Ухвала суду № 57270013, 14.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5626/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, адміністративний позов задовольнити.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 09.10.2015 у відповідності до направлень на перевірку №3404 та №3405 від 09.10.2015 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами (а.с. 30-33).

Перевірка здійснювалась в павільйоні, розташованому за адресою: м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 111-Б.

За результатами фактичної перевірки складено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 09.10.2015 №1583/10-36-21/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (а.с. 7-8).

Відповідно до Акту перевірки від 09.10.2015 №1583/10-36-21/НОМЕР_1 встановлено «Факт зберігання позивачем 2 пакетів вина ординарного крепленого крепкого спеціального типу красного «Портвейн Приморський», 1,0 л., 17% оборотів виробництва ТОВ «Котовський винзавод» без марок акцизного податку встановленого зразка».

У подальшому за результатами перевірки прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 28.10.2015 №000027/10-04-21/НОМЕР_1 у розмірі 17 000 грн (а.с. 9).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, оскільки, по-перше, фактично допуск посадових осіб до перевірки відбувся, а тому, непред'явлення наказу на перевірку не є підставою для скасування рішення про застосування фінансових санкцій, по-друге, оскільки рішення про застосування штрафних санкцій від 28.10.2015 №000027/10-04-21/НОМЕР_1, прийняте у відповідності до чинного законодавства, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Щодо проведення перевірки позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Вiдповiдно до пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральнi, документальнi (плановi або позаплановi; виїзнi або невиїзні) та фактичнi перевiрки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.3 ст. 75 Кодексу фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

У силу вимог п. 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

Разом з тим, процедура допуску посадових осiб до проведення перевiрки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України i однаково застосовується як для документальних, так i для фактичних перевiрок.

Згідно з п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

1) направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

2) копії наказу про проведення перевірки;

3) службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 5 пункту 81.1 статтi 81 Податкового кодексу України визначено, що непред'явлення або ненадiслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податкiв (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, якi фактично проводять розрахунковi операцiї) цих документiв або пред'явлення зазначених документiв, що оформленi з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є пiдставою для недопущення посадових (службових) осiб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевiрки.

Вiдповiдно до абзацiв 7-8 пункту 81.1 статтi 81 Податкового кодексу України при пред'явленнi направлення платнику податкiв та/або посадовим (службовим) особам платника податкiв (його представникам або особам, якi фактично проводять розрахунковi операцiї) такi особи розписуються у направленнi iз зазначенням свого прiзвища, iменi, по батьковi, посади, дати i часу ознайомлення. У разi вiдмови платника податкiв та/або посадових (службових) осiб платника податкiв (його представникiв або осiб, якi фактично проводять розрахунковi операцiї) розписатися у направленнi на перевiрку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвiдчує факт вiдмови. У такому випадку акт про вiдмову вiд пiдпису у направленнi на перевiрку є пiдставою для початку проведення такої перевiрки.

Як вбачається з матеріалів справи, у наказі №412 від 29.09.2015 зазначено, що враховуючи ст.75, 80, 81 ПК України необхідно організувати у жовтні 2015 року проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання за переліком, що додається.

Копію наказу про проведення перевірки №412 від 29.09.2015 вручено позивачу 09.10.2015 перед початком перевірки, а направлення на перевірку від 09.10.2015 №3404 та №3405 разом зі службовими посвідченнями пред'явлені позивачу 09.10.2015 перед початком перевірки (а.с. 31).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 (справа №21-25а10) зазначено що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Таким чином, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Виходячи з вищезазначеного, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 (справа №К/800/46185/14) та від 13.05.2015 (справа №К/800/39784/13).

Крім того, колегія суддів зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення одаткового контролю щодо себе.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та як наслідок не використав свого права недопуску посадових осіб ГДРІ ГУ ДФС у Київській області до проведення перевірки.

У подальшому відповідачем складено Акт перевірки від 09.10.2015 №1583/10-36-21/НОМЕР_1 та прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 28.10.2015 №000027/10-04-21/НОМЕР_1.

Таким чином, передбачене пп.20.1.1 п.20.1 ст.20, ст.80 Податкового кодексу України право контролюючого органу на проведення фактичної перевірки позивача на підставі наказу на перевірку є реалізованим, та даний наказ після проведення перевірки вичерпав свою правову дію, оскільки є виконаним, а тому не є юридично значимим для позивача.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Частина друга статті 17 Закону №481/95-ВР передбачає, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Механізм застосування фінансових санкцій визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (Порядок №790).

У відповідності з пунктом 5 Порядку №790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Пунктом 9 Порядку №790 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій складається в трьох примірниках, один з яких залишається в органі, посадова особа якого прийняла це рішення; другий - у 3-денний строк після його прийняття надсилається суб'єкту підприємницької діяльності або видається його уповноваженому представникові під розписку; третій - надсилається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності як платника податків для контролю за надходженням до державного бюджету суми сплаченого штрафу.

Тобто, вищевказаним порядком не передбачено десятиденного терміну, протягом якого має бути прийняте рішення про застосування фінансових санкцій.

Так, як зазначалось вище, за результатами фактичної перевірки позивача, контролюючим органом встановлено «Факт зберігання позивачем 2 пакетів вина ординарного крепленого крепкого спеціального типу красного «Портвейн Приморський», 1,0 л., 17% оборотів виробництва ТОВ «Котовський винзавод» без марок акцизного податку встановленого зразка».

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що виявлене податковим органом порушення під час проведення фактичної перевірки, підтверджується як самим Актом перевірки від 09.10.2015 №000027/10-04-21/НОМЕР_1, так і фотознімками, актом відмови від отримання акта перевірки від 09.10.2015, висновком щодо попередніх розрахункових сум фінансових санкцій по акту перевірки від 09.10.2015 по ФОП ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідач при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій від 28.10.2015 №000027/10-04-21/НОМЕР_1 діяв у межах та у спосіб наданих йому повноважень, з дотриманням діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, відтак підстави для скасування вказаного рішення відсутні.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 20 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.