуже часто, піклувалася про неї. Відповідачку вона знає, проте з того моменту, як остання створила свою сімю, вона не навідувала свою матір та не піклувалася про неї. Про наявність конфлікту між сестрами їй нічого не відомо.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1972 року. З померлою ОСОБА_4 вона спілкувалася доки остання ще була в змозі виходити на подвіря гуляти, спілкувалися постійно. Зазначала, що померла ОСОБА_4 сама розповідала їй, що її друга дочка ОСОБА_10 не навідує її, оскільки проживає далеко від неї, а донька ОСОБА_2 постійно її навідує, та піклується про неї. ОСОБА_4 постійно мала дбайливий вигляд. Вказувала на те, що відповідача після того, як та створила свою сімю та переїхала проживати окремо, вона бачила лише один раз, коли та приїжджала на 80-ти літній ювілей матері. Про наявність конфлікту між сестрами їй нічого не відомо.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 Дніпропетровської. Зазначала, що на даний час в квартирі померлої ОСОБА_4 ніхто не проживає, а позивач ОСОБА_2 наглядає за нею. Вказувала на те, що відповідачка останній раз як їй відомо була у матері на її 80-ти річний ювілей, на 90-то річний ювілей прийшла лише ОСОБА_2 Відповідачка тривалий час не навідувала свою матір, можливо через те, що проживає далеко від неї. За померлою ОСОБА_4 наглядала лише позивачка ОСОБА_2, за життя матері вона замінила вхідні двері та вікно в кімнаті матері. Посилалася на ту обставину, що якщо померлій щось було необхідно, вона постійно просила її зателефонувати саме ОСОБА_2

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4 Дніпропетровської з 2000 року. Померлу ОСОБА_4 вона знала дуже добре, часто спілкувалася з нею. Зі слів людей їй відомо, що у померлої ОСОБА_4 окрім позивача ОСОБА_2 є ще одна донька, однак її вона ніколи не бачила. Зазначала, що похованням ОСОБА_4 займалася позивач ОСОБА_2 Вказувала на те, що померла ОСОБА_4 до останнього дня намагалася самостійно дбати про себе, при цьому позивач ОСОБА_2 провідувала матір кожного дня, допомагала їй по господарству. Померла не визнавала допомоги як такої, однак при цьому ОСОБА_2 піклувалася про неї постійно.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4 Дніпропетровської з 2000 року. З позивачкою ОСОБА_2 він знайомий роки 2-3. Померлу ОСОБА_4 він знав також. Вказував на те, що позивач кожного дня провідувала свою матір, допомагала їй по господарству. Зазначав, що померла ОСОБА_4 намагалася самостійно піклуватися про себе, однак через свій безпорадний стан не могла цього здійснювати. Відповідачку він ніколи не бачив та не спілкувався з нею.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_5 Дніпропетровської з 1998 року. Зазначала, що померла ОСОБА_4 самостійно намагалася піклуватися про себе, намагалася ходити до магазину. Коли вона прагнула допомогти ОСОБА_15, то остання інколи відмовлялася від допомоги, та казала, що у неї є донька ОСОБА_2, яка їй допомагає. Вказувала на те, що окрім позивачки та її сина померлу ОСОБА_4 ніхто не провідував, чи є в неї інші діти вона не знає, оскільки окрім позивачки ніколи більше нікого не бачила. Посилалася на ті обставини, що померла ОСОБА_4 розповідала їй про те, що позивачка постійно її провідує, допомагає з прибиранням у квартирі.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона на даний час перебуває на пенсії, підробляє піклуванням за похилими людьми. Померлу ОСОБА_4 знала на протязі приблизно двох місяців, оскільки приходила до неї для того, щоб робити інєкції, виписані лікарями. Адресу квартири до якої вона приходила вона не знає, тільки знає дорогу до неї візуально. Зазначала, що оплату за надання послуг з інєкцій проводила позивач ОСОБА_2 Вказувала на те, що померла ОСОБА_4 не розмовляла, та не могла самостійно сидіти, потребувала сторонньої допомоги, яку як їй здалося померлій надавала позивач.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача, свідків, повно, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно положень ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав, це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів (ст.57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України, обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст.ст.10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, свідків, представлені позивачем докази в їх сукупності, доводи позовної заяви, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З письмових матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 (а.с.5), є донькою ОСОБА_17 та ОСОБА_4, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про народження серії УЮ №496341 від 18 жовтня 1952 року (а.с.7).

З пояснень позивача та письмових матеріалів справи судом встановлено, що мати позивача, - ОСОБА_4 важко хворіла. В лютому 2015 року в неї було діагностовано генералізований атеросклероз та деменцію альцгеймеровського типу. Дане захворювання призвело до зниження здатності ОСОБА_4 до самостійних дій, у неї було порушено координацію рухів аж до повної втрати здатності самостійно пересуватись, вона втратила будь-яку короткочасну чи довгострокову пам'ять та повністю втратила мовні навики. У звязку з цим та через похилий вік ОСОБА_4 була в безпорадному стані, потребувала

стороннього догляду. Зазначені обставини підтверджуються довідкою амбулаторії №3 КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради від 02 лютого 2015 року (а.с.8), копією документу про огляд лікаря від 01 квітня 2015 року (а.с.9), та копією лікарського свідоцтва про смерть №3119 від 04 квітня 2015 року (а.с.10).

04 квітня 2015 року мати позивача ОСОБА_2, - ОСОБА_4 померла, що вбачається з наданої копії свідоцтва про смерть серії І-КИ №613424 від 04 квітня 2015 року, виданого Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на квартиру загальною площею 41,89 кв.м., розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Олійникова, буд.№28, кв.№34, яка належала померлій на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с.12), технічним паспортом на квартиру (а.с.13-14).

Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 заведено спадкову справу №57712553 щодо майна померлої 04 квітня 2015 року ОСОБА_4 (а.с.11).

З наданої позивачем документації вбачається, що саме вона займалася організацією поховання померлої матері (а.с.57-60), допомагала оплачувати комунальні послуги (а.с.61-74), допомагала проводити певні ремонтні роботи в квартирі, допомагала матері відвідувати лікарні з приводу стану її здоровя (а.с.75-84).

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.1261 - 1265 цього Закону.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунута від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Таким чином, усунення від спадкування може мати місце, якщо спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. При одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, необхідно встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через тяжку хворобу та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Згідно зі ст.ст.3, 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (ч.1 ст.58 ЦПК України). Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час судового розгляду, судом створювалися умови для надання відповідачем заперечень проти позову, надання доказів в обґрунтування заперечень, однак відповідач не скористалася своїми процесуальними правами, та будучи неодноразово повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у судові засідання не прибула і не навела мотивів та не представила належних та допустимих доказів того, що спадкодавець ОСОБА_4 не потребувала допомоги від неї, що вона не мала можливість її надати, що вона не ухилялася від обов'язку щодо надання допомоги близькій людині, яка була її матірю.

Таким чином, відповідачем, у відповідності до положень ст.ст.58, 60 ЦПК України, не надано доказів, та не доведено відсутність підстав, передбачених ст.1224 ЦК України, відповідно до яких вона не може бути усуненою від права на спадкування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4 в порядку ч.5 ст.1224 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57 - 61, 212 - 215, 223 - 230 ЦПК України, ст.ст.1217, 1218, 1224, 1261 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, - задовольнити.

Усунути від права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, після смерті матері, - ОСОБА_4, яка померла 04 квітня 2015 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та вразі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 15 квітня 2016 року.

Суддя: Н. Ю. Вікторович