Ухвала суду № 57267015, 08.04.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9634/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого судді Леска В.В.

суддів Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

при секретарі Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1 банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по Договору банківського обслуговування за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 заочне на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 9 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

11 серпня 2015 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 (далі ОСОБА_1) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по Договору банківського обслуговування.

Позов мотивовано тим, що 27 липня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_3 було укладено Договір банківського обслуговування №ВLаЖГА00056413, у відповідності до умов якого остання отримала грошові кошти у формі кредиту в розмірі 15000 грн. із сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення до 27 липня 2014 року.

ОСОБА_3 не виконала та не виконує покладені на неї договором зобовязання, в результаті чого станом на 5 серпня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 44896,78 грн., що складається з: 5682,58 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 1940,82 грн. прострочені відсотки за користування кредитом; 3937,50 грн. комісія за управління кредитом; 33335,88грн. плата за пропуск платежів.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 44896,78 грн..

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 9 грудня 2015 року позов задоволено частково, вирішено:

«Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» (код за ЄДРПОУ 19017842), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т заборгованість за Кредитним договором в розмірі 17243 /сімнадцять тисяч двісті сорок три/ грн. 48 коп., з яких:

- 5682 /пять тисяч шістсот вісімдесят два/ грн. 58 коп. прострочена заборгованість за кредитом;

- 1940 /тисяча девятсот сорок/ грн. 82 коп. прострочені проценти за користування Кредитом;

- 3937 /три тисячі девятсот тридцять сім/ грн. 50 коп. комісія за управління кредитом;

- 5682 /пять тисяч шістсот вісімдесят два/ грн. 58 коп. плата (пеня) за пропуск платежів.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь на користь держави судовий збір в розмірі 448/чотириста сорок вісім/ грн. 96 коп..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням у частині відмови в стягненні пені в повному обсязі в сумі 33335,88 грн. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення в цій частині із-за порушення норм матеріального права, умов Кредитного договору, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить скасувати заочне рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення пені в повному обсязі.

Межі доводів апеляційної скарги судом першої інстанції не взято до уваги те, що нарахування штрафних санкцій передбачено умовами договору, який повинен виконуватися в повному обсязі. Порушення позичальником його зобовязань тягнуть за собою правові наслідки, встановлені законом та договором, а саме: сплату штрафів і неустойки. Всупереч цим вимогам закону суд першої інстанції зменшив суму пені з підстав значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, не надавши обєктивної оцінки тому, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, та ступеня виконання зобовязань. Апелянт вважає, що зменшення судом пені, а відповідно зменшення суми стягнення, напряму впливає на зменшення активів Банку та позбавляє останнього можливості повернути кошти Кредиторам.

Від представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника апелянта.

ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, про час і місце розгляду справи повідомлялась, що вбачається з довідки пошти. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто у відсутності сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 197 ЦПК).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та розяснень Верховного Суду України, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановлено, що 27 липня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_3 було укладено Договір банківського обслуговування № ВLаЖГА00056413, у відповідності до умов якого відповідач отримала грошові кошти у формі кредиту в розмірі 15000 грн. із сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення до 27 липня 2014 року (а.с. 7-13).

Банк свої зобовязання за договором кредиту виконав повністю, надавши відповідачці ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 15000 грн..

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань станом на 5 серпня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 44896,78 грн., що складається з: 5682,58 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 1940,82 грн. прострочені відсотки за користування кредитом; 3937,50 грн. комісія за управління кредитом; 33335,88 грн. плата за пропуск платежів, що підтверджується наданим Банком розрахунком (а.с. 5-6).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З апеляційної скарги вбачається, що межами апеляційного оскарження є необгрунтоване зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з 33 335,88 грн. до 5 682,58 грн., тому колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цих межах (ст. 303 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основна заборгованість по кредитному договору становить 5682,58 грн., заборгованість по процентам становить 1940,82 грн., комісія за управління кредитом 3937,50 грн., в той час як розмір пені визначено в сумі 33335,88 грн., яка є значно більшою за розмір основної заборгованості, що розцінюється судом як зловживання правом, що в свою чергу слугує підставою для часткового задоволення вимог щодо нарахування пені за пропуск платежів, і прийшов до висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_3, до суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 5682,58 грн..

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (постанова ВСУ від 03.09.2014 р., справа № 6-100цс14).

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що розмір пені 33335,88 грн. є неспівмірно високим порівняно з розміром заборгованості за кредитом 5682,58 грн., відсотками 1940,82 грн. та комісією 3937,50 грн..

Враховуючи, що розмір пені, яка предявлена банком до стягнення, значно перевищує суму заборгованості за кредитним договором та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства (справедливості й розумності), колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням положень ст. 3 ЦК України про загальні засади цивільного законодавства, ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені до 5682,58 грн. та стягнув зазначену суму з відповідачки, відмовивши в стягненні суми 27653,30 грн., що оскаржується Банком.

Отже, заочне рішення суду в оскаржуваній частині постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права й підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Посилання апелянта на те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення пені тільки тому, що вона значно перевищує суму збитків, оскільки така нарахована у відповідності до умов договору і несе негативні наслідки для позивача, судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не грунтуються на матеріалах справи та нормах закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо зменшення розміру пені і не містять встановлених законом підстав для зміни оскаржуваного заочного рішення, яке постановлене з додержанням вимог матеріального й процесуального права.

На підставі ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу позивача слід відхилити як необгрунтовану та безпідставну й залишити без змін заочне рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 9 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: