Постанова № 57270055, 19.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5177/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Омікрон плюс" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омікрон плюс" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

28.08.2015 року ТОВ "Омікрон плюс" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №5000600001/2015/6101091/2 від 08.08.2015 року; визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00227.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 року відмовлено в задоволені адміністративного позову ТОВ "Омікрон плюс".

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТОВ "Омікрон плюс" подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції формально прийняв позицію відповідача по справі та не надав правової оцінки доводам позивача щодо безпідставності посилань Одеської митниці, що подані товариством документи містять розбіжності. Митним кодексом України передбачено відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або неточні відомості про митну вартість товарів.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянтом ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 року та прийняття нової, якою адміністративний позов ТОВ "Омікрон плюс" задовольнити.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2015 року між TOB «Омікрон плюс» (Покупець) та Фірмою "T-BUSINESS, INC" (Panama) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний Контракт № OMKTBS про поставку товару в асортименті, у кількості й за цінами, зазначеними в Специфікації до кожної партії товару.

Згідно п. 3.1 Контракту базисні умови поставки СІР Київ (Україна) відповідно до Інкотермс 2010 року. Допускаються поставки на інших умовах згідно Інкотермс 2010 pоку, які зазначаються в інвойсі на окрему партію товару.

У п. 4.1 Контракту передбачено, що товар поставляється за цінами, зазначеними в Специфікаціях до кожної партії товару. Ціна товару містить: ціну товару на умовах СІР Kiev (Україна) відповідно до Інкотермс 2010 року. Рекламна, сувенірна продукція та подарунки - поставляються на безоплатній основі.

Згідно п. 4.2 умови поставки, зазначені у п. 4.1. Контракту містять в собі вартість завантаження товару у транспортний засіб. Вартість пакування (виконані роботи та матеріал), страхування - включені у вартість товару.

Розділом 5 Контракту сторонами визначено умови оплати вартості поставленого товару. Згідно п. 5.2, 5.3 Контракту оплата вартості товару здійснюється в строк не пізніше 90 днів з дати поставки партії товару. Оплата провадиться на підставі наданих рахунків-фактур (invoices) і транспортних накладних. Всі платежі за Контрактом провадяться по платіжним реквізитам Сторін.

05 серпня 2015 року згідно Контракту на умовах CIF Одеса морським транспортом було ввезено в Україну партію товару на загальну суму 25 507,90 доларів США. Товар було ввезено в морському контейнері MSKU5182388 упакований в картонні коробки у кількості 40 вантажних місць, вагою нетто 24167,90 кг, вагою брутто 25254,84 кг. 06.08.2015 року було проведено фізичний огляд товару згідно акту № б/н про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів.

Для здійснення митного оформлення поставленого товару, TOB «Омікрон плюс» подало митному органу митну декларацію № 500060001/2015/00227 від 07.08.2015 року, за якою позивачем митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 25 507,39 доларів США (548003,22 грн.).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав наступні документи:

- картку обліку від 03.07.2015 року №100/2015/0003566;

- морська накладна від 19.07.2015 року № W17525W;

- зовнішньоекономічний контракт № OMKTBS від 13.07.2015 року;

- специфікацію №13138 від 13.07.2015 року;

- рахунок-фактури (Інвойс) №13138 від 13.07.2015 року;

- пакувальний лист №13138 від 13.07.2015 року;

- коносамент TCHODS2015060140 від 16.06.2015 року;

- міжнародну автомобільну накладну CMR №13138 від 06.08.2015 року;

- акт фізичного огляду б/н від 06.08.2015 року;.

За наслідками розгляду наданих документів було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, у зв'язку з чим відповідачем було витребувано у TOB «Омікрон плюс» додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення. Крім того, декларанту повідомлено, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 53 Митного він або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати документи для підтвердження заявленої ними митної вартості.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що 08.08.2015 року декларантом подано відповідачу заяву № 31/08, однак, інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані не були.

Відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00227 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 35).

Крім того, 08.08.2015 року Одеська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610109/2, згідно якого відповідачем було визначено митну вартість товару на рівні - 1,9200 доларів США за одиницю у загальній сумі 42570,86 доларів США (а.с 33-33 з.б.).

