Постанова № 57258410, 20.04.2016, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/444/16 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Херсоні до Приватного акціонерного товариства "Херсонське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління" про стягнення капіталізованих платежів,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Херсоні (далі - позивач) до Приватного підприємства «Херсонське спеціалізоване ремонтно - будівельне управління» (далі - відповідач) з позовними вимогами про стягнення капіталізованих платежів в розмірі 568821,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про судове рішення щодо припинення юридичної особи - ПАТ «Херсонське СПЕЦ РБУ», що не пов'язане з банкрутством. Позивачем на адресу голови ліквідаційної комісії відповідача направлена заява №02-23-701-1119/3102 від 09.10.2015 року про визнання кредиторських вимог, яка отримана головою ліквідаційної комісії Драган Ю.П. Сума платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3, у зв'язку з нещасними випадками на виробництві, які сталися з ними, працюючи у відповідача становить 568821,00 грн. Вказує, що на даний час кошти до відділення Фонду не надходили. З посиланням на норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про стягнення капіталізованих платежів в розмірі 568821,00 грн.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Повістка про виклик до суду надсилалася на адресу відповідача, проте повернулася на адресу суду із відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістки у разі неможливості вручити її адресату чи відмова адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Разом з тим, відповідач письмових заперечень проти позову не надав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-XIV (зі змінами та доповненнями, далі - Закон України № 1105-XIV) відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Станом на час розгляду адміністративної справи у суді відповідач з 30.09.2015 знаходиться у стані припинення, за рішенням засновників. Головою ліквідаційної комісії призначено керівника товариства Драган Ю.П.

На обліку в Фонді соціального страхування перебувають ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2.), з якими сталися нещасні випадки на виробництві, що підтверджується відповідними актами за формою Н-1.

За наслідками травми ОСОБА_2, відповідно до висновку МСЕК від 09.08.2001 р. встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності із датою повторного переогляду. Після проходження повторних переглядів МСЕК, 10.04.2014 р., ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності безстроково.

19.04.1999 р. відповідно до висновку МСЕК ОСОБА_3 встановлено 25% втрати професійної працездатності із визначенням дати наступного переогляду. Після проходження повторних переоглядів, 10.05.2006 р. висновком МСЕК ОСОБА_3 встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково.

Відповідно до розрахунку потреби в капіталізації коштів, загальна потреба капіталізації коштів ПАТ «Херсонське спеціалізоване ремонтно - будівельне управління» станом на 31.03.2016 року становить 568821,00 грн., з яких ОСОБА_2 в сумі 370400,17 грн. та ОСОБА_3 -198420,83 грн.

Вищезазначена сума капіталізованих платежів відповідачем не була сплачена.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України № 1105-ХІV та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 за № 765 (далі - Порядок № 765).

Відповідно до ст. 21 Закону України № 1105-ХІV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, серед іншого, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Частиною 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України № 1105-ХІV.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України № 1105-ХІV, роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом ст. 46 Закону України № 1105-ХІV, фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, наведеними нормами Цивільного кодексу України та Закону України № 1105-ХІV передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства - банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 06.05.2000 № 765.

Відповідно до абзацу другого п. 1 Порядку № 765, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом п. 3 Порядку № 765, капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для визначення періоду, на який розраховувалася капіталізація платежів щодо осіб, яким безстроково встановлений відсоток втрати працездатності та призначені страхові виплати використано дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, надані Державною службою статистики України за 2014 рік.

Отже, згідно наявного у матеріалах справи розрахунку, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим складає 568821,00 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 34 Закону України № 1105-ХІV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК. Відділенням Фонду було надано копії довідок МСЕК потерпілого, який отримав виробничу травму, працюючи у відповідача.

Судом досліджені розрахунок капіталізованих платежів по відповідачу для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 24.03.2016, копії актів про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 13.07.1988 та від 23.07.1994 р. №1, копії довідок МСЕК від 10.05.2006 року №002673 та від 09.08.2001 р.№009979.

Щомісячні страхові виплати щодо кожного потерпілого розраховуються відповідно до Тимчасових рекомендацій щодо порядку розрахунку та сплати капіталізованих платежів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України за наступною формулою: ПКПРПвш(грн.) = РЩВвш (грн.) х 12 місяців х СОТЖ (років), де:

ПКПРПвш - потреба в капіталізації платежів для розрахунку з потерпілим по відшкодуванню шкоди;

РЩВвш - розмір щомісячної виплати по відшкодуванню шкоди;

СОТЖ - середня очікувана тривалість життя, яка визначається за таблицею смертності та середньої очікуваної тривалості життя Держкомстату.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає правомірним проведення капіталізації платежів для продовження страхових виплат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які отримали виробничі травми, працюючи у відповідача. Відповідачем не надано до суду розрахунку, який би свідчив про неправомірність проведення позивачем капіталізації платежів потерпілим у розмірі 568821,00 грн.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" (Заява N 30856/03§43) суд наголошує, що "вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ... Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам".

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстави для висновку про правомірність дій відповідача.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не сплачено суму капіталізованих платежів, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Херсонське спеціалізоване ремонтно - будівельне управління» (код ЄДРПОУ 04592492) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Херсоні капіталізовані платежі в сумі 568 821,00 грн. (П'ятсот шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять одна гривня 00 коп).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 10.2.1