Не погоджуючись з прийнятими Одеською митницею ДФС рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ТОВ «Омікрон Плюс» оскаржило його до суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Омікрон плюс», суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем під час митного оформлення товарів, не надано митному органу всі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом, тобто за ціною договору (контракту), а тому висновки Митниці щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є обґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду з огляду на наступне:

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органів доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, надані для декларування товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Одеська митниця ДФС дійшла висновку, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності, а саме зазначено, що поставка за митною декларацією здійснюється на умовах СІF відповідно до Інкотермс-2010 Київ; в наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; також, в наданому для митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.07.2015 №13138 відсутня інформація щодо умов оплати товару, яка передбачена п.5.2 Контракту № OMKTBS від 13.07.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, митне оформлення товару здійснювалось на умовах поставки CIF Одеса, при цьому, умовами п.3.1 Контракту № OMKTBS від 13.07.2015 року передбачено, що базисні умови поставки є СІР Київ (Україна) згідно Інкотермс 2010, однак допускаються поставки на інших умовах, згідно Інкотермс 2010, які будуть зазначені в інвойсах на кожну окрему партію.

В даному випадку сторонами погоджено, що товари можуть поставлятися за будь-якими умовами, згідно Інкотермс 2010, які будуть зазначені в інвойсах на кожну окрему партію. Згідно інвойсу, який було надано митному органу, сторонами Контракту з двох обраних умов поставки даної партії товару обрано саме умову CIF Одеса.

Згідно положень статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно положень частини першої статті 266 ГКУ, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) тощо визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З урахуванням вищевказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак додаткові витрати на транспортування товару до порту «Одеса, Україна» ТОВ «Омікрон плюс» не понесло.

Пунктом 7 частини десятої ст. 58 Митного кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Згідно правил Інкотермс 2010 за умовами СIF вартість, страхування і фрахт (… назва порту призначення) продавець зобов'язаний застрахувати товар, оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення (без вивантаження).

Згідно умов Контракту № OMKTBS від 13.07.2015 року всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування товару вже були включені продавцем в ціну товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а тому надання додаткових документів згідно митного законодавства, в тому числі окремо зазначати вартість страхування в документах митним законодавством не передбачається.

Також, п.5.2 Контракту № OMKTBS від 13.07.2015 року передбачає, що платіж покупцем за поставлену партію товару здійснюється в строк не пізніше 90 днів з дати поставки партії товару.

З огляду на зазначене, вимоги митного органу про надання виписки з бухгалтерської документації є необґрунтованими, оскільки оплата товару відповідно до умов договору здійснюється в строк не пізніше 90 днів саме з дати поставки партії товару.

Слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем був наданий митному органу необхідний пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі викладеного, із врахуванням принципу презумпції правомірності дій платника податків, колегія суддів доходить висновку, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №5000600001/2015/6101091/2 від 08.08.2015 року та картка про відмову в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00227 є необґрунтованими, а надані позивачем до Митниці документи, на підтвердження митної вартості задекларованого товару, за своїм змістом та обсягом не виключають можливість визначити митну вартість цього товару за основним методом - за ціною договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції №118 від 22.08.2015 року позивачем було сплачено 10% судового збору в розмірі 255,78 грн., а згідно квитанції № 93396 від 25.02.2016 року ТОВ «Омікрон плюс» сплатило судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2009,70 грн. (сумарно 2265,48 грн.).

Враховуючи норми ст. 94 КАС України, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон плюс» підлягають понесені ним судові витрати по сплаті судового збору, підтверджені документально, а саме - 2265,48 грн.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон плюс» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон плюс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №5000600001/2015/6101091/2 від 08.08.2015 року.

Визнати протиправною та скасувати картку Одеської митниці Державної фіскальної служби про відмову в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00227

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39441717; місцезнаходження: 65078, місто Одеса, вул. Гайдара, будинок 21-А) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон плюс» (код ЄДРПОУ 39670909; місцезнаходження юридичної особи: 01042, місто Київ, вул. Івана Кудрі, будинок 5, кімната 205-А) у відшкодування судових витрат 2265,48 грн. (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 48 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв